Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" серпня 2011 р. Справа № 5023/4590/11
вх. № 4590/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 3-С від 10.12.10 р.;
відповідача- не з"явився;
розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Свіфт", м. Харків
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 8614,30 грн.
Позивач, Приватна фірма "Свіфт", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Харків, 6009,63 грн. основного боргу, 622,70 грн. пені, 1502,41 грн. штрафу, 120,52 грн. 3% річних, 359,04 грн. інфляційних витрат та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № ХА-009229 від 31.08.10 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 червня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 червня 2011 р.
21 червня 2011 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 6009,63 грн. основного боргу, 1502,41 грн. штрафу, 120,52 грн. 3% річних, 359,04 грн. інфляційних витрат та судові витрати.
Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 03 серпня 2011 р.
01 серпня 2011 р. позивач повторно надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 6009,63 грн. основного боргу, 1502,41 грн. штрафу, 120,52 грн. 3% річних, 350,36 грн. інфляційних витрат та судові витрати.
03.08.2011 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.
Судом з"ясовано, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулись ухвали від 09.06.11 р. та від 21.06.11 р. з відміткою:"за закінченням терміну зберігання".
Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 16 червня 2011 року юридична адреса відповідача - АДРЕСА_1, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.
Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
31 серпня 2010 р. між Приватною фірмою "Свіфт", м. Харків, (позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 009229, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався здійснювати передачу товару- партіями у власність відповідача алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування, а відповідач, в свою чергу, приймати їх та своєчасно оплачувати на умовах цього договору. Пунктом 3.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем не пізніше 14-ти календарних днів починаючи з дати його приймання будь-яким законним та зручним засобом. Пунктом 7.4 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 серпня 2010 р. Якщо за 10 днів до припинення договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах та на той же строк, при цьому кількість таких пролонгацій необмежено.
На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9285,33 грн., що підтверджується товарно- транспортною накладною № ХА-160835 від 01.09.10 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін.
В графі "підстава" вказаної накладної зазначений договір № ХА-009229 від 31.08.10 р., що свідчить про те, що поставка здійснювалась саме на виконання цього договору.
Відповідачем було частково повернуто товар на загальну суму 1375,70 грн. на підставі накладної на повернення № 23274 від 14.10.10 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін.
Як було вище зазначено, сторонами був узгоджений строк розрахунків- не пізніше 14-ти календарних днів починаючи з дати його приймання.
Відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 1900 грн., що підтверджується заявою № 1 від 20.05.11 р. (бухгалтерська довідка про зарахування коштів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 27.10.10 р. з вимогою погасити заборгованість. На доказ направлення вказаного листа позивачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію поштового чеку та опису.
Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 6009,63 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -6009,63 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 350,36 грн. та 3% річних у сумі 120,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Враховуючи вимоги ст.629 ЦК України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги те, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов"язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, а саме як було визначено умовами договору, не пізніше 14-ти календарних днів починаючи з дати його приймання, позовна вимога щодо стягнення штрафу у сумі 1502,41 грн., який було передбачено п.5.1 договору- 25% від суми заборгованості, залишеної на той момент, підлягає задоволенню, як правомірна та обгрунтована.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватної фірми "Свіфт", м. Харків (61057, м. Харків, вул. Громадянська, б. 5, код ЄДРПОУ 31236617, п/р № 26007996105572 в ХФ ПАО "ПУМБ", МФО 350385) -6009,63 грн. основного боргу, 1502,41 грн. штрафу, 120,52 грн. 3% річних, 350,36 грн. інфляційних витрат, 94,52 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст Рішення підписано 05 серпня 2011 року.