83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.07.08 р. Справа № 29/118
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді В.В. Джарти
При секретарі судового засідання Бєліковій Н.А.
за участю:
Представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м. Донецьк в особі Виробничої одиниці «Димитровтепломережа» м. Димитров
До відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м. Димитров
про стягнення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 48 731,27 грн., пені в сумі 1373,07 грн., 3% річних в сумі 436,70 грн., суми інфляції в розмірі 4 608,07 грн.
СУТЬ СПОРУ: В судовому засіданні 24.06.2008р. розгляд справи оголошено закінченим відповідно до ст. 85 ГПК України та оголошена перерва для підготовки тексту рішення до 02.07.2008р. згідно ст. 77 ГПК України.
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» м. Донецьк в особі Виробничої одиниці «Димитровтепломережа» м. Димитров звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м. Димитров про стягнення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 48 731,27 грн., пені в сумі 1 373,07 грн., 3% річних в сумі 436,70 грн., суми інфляції в розмірі 4 608,07 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання теплової енергії № 48 від 01.10.2003 р., додатки до договору, протоколи розбіжностей, протоколи узгодження розбіжностей, додаткові угоди до договору, акти на включення опалення від 18.10.2007 р., 20.10.2007 р., акт звірки, розрахунок суми позову.
Представник позивача в судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Позивач відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву від 23.06.2008 р. про уточнення позовних вимог та просить зменшити суму основного боргу, у зв'язку з тим, що відповідачем були сплачені грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. 28.05.2008 р. та 3000,00 грн. 05.06.2008 р., та стягнути з ДП «Красноармійськвугілля» борг в розмірі 43731,27 грн., пеню в сумі 1373,07 грн., 3% річних в сумі 436,70 грн., суму інфляції в розмірі 4 608,07 грн.
Відповідач надав відзив від 24.06.2008 р., яким визнав суму основного боргу в повному обсязі. В частині стягнення пені в сумі 1 373,07 грн., 3% річних в сумі 436,70 грн. та суми інфляції в розмірі 4 608,07 грн. заперечує. Також повідомив про часткове погашення суми боргу в розмірі 3000,00 грн. після пред'явлення позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 05.06.2008 р.
З огляду на вищевикладене, суд розглядає остаточні вимоги позивача.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд встановив:
Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Димитровтепломережа» (Енергопостачальник) та ДП «Красноармійськвугілля» м. Димитров (Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 48 від 01.10.2003 р., строком дії до 15.04.2006 р., який вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку його дії не буде заяви від однієї із сторін про припинення. Договір укладено з протоколами розбіжностей та додатковими угодами. З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.
Відповідно до умов, позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач, в свою чергу зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим засобом (п. 5.1. договору).
Пунктом 5.5. договору встановлено, що при відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно п. 6.3, який узгоджений шляхом укладання протоколу розбіжностей, Споживач, до 10 числа місяця наступного за звітним, сплачує за фактичні надані послуги, згідно рахункам позивача.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач свої зобов'язання за договором, у спірний період, виконав належним чином, поставив відповідачу теплову енергію та пред'явив рахунки на оплату, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами на включення опалення від 18.10.2007 р., 20.10.2007 р., підписаним обома сторонами.
Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно своєчасної та повної оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути виниклу заборгованість за період з 18.10.2007 р. по 15.04.2008 р. в розмірі 43731,27 грн., як просить позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 23.06.2007 р. № 07/03-3.
Борг в залишковій частині в сумі 43731,27 грн. підтверджено матеріалами справи, а саме актом звірки від 01.06.2008 р., який підписаний обома сторонами, та підлягає стягненню.
З огляду на вищевикладене, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), але позивач додав до позовної заяви акти-розрахунки, які підтверджують суму заборгованості.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.11.2007 р. по 20.05.2008 р. 3% річних на суму 436,70 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично невірним, а вимогу про стягнення 436,70 грн. такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме:
- 11,39 грн. за період з 11.11.07р. по 10.12.07р.;
- 30,71 грн. за період з 11.12.07р. по 10.01.08р.;
- 48,28 грн. за період з 11.01.08р. по 10.02.08р.;
- 64,19 грн. за період з 11.02.08р. по 10.03.08р.;
- 88,95 грн. за період з 11.03.08р. по 10.04.08р.;
- 113,07 грн. за період з 11.04.08р. по 10.05.08р.;
- 39,94 грн. за період з 11.05.08р. по 20.05.08р., у зв'язку із невірним зазначенням днів прострочки.
З огляду на таке, 3% річних в залишковій частині, а саме 40,17 грн. стягненню не підлягає, у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Позивачем на суму заборгованості нарахована інфляційна складова в розмірі 14 556,76 грн. в період з грудня 2007 р. по квітень 2008 р., яка підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:
Перевіривши розрахунок інфляційної складової, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно визначив індекс інфляції за листопад 2007 р., який складає 102,2%, а не 105,06% та за грудень 2007 р., який складає 102,2%, а не 102,9%, як зазначено у розрахунку інфляційної складової.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні інфляційної складової на суму 228,55 грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 4379,52 грн.
Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно п. 7.2.3 Договору, Споживач сплачує за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеню в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Позивач у позові просить стягнути з відповідача 1373,07 грн. пені за період з 11.12.2007 р. по 20.05.2008 р.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його арифметично невірним, а вимогу про стягнення 1373,07 грн. такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме:
- 55,44 грн. за період з 11.12.07р. по 31.12.07р.;
- 32,93 грн. за період 01.01.08р. по 10.01.08р.;
- 160,37 грн. за період з 11.01.08р. по 10.02.08р.;
- 213,20 грн. за період з 11.02.08р. по 10.03.08р.;
- 295,44 грн. за період з 11.03.08р. по 10.04.08р.;
- 250,38 грн. за період з 11.04.08р. по 30.04.08р.;
- 150,41 грн. за період з 01.05.08р. по 10.05.08р.;
- 159,84 грн. за період з 11.05.08р. по 20.05.08р., у зв'язку із невірним застосуванням методики розрахунку пені.
Пеня в залишковій частині, а саме 55,06 грн., стягненню не підлягає у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Крім того, відповідач надав відзив від 24.06.2008., яким визнав позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 48731,27 грн.
Суд не приймає визнання відповідачем позову у повному обсязі, оскільки в супереч ст.. 78 ГПК України визнання поточного позову у повному розмірі суперечить нормам чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 - 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 49, 78, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м. Донецьк в особі Виробничої одиниці «Димитровтепломережа» м. Димитров до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м. Димитров про стягнення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 43731,27 грн., пені в сумі 1373,07 грн., 3% річних в сумі 436,70 грн., суми інфляції в розмірі 4 608,07 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85320, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, р/р 26007301600953 Промінвестбанк м. Димитрова, МФО 334806, код ЗКПО 32087941) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Димитровтепломережа» (85327, м. Димитров, мкр-н Молодіжний, 16-а, р/р 26001301767169 у філії Головного управління Промінвестбанку м. Донецька, МФО 334635, код ЗКПО 25952931) 43731,27 грн. - боргу, 4379,52 грн. - індексу інфляції, 396,53 грн. - 3% річних, 1318,01 грн. - пені, 547,94 грн. - державного мита, 117,24 грн. - плати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.
У стягненні суми індексу інфляції у розмірі 228,55 грн., 3% річних в розмірі 40,17 грн., пені в розмірі 55,06 грн. відмовити як безпідставно заявлених.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.
Суддя