91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
17.06.08 Справа № 9/93
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал", м. Дніпропетровськ
до Закритого акціонерного товариства "Лугцентрокуз", м. Луганськ
про стягнення 52 732 грн. 54 коп.
в присутності представників:
від позивача - Хвостова Т.О., дов. б/н від 03.04.08,
від відповідача - Лук'яненко М.А., юрисконсульт, дов. № 711 від 08.05.08
позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми боргу за договором поставки № 511012 від 01.11.05 у розмірі 52 732,54 грн., у т.ч. основний борг з урахуванням інфляції -48108,48 грн., пеня -3285,86 грн., 3% річних -1338,20 грн.
Позивач 06.06.08 заявою про зміну предмету позову фактично збільшив розмір позовних вимог та просить:
стягнути з відповідача, закритого акціонерного товариства "Лугцентрокуз", на користь позивача, ТОВ "Глобал", суму боргу у розмірі 57701,65 грн., з яких основний борг з урахуванням інфляції -52874,72 грн., пеня -3285,86 грн., 3% річних -1541,07 грн.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.06.08 до 13.06.08 та з 13.06.08 до 17.06.08 о 14 год. 15 хв.
Відповідач, ЗАТ "Лугцентрокуз", відзивом на позовну заяву від 20.05.08 № 763, наданим у судовому засіданні, позов не визнав, посилаючись на невідповідність укладеного договору вимогам закону, а саме, у спірному договорі відсутні посилання на "Інкотермс".
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на вищезгаданий договір № 511012 від 01.11.05, за яким відповідач зобов'язався здійснити поставку промислового брухту чорних металів), а позивач -прийняти та оплатити прийнятий товар.
Відповідно до п. 5.1 договору позивач здійснив попередню оплату у розмірі 689000,0 грн., кінцеві розрахунки повинні бути здійснені за фактом поставки.
Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2 договору відповідач поставив товар на загальну суму 669160,48 грн., що підтверджується актами прийомки-передачі.
Таким чином, сума основного боргу складає 19839,52 грн.
Позивач зауважує, що відповідачем був поставлений неякісний товар, який був повернутий позивачем на умовах, визначених додатковою угодою до договору від 06.01.06. За цією угодою відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу його втрати, пов'язані з пере адресацією поставки неякісного товару, крім того, обов'язок відшкодування у розмірі 20461,20 грн., був оформлений актом про відшкодування витрат від 31.01.06.
Відповідно до п. 10.1 договору встановлено строк дії договору до 31.12.06, проте передбачено, що у разі невиконання своїх зобов'язань сторонами, строк дії договору автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Неодноразові звернення позивача з претензіями до відповідача до позитивних наслідків не призвели.
Пунктом 8.1 передбачена відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, однак позивач нарахував пеню з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка складає 3285,86 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
На підставі цієї норми позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 48108,48 грн. та 3% річних у розмірі 1338,20 грн.
Крім того, позивачем заявлено стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 5000,0 грн., які були сплачені відповідно до договору від 03.03.08 про надання юридичних послуг за платіжним дорученням № 474 від 08.04.08 на суму 4250,0 грн.
Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 511012 від 01.11.05, за яким відповідач зобов'язався здійснити поставку промислового брухту чорних металів), а позивач -прийняти та оплатити прийнятий товар.
Пунктами 5.1 та 5.2 договору сторони передбачили порядок оплати товару: 80% вартості -на підставі виставленого рахунку протягом 3-х банківських днів, кінцевий розрахунок - по факту поставки протягом 3-х банківських днів на підставі актів форми 69. Зазначені акти форми № 69 були підписані сторонами з 30.11.05 по 17.07.06 (а.с. 19 -30).
Відповідно до п. 5.1 договору позивач здійснив попередню оплату у розмірі 689000,0 грн., кінцеві розрахунки повинні бути здійснені за фактом поставки.
Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2 договору відповідач поставив товар на загальну суму 669160,48 грн., що підтверджується актами прийомки-передачі.
Таким чином, сума основного боргу складає 19839,52 грн.
Неякісний товар був повернутий позивачем на умовах, визначених додатковою угодою до договору від 06.01.06. За цією угодою відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу його втрати, пов'язані з переадресацією поставки неякісного товару, крім того, обов'язок відшкодування у розмірі 20461,20 грн., був оформлений актом про відшкодування витрат від 31.01.06.
Відповідно до п. 10.1 договору встановлено строк дії договору до 31.12.06, проте передбачено, що у разі невиконання своїх зобов'язань сторонами, строк дії договору автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань належним чином, позивач звернувся до нього з претензією від 30.01.07 за № 56 про погашення боргу у розмірі 40300,72 грн., яка була отримана відповідачем 07.02.07, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 46), та претензією від 27.02.08 за № 098, однак вимоги не були задоволені.
Суд не приймає доводи відповідача щодо невідповідності укладеного договору вимогам закону, а саме, відсутність у спірному договорі посилання на "Інкотермс", з наступних підстав:
Ш відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків,
Ш відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору… та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості,
Ш відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови. які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст спірного договору відповідає вимогам чинного законодавства та ч. 1 ст. 712 ЦК України, відповідно до якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях… а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Крім того, відповідач своїми діями (отримання попередньої оплати, постачання товару на загальну суму 669160,48 грн., підписання актів прийомки-передачі, тощо) підтвердив дійсність спірного договору та його виконання.
Зрештою, відсутність у договорі посилання на правила "Інкотермс" жодним чином не впливає на його відповідність закону, у т.ч. й тому, що операції між сторонами не носять ознаки зовнішньоекономічного контракту.
За правилами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що позивач надав належні докази порушення відповідачем договірних зобов'язань, що призвели до настання заборгованості за спірним договором у розмірі 40300,72 грн. (19839,52 грн. -борг за поставлений товар, 20461,20 грн. -зобов'язання відшкодувати витрати за додатковою угодою до договору).
Відповідно до ст. 625 ЦК України та рекомендацій ВСУ № 62-97р від 03.04.07 відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, позивач нарахував борг з урахуванням інфляційних втрат за період з лютого 2007 року (з моменту направлення претензії) по квітень 2008 року (момент подачі позову) у розмірі 52874,72 грн. та 3% річних за цей період у розмірі 1541,07 грн. (за розрахунком суду -12684,23 грн.), з чим суд погоджується.
Пунктом 8.1 передбачена відповідальність за порушення строків поставки або взаєморозрахунків за поставлену партію товару у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, тому позивач нарахував пеню з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з 07.02.07.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Цією нормою й скористався позивач, пред'явивши відповідачу претензію № 56 від 30.01.07.
Таким чином, підставою для нарахування пені, на думку позивача, є договір. Однак, виходячи з умов пункту 8.1, на відповідача (постачальника) покладена відповідальність за порушення строків поставки, а на позивача (покупця) -за порушення строків розрахунків. Стягнення пені за прострочення повернення суми попередньої оплати пункт 8.1 договору не передбачає, тому вимога про стягнення пені з суми боргу у розмірі 19839,52 грн. є неправомірним.
Не підлягає стягненню й пеня, нарахована на суму 20461,20 грн. (витрати, пов'язані з переадресацією вагонів), оскільки така санкція не передбачена умовами договору та додаткової угоди до нього від 06.01.06.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат, пов'язаних з оплатою адвокатських послуг.
Відповідно до ст. 44 ГПК України до судових витрат включаються витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.
Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 1 роз'яснення від 04.03.98 № 02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються у т.ч. зі сплати послуг адвоката.
Матеріали справи містять договір про надання юридичних послуг від 03.03.08, укладений між позивачем та адвокатом Лихопьоком Д.П., розрахунок виплати за цим договором від 08.04.08 та платіжне доручення № 474 від 08.04.08 на сплату на рахунок адвоката суми у розмірі 4250,0 грн.
Судом встановлено, що послуги адвоката дійсно пов'язані з розглядом конкретної справи за позовом ТОВ "Глобал" до ЗАТ "Лугцентрокуз".
Суд звертає увагу на те, що фактично адвокату було перераховано суму 4250,0 грн., у той час, як позовна вимога містить суму 5000,0 грн.
Суд не приймає доводів позивача щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 750,0 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 № 889-IV (далі -Закон) платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
При виплаті адвокату вартості отриманих юридичних послуг позивач, ТОВ "Глобал" не є податковим агентом, який зобов'язаний утримувати податок з доходів фізичних осіб, оскільки таким агентом є сам адвокат відповідно до п. 1.15 Закону, за яким податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Пункт 1.9 Закону визначає, що незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.
Таким чином до стягнення підлягають фактичні витрати на послуги адвоката у розмірі 4250,0 грн.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі ст. 49 з відповідача стягуються судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача, ЗАТ "Лугцентрокуз", 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, б. 107, корп. 14, код 13392898, на користь позивача, ТОВ "Глобал", 49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 3, код 32007274, борг у розмірі 54415,79 грн., з яких основний борг з урахуванням інфляції -52874,72 грн., 3% річних -1541,07 грн., крім того, судові витрати в сумі 4905,44 грн., у т.ч. держмито - 544,16 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111,28 грн. та витрати на адвокатські послуги в сумі 4250,0 грн.
3. У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 3285,86 грн., відмовити.
4. У задоволенні вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою адвокатських послуг у розмірі 750,0 грн. -відмовити.
Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 18.06.08.
Суддя А.Г.Ворожцов