91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
13.06.08 Справа № 9/89
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Завод "Укрелектроремонт", м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 164 490 грн. 18 коп.
в присутності представників:
від позивача - Краюшкіна О.В., юрисконсульт, дов. № 13-01 від 24.03.08, Есельсон Є.Л., нач.департам., дов. № 13/34-130 від 29.05.08,
від відповідача - Рудковська І.В., юрисконсульт, дов. № 01-026-888 від 07.12.07
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 107899,66 грн. з урахуванням втрат від інфляції -13379,55 грн., 3% річних -3827,60 грн. та пені -39383,37 грн., всього -164490,18 грн. за договором № 14Р-018/1799 від 02.06.06.
Доповненням до позовної заяви, наданим у судовому засіданні 30.05.08 та отриманої його копії представником відповідача, позивач фактично збільшив розмір позову та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 107899,66 грн. з урахуванням втрат від інфляції -14221,17 грн., 3% річних -4826,79 грн. та пеню -39383,37 грн., всього -166330,99 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, і, оскільки позивач скористався цим правом, суд, розглядаючи цей спір, виходить із збільшеного розміру позову.
Відповідач, ВАТ "АМК", відзивом на позовну заяву від 12.05.08 № 026-18иск/08 позов визнає частково в сумі 107899,65 грн.
Доводи відповідача зводяться до наступного: у листопаді 2006 року позивач виконав роботи з капітального ремонту електродвигуна на суму 260146,96 грн.; ВАТ "АМК" 30.01.07 та 20.07.07 здійснив часткову оплату виконаних робіт на суму 152247,30 грн., заборгованість складає 107899,65 грн.
Нарахування штрафних санкцій за період з грудня 2006 року, на думку відповідача, є необґрунтованим, оскільки пунктом 2.3 договору остаточний розрахунок передбачений протягом 15-ти днів після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт, а підписаний акт виконаних у листопаді 2006 року не містить конкретної дати, тому строк настання оплати є невизначеним.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на вищезгаданий договір № 14Р-018/1799 від 02.06.06, за яким він виконав роботи з капітального ремонту електродвигуна СМТ 1500-2, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт, який є підставою для оплати відповідачем вартості виконаних робіт, що згідно з кошторисом складає 260146,95 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору відповідач повинен був протягом 15 днів після підписання акту приймання виконаних робіт оплатити вартість цих робіт, проте оплата була здійснена частково у розмірі 152247,29 грн., борг складає 107899,66 грн.
Пунктом 4.2 договору передбачена відповідальність відповідача за порушення строку оплати у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочки, що становить на думку позивача 39383,37 грн.
Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував інфляційні втрати за весь час прострочення в сумі 13379,55 грн. та 3% річних, що становить 3827,60 грн.
Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 018/1799 від 02.06.06, за яким позивач виконав роботи з капітального ремонту електродвигуна СМТ 1500-2, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт, який є підставою для оплати відповідачем вартості виконаних робіт, що згідно з кошторисом складає 260146,95 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору відповідач повинен був протягом 15 днів після підписання акту приймання виконаних робіт оплатити вартість цих робіт, проте оплата була здійснена частково у розмірі 152247,29 грн., борг складає 107899,66 грн.
Оскільки відповідач заперечує проти настання його обов'язку щодо оплати за виконані роботи за підписаним актом, суть спірних правовідносин зводиться до встановлення строку виконання грошового зобов'язання з боку ВАТ "АМК".
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.3 спірного договору сторони передбачили, що оплата робіт здійснюється у 2 етапи:
Ш попередня оплата у розмірі 20% від суми договору,
Ш кінцевий розрахунок - протягом 15 днів після підписання актів приймання-здачі виконаних робіт.
Сторонами був підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт з капітального ремонту електродвигуна за листопад 2006 року без зазначення конкретної дати підписання.
За своєю юридичною природою спірний договір № 018/1799 від 02.06.06 є договором підряду. Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, робота здається у вигляді, придатному для оцінки, у т.ч. ремонт електродвигуна. Така робота є підрядною, оскільки її дія спрямована на відповідні зміни матеріального об'єкту.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, що й було зроблено ВАТ "АМК".
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк…
Таким чином, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документу про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документ (акт) про виконані роботи та їх вартість складається і підписується підрядником та передається для перевірки цього документу замовнику, і за відсутності зауважень підписується останнім.
Після підписання документу (акту) замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Оскільки відповідач (замовник) підписав спірний акт виконаних робіт за листопад 2006 року без зазначення конкретної дати, то датою підписання цього акту слід вважати число, яке є числом саме листопада, тобто останнє число листопада 2006 року.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про обов'язок відповідача сплатити за актом виконаних робіт за листопад 2006 року до 15 грудня 2006 року. Суд звертає увагу на допущену позивачем арифметичну помилку щодо суми основного боргу, оскільки за актом звірки, підписаним позивачем одноособово, який міститься у матеріалах справи, розмір основного боргу складає 107899,65 грн., як правильно зазначив у відзиві на позов відповідач. У письмових поясненнях від 09.06.08 № 13-34 позивач визнав вказану помилку, однак будь-якої заяви про зміну розміру позовної вимоги не надав.
За правилами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав до матеріалів справи акт звірки, підписаний ним одноособово. За цим актом відповідач здійснив оплату за виконані роботи платіжними дорученнями:
Ш № 5851 від 02.06.06 на суму 25 361,82 грн.,
Ш № 14988 від 17.10.06 на суму 20 000,0 грн.,
Ш № 2406 від 30.01.07 на суму 50 000,0 грн.,
Ш № 14813 від 20.07.07 на суму 115 000,0 грн.,
всього на суму 210 361,82 грн.
Як встановлено судом, і це підтвердив представник відповідача у судовому засіданні, підписаний позивачем акт звірення містить інформацію про розрахунки і за іншим договором № 13Р/018-1583 від 16.03.05 на суму 58114,52 грн., роботи за яким були сплачені у 2006 році. Всього у 2006 -2007 році відповідачем було сплачено 210361,82 грн., заборгованість за спірним договором складає 107899,65 грн., яка виникла з 15.12.06.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Не здійснивши оплату виконаних робіт до 15.12.06 відповідно до умов договору, відповідач порушив своє грошове зобов'язання, оскільки відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Пунктом 4.2 сторони передбачили майнову відповідальність відповідача за прострочення оплати у вигляді неустойки у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Розраховуючи суму неустойки позивач виходив з періоду нарахування з 15.12.06 (531 день), однак відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Оскільки право позивача нараховувати пеню закінчилось через 6 місяців після 15.12.06, а пред'явити до стягнення цієї пені позивач мав право лише до 15.12.07, нарахування пені у розмірі 39383,37 грн. за період 531 день є неправомірним.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
За цією нормою позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 14221,17 грн. та 3% річних у розмірі 4826,79 грн. відповідно до розрахунку, доданому до доповнень до позовної заяви 30.05.08, з чим суд погоджується.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі ст. 49 з відповідача стягуються судові витрати на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Позивач сплатив державне мито платіжними дорученнями № 316 від 14.03.08 у розмірі 1645,0 грн. та платіжним дорученням № 593 від 19.05.08 у розмірі 55,0 грн., всього -1700,0 грн, що перевищує встановлений законодавством розмір, тому зайво сплачене мито підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, б. 4, код 05441447, на користь позивача, ВАТ "Завод "Укрелектроремонт", 61140, м. Харків, вул. Юного Ленінця, 27, код 00215120, борг у розмірі 107899,65 грн. з урахуванням втрат від інфляції -14221,17 грн.та 3% річних -4826,79 грн., всього -126947,61 грн., крім того, судові витрати в сумі 1359,53 грн., у т.ч. держмито - 1269,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 90,06 грн.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Повернути позивачу, ВАТ "Завод "Укрелектроремонт", 61140, м. Харків, вул. Юного Ленінця, 27, код 00215120, зайво сплачене держмито у розмірі 36,69 грн. з державного бюджету.
Підставою для повернення зайво сплаченого мита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду.
Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя А.Г.Ворожцов