79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.06.08 Справа№ 30/127А
за позовом: Прокурора Пустомитівського району в інтересах ДПІ у Пустомитівському районі м. Пустомити, Львівська область
до відповідача: ПАФ «Винниківська», с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область
про стягнення 72221,42 грн.
Суддя Н. Мороз
при секретарі Н.Ходачкевич
Представники:
від прокуратури: н/з
від позивача: н/з
від відповідача: Крігер Л.Б. -ю/к
Суть спору:
Позов заявлено Прокурором Пустомитівського району в інтересах ДПІ у Пустомитівському районі м. Пустомити, Львівська область до ПАФ «Винниківська», с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 72221,42 грн.
Для об»єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 20.05.2008р.
В судовому засіданні 20.05.2008р. прокурор та представник позивача підтримав позовні вимоги. Зазначив, що відповідач належним чином не виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати заборгованості по податку з доходів фізичних осіб. В судове засідання 17.06.2008р. не з»явились.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву за №49 від 15.05.2008 року просить суд в частині позовних вимог на суму 35207 грн. 30 коп. відмовити, оскільки по них минув строк позовної давності.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
ПАФ «Винниківська» зареєстрована як платник податків у ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області 30.12.1997 року за №1482, що підтверджується Довідкою позивача за №28-137 від 19.04.2002 року.
Прокурор вважає, що заборгованість відповідача в сумі 72221 грн. 42 коп. підтверджується довідкою позивача за №94/172/25239392 від 11.02.2008 року.
Окрім того, прокурор посилається на те, що вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, не поширюються на податок з доходів фізичних осіб.
Суд не може погодитись з таким твердженням прокурора, виходячи з наступного.
Як передбачено в преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування. Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», передбачено що податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.
Таким чином, податок на доходи фізичних осіб є податковим зобов'язанням платника податків, а відтак на нього поширюються вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Податковим боргом (недоїмкою), у відповідності до п.1.3 ст.1 цього ж Закону вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з п.5.1 та підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (процедура адміністративного оскарження).
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведених положень чинного законодавства можна прийти до висновку, що орган державної податкової служби може стягувати суму заборгованості лише в порядку передбаченому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме шляхом проведення перевірки за результатами якої складається акт, у разі нарахування податкового зобов'язання та прийняття на підставі такого акту податкового повідомлення-рішення, яке надсилається платнику податків.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки прокурором не представлено допустимих доказів (податкового повідомлення-рішення), які б вказували на наявність заборгованості (податкового боргу) у відповідача перед державним бюджетом. А відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
В задоволенні позов відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності до вимог ст.254 КАС України і може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя Мороз Н.В.