83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.06.08 р. Справа № 16/61
Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур
При секретарі Муравйова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Маріупольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, м.Київ, Державного підприємства «Азовське морське агентство «ІНФЛОТ», м.Маріуполь, Донецька обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор-Авто», м.Донецьк
про стягнення збитків в розмірі 36160,00 грн.
За участю представників сторін :
від позивача: Мащенко Л.І. - по дов.
від відповідача: Кисіль О.Г. - по дов., Суворов О.А. - по дов.
прокурор: Лисенко С.І. по посв. №1348
В С Т А Н О В И В: в с удовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України до 24.06.2008р.
Ухвалою господарського суду Донецької області 19.03.08р. порушено провадження по справі за позовом Маріупольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, м.Київ, Державного підприємства «Азовське морське агентство «ІНФЛОТ», м.Маріуполь, Донецька обл., до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор-Авто», м.Донецьк, про стягнення збитків в розмірі 36160,00 грн. За вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено на 03.04.2008р. - 10 год. 45 хв. Судом визнано обов'язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов'язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні надано клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору оренди № 6/1-1 від 16.01.2007р. та додаткової угоди до нього в зв'язку з неналежним виконанням , були повернуті орендовані автобуси в строки , передбачені п.1. угоди № 1 , що підтверджується актами прийому - передачі від 27.07.2007р. ( два акта ) , від 23.08.2007р., від 10.09.2007р. Позивач зазначає , що при проведенні технічного огляду повернутих транспортних засобів , було встановлено , що вони підлягали ремонту , на підставі чого згідно з п 5.11 договору оренди орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю збитки . Розмір збитків позивач зазначає в сумі 36 160 грн.
В порядку ст. 22 ГПК України позивачем були надані додаткові пояснення від 16.05.2008р. та долучені до справи додаткові документи , а саме : претензія від 01.12.2007р., лист ДП « АМА « Інфлот»» адресований ТОВ « АРСС» щодо підготовки калькуляції на ремонтно- востановлювальні роботи , від повідь на зазначений лист , свдоцтво № 146 на право оплати єдиного паодатку , таблицю нарахування збитків ,.
17.04.2008р. позивачем в порядку ст. 66 , 67 ГПК України було подане клопотання про забеспечення позову , шляхом накладення арешту на майно , що належить ТОВ « Гор- Авто» , де б воно не знаходилось ; шляхом накладення заборони ТОВ « Гор- Авто» розпоряджатися грошовими коштами , що знаходяться на його банківських рахунках .
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК)
заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).
В даному випадку , дослідивши матеріали справи , суд відмовляє в задоволенні клопотання про забеспечення позову , оскільки позивачем не доведено, що спірне майно та грошові кошти , яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Окрім того , позивачем не вказано на яке саме майно , з доказами належності на праві власності відповідачеві , належить накладення арешту ; на які кошти в якому обсязі та в яких банківських установах , повинно було б бути накладено арешт з метою забеспечення позову .До компетенції суду не входить розшук майна та грошових коштів , тому цей обов'язок , як доказування своїх вимог в порядку ст. 33-34 ГПК України належить виключно до права сторін у судовому процесі.
Також, 17.04.2008р. позивачем було подано до суду клопотання про призначення авто- товарознавчої експертизи для визначення вартості востановлювальних робіт орендованих транспортних засобів , проведення якої доручити ТОВ « Експертна Компанія « Укравтоекспертиза».
Зазначене клопотання суд залишає без задоволення , на підставі відсутності необїхідності в спеціальних знаннях експерта , як недоцільне з приводу недоведенності позивачем факту неексплуатації оренедованих транспортних засобів після передачі їх по актам прийому - передачі.
Відповідач проти задоволення позову заперечує , зазначає , що прокурор не мав права на подачу позову в інтересах підприємства. Стосовно розміру збитків , відповідач зазначає , що він не є підтвердженим документально , тим більше йому не зрозуміло складову суми збитків враховуючи експертну оцінку ТОВ « Техавтоекспертиза» датовану 09.10.2007р., яка була проведена через місяць після останньої передачі автотранспорта згідно актів приймання- передачі , складених без зауважень.На підставі викладеного, відповідач просить залишити позов без розгляду ( відзив від 17.04.2008р.) .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив :
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди транспортних засобів , що належить до державної власності за № 6/1-1 від 16.01.2007р.
За правовою природою договір підпадає під регулювання Закону України Про оренду державного та комунального майна» .
Згідно з п.1.1 зазначеного договору орендодавець - позивач зобов'язаний передати орендарю - відповідачу в строкове платне користування п'ять одиниць нових автобусів марки «Богдан 09212» , що знаходиться на балансі ДП АМА « ІНФЛОТ» , первісна вартість якого складає 890 817 грн. 32 коп. , з державними номерами : АН 47-11 ВО, АН 47-12 ВО, АН 47 -13 ВО , АН 47-66 ВО, АН 47-68 ВО .
Зазначені автобуси були передані в справному стані у відповідності з додатками №№ 1, 2, 3 , в яких є ссилка “ додатки до договору оренди № 3011/06 від 30.листопада 2006р.» То б то суд зазначає , що ці автобуси були передані орендарю ( відповідачу) не в рамках зазначеного договору - № 6/1-1.
Факт прийому - передачі автотранспорту , а саме : автобусів в кількості 4 -х штук марки «Богдан 09212» з державними номерами : АН 47-11 ВО, АН 47-12 ВО, АН 47 -13 ВО , АН 47-66 ВО позивачем та відповідачем визнається , але відповідачем зазначається , що зазначений автотранспорт був переданий не в межах договору № 6/1-1, з приводу чого суд розглядає саму наявність передачі спірного автотранспорта та можливість понесення орендатором з приводу цього збитків .
Позивач зазначає , що між ним та відповідачем не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди транспортних засобів , внаслідок чого між сторонами договору буда укладена угода № 1 від 25.07.2007р. про дострокове розірвання договору оренди № 6/1-1 від 16.01.2007р. , згідно з вимогами якої орендатор 27.07.2007р. в м. Маріуполі повинен передати орендодавцю по акту прийому- передачі два автобуса : автобус марки “ Богдан 09212» , г/н АН 47-12 ВО ; автобус марки “ Богдан 09212» , г/н АН 47-13 ВО з ознаками ДТП ; 03.09.2007р. орендатор повинен в м. Маріуполі передати орендодавцю по акту прийому - передачі останні у нього два автобуса : автобус марки “ Богдан 09212» , г/н АН 41-11 ВО , автобус марки “ Богдан 09212» , г/н АН 47-66 ВО.
Згідно з п. 7 угоди № 1 від 25.07.2007р. передбачено, що при повному виконанні вимог цієї угоди , договір вважається розторгнутим та припинившим свої дії після повної уплати орендатором орендної плати за автобуси та підписання сторонами договору акту прийому - передачі всіх 4- ох автобусів , переданих орендатору орендодавцем згідно з зазначеними актами прийому - передачі.
Відповідно до п.8. угоди №1 від 25.07.2007р. орендодавець при поверненні йому автобуса марки “ Богдан 09212» , д/н АН 47-13 ВО , бере на себе обов'язки щодо ремонту автобуса за свій рахунок , без відшкодування витрат по ремонту зі сторони орендаря.
Зазначені посилання позивача суд не приймає як докази по справі в розумінні ст.33-34 ГПК України.
Матеріали справи містять акти приймання - передачі ( внутрішнього переміщення) основних засобів датовані 27.07.2007р. , 23.08.2007р.10.09.2007р. , згідно з якими були передані орендовані автобуси марки «Богдан 09212» : АН 47-11 ВО, АН 47-12 ВО, АН 47 -13 ВО , АН 47-66 ВО, АН 47-68 ВО . В спірних актах зазначено , що об'єкти оренди були повернуті в технічно справному стані , але потребували ремонтних робіт . В акті від 23.07.2008р. стосовно автобусу марки “ Богдан “ , д/н АН 47-13 ВО , зазначено , що в ньому пошкоджена передня лицева частина ( але угодою №1 від 25.07.2007р. орендодавець при поверненні йому автобуса марки “ Богдан 09212» , д/н АН 47-13 ВО , бере на себе обов'язки щодо ремонту автобуса за свій рахунок , без відшкодування витрат по ремонту зі сторони орендаря) . В акті від 23.07.2008р. стосовно автобусу марки “ Богдан “ , д/н АН 47-12 ВО , зазначено , що задня частина потребує покрасочних робіт. В акті від 10.09.2007р. зазначено , що автобус марки “ Богдан “ , д/н АН 47-11 ВО знаходиться в технічно ісправному стані та не потребує ремонтних робіт .
Позивач в обґрунтування своїх вимог стосовно понесених ним збитків та визначення їх розміру - 36 160 грн., посилається на заключення спеціаліста по факту оцінки технічного стану автобусів марки “ Богдан» , належних ДП “ АМА “ ІНФЛОТ» , на предмет відповідності конструктивності та експлуатаційним нормам, датоване 09.10.2007р ; зазначає , що ці збитки він поніс з вини відповідача , на підставі чого просить їх відшкодувати в повному обсязі .
Згідно ч.2. ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Проте на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:
- по-перше, факт заподіяння йому збитків;
- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;
- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:
А) вид (склад) збитків;
Б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.
Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи , зокрема , акти прийому - передачі від 27.07.2007р., 23.08.2007р., 10.09.2007р. , зазначене заключення спеціаліста від 09.10.2007р. , суд з'ясував , що воно проведено після передачі орендованих автобусів по актам прийому - передачі : 27.07.2007р. , 23.08.2007р., 10.09.2007р. , які є підписаними представниками сторін . То б то зазначене заключення не може внести об'єктивності до з'ясування обставин щодо технічного стану орендованих автобусів , так як орендодавець (позивач) не може довести факт невикористання зазначених автобусів в своїх цілях після прийому їх по актам прийому - передачі.
Окрім того , суд зазначає , що проведене дослідження спеціаліста , датоване 09.10.2007р., не є судовою експертизою в розумінні ст. 44 ГПК України , тому не може бути прийнята як доказ по справі в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України .
Суд неодноразово зобов'язував позивача надати докази пошкодження автобусів саме зі сторони відповідача та довести суду факт понесених збитків , та які засоби були здійснені ним для їх усунення.
Позивачем в докази своїх вимог до суду були надані листи адресовані ним фірмою - ТОВ “ АРСС» щодо ремонтно- встановлювальних робіт . Але судом не прийняті як докази по справі зазначені претензії та листи ( адресовані ним фірмою - ТОВ “ АРСС» щодо ремонтно- встановлювальних робіт ) , оскільки зазначені листи не місять посилання на те , що ремонтні роботи взагалі були проведені внаслідок пошкодження автотранспорту фірмою - ТОВ “ Гор- Авто», та що вони взагалі були проведені . Окрім того, орендодавець ( позивач) в докази понесення ним збитків квитанції про оплату ремонтних робіт суду не надав, факт не проведення ремонтних робіт визнав , з приводу чого суду не зрозуміло в чому складаються його збитки .
На час розгляду справи до суду не було надано нових документів, які б свідчили про обгрунтованість позовних вимог .
На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі 36 160 грн. не підлягають задоволенню , оскільки позивачем не доведений факт пошкодження орендованих автобусів , зв'язок між пошкодженням орендованих автобусів та пошкодженням їх саме орендарем ( відповідачем ) , так як спірні автобуси були передані в технічно ісправному стані згідно з актами прийому - передачі , та позивач не може надати суду докази невикористання зазначених автобусів після передачі їх орендарем .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обгрунтовними в части стягнення збитків в розмірі 36 160 грн. та , такими , що не підлягають задоволенню .
Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі Митного кодексу України, ст.ст. 526 , 614 ЦК України, ст. 224 , ст.225, ст.226 Хосподарського кодексу України , керуючись ст. ст. 22, 30, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні вимог Маріупольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, м.Київ, Державного підприємства «Азовське морське агентство «ІНФЛОТ», м.Маріуполь, Донецька обл., до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор-Авто», м.Донецьк, про стягнення збитків в розмірі 36160,00 грн. , відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Рішення підписане 24.06.2008р.
Суддя
Надруковано 6 прим.
1 прим. - у справу
4 прим. - сторонам
1прим - обл. Прокуратурі
Виконавець - Подолян О.О.