Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"03" червня 2008 р. Справа № А18/181-08
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Галімпекс-Клавдієвська фабрика ялинкових прикрас"
до Державної податкової інспекція у Бородянському р-ні Київської обл.
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
За участю представників:
Позивач - Михальчишин Г.П., Жила Р.І., Саркісян М.О.
Відповідач - Башинська О.П., Білановська К.М., Дідівська Т.М.
Суть спору:
До господарського суду Київської областінадійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Галімпекс -Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас»(далі - позивач) до державної податкової інспекції у Бородянському районі (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Провадження в адміністративній справі було відкрито відповідно до ухвали від 29.03.2008 року та призначено її розгляд на 22.04.2008 року.
В ході розгляду спору позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази судом встановлено.
В травні-червні 2007 року працівниками Державної податкової адміністрації у Київській області та Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області була проведена виїзна планова комплексна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Галімпекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас»за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, за наслідками якої було складено акт від 09.07.2007 року №286/23-00310551.
На підставі акту перевірки були виписані податкові повідомлення-рішення від 19.07.2007 року №0004222300/0, №0004212300/0, в яких були визначені суми податкових зобов'язань відповідно: з податку на прибуток підприємств на загальну суму 159220 грн., в тому числі основний платіж 106147,00 грн. та штрафна санкція в сумі 53073 грн.; з податку на додану вартість на загальну суму 88357,5 грн., в тому числі основний платіж в сумі 58905 грн. та штрафна санкція в сумі 29452,5 грн.
За наслідками адміністративного оскарження позивача ДПА у Київській області рішенням про результати розгляду скарги від 03.12.07 року № 2089/10/25-1074/809 податкові повідомлення-рішення були частково скасовані, а саме: щодо податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині 38257 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 28763 грн. та в частині застосування штрафних санкцій на суму 9494 грн.; щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 30694,50 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 20463 грн. та в частині застосування штрафних санкцій на суму 10321,50 грн. Після цього ДПІ були виписані нові податкові повідомлення-рішення від 03.12.07 року №00044422300/2, №00044412300/2, в яких були визначені такі суми податкових зобов'язань відповідно: з податку на прибуток підприємств на загальну суму 120963 грн., в тому числі основний платіж 77384,00 грн. та штрафна санкція в сумі 43579 грн.; з податку на додану вартість на загальну суму 57663 грн., в тому числі основний платіж в сумі 38442 грн. та штрафна санкція в сумі 19221 грн.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.07.2007 року №0004222300/0, №0004212300/0 (від 03.12.2007 року №0044422300/2, №0044412300/2), вважає, що згадані податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими та неправомірними, такими, що суперечать чинному законодавству України.
За податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2007 року №0004222300/0 (від 03.12.2007 року №00044422300/2) з податку на прибуток підприємств позивач зазначив що не погоджується зі збільшенням валового доходу на 87593,44 грн. та визначенням заниження податку з оподаткування прибутку підприємств на суму 21898 грн., оскільки ним не було порушено п. 4.1. ст. 4 та п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як між Позивачем та ТзОВ фірмою «Галімпекс-Склодзеркальний завод» (Замовник) було укладено Договір № 1 від 08.10.2001р. про переробку давальницької сировини та проведено акт звірки залишку давальницької сировини (складений з метою його підтвердження для подальшого повернення Замовнику, станом на 01.03.2006р. від 26.04.2006р).
В ході розгляду спору судом встановлено, що відповідач помилково ототожнив залишок давальницької сировини за вищезазначеним договором з безоплатно наданими товарами, крім того, спірна сировина за Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.99р. за № 893/4186) відображена на рахунках класу 0 «Позабалансові рахунки», а саме на позабалансовому субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки»та є власністю Замовника.
Відповідач безпідставно кваліфікував спірний правочин переробки давальницької сировини, як договір схову, в той час, як позивач не мав жодного наміру надавати своєму контрагенту послуги зі схову, це не входить до видів його основної діяльності, відсутні будь-як документи, які вказують на замовлення послуги схову, умов її надання та оплати.
У акті перевірки відсутні будь-які конкретні посилання на первинні документи Позивача, які б належним чином свідчили про безоплатне отримання Позивачем давальницької сировини чи як розрахунку за виконані роботи, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.05р. № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за № 925/11205). Тому відсутність будь-яких конкретних посилань на факти чи певні документи у акті позбавляє доказової сили висновки ДПІ щодо заниження Позивачем валових доходів та податкових зобов'язань за 1-ший квартал 2006 року.
Щодо заниження валового доходу на суму 146191 грн. за 2004 рік та 5784 грн. за 2006 рік (заниження податку з оподаткування прибутку підприємств на суму 37994 грн.), позивач не погоджується з висновками ДПІ щодо порушення ним пп.4.1.3 ст.4 та пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки згідно з пп. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, і якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Згідно з пп. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридичне та фактично, мають достатньо інформації про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідач не зазначив у акті перевірки жодної з наведених обставин, які б дозволяли зробити висновок, що відпускні ціни позивача не відповідають визначенню терміну «справедлива ринкова ціна».
Також в порушення пп. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Відповідач при визначенні звичайних цін не дослідив та відповідно не врахував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори про продаж ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг) в аналогічних умовах. Відповідачем не були враховані, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Відповідачем не враховано, що відповідно до пп. 1.20.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами) або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Окрім цього пп.1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни в випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган в установленому Законом порядку, що не було зроблено відповідачем.
Також відповідач, в порушення вимог ст. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.98 р. № 817/98, при визначенні рівня звичайних цін не використав статистичну оцінку рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України при визначенні звичайної ціни товару та не звернувся із запитом до відповідних органів статистики щодо цін на продукцію позивача. Таким чином, відповідачем порушено процедуру донарахування податкових зобов'язань, а саме абз.1 пп.1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.4.3.3 і пп.4.3.5. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Щодо заниження валового доходу за 3-й квартал 2005 року на суму 66500 грн. (заниження податку з оподаткування прибутку підприємств на суму 16625 грн.) позивач зазначив, що ним не порушено п.4.1 ст.4 та п. 1.3.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», мотивуючи це тим, що згідно вищенаведених норм, оподаткування будь-яких отриманих платником податку коштів пов'язане не просто з самим фактом такого отримання, а з фактом отримання платником податку коштів, саме як компенсації за продаж товарів (робіт, послуг). Подібні факти повинні бути підтверджені документально із посиланням на конкретні первинні бухгалтерські документи позивача, що не було зроблено відповідачем.
Судом встановлено, що спірна сума коштів надійшла на рахунок позивача помилково, про що свідчить лист ТзОВ фірми «Галімпекс-Склодзеркальний завод»від 20.09.2005р. та надане в ході перевірки письмове пояснення. Тому, згідно з п.1.23 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»позивач був особою, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок. Внаслідок помилкового переказу, згідно п.1.24 ст.1 згаданого закону мав місце рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Отримані помилково кошти були негайно перераховані належному отримувачу ТзОВ «Галімпекс-фабрика ялинкових прикрас»(платіжне доручення № 105 від 20.09.2005р.).
Щодо завищення суми амортизації за 2005 рік на 1491 грн. та за 2006 рік на 1977 грн. (заниження податку з оподаткування прибутку підприємств на суму 867 грн.), позивач наголошує на відсутності порушення ним п.п. 8.1.4.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно норм згаданого вище пп.8.1.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.8.1.1 ст.8 цього ж Закону, оскільки основні фонди, які визнані відповідачем невиробничими, не належать ні до групи 1, ні до капітальних активів груп.2, 3 і 4, які є невід'ємною частиною групи 1. Крім того, відповідачем в акті перевірки не наведено жодних доказів того, що основні фонди, які визнані невиробничими, передані в безоплатне користування іншим особам, які не є платниками податку на прибуток.
Як вбачається з акту та рішення про результати розгляду скарги, відповідачем не враховано повний текст відповідної норми законодавства, він стверджує, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку».
Однак, під терміном «невиробничі фонди»в Законі розуміються виключно капітальні активи, які безпосередньо належать до групи 1 основних фондів (тобто будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі), чи капітальні активи груп 2, 3 і 4, що є невід'ємною частиною капітальних активів групи 1 або які передані у безоплатне користування іншим особам, які не є платниками податку на прибуток.
Основні фонди, які визнані податковою невиробничими, взагалі не належать ні до групи 1, ні до капітальних активів груп 2,3 і 4, які є невід'ємною частиною групи 1. Крім того, відповідачем в акті перевірки не наведено жодних доказів того, що основні фонди, які визнані невиробничими, передані в безоплатне користування іншим особам, які не є платниками податку на прибуток.
Крім того, за пунктом 8.1.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею, тоді як положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказ Міністерства фінансів України 27.04.2000 року №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509) визначено, що амортизація це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
За податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2007 року №0004212300/0 (від 03.12.2007 року №00044412300/2) щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25142 грн. при реалізації робіт з давальницької сировини за цінами нижчими за звичайні, позивач не погоджується з висновками податкової щодо порушення ним п.4.1 ст.4 та пп.7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом встановлено, що спірні податкові зобов'язання нараховані у зв'язку з порушенням відповідачем процедури донарахування податкових зобов'язань, а саме абз.1 пп.1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.4.3.3 і пп.4.3.5. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що вже встановлено судом в ході розгляду справи при дослідженні правомірності нарахування податку на прибуток у зв'язку з визначенням звичайної ціни продукції (податкове повідомлення-рішення від 19.07.2007 року №0004222300/0 (від 03.12.2007 року №0044422300/2).
Також позивач не погоджується з висновком податкової щодо порушення ним пп.7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13300 грн.
Судом встановлено, що спірні податкові зобов'язання нараховані у зв'язку з помилковим включенням відповідачем до валового доходу позивача за 3-й квартал 2005 року коштів, які поимлков надійшли на рахунок останнього і відразу ж були повернуті, що вже встановлено судом в ході розгляду справи при дослідженні правомірності нарахування податку на прибуток у зв'язку з заниженням позивачем валового доходу за відповідний період (податкове повідомлення-рішення від 19.07.2007 року №0004222300/0 (від 03.12.2007 року №00044422300/2).
Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені в Акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач суду не навів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем - ДПІ у Бородянському районі Київської області безпідставно донараховано податкові зобов'язання суми з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору підлягає з державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 105, 158-163 КАС України, господарський суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 19.07.2007 року №0004222300/0, №0004212300/0 (від 03.12.2007 року №00044422300/2, №00044412300/2).
3. Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Галімпекс -Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас»3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Кошик А. Ю.