79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.07.08 Справа№ 9/86 А
Час: 17 год. 50 хв.
Гоcподарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.
При секретарі Козак І.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі, м. Перемишляни Львівської області,
До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “БАЯРД», м. Львів,
До відповідача-2: Приватного підприємства “БУДІНДУСТРІЯ», м. Перемишляни, Львівської області,
Про: встановити (підтвердити) недійсність господарського зобов'язання між приватним підприємством «Будіндустрія»та Товариством з Обмеженою відповідальністю «Фірма Баярд »на загальну суму 328 729,33 грн., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 0425 від 25.04.2005 року та застосувати наслідки, які передбачені ст. 208 ГК України, як при наявності наміру (умислу) у обох сторін, а саме стягнути все одержане ними за укладеним зобов'язанням, в дохід держави. З метою забезпечення позову на підставі ч. 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України заборонити Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Баярд»та приватному підприємству «Будіндустрія»вчиняти будь-які дії щодо відчуження активів.
За участю представників сторін:
від Позивача: головний державний податковий інспектор Мисак Світлана Петрівна, за довіреністю від 17.05.07р. № 7/10-0, місце праці: м. Перемишляни Львівської області, вул.. галицька, 26а, ДПІ у Перемишлянському районі.
Від Відповідача-1: не прибув,
Від відповідача-2: не прибув.
Стороні, яка бере участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 27, 29, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема право заявляти відводи. Заяв та клопотань про відвід судді та секретаря судового засідання не заявлено та не подано.
Учасник судового процесу не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається адміністративна справа за позовом Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі, м. Перемишляни Львівської області, до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “БАЯРД», м. Львів, до відповідача-2: Приватного підприємства “БУДІНДУСТРІЯ», місто Перемишляни, Львівської області, про: встановити (підтвердити) недійсність господарського зобов'язання між Приватним підприємством «Будіндустрія»та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Баярд»на загальну суму 328729,33 грн., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 0425 від 25.04.2005 року та застосувати наслідки, які передбачені ст. 208 ГК України, як при наявності наміру (умислу) у обох сторін, а саме стягнути все одержане ними за укладеним зобов'язанням, в дохід держави.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав суду документи, які вимагалися судом, в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача -1, повторно без поважних причин не прибув у судове засідання, від нього не поступило заяви про розгляд справи без його участі, не подано заяви про причини неприбуття, вимог ухвал суду - не виконав, не зважаючи на повідомлення про день, час та місце розгляду справи.
Представник відповідача -2, повторно без поважних причин не прибув у судове засідання, від нього не поступило заяви про розгляд справи без його участі, не подано заяви про причини неприбуття, вимог ухвал суду - не виконав, не зважаючи на повідомлення про день, час та місце розгляду справи.
Справа розглядається відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, яка передбачає, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд заслухав пояснення представників сторін, оглянув та дослідив подані докази та ВСТАНОВИВ.
Позивачем (Державною податковою інспекцією у Перемишлянському районі) була проведена виїзна позапланова перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість приватним підприємством “Будіндустрія» (відповідача-2), про що складений Акт перевірки від 28.01.2008р. № 1/23/32188376.
При проведення вищевказаної перевірки перевіряючим органом встановлено, що згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» /зі змінами і доповненнями/, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платник податку на додану вартість.
Однак, в порушення пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість »платником Товариством з обмеженою відповідальністю “БАЯРД» безпідставно віднесено до податкового кредиту суму 54788,22 грн., шляхом проведення взаєморозрахунку з Приватним підприємством “БУДІНДУСТРІЯ».
Між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено договір купівлі-продажу № 0425 від 25.04.2005 року на поставку товару приватним підприємством «Будіндустрія»Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Баярд »на загальну суму 328729,33 грн., в тому числі ПДВ -54788,22 грн., що підтверджується податковими накладними № 10430 від 30.04.2005 року та № 20430 від 30.04.2005 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Баярд»віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 54788,22 грн., на підставі накладної № 20430 від 30.04.2005 року на загальну суму 123 310,04 грн. в тому числі ПДВ -20 551,67 грн. та накладної № 10430 від 30.04.05р. на загальну суму 205 419,28 грн., в тому числі ПДВ -34 236,55 грн., отриманих від приватного підприємства “Будіндустрія».
Державною податковою інспекцією у Перемишлянському районі при проведенні перевірки приватного підприємства «Будіндустрія», надіслано лист від 11.10.2007 № 1800/8/23-4/025 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова та лист від 26.10.2007 № 1889/8/23-025.
Згідно отриманої відповіді від 31.10.2007 року № 23940/23-416/4474, Державна податкова інспекції у Галицькому районі м. Львова повідомила, що 18.01.2005 року Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Баярд»було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість у зв'язку з неподанням до податкового органу податкових декларацій, звітів та інших розрахунків більше року та припиненням діяльності, за рішенням Господарського суду Львівської області було припинено юридичну особу вказаної фірми.
У зв»язку з тим, що Відповідачем-1 не подавалися податкові звіти у встановленому законом порядку та строки до податкового органу, 18.01.2005 року ДПІ у Галицькому районі здійснила анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Баярд ».
Таким чином, сума ПДВ у розмірі 54788,22 грн., за договором № 0425 від 25.04.2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Баярд »у складі податкових зобов'язань не відображалась та не сплачувалась до бюджету.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Контроль за виконанням вказаної статті покладено на органи державної податкової служби.
Крім цього, відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість », бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку в ціні товару.
За змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Так, норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України ( п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України ), а також з поняття платника податку - особи, яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість », зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем ( п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Тобто, як вбачається із системного аналізу вищевказаних норм, Законом України «Про податок на додану вартість »встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.
При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування такого податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
При цьому, зазначенні твердження, щодо аналізу правових норм викладені у Постанові Верховного суду України від 19.04.2005 року.
Аналогічною є позиція Вищого адміністративного суду України, яка викладена у довідці "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету", в якій зазначається про те, що суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.
Таким чином несплата Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Баярд »податку на додану вартість до бюджету свідчить про відсутність надмірної сплати цього податку до бюджету, відтак вказує, із врахуванням викладених положень Закону України "Про податок на додану вартість", на безпідставність віднесення приватним підприємством «Будіндустрія »сум податку на додану вартість у розмірі 54788,22 грн., до складу податкового кредиту.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056, до угод, які укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.
Крім цього, у вказаній постанові зазначено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути надані податковими органами відомості про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих документів, неподання звітності, відсутність за юридичною адресою.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інша угода.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
Згідно ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною -з другої сторони стягується все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути Повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи викладене, а також те, господарське зобов'язання між приватним підприємством «Будіндустрія»та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Баярд»є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки по його наслідках у відповідача-2 (приватного підприємства «Будіндустрія») виникає право на податковий кредит, яке із врахуванням викладених обставин, а саме у зв'язку із несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Баярд»податку на додану вартість до бюджету та нікчемністю правочину, укладеного між вказаними суб'єктами господарювання, є таким, що задекларовано неправомірно.
Відповідно включення Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Баярд» до податкового кредиту податку на додану вартість, який не є сплачений Приватним підприємством “Будіндустрія» до бюджету є неправомірним.
Факти неявки посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Баярд»на виклики ДПІ у Галицькому районі м. Львова та повідомлення про неможливість проведення перевірки, оскільки декларації та звіти підприємством не надаються, за фактичною юридичною адресою підприємство не знаходиться та припинило свою діяльність про що винесено рішення судом, усе наведене, свідчить про умисну несплату до бюджету податкового зобов'язання.
Наведені факти свідчать про укладення правочину, а саме: договору купівлі-продажу № 0421 від 21.04.2005 року на поставку товару, завідомо суперечного інтересам держави.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Баярд»не виконала обов'язків платника податків, нанісши збитки за несплату державі податкових зобов'язань на суму 54788,22 грн.
Згідно ст.203 Цивільного Кодексу, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Також ст.234 цього Кодексу, передбачено правові наслідки фіктивного правочину, які зазначають, що фіктивним є правочин вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися, цим правочином .
Згідно даних при проведеній зустрічній перевірці працівниками ДПІ у Галицькому районі міста Львова, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Баярд», не тільки не відображено в деклараціях за квітень 2005 року податкових зобов'язаннь з ПДВ на суму 54788,22 грн., за договором № 0425 від 25.04.2005 року, а починаючи з 2004 року припинило звітувати, у зв'язку з чим ДПІ у Галицькому районі міста Львова 18.01.2005 року було знято дану фірму з обліку як платника ПДВ, з анулюванням свідоцтва, що підтверджується матеріалами справи.
ДПІ у Перемишлянському районі, будучи позивачем по справі, керуючись чинним законодавством, яким не передбачено накладання штрафних санкцій на покупця при несплаті продавцем ПДВ до бюджету.
Однак, укладаючи дану угоду, продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Баярд»будучи стороною у даному договорі, діяло протиправно з метою умислу, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки саме несплата податкового зобов'язання, згідно ст. 42 ГК України, досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, не виконання конституційного обов'язку щодо сплати податків для забезпечення загальних інтересів держави, суперечить суті підприємництва та є прихованням від оподаткування прибутків.
Кошти, покупцем - ТзОВ фірма «Баярд »на рахунок ПП «Будіндустрія» на загальну суму 328729,33 грн., грн. в тому числі ПДВ на суму 54788,22 грн., згідно пояснень отриманих в ході перевірки, сплачені не були, згідно пояснень наданих керівництвом підприємства, між зазначеними підприємствами було проведено взаємозалік.
При цьому п.11 ст.10 Закону України від 04.12.1990 № 509-Х11 «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Як вбачається із інформації наданої ДПІ у Галицькому районі, відповідачу-1 зазначеним органом 18.01.2005р. було анульоване лише свідоцтво платника податку № 17967029, позивачем суду надано докази, що зазначене підприємство знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України, як юридична особа, код ЄДРПОУ 20840268, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Львівській області від 16.05.08р. № 20-09/1172.
Вищенаведене підтверджує наявність наміру (умислу) одного із підприємств -відповідачів, а саме: відповідача -1 -Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Баярд».
У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави ( ст. 208 ГК України).
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов нормативно та документально обґрунтований, відповідачами не спростований, підлягає до задоволення частково.
Позивач у позовній заяві просить покласти на відповідачів державне мито ( п. 4 прохальної частини позову). Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивачем за даним адміністративним позовом, державне мито не сплачувалося, так як позивач відповідно до статті 3 Декрету КМ України від сплати останнього за своїми позовами, такі докази в матеріалах справи -відсутні, відтак відповідно до статті 94 КАС України -судові витрати, з відповідачів не підлягають до стягнення. Отже, в цій частині, вимоги позивача до задоволення не підлягають.
Позивач у позовній заяві ставив вимогу про забезпечення позову ( п. 3 прохальної частини позову), просив відповідно до ч. 4 статті 117 КАС України, заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Баярд» та Приватному підприємству “Будіндустрія» вчиняти будь-які дії щодо відчуження активів.
Заслухавши в цій частині вимог пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, відхилити клопотання позивача про забезпечення позову, так як позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами причин звернення із заявою про забезпечення позову, не подано жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов»язується застосування певного заходу до забезпечення позову, не обґрунтовано імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду з адміністративної справи в разі невжиття таких заходів.
Крім того, оскільки позивач просить заборонити відповідачу-1 та 2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження активів (нерухомого та рухомого майна), то позивачем в порушення Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України 09.06.99р. № 31/5 (у редакції наказу Мінюсту України від 18.08.04р. № 85/5), зареєстроване в Мінюсті України за № 364/367 від 10.06.99р., не подано заяви встановленого зразка про реєстрацію (вилучення) обтяження нерухомого майна (додатки 1-3), відомості про яке вноситься до Реєстру заборон Реєстратором.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 87-97, 122-124, 126, 127, 128, 130, 133, 134, 135, 138, 139, 143, 150, 151-154, 158-163, 167 КАС України, п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -
1. Адміністративний позов задовільнити частково.
2. Визнати нечинним (недійсним) господарське зобов'язання між Приватним підприємством «Будіндустрія»(81220, місто Перемишляни, вулиця Міжгірська, 2 (код ЄДРПОУ 321883713246) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Баярд»(79013, місто Львів, вулиця Котляревського, 3/2а, код ЄДРПОУ 20840268) на загальну суму 328729,33 грн., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 0425 від 25.04.2005 року.
3. Застосувати наслідки, які передбачені ст. 208 ГК України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Баярд» ( 79013, місто Львів, вулиця Котляревського, 3/2а, код ЄДРПОУ 20840268) усе одержане ним за договором купівлі-продажу № 0425 від 25.04.2005 року на загальну суму 328729,33 грн., в т.ч. ПДВ -54788,22 грн. на користь другої сторони - Приватного підприємства “Будіндустрія» (81220, місто Перемишляни, вулиця Міжгірська, 2, Львівської області, код ЄДРПОУ 321883713246), а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягнути за рішенням суду в доход держави.
4. Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя Данко Л.С.
03.06.2008 року прийнято, складено, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини постанови. У зв»язку зі складністю справи, повний текст постанови складено та підписано 06.06.2008 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду у встановленому ст.186 КАС України порядку та строк. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.
Суддя