79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.06.08 Справа№ 3/92А
Суддя Н. Березяк при секретарі І.Торській розглянула матеріали справи
за позовом: Прокурор Шевченківського району в інтересах держави в особі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
до відповідача 1: ТзОВ «Танталл», м. Львів
до відповідача 2: ПП «Ренко плюс», м. Львів
про визнання недійсним господарського зобов'язання
За участю представників:
від прокурора: Нестеренко А.А. - помічник прокурора (посвідчення № 25 20.06.2007 року)
від позивача: Більо І.В. - представники
від відповідача-1: Кузан Р. - представник
від відповідача-2: не з'явився
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.
Суть спору: Позов заявлено прокурором Шевченківського району в інтересах держави в особі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова до ТзОВ «Танталл» та ПП «Ренко плюс» про визнання недійсним господарського зобов'язання на суму 1 011 503,17 грн. та про застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, а саме: стягнення всього одержаного за зобов'язанням в доход державного бюджету.
В судовому засіданні прокурор та позивач позов підтримали, просили задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач-1 з позовними вимогами не погоджується з підстав і мотивів, викладених у запереченні на позов. ТзОВ «Танталл» стверджує, що жодного умислу на укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави не мав, а визнання недійсною державної реєстрації ПП «Ренко плюс» не є підставою визнання недійсним договору, укладеного до прийняття відповідного рішення господарським судом Львівської області.
В матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру №421140 від 13.05.2008 р., згідно якої 31.01.2008 року внесений запис щодо припинення державної реєстрації ПП «Ренко плюс».
В судовому засіданні 09.06.2008 року оголошувалась перерва до 18.06.2008 року.
В продовженому судовому засіданні 18.06.2008 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Суд , заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
В період з 16.05.2007 року по 05.06.2007 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Танталл» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.05.2006 року по 31.12.2006 року. В результаті проведеної перевірки податковою інспекцією було виявлено факт проведення господарських операцій з ПП «Ренко плюс» державна реєстрація якого припинена рішенням господарського суду Львівської області 26.12.2007 року.
Як вбачається з акту перевірки № 1014/127/23-1/34368114 від 12.06.2008 року та матеріалів справи в листопаді 2006 року ПП «Ренко плюс» (продавець) відпустив ТзОВ «Танталл» товар на загальну суму 1 011 503,17 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними (а.с.14-32 ).
Як вбачається з матеріалів справи, за придбаний у ПП «Ренко плюс» товар на загальну суму 1 011 503,17 грн., ТзОВ «Танталл» розрахувалося, підтвердженням чого є платіжні доручення (а.с.58-59).
ДПІ у Шевченківському районі звернулася з позовом про визнання недійсним в порядку ст. 207 ГК України господарського зобов'язання (яке виникло з угоди купівлі-продажу товару) таким, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.
При прийнятті постанови, суд виходив з наступного:
У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів. В підтвердження умислу ПП «Ренко плюс» позивач посилається на ту обставину, що згідно даними Львівського відділу податкової міліції підприємство не знаходить за юридичною адресою, а також що ПП «Ренко плюс» перебуває у розшуку з листопада 2006 року.
Крім цього, позивач подав рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2007 року у справі за № 9/337А, яким припинено державну реєстрацію ПП «Ренко плюс» у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою .
Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише незнаходженням за юридичною адресою цієї сторони договору та рішенням суду про припинення державної реєстрації юридичної особи, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності суб'єкта.
Рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України щодо фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Слід зазначити що рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2007 року про припинення державної реєстрації ПП «Ренко плюс» прийнято після укладення спірного договору. Крім цього, у рішенні суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що здійснюючи господарські операції, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи, в період листопад 2006 року ПП «Ренок плюс» здійснило поставку ароматичних речовин яблучного соку ТзОВ «Танталл» на загальну суму 1 011 503,17 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними (а.с.14-32) розрахунки за які здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.58-59). На момент здійснення господарських операцій ПП «Ренко плюс» був зареєстрований у встановленому законом порядку і не був виключений з державного реєстру підприємств і організацій України. Товар, який був предметом купівлі-продажу не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.
Враховуючи ту обставину, що господарські операції з поставки товарів проводилися між відповідачами до припинення державної реєстрації ПП «Ренко плюс», даючи правову оцінку згаданим доказам, суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби надано недостатньо доказів для встановлення мети згаданих вище підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених операцій.
Крім того, здійснюючи державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -ПП «Ренко плюс», держава через свої органи легалізувала діяльність підприємства і взяла на себе відповідальність за факт надання йому статусу суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст.180 ГК України, господарський договір, що породжує господарські зобов'язання, вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Як вбачається з матеріалів справи, при купівлі-продажу товарів відповідачі діяли на підставі договору, який оформлений у встановленому законом порядку.
Окрім визнання недійсним господарського зобов'язання, орган державної податкової служби просив, застосувати наслідки передбачені ст.208 ГК України, за наявності наміру у обох сторін.
Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим за змістом ч. 1 ст. 208 ГК застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Частиною 1 ст. 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.208 ГК України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Виконання господарського зобов'язання, укладеного між ПП «Ренко плюс» та ТзОВ «Танталл» відбулося згідно податкових накладних, виписаних ПП «Ренко плюс» у листопаді 2006 року. Позов подано позивачем до суду 11.03.2008 року. Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст. 250 Господарського кодексу України сплили, тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.
Згідно із ч.4 ст.70 КАС України, обставини , які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення господарських операцій з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163,167 КАС України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 25.06.2008 р.
Суддя