91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
05.05.08 Справа № 10/22.
За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", м. Київ в особі Луганського ЛВУ МГ філіалу УМГ "Донбастрансгаз", м. Луганськ
до Комунальної установи "Міська лікарня "Ізвєстій", м. Красний Луч Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне Управління Державного казначейства України у Луганській області, м. Луганськ
про стягнення 429 грн. 92 коп.
Суддя Мінська Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача -Доніна О.В. - юрисконсульт, довіреність № 41 від 21.01.08.,
від відповідача - Кучеренко І.О., довіреність № 78 від 19.03.08.;
від 3-ої особи -Кильчинський Є.С., довіреність № 11-12/1-6 від 08.01.08.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами за січень 2007р. у сумі 429,92 грн.
Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві від 19.03.2008р.
№ 79.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши представників сторін і третьої особи, суд
Луганське лінійно -виробниче управління магістральних газопроводів Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (надалі - Луганське ЛВУ) є структурним виробничим відділенням УМГ «Донбасгаз» без права юридичної особи і діє на підставі Положення, затвердженого УМГ «Донбасгаз» 15.02.1999р. (із змінами і доповненнями). Відповідно до п. 4.2. цього Положення Луганське ЛВУ заявляє від імені Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» позови і виступає позивачем і відповідачем у суді.
Ст. 28 ГПК України передбачено, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Згідно ч. 4 ст. 15 ГПК України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Згідно довідки Краснолуцького міжрайонного управління з експлуатації газового господарства (а.с. 33), а також відомості витрат газу по управлінню «Краснолучміжрайгаз» за січень 2007 року (а.с. 34) Комунальне підприємство «Міська лікарня «Ізвєстій» за січень 2007 року витратило природного газу 8 633 куб. м.
Згідно Статуту комунальної установи «Міська лікарня «Ізвєстій», свідоцтва про державну реєстрацію (серія АОО № 336087) належною назвою відповідача є Комунальна установа «Міська лікарня «Ізвєстій», в зв'язку з чим в даному рішенні зазначається належна назва відповідача.
Відповідач отримував газ в січні 2007 року на підставі Договору на постачання природного газу № 13МБ від 29.12.2006р., укладеного з ВАТ «Луганськгаз». Пунктом 3.1. цього Договору передбачено, що постачальник, тобто ВАТ «Луганськгаз», передає Покупцю -комунальній установі «Міська лікарня «Ізвєстій» газ на газорозподільчих станціях (ГРС), що знаходяться на території споживачів, які подають газ в газорозподільчі газопроводи Постачальника. Додатковою угодою від 01.02.2007р. до даного Договору викладено в новій редакції п. 5.1. Договору, яким визначена ціна газу, зокрема до ціни газу включено тариф на транспортування магістральними газопроводами.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ним, як організацією, що здійснює транспортування газу, здійснено в січні 2007 року послугу відповідачу по транспортування газу, який було отримано відповідачем в обсязі 8 633 куб. м. згідно Постанови НКРЕ № 1682 від 19.12.2006р. тариф на транспортування газу магістральними газопроводами становить 49,80 грн. за тис. куб. м. За розрахунком позивача він надав відповідачу в січні 2007 року послугу з транспортування газу магістральними газопроводами на суму 429,92 грн.
Позивач вважає, що зобов'язання відповідача по оплаті послуг по транспортування газу за січень 2007 року в сумі 429,92 грн. виникло на підставі ст. 11 Цивільного кодексу України із актів цивільного законодавства, зокрема згідно постанови НКРЕ № 1682 від 19.12.2000р.
Договір з відповідачем про надання послуг з транспортування газу на січень 2007 року не укладався. Відповідач відмовився від оплати за надані послуги з посиланням на відсутність договору. 26.10.277р. позивачем направлено відповідачу відгук № 23/1931, яким обґрунтовано вимогу про сплату заборгованості в сумі 429,92 грн. нормами Закону України «Про трубопровідний транспорт», «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затвердженими наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994р. № 355, та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом».
Відповідач заперечує проти позову з таких підстав:
Відповідно до Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729, газотранспортні підприємства забезпечують у межах виділених постачальниками планових обсягів природного газу його транспортування на договірній основі із споживачами. тобто, умовою виникнення господарського зобов'язання по оплаті послуг транспортування газу є укладення відповідного договору.
Позивач у повідомленні № 25/1849 від 10.10.2007р. запропонував укласти договір на транспортування газу від 03.01.2007р. Відповідач є бюджетною установою, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету та обслуговується Державним казначейством України. Укладення господарських договорів є відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетним зобов'язанням. Згідно із ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. В січні 2007 року для міської лікарні «Ізвєстій» не було передбачено бюджетних асигнувань на послуги з транспортування газу.
Третя особа відзивом № 11-07/1140 від 05.05.2008р. на позовну заяву зазначає про неможливість проведення оплати суми 429,92 грн. з огляду на таке:
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в державі застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України. Положенням про Державне казначейство України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1232, встановлені основні завдання казначейства, в тому числі розрахунково -касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Відповідач у справі є розпорядником бюджетних коштів. Третя особа вважає, що при казначейському обслуговуванні необхідно керуватися бюджетним законодавством, і при здійсненні видатків за рахунок державного бюджету не застосовуються засади цивільного і господарського законодавства. Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Кошторис є основним документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо здійснення видатків. Відсутність договору між позивачем і відповідачем підтверджує відсутність бюджетного зобов'язання відповідача в межах бюджетних асигнувань.
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими з огляду на наступне:
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини,
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності,
3) завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі,
4) інші юридичні факти.
Згідно п. 3 цієї ж статті цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 12 Закону України «Про трубопроводний транспорт» підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.
Ст. 16 цього Закону також передбачено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати:
постачання споживачам вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин відповідно до умов договорів.
Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджені наказом держнафтогазу від 01.11.1994р. № 355, є обов'язковими для усіх підприємств, об'єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, проектуванням систем газопостачання і газоспоживаючого обладнання та його налагоджуванням, незалежно від їх відомчого підпорядкування і форми власності.
1.2. Ці Правила визначають взаємовідносини:
1.2.1. Між газопостачальними організаціями (підприємствами, які видобувають, виробляють, переробляють, транспортують газ) і газозбутовими організаціями.
1.2.2. Між газопостачальними організаціями і споживачами - підприємствами промисловості і сільського господарства, які використовують природний газ як паливо та сировину і отримують його безпосередньо від газопостачальної організації чи
постачальника.
1.2.3. Між газозбутовими організаціями і споживачами - підприємствами та організаціями що використовують природний газ як паливо і сировину.
Вищевказаними правилами не передбачено виникнення обов'язку по оплаті транспортування газу споживачами газу безпосередньо з цих правил без наявності договірних відносин.
Згідно абзаців другого, третього пункту 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729 (в редакції, що діяла станом на 08.12.2006р.) газотранспортні та газодобувні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу забезпечують рівні умови доступу до газотранспортної системи для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, забезпечують у межах виділених постачальниками планових обсягів природного газу його транспортування на договірній основі із споживачами, крім населення.
Даним порядком також не передбачено виникнення обов'язку по оплаті транспортування газу споживачами газу безпосередньо з цих правил без наявності договірних відносин.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів належними доказами свої позовні вимоги, тобто виникнення у відповідача обов'язку по оплаті транспортування газу в січні 2007 року безпосередньо з актів законодавства без наявності договірних відносин.
З огляду на вищезазначене, в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Підписано 12.05.2008.
Суддя Т.М.Мінська