17.06.2008 Справа № 11/41
За позовом Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Закарпатській області, м.Ужгород
до відповідача 1 Державного підприємства «Управління капітального будівництва», м.Київ
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатартбудспецсервіс», м.Ужгород
про визнання недійсним та скасування інвестиційного договору № 21-4/10-02 про будівництво житлового будинку від 12.06.2007 та додаткової угоди до нього від 19.06.2007
Суддя Л.М.Якимчук
Представники:
від позивача: не з'явився
відповідача 1: Лінніченко Д.О. -юрист, довіреність від 30.01.2008
відповідача 2: Поз М.О. -представник, довіреність від 09.04.2008;
Величко Р.А. -представник, довіреність від 09.04.2008
СУТЬ СПОРУ: Головне управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Закарпатській області, м.Ужгород звернулось до Державного підприємства «Управління капітального будівництва», м.Київ та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатартбудспецсервіс», м.Ужгород про визнання недійсним та скасування інвестиційного договору № 21-4/10-02 про будівництво житлового будинку від 12.06.2007 та додаткової угоди до нього від 19.06.2007.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір від 12.06.2007 від імені Головного управління МНС України в Закарпатській області підписав Туряниця М.М., який на той час не був посадовою особою, начальником ГУ МНС України в Закарпатській області, оскільки відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.06.2007 (допущено негайне виконання рішення, яке оскаржене не було) на посаді начальника поновлено Гецянина І.В. Всі правочини підписані Туряницею М.М. з 11.06.2007 є незаконними, так як він не мав достатньої цивільної дієздатності для укладення таких правочинів, відповідно до вимог ст.203 ЦК України та згідно зі ст.207 ГК України такий правочин підлягає скасуванню. Додаткова угода підписана не Гецяником І.В., як зазначено в ній. Дана інвестиційна угода суперечить вимогам ст.13 ЦК України, оскільки грубо порушує права трудового колективу, зокрема, осіб, що стоять на квартирній черзі.
Земельна ділянка, на якій будується житловий будинок, належить на праві постійного користування ГУ МНС України в Закарпатській області, але жодна квартира в результаті незаконних оскаржуваних інвестиційних договорів йому не належатиме.
Порушено ч.4 п.1 ст.8 Закону України «Про інвестиційну діяльність», якою передбачено, що інвестор зобов'язаний «одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог».
Відповідно до п.3 ст.8 вказаного закону для виконання спеціальних видів робіт, які потребують відповідної атестації виконавця, учасники інвестиційної діяльності зобов'язані одержати ліцензію, чого ТзОВ «Закарпатартбудспецсервіс» не зробив.
Перед укладенням оскаржуваного договору та угоди не було здійснено, відповідно до п.1-2 ст.14 Закону, республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві. Державне замовлення розміщується як правило, на конкурсній основі з урахуванням екологічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій.
В супереч ст.15 Закону не проведену обов'язкову державну експертизу в повному обсязі.
Комерційна структура, ТзОВ «Закарпатартбудспецсервіс», яка має намір реалізовувати квартири, незаконно використовує дану земельну ділянку.
Відповідач 1, Державне підприємство «Управління капітального будівництва», м.Київ, позов не визнав посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що рішення Ужгородського міськрайсуду від 11.06.07, яким на посаді начальника ГУ МНС було поновлено іншу особу, виконано у встановленому чинним законодавством порядку, шляхом прийняття відповідного організаційно-розпорядчого акту (наказу про призначення на посаду начальника ГУ МНС).
Незважаючи на те, що відносно цього рішення і допущено негайне виконання, але воно стосується тільки шляху можливої реалізації захисту порушених та відновлених прав, а не встановленого законодавством способу та порядку призначення та звільнення керівників юридичних осіб, означене рішення суду не може апріорі свідчити про те, що особа, яку поновлено на посаді, автоматично стає керівником юридичної особи без прийняття відповідного рішення з боку посадової особи, на яку законом покладено обов'язок призначення на посаду керівника ГУ МНС, що в свою чергу спростовує відсутність правосуб»єктивності в особи, яка вчинила від імені Позивача оскаржуваний правочин.
Крім того, означений Договір не тільки підписаний уповноваженим представником Позивача та має відбиток печатки ГУ МНС, але й погоджений уповноваженим представником МНС України, що свідчить про те, що МНС України, як орган, уповноважений на здійснення організаційно-правової та контролюючої функцій по відношенню до ГУ МНС підтвердив компетенцію та повноваження представника ГУ МНС на укладення та підписання оскарженого Договору, а тому посилання Позивача на юридичний факт -перевищення повноважень є хибним.
Твердження Позивача про порушення Відповідачами норм Закону «Про інвестиційну діяльність» внаслідок порушення вимог ст.8 цього Закону, у відповідності до якої інвестор зобов'язаний одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог, спростовується отриманим позитивним висновком комплексної державної експертизи від 05.09.06 № 878, виданий Закарпатською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи.
Стосовно висновку позивача щодо порушення означеним Договором прав ГУ МНС, як сторони за договором, зазначає наступне.
У відповідності до статуту Відповідача 1, ДП «УКБ» створено з метою організації в системі МНС України (до складу якого входить і Позивач) єдиного замовника по власному будівництву об'єктів житла, об'єктах виробничо-комунального призначення у військових містечках та за їх межами для забезпечення життєдіяльності цих містечок та іншої діяльності в сфері будівництва та соціальних програм МНС.
Наказом МНС України від 05.02.99 №99 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.04.1999 за №216/3509) «Про затвердження Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України», затверджено Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та службовців Цивільної оборони України.
Пунктом 1.1 цього Положення визначено, що воно розроблено на підставі вимог чинного житлового законодавства України, з урахуванням особливостей квартирного обліку осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту МНС України. Означене Положення встановлює порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового та начальницького складу і працівників органів та підрозділів цивільного захисту) МНС України, які перебувають на обліку, осіб, що потребують поліпшення житлових умов, в органах і підрозділах цивільного захисту МНС України. Вищезазначена категорія осіб (разом з членами їхніх сімей), які проходять службу (працюють) у формуваннях, органах (підрозділах) цивільного захисту), установах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту (далі -орган (підрозділ) цивільного захисту, забезпечуються житлом за рахунок державних фондів, зокрема, шляхом: власного житлового будівництва, пайової участі в житловому будівництві, будівництва (придбання) житла за рахунок інвесторів. Джерелами фінансування житлового будівництва для органів (підрозділів) цивільного захисту є централізовані капітальні вкладення, кошти інвесторів.
Згідно із п.1.2 цього Положення, управління капітального будівництва та забезпечення житлом (далі -УКБ) МНС України щорічно готує відповідні пропозиції Міністру щодо розподілу державних капітальних вкладень на житлове будівництво пропорційно до числа осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень, з урахуванням терміну їх перебування на квартирному обліку та проведеного забезпечення житловими приміщеннями у минулий період.
Пунктом 3.3 передбачено, що уся житлова площа, яка надійшла до МНС України від будь-якого джерела, розподіляється згідно з чергою між військовими частинами і затверджується Міністром (при цьому до п'яти відсотків житлової площі, що надходить до МНС України за рахунок інвестицій, виділяється для забезпечення житловими приміщеннями службовців).
Таким чином, твердження Позивача, викладені у позовній заяві, щодо можливого порушення прав та інтересів ГУ МНС України в Закарпатській області було зроблено тільки на тій підставі, що Позивач одразу не отримує житлову площу, а отже є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а свої припущення Позивачем зроблено без врахування норм нормативно-правових актів, які регулюють питання щодо забезпечення житлом працівників ГУ МНС, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов та без будь-якого нормативного обґрунтування своїх висновків у відповідності до вимог чинного законодавства.
Стосовно твердження Позивача про незаконне використання земельної ділянки наголошує на тому, що згідно із ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями, зокрема, можуть бути: рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності), права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.
Предметом оскаржуваного Договору є об'єднання зусиль Сторін та вкладів і спільна діяльність з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Кармелюка, 12 в м. Ужгороді.
Відповідно до оскаржуваного Договору інвестиціями є:
від Позивача: право користування землею;
від Відповідача 1: рухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, виконані роботи, обліковані матеріали);
від Відповідача 2: кошти, сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, навиків та виробничого досвіду, необхідних для реалізації інвестиційного проекту та будівництва об'єкта містобудування (об'єкта інвестування).
У відповідності до ст.7 цього закону, інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.
Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99 №687-ХІУ, забудовник -це особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва.
Отже, висновок Позивача про незаконне використання земельної ділянки не відповідають дійсності та є хибними, а права користування земельної ділянки Позивача ніхто не позбавляв.
Висновок Позивача про те, що оскільки Додаткова угода до Договору підписана невідомою особою, є невід'ємною складовою Договору, а отже достатньою підставою для визнання недійсною основної угоди (Договору) суперечить нормам чинного законодавства, а саме нормам ст.217 ЦК України, у відповідності до якої, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У відповідності до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Але Позивачем у своїй позовній заяві не наведено жодної підстави та не надано жодного належного доказу, які зумовлюють визнання правочину недійсним, тому підстав в однієї зі сторін чи відповідного державного органу влади вимагати визнання недійсним цього правочину не має.
Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю» «Закарпатартбудспецсервіс», м.Ужгород, позовні вимоги не визнав, зазначивши, що договір підписаний Туряницею має відбиток печатки ГУ МНС України в Закарпатській області та погоджений уповноваженим представником МНС України, чим підтверджено повноваження представника ГУ МНС України в Закарпатській області, а тому посилання на юридичний факт -перевищення своїх повноважень є хибним.
Посилання позивача на відсутність правосуб»єктивності є нікчемним, оскільки ним не доведено, що рішення суду було виконано МНС України та був підписаний наказ про відновлення на роботі Гецянина І.В. до укладення договору.
Посилання Позивача на те, що додаткова угода підписана не начальником ГУ МНС України в Закарпатській області, а невідомою особою є незаконним та таким, що не відповідає дійсності. Ініціатором підписання додаткової угоди та компенсації витрат на утримання служби замовника є Відповідач 1, як отримувач цих коштів, МНС України було оформлено проект додаткової угоди, який і був підписаний й пропечатаний всіма сторонами та погоджений уповноваженим представником МНС України.
Недоведеним є твердження про те, що Договір грубо порушує права трудового колективу, на підтвердження своєї правової позиції Позивачем не наведено жодного доказу та не надано необхідних документів відповідно до норм чинного законодавства.
Свої припущення щодо можливого порушення прав та інтересів ГУ МНС України в Закарпатській області було зроблено тільки на тій підставі, що Позивач одразу не отримує житлову площу. Таке судження зроблене без врахування норм чинного законодавства. Так, Відповідач 1 згідно із Статутом є єдиним замовником в системі МНС по будівництву. Тому всі основні тендерні процедури та фінансування проводилось через Відповідача 1. За локальними правовими нормами МНС України Відповідач1 отримує результати виконаних робіт для того, щоб закрити свою дебіторську заборгованість. Після прийняття такої житлової площі, відповідач 1 в установленому адміністративному порядку передає отриману житлову площу Позивачу. А тому ніяких порушень інтересів фізичних та юридичних осіб не має.
Предметом Договору є об'єднання зусиль Сторін та вкладів і спільна діяльність з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Кармелюка, 12 в м. Ужгороді, а не привласнення майна держави та земельної ділянки, як зазначено у позовній заяві. Наявність чи відсутність альтернативних пропозицій щодо вибору контрагентів за Договором є внутрішньою складовою організації роботи МНС України із підпорядкованими організаціями.
Позивачем стверджується, що сторонами були порушені окремі норми ст.8 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Ст.8 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності, відповідно до яких, інвестор зобов'язаний одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.
Так, було отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи від 05.09.06 №878 Закарпатської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи.
Пункт 9 позовної заяви є нікчемним за змістом, оскільки Відповідач 2 має ліцензію на право проведення будівельних робіт АВ 356526 від 13.07.07.
Договір не є однією з форм реалізації республіканських державних інвестицій через республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві. Відсутні обсяги державного фінансування інвестиційної діяльності. А тому всі посилання у пунктах 10, 11 та 12 позовної заяви на відповідні норми Закону України «Про інвестиційну діяльність» є нікчемними.
Відповідно до ст.92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Земельним актом (ЯЯ №097862) володіє ГУ МНС України в Закарпатській області, а тому права користування земельною ділянкою Позивача ніхто не позбавляв, акти прийому-передачі земельної ділянки відсутні.
У п.1 доповнень до позовної заяви Позивач посилається на ч.3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Так, відповідно до цієї норми права об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Надалі Позивач стверджує, що «Жодна із сторін договорів не відноситься до вищезазначених суб'єктів».
Відповідач 2 зазначає, що Позивачем не враховано наступне.
Відповідно до п.1.7 Договору джерело капітальних вкладень визначається Інвестором-Генпідрядником, Відповідачем 2, на власний розсуд у відповідності з чинним законодавством України і може включати в себе власні та залучені кошти, інвестиції.
Відповідно до п. 2.6 Договору Замовники, Позивач та Відповідач 1, передають, а Інвестор-Генпідрядник, Відповідач 2, приймає повноваження на виконання функцій замовника по будівництву об'єкту, зокрема:
- забезпечення фінансування робіт по будівництву об'єкту;
- представництво і захист інтересів його учасників в місцевих органах виконавчої влади і місцевого самоврядування, тощо.
Відповідно до п.п. «г» п.3.1 та п.п «г» п.3.2 Договору Позивач та Відповідач 1 делегували (доручили/довірили) Відповідачу 2 повноваження, необхідні для виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором.
Так, маючи повний обсяг правосуб'єктності та належні повноваження Відповідач 2 за відповідним дорученням згідно Договору розпочав залучення коштів у встановленому законом порядку через Фонд фінансування будівництва на підставі договору із ВАТ СКБ «ДНІСТЕР».
Тим самим заперечується незаконність окремих положень Договору.
Окрім того, для реалізації покладених на нього зобов'язань за Договором Відповідач 2 може використовувати власні, обігові кошти, залучені на підставі кредитних угод або за договорами комісії. Виключний механізм залучення коштів для фінансування реалізації проекту в Договорі не визначено. А тому посилатися на невідповідність джерел фінансування та просити визнати договір недійсним з моменту підписання неможливо, оскільки на момент підписання Сторони лише поклали такі зобов'язання на відповідача 2 та надали йому відповідні повноваження, доручили організувати фінансування проекту на власний розсуд у відповідності з чинним законодавством України.
Відповідачем 1 було передано Відповідачу 2 всю проектно-кошторисну документацію необхідну для здійснення будівництва.
Твердження про те, що об'єкт будівництва не є застрахованим згідно ст.877 Цивільного кодексу є неправдивим. Оскільки об'єкт будівництва був застрахований за договором ЗАТ СК «Ренесанс».
У п.3 доповнень до позовної заяви Позивач посилається на відсутність відповідного погодження Фонду державного майна, як на одну з підстав через яку договір можна визнати недійсним. Таке твердження спростовується наступним.
Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 06.06.07 №803, був опублікований лише 22 червня 2007 року в Офіційному віснику України, 2007, №43, ст.1714, в той час як договір набрав чинності 12 червня 2007 року.
Відповідно до Постанови КМУ від 28.12.04 №1442 «Про затвердження національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», об'єктами незавершеного будівництва є будівлі, споруди або передавальні пристрої, які фактично не експлуатуються внаслідок того, що перебувають у недобудованому стані.
Відповідно до п. 74 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 №20/5 право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації та державної реєстрації, якщо це передбачено договором або законом. До завершення будівництва особа вважається власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Оскільки матеріали та обладнання не мають правового статусу нерухомого майна, то і відповідну норму абз.2 п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності можна не застосовувати. А тому відповідні посилання Позивача на цю норму права як необхідний елемент реалізації проекту, є неправомірними, оскільки внеском Відповідача 1 згідно п.1.9 -об'єкт незавершеного будівництва, а не нерухоме майно.
Посилання Позивача на ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України є необгрутованими та необ'єктивними, тому що:
- зміст Договору та додаткової угоди до цього Договору не суперечать Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (Договір був перевірений юридичним підрозділом МНС України та погоджений із заступником Міністра МНС України);
- волевиявлення Сторін Договору є вільним і відповідає внутрішній волі (п.1.1, 10.1 Договору);
- дії Сторін Договору спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчинається батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (вважаємо посилання Позивача на таку норму права невиправданиим).
А тому і наслідки недійсності право чину для даного Договору застосовані бути не можуть.
Позивачем не доведено та не може бути доведено наведених в позовній заяві та в доповненні до позовної заяви підстав, а тому -Договір та додаткова угода №1 до Договору в повній мірі відповідають вимога чинного законодавства України, мета Договору не суперечить інтересам держави і суспільства, а сторони діяли в межах своєї компетенції.
Як наслідок за вимогою жодної зі сторін чи відповідного органу державної влади Договір не може бути визнаний судом недійсним повністю або в частині відповідно до ст.207 Господарського кодексу, оскільки відсутні для того належні підстави.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 10.04.2008 до 22.05.2008, до 04.06.2008, до 14 годин 30 хвилин 17.06.2008.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,
На підставі рішення ІУ сесії У скликання Ужгородської міської ради від 06.04.2007 №292 Головному управлінню МНС України в Закарпатській області (позивачу) видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 097862, площею 0,0200 га у м. Ужгороді, вул. Кармелюка, 12 для будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Для вказаного будівництва Державне підприємство «Управління капітального будівництва», створене з метою організації в системі МНС України єдиного замовника по власному будівництву об'єктів житла, об'єктах виробничо-комунального призначення у військових містечках та за їх межами для забезпечення життєдіяльності цих містечок та іншої діяльності в сфері будівництва та соціальних програм МНС, перерахувало ТОВ «Енергоспецмонтаж» суму 1000812,84грн. згідно договору від 26.12.2006.
У зв'язку з відсутністю коштів подальше фінансування будівництва припинилось, тому ДП «Управління капітального будівництва» шукало можливості (фінансування) для завершення будівництва.
З цією метою 12 червня 2007 року між сторонами у спорі укладено інвестиційний договір № 21-4/10-2 про будівництво житлового будинку, а 19 червня 2007 року -додаткову угоду №1 до інвестиційного договору, які погоджені заступником Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Предметом інвестиційного договору є:
«1.1. Сторони, керуючись власним вільним волевиявленням у виборі один одного як контрагентів за Договором і визначені умов Договору відповідно до ст.ст. 3, 6, 203, 637 Цивільного кодексу України зобов'язуються об'єднати свої зусилля та вклади і спільно діяти з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, що знаходиться по вул.Кармелюка,12 в м. Ужгороді.
Техніко-економічні показники об'єкту, визначені на підставі проектно-кошторисної документації:
- площа забудови -915,0 м2;
- поверховість -5 поверхів;
- будівельний об'єм - 14763,9м3;
- загальна площа 3015,58 м2, в т.ч. площа житлової частини -1798,37 м2;
- загальна кількість квартир -50, в т.ч.: 1-кімнатних -10, 2-кімнатних -30,
3-кімнатних -7, 4-кімнатних -3.
1.2. Загальна площа в цілому і загальна житлова площа, зазначена у затвердженій проектно-кошторисній документації, уточнюються після закінчення будівництва і введення об'єкта в експлуатацію на підставі Довідки БТІ.
1.3. Будівництво об'єкту включає будівельні роботи та введення об'єкта в експлуатацію.
1.4. Вартість робіт за Договором (надалі -ціна Договору), визначена на підставі проектно-кошторисної документації, і становить 9932000,00грн.
1.5. Фінансування будівництва об'єкту здійснюється Інвестором-Генпідрядником у повному обсязі у формі капітальних вкладень.
1.6. Зміна Договірної ціни робіт оформляється Сторонами шляхом підписання додаткових угод.
1.7. Джерело капітальних вкладень визначається Інвестором-Генпідрядником на власний розсуд у відповідності з чинним законодавством України і може включати в себе власні та залучені кошти, інвестиції.
1.8. Інвестор-Генпідрядник укладає Договір з метою здійсненні підприємницької діяльності шляхом отримання доходу від результатів виконання Договору.
1.9. Внесок замовника 1 -незавершене будівництво об'єкта балансовою вартістю станом на момент підписання угоди 1703400,00грн».
Додатковою угодою передбачено наступне:
«1. Інвестор-Генпідрядник відшкодовує Замовнику 1 поточні витрати на утримання служби замовника будівництва у розмірі 0,5% (піввідсотка) від підсумку графи 8 глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку будівництва об'єкту, за виключенням вартості незавершеного будівництва, що дорівнює 41008,00грн., в т.ч. ПДВ -6834,67грн. в наступному порядку:
1.1. протягом 10 банківських днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди Інвестор-Генпідрядник здійснює банківський переказ на поточний рахунок Замовника 1 коштів в сумі 12302,40грн., в т.ч. ПДВ.
1.2. інші перекази будуть здійснюватись відповідно до обсягів виконаних робіт.
2. У випадку зміни загальної кошторисної вартості будівництва об'єкту обумовленої необхідністю покриття додаткових витрат спричинених значним ростом цін на вартість матеріальних ресурсів, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, підвищенням рівня кошторисної з/плати, зміною в процесі виконання робіт проектних рішень, що викликають зміну обсягів і складу робіт, тобто необхідністю виконання додаткових робіт, які не були передбачені проектно-кошторисною документацією і зведеним кошторисним розрахунком, відповідно підлягає уточненню та коригуванню сума, яку Інвестор-Генпідрядник зобов'язаний відшкодувати замовнику на поточні витрати служби замовника будівництва до розміру, що буде відповідати 0,5% (пів відсотка) від підсумку графи 8 глав 1-9 нового (уточненого) зведеного кошторисного розрахунку будівництва об'єкту».
Позивач вважає, що вказані угоди слід визнати недійсними, зокрема, у зв'язку підписанням їх від його імені не уповноваженою особою.
Оспорюваний Договір від імені Головного управління МНС України у Закарпатській області та додаткову угоду від 19.06.2007 підписав начальник Туряниця М.М.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 11.06.2007 на посаді начальника ГУ МНС України в Закарпатській області поновлено Гецянина І.В. з 8 травня 2007 року.
У постанові зазначено, що вона набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, передбачених ст.186 КАС України.
Оскільки постанова оскаржена не була, то відповідно до зазначеної статті (пункти 3 та 5) і ст.254 КАС України вона набрала законної сили через 10 днів з дня її проголошення, тобто з 22.06.2007.
У відповідності до вимог ч.2 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності право чину.
Статтею 207 Господарського кодексу передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
На час підписання оспорюваних договору від 11.06.2007 та додаткової угоди від 19.06.2007 Туряниця М.М. займав посаду начальника ГУ МНС України в Закарпатській області, тому безпідставним є посилання позивача на відсутність у нього необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Крім того, сторони договору виконували свої обов'язки згідно укладених угода, відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищеннями повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Безпідставним є твердження позивача щодо порушення оспорюваними договорами його прав, як сторони за договором.
У відповідності до статуту Відповідача 1, ДП «Управління капітального будівництва» створено з метою організації в системі МНС України (до складу якого входить і Позивач) єдиного замовника по власному будівництву об'єктів житла, об'єктах виробничо-комунального призначення у військових містечках та за їх межами для забезпечення жіттєдіяльності цих містечок та іншої діяльності в сфері будівництва та соціальних програм МНС.
Наказом МНС України від 05.02.99 №99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.1999 за № 216/3509, «Про затвердження Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України», затверджено Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та службовців Цивільної оборони України.
Пунктом 1.1. цього Положення визначено, що воно розроблено на підставі вимог чинного житлового законодавства України, з урахуванням особливостей квартирного обліку осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту МНС України.
Зазначене Положення встановлює порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового та начальницького складу і працівників органів та підрозділів цивільного захисту МНС України, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, в органах і підрозділах цивільного захисту МНС України. Ця категорія осіб (разом з членами їхніх сімей), які проходять службу (працюють) у формуваннях, органах (підрозділах) цивільного захисту, установах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, забезпечуються житлом за рахунок державних фондів, зокрема шляхом: власного житлового будівництва, пайової участі в житловому будівництві, будівництва (придбання) житла за рахунок інвесторів. Джерелами фінансування житлового будівництва для органів (підрозділів) цивільного захисту є централізовані капітальні вкладення, кошти інвесторів.
Згідно із п.1.2 цього Положення, управління капітального будівництва та забезпечення житлом (далі УКБ) МНС України щорічно готує відповідні пропозиції міністру щодо розподілу державних капітальних вкладень на житлове будівництво пропорційно до числа осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень, з урахуванням терміну їх перебування на квартирному обліку та проведеного забезпечення житловими приміщеннями у минулий період.
Пунктом 3.3 передбачено, що вся житлова площа, яка надійшла до МНС України від будь-якого джерела, розподіляється згідно з чергою між військовими частинами і затверджується Міністром (при цьому до п'яти відсотків житлової площі, що надходить до МНС України за рахунок інвестицій, виділяється для забезпечення житловими приміщеннями службовців).
Таким чином, твердження Позивача, щодо можливого порушення прав та інтересів ГУ МНС України в Закарпатській області, у зв'язку з неотриманням житлової площі, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки ДП «Управління капітального будівництва» зобов'язано отримане житло за спірним договором передати позивачу для розподілу згідно черговості перебування осіб на обліку.
Твердження Позивача про порушення Відповідачами норм Закону «Про інвестиційну діяльність», зокрема, вимог ст.8 цього Закону, у відповідності до якої інвестор зобов'язаний одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог спростовується отриманим позитивним висновком комплексної державної експертизи від 05.09.06 №878, виданим Закарпатською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи та ліцензією на право проведення будівельних робіт АВ 356526 від 13.07.07, одержаною Відповідачем 2, копії яких містяться в матеріалах справи.
Безпідставним є також посилання позивача на незаконне використання відповідачами земельної ділянки, виділеної йому на праві постійного користування під будівництво житлового будинку.
Згідно з ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями, зокрема, можуть бути: рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності), права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.
Предметом оскаржуваного Договору є об'єднання зусиль Сторін та вкладів і спільна діяльність з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Кармелюка,12 в м. Ужгороді.
Відповідно до оскаржуваного Договору інвестиціями є:
від Позивача: право користування землею;
від Відповідача 1: рухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, виконані роботи, обліковані матеріали);
від Відповідача 2: кошти, сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, навиків та виробничого досвіду, необхідних для реалізації інвестиційного проекту та будівництва об'єкта містобудування (об'єкта інвестування).
У відповідності до ст.7 вказаного Закону, інвестор має право володіти, користуватися і розпряджатися об'єктами та результатами інвестицій.
Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99 №687-ХІУ, забудовник -це особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва.
Отже, права користування земельною ділянкою позивача ніхто не позбавляв.
Безпідставним є посилання Позивача на ч.3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Так, відповідно до цієї норми об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Позивач стверджує, що «Жодна із сторін договорів не відноситься до вище визначених суб'єктів».
Однак, відповідно до п. 1.7 Договору джерело капітальних вкладень визначається Інвестором-Генпідрядником, Відповідачем 2, на власний розсуд у відповідності з чинним законодавством України і може включати в себе власні та залучені кошти, інвестиції.
Відповідно до п. 2.6 Договору, Замовники, Позивач та Відповідач 1, передають, а Інвестор-Генпідрядник, Відповідач 2, приймає повноваження на виконання функцій замовника по будівництву об'єкту, зокрема:
- забезпечення фінансування робіт по будівництву об'єкту;
- представництво і захист інтересів його учасників в місцевих органах виконавчої влади і місцевого самоврядування, тощо.
Відповідно до п.п. «г» п.3.1 та п.п. «г» п.3.2 Договору Позивач та Відповідач 1 делегували (доручили/довірели) Відповідачу 2 повноваження, необхідні для виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором.
Так, маючи повний обсяг првосуб»єктності та належні повноваження Відповідач 2 за відповідним дорученням згідно Договору розпочав залучення коштів у встановленому законом порядку через Фонд фінансування будівництва на підставі договору з ВАТ СКБ «ДНІСТЕР» (додається).
Згідно договору, для реалізації покладених на Відповідача 2 зобов'язань за Договором, він може використовувати власні обігові кошти, залучені на підставі кредитних угод за договорами комісії. Виключний механізм залучення коштів для фінансування реалізації проекту в Договорі не визначено. На момент підписання Сторони лише поклали такі зобов'язання на Відповідача 2 та надали йому відповідні повноваження, доручили організувати фінансування проекту на власний розсуд у відповідності з чинним законодавством України.
Позивач зазначає, що в «договорах не визначено склад і зміст проектно-кошторисної документації, що не відповідає вимога ст.877 ЦК України, а в порушення ст.881 ЦК об'єкти будівництва не застраховані».
Такі твердження Позивача є помилковими.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до п.10.1 Договору сторони підтвердили, що вони досягли згоди по всіх істотних умовах Договору і жодна з сторін не буде посилатися в майбутньому на недосягнення згоди по істотних умовах Договору як на підставу вважати його неукладеним або недійсним.
Відповідачем 1 було передано Відповідачу 2 всю проектно-кошторисну документацію, необхідну для здійснення будівництва.
Об'єкт будівництва був застрахований за договором з ЗАТ СК «Ренесанс» (копія додається).
Безпідставним є посилання позивача на відсутність відповідного погодження Фонду державного майна, як на одну з підстав через яку договір можна визнати недійсним. Зазначене спростовується наступним.
Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 06.06.07 №803, був опублікований 22 червня 2007 року в Офіційному віснику України, 2007, №43, в той час як договір набрав чинності 12 червня 2007 року.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про Кабінет міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, що визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше ніж з дня їх опублікування. Зазначене підтверджено і роз'ясненням Міністерства юстиції України від 06.05.08 № 34-П-14859 «Про набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.07 №803 (копія додається), в якому вказано, що постанова КМУ від 06.06.07 №803 набрала чинності 22 червня 2007 року.
Відповідно до абз. 2 п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.
Постановою КМУ від 28.12.04 №1442 «Про затвердження національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» визначено, що об'єктами незавершеного будівництва є будівлі, споруди або передавальні пристрої, які фактично не експлуатуються внаслідок того, що перебувають у недобудованому стані.
Відповідно до п.74 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 №20/5 право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації та державної реєстрації, якщо це передбачено договором або законом. До завершення будівництва особа вважається власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Оскільки матеріали та обладнання не мають правового статусу нерухомого майна, то і відповідна норма абз.2 п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності не застосовується, а отже посилання Позивача на неї є неправомірним, оскільки внеском Відповідача 1 згідно п.1.9 договору є об'єкт незавершеного будівництва, а не нерухоме майно.
Таким чином, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні питання, докази подані сторонами, суд прийшов до висновку, що:
оспорюваний Договір від 12.06.2007 та додаткова угода №1 від 19.06.2007 до нього відповідають вимога законодавства, а тому не можуть бути визнані судом недійсними.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
2. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 23.06.2008.
Суддя Л.М.Якимчук