01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"21" лютого 2008 р. Справа № 5/505-07
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом
Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», м. Київ
до
Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж, м. Боярка
про
стягнення 1060027,04 грн.
за участю представників:
позивача:
Жигадло І. Б.-дов. від 29.12.2007 р. № 262/10
відповідача:
Люлюк І. В. -дов. від 11.12.2007 р. № 687
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (далі -Позивач) до Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж (далі -Відповідач) про стягнення 1060027,04 грн., з яких 735980,32 грн. основного боргу за поставлений природній газ, 66357,86 грн. пені, 166986,23 грн. інфляційних втрат, 39184,01 грн. 3% річних та 51518,62 грн. 7% штрафу.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов договору № 16/05-812 від 01.11.2005 р. та додаткових угод до нього відповідачем не сплачено позивачу борг за поставлений природній газ за період з листопада 2005 р. по травень 2006 р. в сумі 735980,32 грн.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач присутній в удовому засіданні проти позову не заперечує, однак просить суд зменшити пеню на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.11.2005 р. між Дочірнім підприємством “Газ -тепло» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (далі -постачальник) та Києво -Святошинським комунальним підприємством (далі -споживач) був укладений договір на постачання природного газу № 16/05-812 (далі -договір), за яким постачальник зобов'язався передати у власність споживача протягом листопада 2005р. -травня 2006р. природний газ, а споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити його (п. 1.1 договору).
Згідно умов договору № 16/05-812 від 01.11.2005 р. та додаткових угод до нього № 1 від 23.11.2005 р., № 2 від 10.01.2006 р., № 3 від 23.01.2006 р. та № 4 від 01.03.2006 р. постачальник передав споживачу протягом листопада 2005 р. - травня 2006 р. природний газ в кількості 12037,390 тис. куб. м. на загальну суму 2977420,32 грн., що підтверджується актами передачі -приймання природного газу від 14.11.2005 р., 31.12.2005 р., 31.01.2006 р., 28.02.2006 р., 31.03.2006 р., 31.04.2006 р., 31.05.2006 р.
Згідно укладеної між замовником та споживачем додаткової угоди № 3 до договору № 16/05-812 від 01.11.2005 р., сторони дійшли згоди про те, що оплата за природній газ споживачем повинна проводись виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 100% від вартості запланованих місячних обсягів передачі газу, сплачується споживачем в якості попередньої оплати не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця передачі газу.
- остаточний розрахунок за переданий газ в звітному місяці здійснюється на підставі актів приймання -передачі газу (за звітний місяць) до 08 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за газ виконав частково на суму 2241440 грн. Згідно двосторонньо підписаного акту звірки розрахунків між постачальником та споживачем, станом на 30.06.2007 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 735980,32 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірньою компанією “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» новим кредитором та Дочірнім підприємством “Газ -тепло» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» 25.07.2007 р. був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/07-472 (далі -договір № 14/04-472) згідно умов якого кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Києво -Святошинського комунального підприємства теплових мереж по зобов'язанню за договором на постачання природного газу від 01.11.2005 р. № 16/05-812 на суму 735980,32 грн.
За договором № 14/04-472 до нового кредитора -позивача по справі перейшло право вимагати від відповідача виконання зобов'язання -сплатити грошових коштів в розмірі 735980,32 грн. (п. 1.3 договору № 14/07-472), а згідно додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги від 25.07.2007 р. № 14/07-472 до позивача у справі перейшло право вимоги щодо стягнення індексу інфляції, трьох відсотків річних за весь час прострочення, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцяти днів, додаткового штрафу у розмірі 7% від суми, вказаної в п. 1.2 договору.
Згідно ст. 514 УК України, у разі заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 735980 грн. заборгованості.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 166986,23 грн. інфляційних втрат та 39184,01 грн. три проценти річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2006 р. по жовтень 2007 р. та складають 166986,23 грн., три проценти річних з простроченої суми нараховані за період з 09.02.2006 р. по 15.11.2007 р. і складають 39 184,01 грн.
Розрахунок позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі п. 1.4 додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги № 14/07-472 від 25.07.2007 р. та п. 8.2 договору на постачання природного газу від 01.11.2005р. № 16/05-8/12 просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату спожитого газу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу за період з 09.06.2006 р. по 09.12.2006 р., що за розрахунком позивача складає 66357,86 грн.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а відтак підлягає задоволенню.
Також позивач на підставі п. 1.4 додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги № 14/07-472 від 25.07.2007 р. та п. 8.2 договору на постачання природного газу від 01.11.2005р. № 16/05-8/12 просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за несвоєчасну оплату спожитого газу понад тридцяти днів.
Частиною 4 ст. 231 України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За розрахунком позивача штраф складає 51 518,62 грн.
Розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, тому вимога щодо стягнення штрафу підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 735980,32 грн., 66357,86 грн. пені, 166986,23 грн. інфляційних втрат, 39184,01 грн. 3% річних та 51518,62 грн. 7% штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його не правомірних дій.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Києво - Святошинського комунального підприємства теплових мереж (08150, Київська область, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, код ЄДРПОУ 23576122) на користь Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 735980 (сімсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 32 коп. -основного боргу, 166986 (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 39184 (тридцять дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 01 коп. 3% річних, 66357 (шістдесят шість тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 86 коп. пені, 51518 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот вісімнадцять) грн. 62 коп. штрафу, 10600 (десять тисяч шістсот) грн. 27 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.