Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
19.06.2008
Справа №2-7/16278-2007
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 103, ідентифікаційний код 20303352)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (95000, м. Сімферополь, вул. Першої Кінної Армії, 17б, кв. 70, ідентифікаційний код 31213893)
Про стягнення 86 816,12 грн.
Суддя Дворний І. І.
представники:
Від позивача - Мірошніченко О. І., предст., дов. №8 від 17.06.2008 р., Козорог А. С., предст., дов. №7 від 17.06.2008
Від відповідача - не з'явився (клопотання).
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» про стягнення 86 816,12 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті товару, поставленого позивачем за договором №24/99п від 12.12.2006 р., через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» складає 84 024,00 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку погашена не була. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2792,12 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У судовому засіданні, що відбулося 13.03.2008 р., представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що після подачі позову до суду відповідачем частково була погашена заборгованість у сумі 32 000,00 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з ТОВ «Южцентрострой» заборгованість у сумі 52024,00 грн. та 5975,17 грн. пені.
Заявою №107 від 04.04.2008 р. позивач знов уточнив свої вимоги та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» заборгованість у сумі 42024,00 грн. та 6275,92 грн. пені.
У судовому засіданні, що відбулося 02.06.2008 р., представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив про часткове погашення відповідачем заборгованості, у зв'язку з чим просить стягнути з ТОВ «Южцентрострой» заборгованість у сумі 36524,00 грн. та 6876,82 грн. пені.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, однак направив до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи на більш пізніший строк у зв'язку з хворобою представника.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, враховуючи тривалий розгляд справи, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не надані суду докази, що підтверджують викладені в клопотанні обставини, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається..
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд
12.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (Покупець) був укладений договір поставки №24/99П, п. 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору предметом поставки є елементи опалубки в кількості, асортименті та за ціною, вказаними в Специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 4.1 Договору загальна сума коштів, необхідних для виконання цього Договору, складає 644183,38 грн., з урахуванням ПДВ.
Передоплата в розмірі 100% суми Договору здійснюється покупцем до 20.01.2007 р. (п. 4.2 Договору).
Авансова передоплата в розмірі 20% суми Договору може бути здійснена Покупцем до 31.12.2006 р. (п. 4.3 Договору).
01.01.2007 р. між сторонами у справі був підписаний протокол погодження №1, яким п. 4.2 Договору був викладений у наступній редакції: «Оплата в розмірі 560 159,38 грн., у тому числі ПДВ здійснюється Покупцем в строк до 11.01.2007 р. Інша частина в розмірі 84024,00 грн., у тому числі ПДВ сплачується Покупцем до 25.03.2007 р.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений товар на суму 644 183,38 грн., про що свідчить відповідна витратна накладна №ЛР9 від 02.01.2007 р. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом його працівника у зазначеній накладній.
В свою чергу, відповідачем був оплачений товар на загальну суму 560 159,38 грн., а саме: 27.12.2006 р. - 128 000,00 грн., 11.01.2007 р. - 432 159,38 грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку (а. с. 54-55) та не заперечується сторонами по суті. Отже, наявність заборгованості у сумі 84024,00 грн. стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
У той же час, матеріали справи свідчать, що 23.10.2007 р. та 24.10.2007 р. відповідачем в рахунок заборгованості були сплачені грошові кошти у сумі 20 000,00 грн. (а. с. 52-53).
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення. У той же час, відповідно до статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Як зазначається в п. 3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 25.02.92 р. N 01-6/244 (з наступними змінами та доповненнями), суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства. Аналогічна позиція викладена в п. 3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями). Тобто, перевірка відповідності дій сторін закону т а відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов'язком суду, тобто суд зобов'язаний відмовити в задоволенні відповідних зав і клопотань сторін.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 3 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:
- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб (п. 5 Роз'яснень).
Таким чином, приймаючи до уваги те, що ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш» звернулося з позовом до суду 06.11.2007 р. (позов був зданий до відділу поштового зв'язку, про що свідчить відповідна відбитка печаті на конверті), у позивача було відсутнє право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 20 000,00 грн., через що судом не може бути прийнята заява позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення 20 000,00 грн., відповідно, в цій частині в позові слід відмовити.
У той же час, матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» була погашена заборгованість на загальну суму 28500,00 грн., що підтверджується наступними документами:
- банківська виписка від 29.12.2007 р. на суму 12 000,00 грн. (а. с. 48);
- платіжне доручення №10 від 12.03.2008 р. на суму 5000,00 грн. (а. с. 63);
- платіжне доручення №487 від 04.04.2008 р. на суму 5000,00 грн. (а. с. 96);
- платіжне доручення №630 від 05.05.2008 р. на суму 1500,00 грн. (а. с. 94);
- платіжне доручення №713 від 16.05.2008 р. на суму 4000,00 грн. (а. с. 97);
- платіжне доручення №788 від 30.05.2008 р. на суму 1000,00 грн. (а. с. 98);
За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 28 500,00 грн. через відсутність предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, на момент розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» складає 35524,00 грн.
Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 35 524,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №24/99п від 12.12.2006 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, через що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» в частині стягнення заборгованості у сумі 35 524,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В п. 6.1 Договору сторони передбачили, що при порушенні Покупцем умов оплати Згідно Додатку 31, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, не враховуючи дня поставки.
Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.
Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.
Як вже було вказано раніше, протоколу погодження №1 від 01.01.2007 р. був передбачений обов'язок Покупця оплатити суму у розмірі 84 024,00 грн. до 25.03.2007 р.
Приймаючи до уваги те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України), стягенню з відповідача підлягає пеня у наступних размірах:
- з 26.03.2007 р. по 31.05.2007 р. - 1311,00 грн. (84 024,00 грн. х 8,5% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 67 дн.)
- з 01.06.2007 р. по 26.09.2007 р. - 2173,11 грн. (84 024,00 грн. х 8,0% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 118 дн.).
Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» на користь позивача, складає 3484,11 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що останньою заявою про уточнення позовних вимог №175 від 02.06.2008 р. ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш» збільшило розмір первісно заявленої до відшкодування пені на 4084,70 грн., у той час як державне мито у сумі 40,85 грн. доплачено не було, що є порушенням ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. Отже, вказаний розмір державного мита підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» в доход Державного бюджету України. Вказаний висновок суду відповідає п. 4.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р.
З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (95000, м. Сімферополь, вул. Першої Кінної Армії, 17б, кв. 70, ідентифікаційний код 31213893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 103, ідентифікаційний код 20303352) суму заборгованості у розмірі 35 524,00 грн., пеню у сумі 3484,11 грн., 675,08 грн. державного мита та 88,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» заборгованості у сумі 28 500,00 грн.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 103, ідентифікаційний код 20303352) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405) державне мито в сумі 40,85 грн.
6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.