43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"18" червня 2008 р.
Справа № 05/116/39-9А.
за позовом Малого підприємства “Рома», м. Луцьк
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство ПМК “Волинь»,м. Луцьк
про визнання нечинними наказу РВ ФДМУ по Волинській області № 180 від 05.03.1996р. «Про приватизацію Волинського ПМК «Волинь», акту приймання -передачі майна державного підприємства від 11.06.1998р. та зобов'язання вчинити дії
Суддя Бондарєв С. В.
Секретар судового засідання Мельник О.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Пашкевич Р.О. -директор,
Крутій В.П. -доручення від 28.01.2008р.
від відповідача: Повх О.М. - довіреність №1 від 18.01.2007р.
3-я особа - ВАТ ПМК «Волинь»:
Вересовський В. І. -довіреність № 28 від 11.03.2008 року,
Войтюк Г. М. -довіреність № 29 від 11.03.2008 року.
Представникам сторін роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 КАС України. Здійснюється технічна фіксація судового процесу. Заяв про відвід складу суду не поступало.
Суть спору: Позивач - Мале підприємство “Рома» - звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області про визнання нечинними наказу РВ ФДМУ по Волинській області № 180 від 05.03.1996р. “Про приватизацію ПМК “Волинь»; акта приймання -передачі майна від 11.06.1998р. та зобов'язання РВ ФДМУ по Волинській області виготовити нові правовстановлюючі документи для ВАТ ПМК “Волинь» у відповідності з чинним законодавством та заключенням аудиторської фірми “Респект» від 05.05.1995р. і з обов'язковим зазначенням назви та площі приміщень, які не були передані ВАТ ПМК “Волинь»(тобто виконати первинні дії передбачені наказом РВ ФДМУ по Волинській області № 183 від 07.03.1996р. та № 373 від 07.09.1999р.).
З врахуванням уточнень позовних вимог від 20.11.2008р. №5, від 02.03.2008 року №14, від 11.06.2008р. позивач уточнив позовні вимоги і просить визнати нечинним акт приймання-передачі майна від 11.06.1998 року та зобов'язати РВ ФДМУ по Волинській області врегулювати з Волинським БТІ питання власності на об'єкти нерухомого майна приватизовані в складі цілісного майнового комплексу ВАТ ПМК «Волинь» по вул.Електроапаратній,4 в м.Луцьку. Від інших позовних вимог - відмовився.
Свої уточнені позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ПМК «Волинь» будувало свою виробничу базу не тільки за власні кошти, але й за кошти замовників-інвесторів, яким і передало згідно договорів про сумісну діяльність частину приміщень збудованих на їх кошти (одним з цих дольовиків є МП «Рома»); оскільки передача дольових часток відбулося до 1995 р., вони не включені до інвентаризаційної відомості основних фондів ПМК «Волинь» - складеної 11.03.1996р., а відтак не увійшли до акту приймання-передачі від 11.06.1998р.; цим актом РВ ФДМУ у Волинській області передало у власність новоствореному ВАТ ПМК «Волинь» лише ту частину виробничої бази, яка залишилась після передачі дольовиками їхніх часток; відсутність додатку до акту дозволило ВАТ ПМК «Волинь» отримати в БТІ реєстраційне посвідчення власності на всю нерухомість включно з приміщеннями що належали дольовикам; порушено ряд кримінальних справ, проведене експертиза, встановлений факт підробки інвентаризаційної відомості; перевірка проведена 23.09.2005р. спеціальною комісією за дорученням Фонду держмайна України встановила, що згаданий акт приймання-передачі складений без дотримання вимог чинного законодавства.
Відповідач у відзиві від 29.01.2008р., в поясненні від 20.02.2008 року , в додаткових поясненнях від 17.04.2008р. позовні вимоги визнав частково в тій частині, що акт приймання-передачі майна державного підприємства від 11.06.1998 року між РВ ФДМУ та ВАТ ПМК «Волинь» був укладений не по встановленій формі -відсутня колонка залишкової вартості, в решті позовних вимог просить відмовити. При цьому вказує: державне підприємство Волинська ПМК "Волинь" було приватизовано шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указів Президента від 26.11.1994 № 699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" та від 19.03.1996 № 94/96 "Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році" за наказом регіональною відділення від 05.03.1996 року № 180; згідно з вимогами п. 17 Указу Президента від 26.11.1994 № 699/94 в процесі приватизації персональну відповідальність за достовірність даних у документах, що подаються на затвердження державним органам приватизації, несуть керівник та головний бухгалтер підприємства; інвентаризація та оцінка майна державного підприємства Волинської ПМК "Волинь" проводилась комісією, створеною на підприємстві з працівників підприємства Волинської ПМК "Волинь", згідно вимог діючою законодавства; згідно акту оцінки інвентаризації майна станом на 01.03.1996 р. до статутного фонду ВАТ ПМК "Волинь" увійшло все майно, яке рахувалося на балансі підприємства станом на 01.03.1996 р; акт приймання-передачі майна від 11.06.1998 р. був виданий на майно, яке обліковувалось на балансі підприємства станом на 01.03.1996 р.; приміщення адмін. будови 131,5 кв. м., та складське приміщення площею 70,2 кв. м. за договорами від 05.11.1992р. та від 15.04.1993р. дольової участі, були передані ПМК "Волинь" у власність МП "Рома" згідно акту прийому-передачі від 23.03.1995 р. -до початку приватизації; зазначення площ в акті приймання-передачі на момент його видання не передбачалося; оскільки в процесі приватизації до складу нерухомого майна, яке було передано ВАТ ПМК "Волинь", майно колишнього пайовика МП "Рома" не увійшло, то помилка регіонального відділення ФДМ України щодо не зазначення залишкової вартості в акті приймання-передачі від 11.06.1998 р. має технічний характер.
Третя особа -ВАТ ПМК «Волинь» - в поясненнях № 30 від 11.03.2008,.від 23.04.2008 р., від 06.06.2008р позов заперечила, вказує на те, що не порушені права позивача і він є неналежним позивачем; позивачем пропущено річний строк для захисту своїх інтересів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
Приватизація ВАТ "ПМК "Волинь" проведена шляхом перетворення державного підприємства Волинська пересувна механізована колона "Волинь" у відкрите акціонерне товариство на виконання Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" за наказом регіонального відділення від 05.03.1996 № 180 «Про приватизацію Волинської ПМК «Волинь», від 18.06.1996р. №465 «Про створення відкритого акціонерного товариства ПМК «Волинь».
Підготовка до приватизації, відповідно до п. 7 Указу Президента від 26.11.1994 № 699/94, проводилась комісією до складу якої входили керівник (голова комісії) та головний бухгалтер підприємства.
Згідно з вимогами п. 17 Указу Президента від 26.11.1994 № 699/94 в процесі приватизації персональну відповідальність за достовірність даних у документах, що подаються на затвердження державним органам приватизації, несуть керівник та головний бухгалтер підприємства.
Інвентаризація ДП Волинської ПМК «Волинь» для проведення приватизації була проведена станом на 01.03.1996р.
Наказом регіонального відділення ФДМУ від 18.06.1996 № 465 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Волинської пересувної механізованої колони "Волинь" та статут відкритого акціонерного товариства ПМК"Волинь". Даний акт складено відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 № 36. Акт оцінки ЦМК складений комісією з підготовки до приватизації, головою якої був начальник Волинської ПМК "Волинь", на підставі результатів інвентаризації майна станом на 01.03.1996.
Наказом регіонального відділення ФДМУ від 18.06.1996 року № 465 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу;
Наказом регіонального відділення ФДМУ від 28.05.1998 року № 449 завершено процес приватизації ВАТ ПМК "Волинь";
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" до об'єктів, що підлягають приватизації, відносяться: майно підприємств, цехів, виробництв, ділянок, інших підрозділів, що виділяються у самостійні підприємства і є єдиним (цілісним) майновим комплексом.
Наказом ФДМ України № 788 від 11.07.1996 року «Про затвердження додатка про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства», чинного на момент приватизації, встановлено, що в додатку, який є невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства повинно міститись назва, адреса, інвентаризаційний номер, вартість, по якій об'єкт внесено до статутного фонду.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вказаними нормами права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
З Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) випливає, що кожен може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадках їх порушення, оспорювання чи невизнання.
Підставами для визнання акта нечинним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта нечинним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його нечинним.
Акт приймання -передачі майна державного підприємства від 11.06.1998р.прийнятий в межах повноважень, не суперечить чинному законодавству, не порушує прав позивача і не може бути визнаний нечинним.
Відсутність у акті передбаченої додатком до наказу Фонду державного майна України від 11 липня 1996 року № 788 вартості, по якій об'єкт внесено до статутного фонду, не може бути підставою визнання його нечинним, оскільки це не порушує прав чи інтересів позивача, крім того недотримання форми може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Зазначення в акті площі об'єктів чинним законодавством не передбачене.
Наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області № 456 від 05.11.1999 року прийнятий у зв'язку з скасуванням рішення арбітражного суду Волинської області по справі № 4.43/1/90-018 від 11.05.1999 року, на підставі якого, зокрема, прийнятий наказ № 373 від 07.09.1999 року.
Оскільки не підлягає визнанню нечинним акт приймання-передачі майна від 11.06.1998р., то не підлягає до задоволення і вимога позивача щодо зобов'язання регіонального відділення ФДМУ по Волинській області врегулювати з Волинським БТІ питання власності на об'єкти нерухомого майна, приватизовані в складі цілісного майнового комплексу ВАТ ПМК «Волинь» по вул.Електропаратній, 4 в м.Луцьку.
Луцьким філіалом аудиторської фірми "Респект" проводилась аудиторська перевірка ведення бухгалтерського обліку на ПМК "Волинь" за період з 01.01.1994 по 01.03.1995. Згідно висновку наданого аудиторською фірмою підтверджено факт передачі у власність пайовиків ПМК "Волинь" згідно договорів дольової участі, нерухомого майна на загальну суму 279 281,1 тис. крб., в тому числі:
- МП "Рома" було передано приміщення амін. будови 3-ій поверх площею 131,5 кв.м. - вартістю 1526 тис. крб., складське приміщення площею 70,2 кв.м. -вартістю 3564тис. крб.
Акт приймання-передачі майна державного підприємства Волинської ПМК "Волинь" від 11.06.1998 був виданий ВАТ ПМК "Волинь" лише на майно, яке обліковувалось на балансі підприємства станом на 01.03.1996.
Приміщення адмін. будови площею 131,5 кв.м. та складське приміщення площею 70,2 кв.м. за договорами дольової участі від 05.11.1992 та від 05.04.1993, були передані Волинською ПМК "Волинь" у власність МП "Рома" відповідними актами від 25.12.1992 та 12.08.1993 - тобто ще до початку приватизації. Ця передача підтвержена висновком аудиторської фірми "Респект" щодо перевірки достовірності фінансово-господарської діяльності ПМК "Волинь" та довідкою про перевірку дотримання чинного законодавства при приватизації ВАТ ПМК "Волинь" від 23.09.2005.
Відповідно до вимог ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, приміщення амін. будови площею 131,5 кв.м. та складське приміщення площею 70,2 кв.м.не обліковувались на балансі ПМК "Волинь" станом на 01.03.1996 -на момент приватизації ПМК в інвентаризаційні описи станом на 01.03.1996 не ввійшли, а тому при приватизації ПМК "Волинь" не увійшли до статутного фонду ВАТ, відповідно в акт прийняття-передачі від 11.06.1998 не були і не могли бути включені.
Нормативна база, яка діяла на момент видачі акту не передбачала зазначення площ в акті прийому передачі.
Твердження позивача, що на підставі почеркознавчої експертизи по кримінальній справі №11-2168-05 встановлено факт підробки інвентаризаційної відомості від 11.03.1996 р. не прийняте судом до уваги, оскільки згідно висновку експерта від 03.03.2007 року № 472, «підпис в графі «Члени комісії __ Іванюк Л.М.» в інвентаризаційній відомості основних засобів ПМК «Волинь» станом на 1 березня 1996 р. ймовірно виконаний не Іванюк Лідією Микитівною, а іншою особою. Вирішити дане питання в категоричній формі не виявилось можливим».
Відповідно до ст. ст. 70, 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду будь-яких доказів порушення його прав чи інтересів оскарженим документом.
Крім того, відповідно до ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачем строк звернення до суду пропущений. Посилання позивача в підтвердження своєчасного звернення до суду на те, що 30.05.2007 року йому стало відомо про факт підробки інвентаризаційної відомості не взяті судом до уваги у зв'язку з необґрунтованістю. Спірні документи досліджувалися під час судового розгляду арбітражним судом Волинської області справи № 4/44-018, рішення від 24.11.1998 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 70, 71, 76, 79, 86, 87-89, 128, 159, 160 - 163 КАСУ, господарський суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ -з дня складання в повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Суддя Бондарєв Сергій Васильович
Дата виготовлення
повного тексту
постанови 27.06.2008р.
Суддя