79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.06.08 Справа№ 28/305
(1/1028-14/282)
За позовом: Акціонерного банку “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії, м. Львів
до відповідача 1: Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів
до відповідача 2: Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, м. Львів
до відповідача 3: Державного казначейства України, м.Київ
про стягнення збитків в розмірі 629 122,85 грн.
Суддя Морозюк А.Я.
Представники сторін
Від прокуратури: не з'явився
Від позивача: Пастуховська Ж.П. -начальник юридичного відділу філії
Від відповідача 1: Балабаник Р.С. - заступник начальника Личаківського ВДВС Львівського МУЮ
Від відповідача 2: Ожибко П.І. -завідувач юридичного сектору
Від відповідача 3: не з'явився
Позов заявлено 20.09.2006 року Акціонерним банком “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії (позивач) до Державної виконавчої служби Личаківського району м. Львова (відповідач 1) та до Управління Державного казначейства у Львівській області (відповідач 2) про стягнення збитків в розмірі 629 122,85 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року у справі № 1/1028-14/282 у позові відмовлено повністю.
Листом від 16.02.2007 року № 05-59 вих.07(вх.№ 1746 від 19.02.2007 року) Прокуратура Львівської області повідомила про вступ у розгляд справи в інтересах держави в особі ДВС Личаківського району та УДК у Львівській області(том 1,а.с.135).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року № 1/1028-14/282 рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року у справі № 1/1028-14/282 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 27.07.2007 року рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року у справі № 1/1028-14/282 скасовано, справу № 1/1028-14/282 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду від 14.09.2007 року (суддя Морозюк А.Я.) справу прийнято до провадження та присвоєно їй номер 28/305(1/1028-14/282).
Хід розгляду справи наведений у відповідних ухвалах суду, строк вирішення спору було продовжено ухвалою суду за клопотанням сторін.
Ухвалою суду від 17.09.2007 року провадження у справі було зупинено, ухвалою від 29.11.2007 року провадження у справі було поновлено.
Ухвалою суду від 11.12.2007 року було замінено відповідача 2 - Управління Державного казначейства у Львівській області, м.Львів, його правонаступником - Головним управлінням державного казначейства України у Львівській області, м.Львів. Ухвалою суду від 22.01.2008 року замінено відповідача 1 - Державну виконавчу службу Личаківського району м. Львова, м. Львів, її правонаступником -Личаківським відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів.
Ухвалою суду від 14.02.2008 року провадження у справі було зупинено, ухвалою суду від 08.04.2008 року провадження у справі було поновлено.
Ухвалою суду від 08.05.2008 року було залучено до участі в справі відповідача 3 - Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмовому поясненні по суті позову, з врахуванням доповнення до позовної заяви(том 1,а.с.38) просить суд позов задоволити та стягнути в користь Львівської філії АБ «Брокбізнесбанк»з державного бюджету збитки в розмірі 629 122,85 грн.
Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні та доповненні до заперечення, просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач 2 письмового пояснення по суті позовних вимог під час нового розгляду справи суду не надав, представник відповідача 2 проти позову заперечує з підстав, які наведені в письмових поясненнях від 06.10.2006 року та від 18.06.2007 року (том 1, а.с.26, 176-178), які подавалися при первинному розгляді справи.
Відповідач 3 уповноваженого представника в судові засідання не направив, хоча був належно повідомлений по дату, час та місце розгляду справи, письмового пояснення по суті спору суду не надав.
Прокурор проти позову заперечив з тих-же підстав, що й відповідач 1 та відповідач 2 по справі.
В судовому засіданні 17.06.2008 року представники відповідача 1 та відповідача 2 заявили усне клопотання про оголошення повного тексту рішення по справі, у зв'язку з чим для прийняття і виготовлення повного тексту рішення в судовому засіданні було оголошено перерву до 27.06.2008 року, про що представники позивача, відповідача 1 та 2, прокурор були повідомлені під письмову розписку, а відповідач 3 повідомлений судом листом від 18.06.2008 року.
В судове засідання 27.06.2008 року для оголошення повного тексту рішення прокурор та представник відповідача 3 не з'явилися.
Повний текст рішення підписано 27.06.2008 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Акціонерний банк “Брокбізнесбанк» зареєстрований як юридична особа, що підтверджується довідкою №13276/06 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно із п. 1.3. Положення про Львівську філію Акціонерного банку “Брокбізнесбанк» (нова редакція), зареєстрованого 26.04.2004 року начальником Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області, філія є відокремленим структурним підрозділом банку, що не має статусу юридичної особи. Згідно із п. 2.2. Положення, філія має право подавати від імені банку позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу згідно довіреності, виданої банком. Відповідна довіреність видана 10.04.2006 року на ім'я директора Львівської філії Паньківа П.М.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2004 року про порушення провадження у справі №1/584-26/191 за позовом АБ “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії до ТзОВ “ІВА-Галич» та ПП “Анюта» про стягнення коштів(том 1, а.с.57), було вжито заходів до забезпечення позову, а саме: накладено арешт на грошові кошти, що належать ПП “Анюта» та ТзОВ “ІВА-Галич»; накладено арешт на майно ПП “Анюта» -заправну станцію м. Львів-Винники, вул. Галицька, 3-б, а також на майно ТзОВ “ІВА -Галич» за адресами: м. Львів -Винники, вул. Крушельницької, 3; м. Стрий, вул. Зелена, 24а; м. Львів, вул.Рапопорта, 5; м.Львів, вул. Личаківська, 15; м.Мостиська, вул. Гайдамацька, 5.
05.08.2004 року державним виконавцем ДВС Личаківського районного управління юстиції Душеком І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали №1/584-26/191 від 30.07.2004 року, згідно із якою накладено арешт на грошові кошти та майно ПП “Анюта» та ТзОВ “ІВА-Галич». Однак, внаслідок того, що лише 09.08.2004 року було вжито заходів до опису майна цих осіб, майно було відчужено ПП “Анюта» на користь АКБ “Львів», що випливає з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.08.2004 року(том 1,а.с.58).
З ухвали господарського суду Львівської області від 24.11.2005 року у справі № 6/38-4/21 про банкрутство ТзОВ “ІВА -Галич»(том 1, а.с.22) випливає, що ТзОВ “ІВА -Галич» ліквідоване, а провадження у справі про його банкрутство припинено. Зі звіту ліквідатора зазначеного товариства вбачається, що сума заборгованості перед АБ “Брокбізнесбанк» становить 629122,85 грн (том 1, а.с.20-21). Зазначені дані також підтверджуються довідкою позивача(том 1, а.с.41).
Як вбачається з листа арбітражного керуючого №11/10-1 (вх.№ позивача 1598 від 14.10.05 року), звернення стягнення на майно ПП “Анюта» унеможливлено діями самого позивача, оскільки АБ “Брокбізнесбанк» в порушення ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не подав до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника у справі № 6/340-29/278 про банкрутство ПП «Анюта», а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство(том 1,а.с.61). Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає(ч.2 ст.14 Закону).
Як слідує з вироку Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2006 року по справі №1-11/2006(том 1, а.с.31-37), Душека І.М. було визнано винним по ст. 367 ч. 2 КК України за службову недбалість, виявлену у процесі виконання зазначеної ухвали господарського суду Львівської області, зокрема, порушення вимог ст. ст. 5, 25 Закону України “Про виконавче провадження», п.п. 5.6.1., 5.6.2., 5.6.6., 5.6.9., 5.6.10. Інструкції “Про проведення виконавчих дій». У вироку зазначено, що дії Душека І.М. спричинили тяжкі наслідки охоронюваним правам, свободам та інтересам ЛФАБ “Брокбізнесбанк». Цивільний позов АБ “Брокбізнесбанк» до Душека І.М. Сихівський районний суд залишив без розгляду, роз'яснивши право цивільного позивача пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою колегії суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 20.06.2006 року, вирок Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2006 року щодо Душека Ігора Михайловича залишено без змін(том 1, а.с.62-64).
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вказано, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу», ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження» і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Згідно ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», шкода заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави.
Згідно із ч.1 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження» стягувач має право звернутися з позовом до тієї юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ч.2 ст. 86 вказаного Закону, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Однак, позивач звернувся із позовом про відшкодування шкоди в порядку, передбаченому ст. 1166 ЦК України.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п. 5 листа ВАС України від 29.12.2000 року №01-8/795, суди зобов'язано при розгляді справ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державних і громадських організацій враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причиновий зв'язок між діями (бездіяльністю) і шкодою, та вину відповідача. При цьому, якщо з поданих позивачем матеріалів неможливо зробити висновок про те, чи є у даному випадку такі умови відповідальності, як безпосередній причиновий зв'язок і вина відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З усього вищенаведеного вбачається, що для застосування деліктної відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України, необхідним є наявність складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкідливого результату такої поведінки/шкоди/; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча-б одного елементу складу правопорушення виключає настання такої відповідальності.
На виконання вимог ст.111-12 ГПК України (відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи) судом було вжито заходів для належного дослідження питань, на необхідність дослідження(перевірки) яких вказав Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.07.2007 року по даній справі(стор.5 постанови), при цьому судом встановлено наступне.
Згідно із ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Таким чином, на відміну від рішень господарського суду та рішень суду з цивільної справи(ч.2 та ч.4 ст.35 ГПК України) вирок суду з кримінальної справи є обов'язковим для господарського суду не з усіх встановлених таким вироком фактів, а виключно з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Відтак, вирок Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2006 року по справі №1-11/2006 є обов'язковим для господарського суду виключно лише в частині встановлення дій які вчинялися чи повинні були вчинятися державним виконавцем Душеком І.М.
Зазначений у вироку Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2006 року по справі №1-11/2006 правовий висновок суду про те, що дії державного виконавця Душека І.М. спричинили тяжкі наслідки охоронюваним правам, свободам та інтересам ЛФ АБ “Брокбізнесбанк», а також висновок про те, що рішення суду у справі № 1/584-26/191 не виконано із-за відсутності майна, яке продано через несвоєчасне виконання ухвали суду про забезпечення позову від 30.07.2004 року - не відносяться до понять «чи мали місце певні дії та ким вони вчинені», а тому зазначені правові висновки не є обов'язковими для господарського суду, виходячи із змісту ч.2 ст.35 ГПК України, і не звільняють позивача від обов'язку доказування, зокрема, наявності такого елементу складу правопорушення як причинного зв'язку між діями державного виконавця та завданою позивачу шкодою.
Також господарським судом при новому розгляді справи (на виконання вимог Постанови ВГСУ від 27.07.2007 року) з'ясовано обставини, пов'язані з передачею на виконання наказів господарського суду про стягнення з ПП «Анюта»629122,85 грн.
Так, за результатами розгляду господарським судом Львівської області справи №1/584-26/191 було видано 20.09.2004 року два накази на виконання рішення від 09.09.2004 року: один про стягнення солідарно з ПП «Анюта»та ТзОВ “ІВА -Галич» на користь АБ “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії 623122,85 грн, другий -про стягнення з ПП «Анюта»на користь АБ “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії 6000 грн(том 1, а.с.18). Разом по обох наказах по справі №1/584-26/191 сума до стягнення склала 629122,85 грн. Листом позивача вих.№ 1504 від 04.10.2004 року(том ІІ, а.с. 13,14) зазначені накази були направлені для виконання позивачем до ВДВС Личаківського РУЮ.
Водночас, як вбачається із змісту ухвали господарського суду Львівської області від 16.02.2005 року у справі № 6/340-29/278 про банкрутство ПП «Анюта»(том ІІ, а.с.17), провадження у справі № 6/340-29/278 про банкрутство ПП «Анюта»було порушено ухвалою суду від 26.09.2004 року, а постановою господарського суду Львівської області від 06.12.2004 року боржника визнано банкрутом.
Таким чином, накази господарського суду про стягнення з ПП «Анюта»629122,85 грн були передані позивачем в орган державної виконавчої служби після порушення провадження у справі про банкрутство ПП «Анюта»(провадження у справі про банкрутство порушено 26.09.2004 року, а накази у виконавчу службу надіслані позивачем 04.10.2004 року).
Також матеріали справи не вказують на те, що накази про стягнення з ПП «Анюта»на користь позивача 629122,85 грн були - б реально виконані за умови, якщо б ухвала Господарського суду Львівської області від 30.07.2004 року №1/584-26/191 була своєчасно виконана органом ДВС.
Якщо-б майно ПП «Анюта»(автозаправна станція) і не було б відчужене 09.08.2004 року на користь АКБ «Львів», то все одно позивач не зміг би стягнути з ПП «Анюта»кошти в сумі 629122,85 грн за рахунок вказаного майна, виходячи із наступного.
По-перше, вказана автозаправна станція ще задовго до прийняття господарським судом ухвали від 30.07.2004 року №1/584-26/191 про забезпечення позову була передана в заставу АКБ «Львів»заставодавцем-поручителем ПП «Анюта»в забезпечення повернення кредиту, отриманого позичальником ТзОВ “ІВА -Галич», про що було укладено Договір застави від 31.10.2003 року, посвідчений нотаріально, і при посвідченні договору нотаріусом була накладена заборона відчуження зазначеної в договорі автозаправочної станції(том 1, а.с.59). Таким чином, станом на 30.07.2004 року та після цього, в силу ст.572 ЦК України та відповідних положень Законів України «Про заставу»та «Про іпотеку», АКБ «Львів»мав переважне право перед іншими кредиторами(в т.ч. і переважно перед АБ “Брокбізнесбанк») на одержання задоволення за рахунок заставленого майна. Таким чином позивач - Акціонерний банк “Брокбізнесбанк» навіть за умови вчасного накладення арешту на майно державним виконавцем не мав законних підстав отримати грошові кошти по стягненню за рахунок майна, що перебувало в заставі іншої юридичної особи. Як вбачається із пункту 2 договору застави, експертна оцінка автозаправної станції становить 1509164 грн, і відповідно до Протоколу засідання спостережної ради банку «Львів»від 05.07.2004 року(том 1,а.с.60) автозаправна станція була куплена АКБ «Львів»за тією-ж ціною 1509164 грн, з метою часткового закриття заборгованості ТзОВ “ІВА -Галич» перед банком. Зі звіту ліквідатора ТзОВ “ІВА -Галич» у справі № 6/38-4/21 про банкрутство ТзОВ “ІВА -Галич» вбачається, що станом на 28.09.2005 року непогашеною залишилася заборгованість ТзОВ “ІВА -Галич» перед ЗАТ АКБ «Львів»в сумі 1072889,11 грн(том 1, а.с.20-21). Наведеним повністю спростовується твердження позивача про те, що вилученої суми від реалізації заставленого майна вистачило б не лише на погашення всіх вимог АКБ «Львів»(заставодержателя), а ще й на погашення боргу в сумі 629122,85 грн перед АБ “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії по рішенню суду у справі №1/584-26/191.
По-друге, з моменту порушення 26.09.2004 року господарським судом Львівської області провадження у справі № 6/340-29/278 про банкрутство ПП «Анюта», наявність у позивача(АБ “Брокбізнесбанк») судового рішення у справі №1/584-26/191 та виданих на його виконання наказів від 20.09.2004 року про стягнення 629122,85 грн сама по собі стала недостатньою для реалізації права позивача на стягнення цієї суми з ПП «Анюта». Позивач на підставі ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повинен був подати до господарського суду, як конкурсний кредитор, письмову заяву з вимогами до боржника ПП «Анюта»в сумі 629122,85 грн, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає(ч.2 ст.14 Закону). Однак, як вбачається із листа арбітражного керуючого №11/10-1 (том 1,а.с.61) така заява у встановлений законом строк позивачем до суду подана не була (оголошення було опубліковано в газеті «Голос України»від 14.12.2004 року № 236), заява була подана лише 09.02.2005 року, у зв'язку з чим арбітражний керуючий повідомив АБ “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії про пропуск передбаченого ч.2 ст.14 Закону граничного строку та про неможливість включення вимог до реєстру кредиторів у справі про банкрутство ПП «Анюта». Позивач не оскаржував результати розгляду його вимог ліквідатором у справі № 6/340-29/278 про банкрутство ПП «Анюта», що вказує на те, що в межах провадження у справі № 6/340-29/278 про банкрутство ПП «Анюта»вимоги АБ “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії до ПП «Анюта»в сумі 629122,85 грн вважаються погашеними. З наведеного вбачається, що навіть у разі наявності у ПП «Анюта»майна, вказане майно не могло-б бути використане на погашення боргу перед позивачем в сумі 629122,85 грн, так як АБ “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії не був включений до реєстру кредиторів ПП «Анюта», без чого задоволення вимог позивача до ПП «Анюта»було неможливим.
Оцінивши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи, зокрема, невчасне звернення позивачем із заявою в порядку, передбаченому ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і, відповідно, зумовлену цим неможливість задовольнити свої вимоги за рахунок майна ПП “Анюта», а також зважаючи на першочергове право АКБ «Львів»на задоволення своїх вимог за рахунок вказаного майна як такого, що було передано в заставу АКБ «Львів», і недостатність цього майна для погашення заборгованості вже навіть перед АКБ «Львів», суд не вбачає наявності прямого і безпосереднього причинного зв'язку між діями державного виконавця та завданою позивачу шкодою. Невчасне і неналежне виконання Душеком І.М. своїх обов'язків по виконанню ухвали господарського суду Львівської області у даному випадку саме по собі не потягнуло за собою об'єктивно заподіяння шкоди позивачу.
Виходячи із вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову в позові повністю.
Судові витрати покладаються на позивача, так як спір виник з його вини.
Окрім цього, суд відзначає, що позивачем при поданні вказаного позову не було сплачено державне мито у встановленому порядку та розмірі (витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу було сплачено належним чином в сумі 118 грн платіжним дорученням № 199 від 29 серпня 2006 року, том 1,а.с.25).
Положеннями статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» не передбачено пільг господарюючим суб'єктам щодо сплати державного мита за даним позовом.
Згідно із ч.1 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження» стягувач має право звернутися з позовом до тієї юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.
Однак, під вказаними юридичними особами, які зобов'язані провадити стягнення коштів з боржника, слід розуміти органи та установи, зазначені у ч.1 ст.9 Закону України “Про виконавче провадження»(до них належать податкові органи, установи банків, кредитно-фінансові установи тощо). Саме при заявленні позову до цих юридичних осіб стягувач звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження», збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, при поданні позову про відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, сплата державного мита має здійснюватися на загальних підставах.
Сума, заявлена позивачем до стягнення, складає 629 122,85 грн, що відповідно до приписів статті 55 ГПК України визначається як ціна позову. Розмір державного мита за розгляд спору визначається, виходячи із ціни позову. Підпунктом «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарських судів, справляється державне мито у розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, сума державного мита, яка повинна була бути сплачена при поданні позову, складає 6291 грн 23 коп.
Згідно із ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відтак, не сплачена у встановленому порядку позивачем сума державного мита 6291 грн 23 коп підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету України за результатами розгляду справи.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-3,32-36,38,43,44-46,49,82,84,85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного банку “Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії (79011, м.Львів,вул.Вітовського,35-а, ідентифікаційний код 20823382) в дохід державного бюджету України (р/р 31119095700006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м.Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200) 6291 грн 23 коп -державного мита.
3. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Морозюк А.Я.