83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.06.08 р. Справа № 2/295
Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого Донець О.Є., суддів Мєзєнцєва Є.І. та Татенко В.М.
при секретарі судового засідання Канаховській В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу» м. Донецьк
про стягнення 24202598,57грн.
за зустрічною позовною заявою: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу» м. Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» м. Київ
про: встановлення факту наявності господарських правовідносин з надання послуг; зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 17780203,75грн.
за участю представників сторін
від позивача: Вендичанський С.А., Шеронов І.В., Губа М.І. - за довіреностями
від відповідача: Макіян Г.М., Кізілова М.М. - за довіреностями
У судовому засіданні 05.06.08р.
оголошувалась перерва
до 26.06.08р
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет» м. Донецьк, про стягнення грошових коштів в розмірі 24202598,57грн. з яких: 17780203,75 грн. - кошти, отримані за недійсним правочином; 1266947,27грн. - сума 3% річних за користування безпідставно отриманими грошовими коштами, 5155447,55грн. -сума інфляції.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на договір № 7 на зовнішнє централізоване водопостачання від 15.01.2003р., який рішенням господарського суду Донецької області від 03.08.06р. по справі № 11/200пд визнано недійсним з дати його укладання, платіжні банківські документи, за якими були здійснені оплати на користь відповідача на загальну суму 17780203,75 грн., що були перераховані з призначенням платежів із посиланням на визнаний недійсним договір. Крім того, як на підставу позовних вимог, позивач посилається на ті обставини, що відповідачем фактично не надавались послуги за договором, а саме, не поставлялась питна та технічна вода, оскільки забір води із водного об'єкту позивач здійснював самостійно. Позивач пов'язує виникнення обов'язку у відповідача щодо повернення безпідставно отриманих коштів із направленням 10.07.07р. письмової вимоги згідно частини 2 ст. 530 ЦК України. У зв'язку із безпідставним користуванням грошовими коштами, позивачем нараховуються за період з 28.02.03р. й до 25.04.07р. індекс інфляції та 3% річних. Позивачем у якості правових підстав позову визначені статті 216, 530, 625, 1212 ЦК України.
Ухвалою суду від 03.10.07р. відповідач був замінений його правонаступником - Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу».
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем отримувалась вода з каналу Сіверський Донець-Донбас, яка використовувалась на виробничі потреби Вуглегірської ТЕС та з метою надання послуг з водопостачання м. Світлодарськ та смт. Новолуганське, шляхом передачі води Артемівському міськводоканалу за ціною, встановленою ТЕС.
Відповідач вказує на ті обставини, що до собівартості послуг з водопостачання, що надавались споживачам Вуглегірської ТЕС, та відповідно до ціни послуг ДВП “Укрводчормет», входять витрати, пов'язані з отриманням води, які компенсуються споживачами послуг, у тому числі, й за недійсним правочином. На думку відповідача, ДВП “Укрводчормет» фактично були надані послуги з водопостачання, понесені відповідні витрати на таке постачання, при цьому Вуглегірська ТЕС не взмозі повернути назад отриману воду, тому відсутні підстави стягувати грошові кошти за вже надані та отримані послуги. У зв'язку з неможливістю проведення двохсторонньої реституції, недійсний договір може вважатися таким тільки на майбутнє.
Крім того, відповідач посилається на те, що позивач отримує послуги з водопостачання й після визнання договору недійсним та сплачує їх.
Також, відповідач вважає, що будь-яких грошових зобов'язань перед позивачем не має та відповідно їх не порушував, тому позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних безпідставні.
19.11.2007р. на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу» до Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» про встановлення факту наявності господарських правовідносин з надання КП “Компанія “Вода Донбасу» послуг Вуглегірській ТЕС ВАТ »Центренерго» із забезпечення необхідними обсягами води в період з 28.02.2003р. по 25.04.2007р. на суму 17780203,75грн., згідно первинних документів та зобов'язання останнього їх сплатити; зобов'язання ВАТ “Центренерго» в особі Вуглегірської ТЕС повернути КП “Компанія “Вода Донбасу» вартість отриманої води в сумі 17780203,75грн., з урахуванням неможливості повернення відповідачем одержаної, використаної та перепроданої води у визначеному періоді.
Зустрічний позов, згідно ст. 60 ГПК України, розглядається господарським судом спільно із первісним позовом.
Зустрічний позов мотивований тими обставинами, що єдиним водним об'єктом, із якого здійснюється централізоване забезпечення Донецької області водою, є річка Сіверський Донець, яка тече на кордоні Харківської та Донецької області. Канал Сіверський Донець-Донбас (надалі СДД) є штучно створеним водним об'єктом, який було побудовано для підйому води угору, враховуючи географічне розташування Донецької області для забезпечення водою споживачів, у тому числі й Вуглегірської ТЕС.
Також, позивач за зустрічним позовом посилається на ті факти, що Вуглегірська ТЕС не може самостійно, без використання технічних споруд та пристороїв КП «Компанія “Вода Донбаса» здійснювати забір води з водного об'єкту, оскільки воду із річки Сіверський Донець необхідно отримувати на рівні 57 мБс та піднімати угору на 147 метрів. Сама по собі наявність води в каналі Сіверський Донець-Донбас та її рух неможливі без роботи гідротехнічних споруджень і насосних станцій першого та другого підйомів ДВП “Укрпромводчормет» (первинного водокористувача) каналу Сіверський Донець-Донбас.
На думку позивача за зустрічним позовом, ті обставини, що Вуглегірська ТЕС є платником збору за спеціальне водокористування, який надходить до Державного бюджету України, не є підставою для звільнення водокористувача від компенсації та відшкордування витрат, пов'язаних з роботою об'єктів ДВП «Укрпромводчормет».
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що розмір наданих ДВП «Укрпромводчормет» послуг Вуглегірської ТЕС відповідає фактичним об'ємам поставленої води з каналу Сіверський Донець-Донбас за цінами, встановленими розпорядженнями голови Донецької облдержадмінастрації від 13.01.04р. № 9, від 30.07.04р. № 319, від 04.07.06р. № 304. Таким чином, позивач вважає безпідставним посилання на ст. 1212 ЦК України, оскільки факт здійснення ним послуг підтверджується не тільки договором, а й певними двосторонніми первинними документами.
20.06.2008р. позивачем за зустрічним позовом до прийняття рішення по справі надано заяву про зміну предмету позову, у якій останній просить про:
- визнання наявності права КП “Компанія “Вода Донбасу» (правонаступник ДВП “Укрпромводчормет») на компенсацію вартості фактично наданих послуг Вуглегірській ТЕС “ВАТ “Центренерго» із забезпечення необхідними обсягами води в період з 28.02.2003р. по 25.04.2007р. в сумі 17780203,75грн., згідно первинних документів та зобов'язання останньої їх сплати;
- зобов'язання ВАТ “Центренерго» в особі Вуглегірської ТЕС повернути КП “Компанія “Вода Донбасу» отримане в період з 28.02.2003р. по 25.04.2007р. за недійсним правочином, а саме грошові кошти в сумі 17780203,75грн., враховуючи неможливість повернення вже отриманої, використаної та перепроданої Вуглегірською ТЕС води в зазначений період.
Судовою колегію прийняті та розглядаються остаточні позовні вимоги за зустрічним позовом як такі, що надані позивачем за зустрічним позовом відповідно до приписів ст.22 ГПК України щодо зміни предмету позову.
Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись та такі обставини:
по-перше, водозабір з річки Сіверський Донець і перекидання забраних обсягів води власне каналом Сіверський Донець-Донбас за допомогою насосних станцій 1-го та 2-го підйомів не мають ознак послуг централізованого водопостачання споживачам;
по-друге, ДВП “Укрпромводчормет» не здійснює послуг з централізованого водопостачання по відношенню до первинного водокористувача Вуглегірської ТЕС, яка самостійно здійснює як водокористування так і централізоване водопостачання на підставі наявного в неї дозволу та ліцензії;
по-третє, Вуглегірська ТЕС є первинним водокористувачем, який має дозвіл на спеціальне водокористування, і самостійно із застосуванням власних споруд та технічних пристроїв здійснює забір води із водного об'єкту, сплачуючи за це встановлений чинним законодавством України збір за спеціальне водокористування;
в-четверте, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.97р. № 524, на ДВП «Укрпромоводчормет» покладений обов'язок із перекидання води для забезпечення маловодних регіонів каналами і водогонами;
в-п'яте, водозабір з річки Сіверський Донець, перекидання води водоспоживачам каналом СДД та його гідротехнічними спорудами не має ознак централізованого забезпечення водою;
в-шосте, відповідач за зустрічним позовом посилається на факт встановлений господарським судом по справі № 11/200 пд від 03.08.06р., який не потребує доведення за правилами ст. 35 ГПК України, а саме, що ДВП «Укрводчормет» не надає Вуглегірської ТЕС визначених договором послуг.
Під час розгляду справи в ході судових засідань, сторони багаторазово надавали усні та письмові пояснення стосовно суті спору.
Ухвалою Господарського суду від 24.01.2008р. призначалась комплексна судова інженерно-технічна та будівельно-технічна експертиза.
17.03.2008р. ухвалою господарського суду провадження у справі зупинялось до отримання результатів експертизи.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду з повідомленням про неможливість проведення дослідження ухвалою господарського суду від 26.05.2008р. провадження у справі поновлено.
Відповідно до ст. 811 ГПК України та у зв'язку з клопотанням Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго», розгляд справи здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного запису на диск № 7052112LD6807.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 24.10.2007р. у зв'язку з клопотанням Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» від 19.10.2007р. № 4333 про призначення розгляду справи колегію суддів та з урахуванням складності спору, розгляд справи здійснювався у складі колегії суддів господарського суду Донецької області.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, колегія суддів
15.01.2003р. між Відкритим акціонерним товариством “Центренерго» Вуглегірської ТЕС (Водокористувач) та Державним виробничим підприємством “Укрпромводчормет» Часов-Ярське районне управляння (Постачальник) був укладений договір № 7 на зовнішнє централізоване водопостачання.
За цим договором Постачальник здійснює постачання питної та технічної води по своїм магістральним водопроводам Водокористувачу в об'ємах та за специфікацією відповідно щомісячному графіку, з врахуванням затвердженого (зміненого) облдержадміністрацією ліміту, виданих дозволів на спеціальне водокористування та технічних можливостей Постачальника, а водокористувач приймає погоджений об'єм подаваємої води від постачальника, раціонально використовує її та здійснює оплату по діючим тарифам на подачу води в строки, передбачені цим договором (п. 1.1., 1.2. договору).
Згідно Рішення Донецької обласної адміністрації від 23.03.07р. № 5/8-181 та пункту 1.2 Статуту, Державне виробниче підприємство по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчермет» реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу», яке є повним правонаступником прав та обов'язків. У зв'язку з цим, відповідача було замінено правонаступником.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.08.2006р. по справі № 11/200пд, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.06р., визнано недійсним з дати укладання договір на зовнішнє централізоване водопостачання № 7 від 15.01.2003р., укладений між ВАТ “Центренерго» в особі структурного підрозділу Вуглегірська ТЕС та ДВП по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет».
Разом з цим, відповідно до наданих з боку позивача та відповідача документів, судом встановлено, що сторонами на протязі періоду з 31.01.03р. до 30.04.07р. були складені та підписані акти, із змісту та реквізитів яких вбачається, що ДВП “Укрпромводчормет» на користь Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго» подавалась технічна вода у певних об'ємах в куб.м. для подальшої переробки позивачем на питну воду, при цьому кількість поданої води визначалась як за витратомірами (вузлами обліку, лічильниками), так й за пропускною здатністю для потужності діючого обладнання (Курдюмовської насосної станції). Зокрема, фактичне виконання зазначеної послуги з подання технічної води підтверджується наступними актами: від 31.01.2003р., 28.02.2003р., 31.03.2003р., 30.04.04р., від 30.05.2003р., 30.06.2003р., 31.07.2003р., 30.09.2003р., 31.10.2003р., 30.11.2003р., 31.12.2003р., 31.01.2004р., 29.02.2004р., 31.03.2004р., 31.05.2004р., 30.06.2004р., актами приймання-передачі води № 7 від 31.07.2004р., акт від 31.07.2004р., акт від 30.07.2004р., № 8 від 31.08.2004р., акт від 31.08.2004р., № 9 від 30.09.2004р., акт від 30.09.2004р., № 10 від 31.10.2004р., акт від 31.10.2004р., № 11 від 30.11.2004р., акт від 30.11.2004р., № 12 від 31.12.2004р., акт від 31.12.2004р., № 1 від 31.01.2005р., акт від 31.01.2005р., № 2 від 28.02.2005р., акт від 28.02.2005р., № 3 від 31.03.2005р., акт від 31.03.2005р., № 4 від 30.04.2005р., акт від 20.04.2005р., акт від 30.04.2005р., № 5 від 31.05.2005р., акт від 31.05.2005р., № 6 від 30.06.2005р., акт від 30.06.2005р., № 7 від 29.07.2005р., акт від 31.07.2005р., № 8 від 31.08.2005р., акт від 31.08.2005р., № 9 від 30.09.2005р., акт від 30.09.2005р., № 10 від 31.10.2005р., акт від 31.10.2005р., № 11 від 30.11.2005р., акт від 30.11.2005р., № 12А від 31.12.2005р., акт від 31.12.2005р., № 1 від 31.01.2006р., акт від 31.01.2006р., № 2 від 28.02.2006р., акт від 28.02.2006р., № 3 від 31.03.2006р., акт від 31.03.2006р., № 4 від 30.04.2006р., акт від 30.04.2006р., № 5 від 31.05.2006р., акт від 31.05.2006р., № 6 від 30.06.2006р., акт від 30.06.2006р., № 7 від 31.07.2006р., акт приймання-передачі води № 7А від 11.07.2006р., акт від 31.07.2006р., № 8 від 01.09.2006р., акт від 31.08.2006р., № 9 від 01.10.2006р., акт від 30.09.2006р., № 10 від 01.11.2006р., акт від 31.10.2006р., № 11 від 01.12.2006р., акт від 30.11.2006р., № 12 від 01.01.2007р., акт від 31.12.2006р., № 1 від 01.02.2007р., акт від 31.01.2007р., № 2 від 01.03.2007р., акт від 28.02.2007р., № 3 від 01.04.2007р., акт від 31.03.2007р., № 4 від 30.04.2007р., акт від 30.04.2007р.
Також, відповідачем складались, виписувались та надавались позивачеві на встановлені вищезазначеними актами об'єми поданої технічної води відповідні податкові накладні та рахунки-фактури, а саме:
- рахунок-фактура 04/32 від 31.01.2003р. на суму 387349,06грн., податкова накладна № 11/04 від 31.01.2003р.
- рахунок-фактура № 04/70 від 28.02.2003р. на суму 420339,98грн., податкова накладна № 95/04 від 28.02.2003р.
- рахунок-фактура № 04/97 від 31.03.2003р. на суму 563647,78грн., податкова накладна № 157/04 від 31.03.2003р.
- рахунок-фактура № 04/142 від 30.04.2003р. на суму 97337,86грн., податкова накладна № 222/04 від 30.04.2003р.,
- рахунок № 204 від 31.05.2003р. на суму 590765,68грн., податкова накладна № 283/04 від 31.05.2003р.,
- рахунок-фактура № 04/242 від 30.06.2003р. на суму 247884,76грн., податкова накладна № 357/04 від 30.06.2003р.,
- рахунок-фактура № 04/282 від 31.07.2003р. на суму 549102,77грн., податкова накладна № 414/04 від 31.07.2003р.,
- рахунок-фактура № 04/375 від 30.09.2003р. на суму 217390,03грн., податкова накладна № 560/04 від 30.09.2003р.,
- рахунок-фактура № 04/431 від 31.10.2003р. на суму 795318,67грн., податкова накладна № 634/04 від 31.10.2003р.
- рахунок-фактура № 04/476 від 30.11.2003р. на суму 555859,01грн., податкова накладна № 690/04 від 30.11.2003р.
- рахунок-фактура № 04/511 від 31.12.2003р. на суму 89351,78грн., податкова накладна № 776/04 від 31.12.2003р.
- рахунок-фактура № 04/009 від 31.01.2004р. на суму 688662,60грн., податкова накладна № 2/04 від 31.01.2004р.
- рахунок-фактура № 04/067 від 29.02.2004р. на суму 645936,13грн., податкова накладна № 88/04 від 29.02.2004р.
- рахунок-фактура № 04/108 від 31.03.2004р. на суму 1259057,41грн., податкова накладна № 161/04 від 31.03.2004р.
- рахунок-фактура № 04/202 від 31.05.2004р. на суму 350735грн., рахунок-фактура № 214/04 від 28.05.2004р. на суму - 250558,81грн., податкова накладна № 311/04 від 31.05.2004р., розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.03.2004р. № 108
- рахунок-фактура № 04/263 від 30.06.2004р. на суму 673053,6грн., податкова накладна № 373/04 від 30.06.2004р.
- рахунок-фактура № 318/04 від 30.07.2004р. на суму 61067,52грн., рахунок-фактура № 04/316 від 31.07.2004р. на суму 75010,32грн., податкова накладна № 486/04 від 31.07.2004р.
- рахунок-фактура № 04/370 від 31.08.2004р. на суму 550756,18грн., податкова накладна № 554/04 від 31.08.2004р., додаткова податкова накладна № 555/04 від 31.08.2004р.
- рахунок-фактура № 04/392 від 30.09.2004р. на суму 44064,82грн., рахунок-фактура № 419/04 від 30.09.2004р. на суму - 110286,24грн., податкова накладна № 644/04 від 30.09.2004р.
- рахунок-фактура № 04/449 від 31.10.2004р. на суму 453707,62грн., податкова накладна № 711/04 від 31.10.2004р.
- рахунок-фактура № 04/479 від 30.11.2004р. на суму 762685,18грн., податкова накладна № 790/04 від 30.11.2004р., податкова накладна № 711/04 від 31.10.2004р.
- рахунок-фактура № 04/526 від 31.12.2004р. на суму 303223,68грн., податкова накладна № 859/04 від 31.12.2004р.
- рахунок-фактура № 04/037 від 30.01.2005р. на суму 158509,03грн., податкова накладна № 31/04 від 31.01.2005р.
- рахунок-фактура № 04/065 від 28.02.2005р. на суму 149190,58грн., податкова накладна № 96/04 від 28.02.2005р.
- рахунок-фактура № 04/104 від 31.03.2005р. на суму 193142,40грн., податкова накладна № 162/04 від 31.03.2005р.
- рахунок-фактура № 04/135 від 30.04.2005р. на суму 552161,57грн., податкова накладна № 222/04 від 30.04.2005р.
- рахунок-фактура № 04/168 від 31.05.2005р. на суму 336175,44грн., податкова накладна № 283/04 від 31.05.2005р.
- рахунок-фактура № 04/235 від 30.06.2005р. на суму 109590,72грн., податкова накладна № 354/04 від 30.06.2005р.
- рахунок-фактура № 04/265 від 31.07.2005р. на суму 189655,92грн., податкова накладна № 19/04 від 31.07.2005р.
- рахунок-фактура № 04/328 від 31.08.2005р. на суму 384206,16грн., податкова накладна № 034/04 від 31.08.2005р.
- рахунок-фактура № 04/384 від 30.09.2005р. на суму 189128,39грн., податкова накладна № 044/04 від 30.09.2005р.
- рахунок-фактура № 04/423 від 31.10.2005р. на суму 214210,73грн., податкова накладна № 018/04 від 31.10.2005р.
- рахунок-фактура № 04/452 від 30.11.2005р. на суму 250806,07грн., податкова накладна № 028/04 від 30.11.2005р.
- рахунок-фактура № 04/493 від 31.12.2005р. на суму 439066,32грн., податкова накладна № 028/04 від 31.12.2005р.
- рахунок-фактура № 04/037 від 31.01.2006р. на суму 596146,32грн., податкова накладна № 033/04 від 31.01.2006р.
- рахунок-фактура № 04/076 від 28.02.2006р. на суму 388101,78грн., податкова накладна № 033/04 від 28.02.2006р.
- рахунок-фактура № 04/106 від 31.03.2006р. на суму 184513,54грн., податкова накладна № 025/04 від 31.03.2006р.
- рахунок-фактура № 04/141 від 30.04.2006р. на суму 389334,96грн., податкова накладна № 025/04 від 30.04.2006р.
- рахунок-фактура № 04/202 від 31.05.2006р. на суму 225531,84грн., податкова накладна № 043/04 від 31.05.2006р.
- рахунок-фактура № 04/238 від 30.06.2006р. на суму 337760,64грн., податкова накладна № 032/04 від 30.06.2006р.
- рахунок-фактура № 04/304 від 31.07.2006р. на суму 423282,14грн., податкова накладна № 052/04 від 31.07.2006р.
- рахунок-фактура № 04/352 від 31.08.2006р. на суму 1106575,66грн., податкова накладна № 040/04 від 31.08.2006р.
- рахунок-фактура № 04/389 від 30.09.2006р. на суму 690283,92грн., податкова накладна № 025/04 від 30.09.2006р.
- рахунок-фактура № 04/444 від 31.10.2006р. на суму 367807,80грн., податкова накладна № 032/04 від 31.10.2006р.
- рахунок-фактура № 04/484 від 30.11.2006р. на суму 235041,48грн., податкова накладна № 022/04 від 30.11.2006р.
- рахунок-фактура № 04/529 від 31.12.2006р. на суму 321532,80грн., податкова накладна № 029/04 від 31.12.2006р.
- рахунок-фактура № 04/034 від 31.01.2007р. на суму 401074,56грн., податкова накладна № 035/04 від 31.01.2007р.
- рахунок-фактура № 04/076 від 28.02.2007р. на суму 269045,76грн., податкова накладна № 033/04 від 28.02.2007р.
- рахунок-фактура № 04/117 від 31.03.2007р. на суму 598328,64грн., податкова накладна № 034/04 від 31.03.2007р.
- рахунок-фактура № 04/159 від 30.04.2007р. на суму 281628грн., податкова накладна № 031/04 від 30.04.2007р.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, об'єктом спору є майно, а саме: грошові кошти, які під час дії вказаного договору були добровільно сплачені позивачем відповідачу на виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором на зовнішнє централізоване водопостачання № 7 від 15.01.2003р.
Так, згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (лист справи з 35 до 150 том 1, лист справи з 1 до 32 том 2), на протязі періоду з 28.02.03р. до 30.01.06р. було сплачено позивачем за період з січня 2003 року й до березня 2007р. грошові кошти у загальній сумі 17780203,75 грн., з призначеннями платежу: за воду технічну згідно із договором № 7 від 15.01.03р.
10.07.07р. позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу № 804/2766, відповідно до якої просить у семиденний строк з дня її отримання перерахувати грошові кошти в сумі 24202598,57 грн., які складаються із суми 17780203,75 грн. - безпідставно набутого майна, 6422394,82 грн. - сума індексу інфляції та трьох процентів річних.
У зв'язку з цим, сума перерахованих спірних коштів становить 17780203,75 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як отримані останнім без належних правових підстав згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, просить стягнути й індекс інфляції та три процента річних в загальній сумі 6422394,82 грн.
Зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту позовних вимог та пояснень позивача в ході судового розгляду даної справи, позов ґрунтується на зобов'язанні з повернення коштів у зв'язку з відсутністю підстави (недійсності договору від 15.01.03р. № 7), за якою вони були набуті.
Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування.
Тобто, наведена норма є спеціальною нормою, яка регулює відносини сторін у разі недійсності договору.
Проте, позивачем заявлені позовні вимоги не про застосування передбачених законом наслідків недійсності договору, а про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зазначена стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна за відсутністю будь-якої правової підстави. Майно вважається набутим без достатньої правової підстави у тому разі, якщо набувач збільшив своє майно за рахунок потерпілого поза підставою, що передбачена законом, іншими нормативно-правовими актами чи правочином.
Однак це не означає, що в усіх випадках отримання чи збереження майна внаслідок недійсності договору виникають такі зобов'язання, що передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки ця норма підлягає застосуванню до відносин, які виникають між їх суб'єктами та не врегульовані спеціальними інститутами та нормами цивільного права.
У зв'язку з цим, суд вважає посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відсутні законні підстави для визнання дій позивача з перерахування спірних грошових коштів такими, що набуті без достатньої підстави та виникнення зобов'язання у відповідача з їх повернення.
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Загальні умови виконання зобов'язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, у січні 2003 року - квітні 2007 року між позивачем та відповідачем склалися та фактично існували цивільно-правові відносини з виконання господарських зобов'язань з надання послуг з водопостачання, які регулюються відповідними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Дослідивши надані сторонами первинні документи , суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання з надання послуг, пов'язаних із водопостачанням, виконав у спірному періоді належним чином, тобто, надав послуги на загальну суму 17780203,75 грн., які відповідно споживалися позивачем у визначених об'ємах та мали необхідні підстави та умови взаєморозрахунків. Отже, позивачем свої зобов'язання по сплаті за спожиті послуги з водопостачання також були виконані належним чином.
Зазначені обставини взаємного виконання зобов'язань сторонами підтверджуються належними доказами, а саме, вищевказаними актами приймання-передачі технічної води, податковими накладними, рахунками-фактури, платіжними документами. Такі документи за своїм змістом та формою є первинними обліковими документами, які фіксують факти здійснення господарської операції відповідача на користь позивача з надання певно визначених послуг, пов'язаних із водопостачанням на загальну суму 17780203,75 грн. Зокрема, зазначені документи, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають усі обов'язкові реквізити первинних документів, підписані уповноваженими посадовими особами обох сторін та є підставою для здійснення господарських операцій та бухгалтерського, податкового обліку.
Відповідачем також виписувались податкові накладні, відповідно до яких, у останнього виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а у позивача - податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах з 2003 року до 2007 року.
У п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається в продавця товарів (робіт, послуг). При цьому, податкова накладна виступає як звітний податковий документ і одночасно розрахунковий документ.
При цьому, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону “Про ПДВ» забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
З огляду на вказані вимоги законодавства та наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, оригінали яких були передані відповідачем позивачу для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, суд вважає доведеними факти здійснення господарських операцій відповідача з надання послуг та позивача з одержання цих послуг на загальну суму 17780203,75 грн., оскільки вони у повному обсязі відображені сторонами у податковому та бухгалтерському обліках у відповідних податкових періодах на протязі всього періоду їх виконання.
Крім того, суттєве значення для підтвердження фактів здійснення сторонами господарських зобов'язань з надання послуг з водопостачання відповідачем та фактичного їх отримання позивачем, мають ті обставини, що вартість послуг ДВП “Укрпромводчермет» розрахована в сумі 0,37 грн. на 1 м.куб. технічної води для приготування питної води, є складовою частиною розрахункової собівартості до тарифу на питну воду для споживачів різних категорій міста Світлодарську.
Зокрема, згідно із рішенням Світлодарської міської ради від 04.10.2007р. № V/24-1, комунальні послуги для населення і підприємств з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення надаються Вуглегірською ТЕС ВАТ “Центренерго», на які затверджені відповідні тарифи за додатком.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими документами, які додані до рішення ради та затверджені й підписані посадовими особами Вуглегірської ТЕС.
Тобто, такі витрати позивача на погашення послуг відповідача включені до планової та фактичної виробничої собівартості виробництва та транспортування питної води споживачам.
За таких умов, колегія суддів вважає, що наслідки відсутності фактичного надання послуг відповідачем, знайшли своє повне, належне та своєчасне відображення в фінансовому обліку та звітності обох сторін.
У зв'язку з цим, доводи позивача про відсутність надання відповідачем послуг з водопостачання з посиланням на встановлення та преюдицію такого факту в рішенні господарського суду Донецької області від 03.08.06р. по справі № 11/200пд є помилковими, оскільки саме такі факти судом не встановлювались.
Так, рішенням господарського суду Донецької області від 03.08.06р. по справі № 11/200пд визнано недійсним укладений між сторонами договір на зовнішнє централізоване водопостачання № 7 від 15.01.03р. на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, оскільки зміст його умов не відповідає нормам Водного кодексу України, а саме, ст.ст. 30, 43, 44, 48, 49, 53, 56.
Відповідно до частини 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Виходячи із мотивувальної частини зазначеного рішення, судом були встановлені наступні факти: «Вуглегірська ТЕС має відповідні споруди та технічні пристрої для здійснення забору води із використанням яких, на підставі наявних дозволів на спеціальне водокористування, відповідно статті 48 Водного кодексу України починаючи з 29.06.2000р. здійснював та здіснює по цей час спеціальне водокористування, зокрема, забір води з водних об'єктів, у тому числі із каналу СДД, у зв'язку з чим, відповідно до положень статті 42 Водного кодексу України, є первинним водокористувачем.
Відповідно до положень ст.ст. 30, 44, 49 Водного кодексу України, позивач (Вуглегірська ТЕС) сплачує збір за спеціальне водокористування, тобто, плату за забір води з водних об'єктів (канал СДД) та скидання в них забруднюючих речовин.»
З урахуванням зазначених встановлених обставин суд дійшов висновку у справі 11/200пд, що визначені спірним договором послуги, а саме, здійснення поставки питної та технічної води по своїм магістральним трубопроводам водокористувачу (Вуглегірській ТЕС) не надаються, зобов'язання останнього сплачувати за послуги централізованого водопостачання, тариф на поставку води технічної суперечить законодавству, оскільки позивачем за об'єми забранної води із водного об'єкту (каналу СДД) сплачується збір за спецводокористування.
Проте, вказаний висновок суду не спростовує наявність та існування господарських зобов'язань з надання послуг відповідачем, які мають інший зміст та найменування, ніж ті, які визначені недійсним договором, а саме з централізованого водопостачання та поставки води.
Судом не встановлений факт відсутності надання взагалі будь-яких послуг відповідачем, пов'язаних із здійсненням позивачем водокористування.
До того ж, як вбачається із рішення суду по справі № 11/200пд, факти виконання чи невиконання недійсного договору не встановлювались та не досліджувались, оцінка надавалась лише умовам та змісту договору, визнаного недійсним.
Вищевикладеним та наявними в матеріалах справи первинними документами, дослідженими вище актами, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними документами за спірний період, які не були предметом дослідження у рішенні суду від 03.08.06р. по справі № 11/200пд, спростовуються твердження позивача про те, що він не користувався послугами ДВП «Укрводчермет» та не отримував їх.
Стосовно посилань позивача, як на встановлений судом у справі № 11/200пд факт відсутності надаваємих йому послуг, на те, що в рішенні зазначено: «Доводи про те, що відповідач є державним комерційним підприємством, суб'єктом господарювання, який діє на принципах підприємництва, створений з метою отримання прибутку, надає послуги централізованого водопостачання містам, підприємствам та іншим водоспоживачам, а також, те що господарська діяльність підприємства здійснюється на підставі договорів, які укладаються з іншими суб'єктами господарювання, не може бути підставою для встановлення плати за спірним Договором з врахуванням того, що Відповідач не надає Позивачу зазначених у договорі послуг» слід звернути увагу на те, що вищенаведене свідчить про надання господарським судом оціночного судження в контексті оцінки доводів сторін по справі № 11/200пд, що не є преюдиційним фактом відповідно до ст. 35 ГПК України.
Крім того, судовою колегією приймаються до уваги умови спеціального водокористування, які передбачені для позивача дозволом № УКР-ДОН3030 від 30.03.06р., виданим Державним управлінням екології і природних ресурсів в Донецької області. Зокрема, пунктом 4 цього дозволу визначений перелік водних об'єктів та їх коди, з яких Вуглегірській ТЕС дозволено здійснювати забір вод. Таким водним об'єктом є канал Сірверський Донець-Донбас.
Пунктом 6 встановлено, що позивачеві дозволено водокористування за умов дотримання об'ємів та категорій отриманої води від інших підприємств не більш ніж із канала СДД - 30310,370 тис. м.куб/на рік. Аналогічним пунктом встановлений об'єм води, який отримувався позивачем саме від ДВП «Укрпромводчермет», передбачений дозвілом на спецводокористування від 29.06.00р. № Укр-Дон-1811, який також був чинним на момент виконання спірних правовідносин.
Разом з цим, виходячи із проектно-технічної документації та порядку експлуатації каналу Сіверський Донець-Донбас, письмових пояснень технічних спеціалістів та посадових осіб відповідача, висновків судової будівельно-технічної експертизи № 8088 від 12.12.05р., які відповідно до вимог ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, є письмовими доказами, якими підтверджуються обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, судом встановлено що канал СДД одночасно є водним об'єктом у розумінні ст. 1 Водного кодексу України, а також, єдиною гідротехнічною спорудою, яка належить відповідачеві, експлуатація якої, у тому числі, здійснення забору води із каналу, будь-яким водокористувачем неможлива без первісного забору (вилученню) поверхневих водних ресурсів відповідачем із річки Сіверський Донець та їх подання по каналу.
Знаходження та облік на балансі відповідача каналу СДД, як основних фондів підтверджується інвентарними картками обліку активів підприємства, та бухгалтерськими відомостями наявності та ізносу основних фондів.
Таким чином відповідачем з метою забезпечення безперебійної роботи каналу СДД здійснюються певні гідротехнічні заходи, які дозволяють всім суб'єктам спецводокористування та споживачам отримувати воду та самостійно експлуатувати канал СДД, у тому числі за допомогою власного водозабірного обладнання, пристроїв, споруд, які маються у Вуглегірській ТЕС ВАТ «Центренерго».
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97р. № 524 затверджено перелік підприємств і організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами та водогонами міжбасейнового та внутрішньо-басейнового перерозподілу водних ресурсів (для забезпечення можливості забору води первинним водокористувачам), до цього переліку входить й відповідач.
Згідно вимог ст. 48 Водного кодексу України, подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони не належать до спеціального водокористування за яке сплачується до державного бюджету України збір на спец водокористування.
Відповідач, КП “Компанія “Вода Донбасу», в силу законодавчо встановлених функцій та напрямків діяльності, що передбачені його Статутом, має статус первинного водокористувача, відповідно до визначення статті 42 Водного кодексу України.
Статтею 43 Водного кодексу передбачені основні права водокористувачів, до яких пунктами 6, 7 цього кодексу належать й передача для використання води іншим водокористувачам на визначених між ними умовах, здійснення інших функцій щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством. Зазначені права водокористувачів охороняються законом, а в разі їх порушення підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством.
У зв'язку з цим, отримання позивачем послуг від відповідача з подання, перекидання, та регулювання водних ресурсів відноситься не до плати за спеціальне водокористування, встановленого ст. 30 Водного кодексу України, а до інших виплат, які передбачені ст.ст. 43, 44 цього кодексу. Отже, здійснення таких виплат позивачем на користь відповідача жодним чином не обмежує права Вуглегірської ТЕС, як первинного водокористувача та не позбавляє права на здійснення спеціального водокористування.
Таким чином, встановивши у повному обсязі обставини справи, дослідивши та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи положення ст. 43 ГПК України, колегія суддів господарського суду Донецької області дійшла висновку про відмову у первісних позовних вимогах в частині стягнення 17780203,75 грн., як безпідставно набутого майно, згідно із ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Щодо вимог позивача про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України, індексу інфляції та трьох процентів річних в загальній сумі 6422394,82 грн., суд також відмовляє у їх задоволенні, у зв'язку із відмовою у стягненні заявленої основної вимоги.
Крім того, згідно п. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розміру та порядку, визначених законом або договором.
Підстави стягнення індексу інфляції та розмір 3% річних встановлені п. 2 ст. 625 ЦК України. А саме, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем не надано доказів наявності у відповідача зобов'язань по сплаті коштів, навпаки, такі зобов'язання щодо сплати платежів за послуги, пов'язані із наданням водопостачання, виходячи із встановлених обставин у справі, наявні саме у позивача. Отже, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення індексу інфляції та 3% річних в порядку передбаченому ст. 625 ЦК України, не можуть вважатися правомірними та обґрунтованими.
Щодо зустрічних позовних вимог, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення зустрічного позову в частині визнання наявним права КП “Компанія “Вода Донбасу» (правонаступник ДВП “Укрпромводчормет») на компенсацію вартості фактично наданих послуг Вуглегірській ТЕС “ВАТ “Центренерго» із забезпечення необхідними обсягами води в період з 28.02.2003р. по 25.04.2007р. в сумі 17780203,75грн. згідно первинних документів з наступних підстав.
Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також, для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, є принцип забезпечення та гарантованості судового захисту у всіх випадках порушення цивільних прав. Тобто, будь-яке цивільне право у разі його порушення може бути предметом судового захисту та має бути забезпечено судовим захистом.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, пунктом 2 ст. 16 ЦК України, встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним, оскільки цією ж нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України також гарантується кожному суб'єкту господарювання та споживачу право на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Як було вище встановлено, відповідно до наявних між сторонами господарських правовідносин, Вуглегірська ТЕС є споживачем послуг, пов'язанних із водозабезпеченням, які надаються КП “Компанією “Вода Донбасу».
Гарантії прав водокористувачів у даній сфері, а також, механізми реалізації захисту цих прав встановлені ст.ст. 43-44 Водного кодексу України.
Як було встановлено судом, об'єми переданої Вуглегірській ТЕС води визначаються за показаннями приладів обліку. Розрахунки за отримані послуги обчислюються за встановленими тарифами.
Зокрема, такі тарифи вводяться та приймаються Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 13.01.2004р. № 9 та внесеними у подальшому змінами та доповненнями до нього. Цим розпорядженням встановлені тарифи саме на послуги з водопостачання, які надаються ДВП “Укрводчермет» всім споживачам.
Позивач при розрахунках з відповідачем за зустрічним позовом обчислює свої послуги саме за тарифами на послуги з водопостачання, та іншої плати не встановлює. Тобто, правомірність та наявність у позивача права на отримання грошових коштів у спірному періоді в сумі 17780203,75 грн. відповідає чинному законодавству та встановленим обставинам справи.
Позивач вважає, що його права, передбачені законом, визначені змістом господарських операцій, що склалися між сторонами, на визначення та здійснення розрахунків за надані ним послуги на підставі розпоряджень голови обласної державної адміністрації Донецької області оспорюються та не визнаються відповідачем за зустрічним позовом. Невизнання його права, позивач пов'язує із запереченнями та посиланнями відповідача на відсутність підстав для сплати, внаслідок відсутності факту надання послуг та погашення послуг позивача за рахунок сплати збору на спеціальне водокористування. Існування реальної загрози порушення права на погашення своїх послуг, компенсації його витрат на подання, перекидання, регулювання водних ресурсів, позивач також вбачає у вимогах про повернення сплачених коштів, які постійно пред'являються Вуглегірською ТЕС шляхом заявлення безпідставних позовів, надсиланням претензій, інших листів.
Обгрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на частину 2 ст. 20 Господарського кодексу України, якою встановлений спосіб захисту прав та законних інтересів, а саме, визнання наявності або відсутності права, та просить суд визнати наявність права на отримані грошові кошти у спірному періоді в сумі 17780203,75 грн, як на компенсацію вартості фактично наданих послуг Вуглегірській ТЕС “ВАТ “Центренерго» із забезпечення необхідними обсягами води в період з 28.02.2003р. по 25.04.2007р. в сумі 17780203,75грн. згідно первинних документів.
За своєю специфікою послуги з водопостачання, водозабезпечення самі по собі не можуть бути повернені особі, яка їх надавала, внаслідок їх одночасного споживання в процесі надання.
Крім того, як було вище встановлено, вартість послуг ДВП “Укрводчермет» входить до складу тарифів з питного водопостачання, яке надається Вуглегірською ТЕС своїм споживача. Тобто, й послуги Вуглегірської ТЕС у спірному періоді споживались та були використані в процесі їх надання та їх також неможливо повернути.
З урахуванням зазначеного, зустрічні позовні вимоги в частині зобов'язання ВАТ “Центренерго» в особі Вуглегірської ТЕС повернути КП “Компанія “Вода Донбасу» отримане в період з 28.02.2003р. по 25.04.2007р. за недійсним право чином, а саме грошові кошти в сумі 17780203,75грн., враховуючи неможливість повернення вже отриманої, використаної та перепроданої Вуглегірською ТЕС води в зазначений період, не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на обидві сторони відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Цивільним кодексом УРСР, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
У задоволенні первісного позову - відмовити.
Зустрічний позов - задовольнити частково.
Визнати наявним право КП “Компанія “Вода Донбасу» (правонаступник ДВП “Укрпромводчормет») на компенсацію вартості фактично наданих послуг Вуглегірській ТЕС ВАТ “Центренерго» із забезпечення необхідними обсягами води в період з 28.02.2003р. по 25.04.2007р. в сумі 17780203,75грн. згідно первинних документів.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Центренерго», м.Київ, на користь Державного бюджету України 85,00 грн. держмита.
Видати наказ у встановленому порядку.
Суддя
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Суддя Татенко В.М.
Надруковано у 3 примірниках: до справи - 1; позивачу - 1; відповідачу - 3.