33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"17" червня 2008 р. Справа № 14/298
за позовом Вищий навчальний заклад "Європейський університет" в особі відокремленого підрозділу-Рівненської філії
до відповідачів Міністерство оборони України
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне Міністерства Оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України
про визнання власником будівель комплексу дитячого садка з часткою у праві спільної часткової власності 80%
Суддя
Представники:
Від позивача : представник за довіреністю Твердий М.К.
Від відповідача : МО України - представники за довіреністю Мога М.В., Безушко О.І., КЕВм.Рівне- представник за довіреністю Кулик В.А.
від третьої особи: представник за довіреністю Гордійчук С.В.
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснено
СУТЬ СПОРУ : Вищий навчальний заклад "Європейський університет" в особі відокремленого підрозділу-Рівненської філії звернувся в господарський суд з позовом в якому просить визнати за ВНЗ "Європейський університет" власником будівель комплексу дитячого садка (власне, дитячого садка, складу та кухні), загальною площею 762,8 кв.м. з часткою у праві спільної часткової власності 80%. Свої вимоги позивач обгрунтовє наступним.
29 вересня 2000р., на підставі заяви Позивача на ім"я Відповідача та після відповідного погодження, було укладено договори оренди №690 (№204/2000/ГоловКЕУ), №688 (№204/2000/ГоловКЕУ) та №689 (№205/2000/ГоловКЕУ) приміщень(будівель) комплексу дитячого садка (власне, дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка,67а у м. Рівне, площею, відповідно, 583,5 квм.; 60,8 кв.м. та 118,5 кв.м.( інвентарні №№1,2,4 , загальна площа 762,8кв.м.).
Метою оренди, згідно умов укладених Договорів, є використання Позивачем орендованих приміщень(будівель) для функціонування в них вищого навчального закладу.
Відповідно до Розпорядження міського голови від 14.07.1998 року №1352-р на дитячий садок зі складом та кухнею за Відповідачем зареєстровано єдине право власності (свідоцтво про право власності на приміщення дитячого садка №21 видане 15.07.1998р. за реєстраційним номером 144-233 в реєстровій книзі №2 КП «РМБТІ).
Позивач, на підставі п.6.2 Договорів, листом за №112 від 14 березня 2001 року звернувся до Відповідача за погодженням провести за власний кошт реконструкцію (поліпшення) орендованого майна, визначивши обсяг робіт та їх кошторисну вартість (станом на час чкладення кошторису) у розмірі 107000,00 гривень.
Листом №144/1/6/868 від 02 квітня 2001 року Відповідачем в особі його керівника був наданий дозвіл на проведення капітального ремонту орендованих приміщень за рахунок власних коштів Позивача(без обумовлення вартості капітального ремонту). Зазначене дозволено також додатково укладеним договором (додатковим Договором) №98д/2001 /ГоловКЕУ, погодженим та підписаним у травні-червні 2001 року, із правом Позивача виконати роботи по капітальному ремонту за рахунок власних коштів у розмірі, що перевищує 24 % вартості орендованих приміщень.
За наслідками обстеження орендованих будівель, сторонами 06 червня 2001 року був складений та погоджений дефектний акт на виконання робіт з відновлення експлуатаційної надійності цих будівель. За фактом виконання цих робіт позивачем на проведення капітального ремонту комплексу орендованих приміщень станом на 01 вересня 2005 року фактично було витрачено 203238 (двісті три тисячі двісті трицять вісім) грн., що підтверджено аудиторським висновком від 05.09.05р., проведеним аудиторською фірмою «Аналітик-ХХІ», м.Рівне, та «Актом контрольного обміру виконаних орендарем робіт з відновлення експлуатаційної надійності об»єкта - нежитлових приміщень, розташованих за адресою м.Рівне вул.Шевченка, 67А(в/м №41, інв.№№ 1,2,4)», погодженим та затвердженим повноважними представниками сторін.
Таким чином, Позивач виконав капітальний ремонт приміщень(будівель) в межах дозволеного (погодженого) Відповідачем обсягу робіт, але із перевищенням кошторисної їх вартісті на суму 96238 грн ( виконано фактично на суму 203238 грн фактично замість 107000 кошторисних). Між тим, враховуючи той факт, що обсяги робіт виконані без перевищення їх меж, але на протязі декількох років - перевищення кошторисної вартості робіт, визначеної у 2001 році, є обєктивним у зв»язку із об»єктивним подорожчанням під час виконання капітального ремонту будівельних матеріалів та робіт. Окрім того, Відповідачем було погоджено проведення саме капітального ремонту та обумовлено, що його вартість може перевищувати 24% вартості приміщень та не обумовлено той факт, що вартість робіт не має перевищувати 107000 гривень, тобто, кошторисної вартості робіт по капітальному ремонту орендованих приміщень(будівель).
Враховуючи вищезазначене, Позивач стверджує, що орендовані приміщення шляхом здійснення поліпшень є фактично переробленими зі створенням нової речі - замість комплексу дитячого садка створено копмлекс приміщень вищого навчального закладу. Залишкова вартість будівель дитсадка без врахування вартості капітального ремонту станом на 01.01.05 р. (довідки Відповідача за №109 від 15.08.2005 р.) становить в загальній сумі 49200, 00 гривень. Вартість приміщень(будівель) із врахуванням капітального їх ремонту(піся перероблення) на цей же період становить (49200 +203238) 252438 грн. Відповідно частка поліпшень, внесених Позивачем у загальній вартості орендованих приміщень(будівель) становить (203238/252438) 80%
Згідно правил ч. 4 ст.778 ЦК України: «якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ-наймач стає її співвласником", а, згідно ч.4 цієї ж статті «частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі".
Ухвалою суду від 28.08.2007 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Міністерство оборони України, а ухвалою від 12.02.2008 року первісного відповідача Головне КЕУ МО України замінено належним відповідачем Квартирно-експлуатаційним відділом м.Рівне МО України.
Представник Міністерства оборони України подав клопотання в якому просить передати справу на розгляд до господарського суду м. Києва мотивуючи тим, що відповідно до вимог статі 16 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади розглядаються господарським судом міста Києва, а відповідно до клопотання Позивача, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.08.07р., залучено як другого Відповідача - Міністерство оборони України.
Згідно вимог пункту першого Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.06. № 1080 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Клопотання представника Міністерства оборони України не підлягає задоволенню, так як, відповідно до ч. 3 ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне надав суду відзив на позов в якому проти вимог позивача заперечує посилаючись на те, що вказані в позові будівлі є власністю Міністерства оборони України та перебувають в оперативному управлінні КЕВ м.Рівне, а відчуження військового майна здійснюється відповідно до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України».
Представник Міністерства оборони України надав суду відзив на позов в якому вимог позивача не визнає посилається при цьому на таке.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України від 21.09.99 № 1075 "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі - Закон ) майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України являється державним майном та має особливий статус військового майна.
Стаття 3 Закону передбачає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. Міністерство оборони України, військові частини Збройних Сил України, не являються власниками закріпленого за ними військового майна.
Виходячи із вимог статті 2 Закону України, частини 2 статті 141 Господарського кодексу України, визначення порядку вилучення та передачі військового майна, у тому числі і у спільну власність, управління об'єктами державної власності належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Тобто належним відповідачем у спорі про визнання права власності на державне майно (військове майно), у тому числі на те, що закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління, являється Кабінет Міністрів України.
Підставою для звернення Позивача до суду є договори оренди № 690, № 689, № 688 укладені з Міністерством оброни України у 2000 році.
Орендарем, відповідно до преамбули договорів оренди № 690, № 689, № 688 визначено Рівненський відокремлений підрозділ Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. Разом з цим відповідно до Довідки від 02.11.99 № 2194 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України (Додаток 2) Рівненський відокремлений підрозділ Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу не являється юридичною особою. Згідно вимог статті 31 Цивільного кодексу Української РСР керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи, тобто діє не самостійно, а представляє юридичну особи і діє від її імені. Договори оренди № 690, № 689, № 688 були укладені орендарем - не юридичною особою, з перевищенням директором Рівненського відокремленого підрозділу Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу свої повноважень, а тому виходячи із вимог частини 1 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР зазначені договори оренди є недійсними, так як не відповідають вимогам закону.
Таким чином представник вказаного відповідача стверджує, що вимоги Позивача щодо визнання останнього власником будівель комплексу дитячого садка з часткою у праві спільної часткової власності 80% будуються на недійсних з моменту їх вчинення угодах.
Крім того представник МО України посилається на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на вимоги частини 4 статі 778 Цивільного кодексу України. Разом з цим, відповідно до вимог пункту 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.03) положення останнього, в частині цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються лише до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Отже, положення Цивільного кодексу України не застосовуються до правовідносин щодо надання погодження на проведення поліпшення орендованого Позивачем майна, що мало місце у 2001 році.
Таким чином при вирішенні справи в частині надання згоди на поліпшення та набуття прав на новостворене майно необхідно керуватися положеннями Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), що діяв на момент вчинення відповідного правочину.
Відповідно до вимог статті 272 Цивільного кодексу Української РСР в разі проведеного з дозволу наимодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наимодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.
Тобто цивільне законодавство яке діяло на час виникнення спірних правовідносин не передбачало можливості визнання права власності орендаря на орендоване майно - пропорційно до вартості виконаних поліпшень майна, а тому вимоги Позивача - безпідставні.
До винесення рішення зі спору представник МО України подав доповнення до відзиву на позов в якому, в обгрунтування своїх заперечень, посилається на наступне.
Позивач в результаті здійснення поліпшень орендованого майна не створив нову річ, яка б відповідала нормам ст.184 Цивільного кодексу України, виконав ряд будівельних робіт, які не були погоджені з орендодавцем, а також виконував будівельні роботи без погодження у відповідних державних органах, а відтак таке будівництво є самочинним.
Відзив на позовну заяву надав і представник третьої особи. У вказаному відзиві представник третьої особи проти вимог позивача заперечує посилаючись на наступне.
Стаття З Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління, а отже є державною власністю, а власником даного майна є КМУ. Виходячи із вимог статті 2 вказаного Закону, частини 2 статті 141 Господарського кодексу України, визначення порядку вилучення та передачі військового майна, у тому числі і у спільну власність, управління об'єктами державної власності належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.
Крім того представник третьої особи стверджує, що Позивач в результаті здійснення поліпшень орендованого майна не створив нову річ, яка б відповідала нормам ст.184 Цивільного кодексу України, виконав ряд будівельних робіт, які не були погоджені з орендодавцем, а також виконував будівельні роботи без погодження у відповідних державних органах, а відтак таке будівництво є самочинним.
Представник третьої особи заявив про застосування строків позовної давності посилаючись на те, що позивач завершив капітальний ремонт в кінці 2003 році, а до суду з позовом звернувся в липні 2007 року.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
29 вересня 2000року, на підставі заяв Позивача на ім"я Начальника головного КЕУ Міністерства оборони України та після відповідного погодження, між Міністерством оборони України і відокремленим підрозділом ВНЗ "Європейський університет"- Рівненською філією були укладені договори оренди нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка №41 в гарнізоні м.Рівне за адресою вул.Шевченка, 67,а, а саме №690 (№204/2000/ГоловКЕУ), №688 (№204/2000/ГоловКЕУ) та №689 (№205/2000/ГоловКЕУ). На підставі вказаних договорів в оренду передавалися приміщенння (будівлі) комплексу дитячого садка (власне дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка,67а у м. Рівне, площею, відповідно, 583,5 квм., 60,8 кв.м. та 118,5 кв.м.( інвентарні №№1,2,4 , загальна площа 762,8кв.м.).
Орендовані приміщення (будівлі) передані орендарю по актах прийому -передачі.
Метою оренди, згідно умов укладених Договорів, є використання Позивачем орендованих приміщень (будівель) для функціонування в них вищого навчального закладу.
Строк дії вказаних договорів становив 5 років з моменту їх укладення, а саме по 01 вересня 2005 року.
В подальшому між сторонами були укладені додаткові договори до договорів оренди №690 (№204/2000/ГоловКЕУ), №688 (№204/2000/ГоловКЕУ) та №689 (№205/2000/ГоловКЕУ), в яких сторони продовжилди строк оренди до 01.01.2007 року.
Разом з тим, умовами договорів оренди №690 (№204/2000/ГоловКЕУ), №688 (№204/2000/ГоловКЕУ) та №689 (№205/2000/ГоловКЕУ) було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договорів, останні вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, які були предбачені договорами.
Ні позивач, ні відповідачі не надали суду доказів, які б свідчили про припинення вищевказаних договорів оренди, як то, заяв про припинення або зміну оренди, направлених протягом одного місяця після закінчення терміну дії договорів, договорів про розірвання чи припинення договорів оренди, тощо.
Твердження представника Міністерства оборони України про те, що вказані договори оренди є недійсними, так як укладалися не уповноваженими особами не береться судом до уваги з огляду на таке.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Законом прямо не встановлено, що договір оренди є недійсним у разі, якщо він укладений не уповноваженими особами.
Також відповідач не надав суду доказів того, що договора оренди №690 (№204/2000/ГоловКЕУ), №688 (№204/2000/ГоловКЕУ) та №689 (№205/2000/ГоловКЕУ) та/або додатки до них визнані судом недійсними.
Позивач, на підставі п.6.2 Договорів, листом за №112 від 14 березня 2001 року звернувся до Начальника головного КЕУ Міністерства оборони України, який укладав договори оренди від імені Міністерства оборони України, за погодженням провести за власний кошт реконструкцію (поліпшення) орендованого майна, визначивши обсяг робіт та їх кошторисну вартість (станом на час укладення кошторису) у розмірі 107000,00 гривень.
Листом №144/1/6/868 від 02 квітня 2001 року Начальником головного КЕУ Міністерства оборони України був наданий дозвіл на проведення капітального ремонту орендованих приміщень за рахунок власних коштів Позивача. При цьому у вказаному листі не було обумовлено вартості капітального ремонту. Дозвіл на проведення зазначених робіт також було закріплено у додатковому договорі №98д/2001/ГоловКЕУ до договорів 204, 205, 206/2000 Голов КЕУ, погодженому та підписаному у травні-червні 2001 року, із правом Позивача виконати роботи по капітальному ремонту за рахунок власних коштів у розмірі, що перевищує 24 % вартості орендованих приміщень.
За наслідками обстеження орендованих будівель, сторонами 06 червня 2001 року був складений та погоджений дефектний акт на виконання робіт з відновлення експлуатаційної надійності цих будівель.
За фактом виконання цих робіт позивачем на проведення капітального ремонту комплексу орендованих приміщень станом на 01 вересня 2005 року фактично було витрачено 203238 (двісті три тисячі двісті трицять вісім) грн., що підтверджено аудиторським висновком від 05.09.2005р., проведеним аудиторською фірмою «Аналітик-ХХІ», м.Рівне та «Актом контрольного обміру виконаних орендарем робіт з відновлення експлуатаційної надійності об"єкта - нежитлових приміщень, розташованих за адресою м.Рівне вул.Шевченка, 67а (в/м №41, інв.№№ 1,2,4)", погодженим та затвердженим повноважними представниками сторін.
Таким чином, Позивач виконав капітальний ремонт приміщень (будівель) в межах дозволеного (погодженого) Орендодавцем обсягу робіт, але із перевищенням кошторисної їх вартісті на суму 96238 грн ( виконано фактично на суму 203238 грн. замість 107000 кошторисних). Між тим, враховуючи той факт, що обсяги робіт виконані без перевищення їх меж, але на протязі декількох років - перевищення кошторисної вартості робіт, визначеної у 2001 році, є об"єктивним у зв"язку із подорожчанням під час виконання капітального ремонту будівельних матеріалів та робіт. Окрім того, Орендодавцем було погоджено проведення саме капітального ремонту та обумовлено, що його вартість може перевищувати 24% вартості приміщень та не обумовлено той факт, що вартість робіт не має перевищувати 107000 гривень, тобто, кошторисної вартості робіт по капітальному ремонту орендованих приміщень (будівель).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №0516 від 30.11.2007 року, складеним Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання ухвали суду від 18.09.2007 року, визначено, що:
- ринкова вартість будівель та споруд дитячого садка, що знаходяться в м.Рівне по вул.Шевченка,67-а становить: 1 548 717 (один мільйон п 'ятсот сорок вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн.;
- загальна вартість затрачених коштів позивачем на проведення поліпшень в орендованих ним приміщеннях в м. Рівне по вул.Шевченка, 67-а становить: 1 167 392 (один мільйон сто шістдесят сім тисяч триста дев 'яносто дві) грн.;
- розмір частки поліпшень проведених позивачем в орендованих ним приміщення в м. Рівне по вул.Шевченка, 67-а становить: - 75,4%.
Крім того Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи №0141 від 14.05.2008 року, складеним Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання ухвали суду від 18.03.2008 року, визначено, що Позивачем внаслідок поліпшень будівель комплексу дитячого садка (власне дитячого садка, складу та кухні), що знаходиться в м.Рівне по вул.Шевченка,67-а, яке позивач орендував у Міністерства Оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м,Рівне створюється нова річ.
Також вказаним Висновком визначено родові ознаки створення нової речі та надано відповідь на питання, зазначене в ухвалі суду від 18.03.2008 року, а саме: Якщо внаслідок поліпшень створена нова річ, то яка її частка у відсотковому та вартісному відношенні відповідно до орендованих будівель комплексу дитячого садка?.
Зокрема на вказане питання експертом надана наступна відповідь:
Якщо скласти зведені площі по дитсадку «А-1" та по проведеній добудові «а", то площа їх буде становити 425,9м2. А в процентному відношенні від зданої в оренду по дитячому садку площі - 583,3м новозведена площа буде становити 73%. Якщо врахувати те, що позивачем загалом виконано роботи на суму 203 328гривень(по Аудиторському висновку і по Акту контрольного обміру), то вартість цих робіт перевищує балансову вартість будівель більше ніж у чотири рази (4,1).
Якщо брати до уваги тільки ті роботи, які узгоджені на суму 107 000гривень, то вартість цих робіт (поліпшень) проведених позивачем у більш ніж у два рази (2,2) перевищує балансову вартість .
Якщо врахувати те, що позивачем загалом виконано роботи на суму 203 328гривень, то вартість цих робіт перевищує експертну вартість будівель на 16%, або становить 116%
Якщо брати до уваги тільки ті роботи, які узгоджені, на суму 107 ОООгривень, то вартість цих робіт (поліпшень) проведених позивачем становить - 54%.
Якщо брати загальну вартість затрачених коштів на проведення поліпшень в орендованих приміщеннях в м. Рівне по вул.Шевченка,67-а, яка становить 1 167 392гривні (визначено у висновку №0516 від 30.11.2007року дивись матеріали судової справи 14/298), то вартість цих робіт (поліпшень) проведених позивачем становить - 75%.
Враховуючи те, що позивачем виконано робіт на суму 203 328 гривень, про що зазначено вище по тексту рішення, то, відповідно до експертного Висновку №0141 від 14.05.2008 року, вартість цих робіт перевищує експертну вартість будівель на 16%, або становить 116%.
Крім того, як слідує із вищевказаних висновків експертів, частка поліпшень проведених позивачем в орендованих ним приміщення в м. Рівне по вул.Шевченка, 67-а становить: - 75,%.
Пунктом 1 статті 778 встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Разом з тим, відповідно до п.4 цієї ж статті, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшеня речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Оскільки Орендодавець надав позивачу згоду на поліпшення орендованого майна: приміщенння (будівлі) комплексу дитячого садка (власне, дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка,67а у м. Рівне, площею, відповідно, 583,5 кв.м.; 60,8 кв.м. та 118,5 кв.м.( інвентарні №№1,2,4 , загальна площа 762,8кв.м.); позивач виконав роботи в межах переліку робіт, вказаних в дефектному акті на виконання робіт з відновлення експлуатаційної надійності будівель; вартість виконаних робіт, що призвели до невід'ємних поліпшень, в порівнянні з вартістю орендованого майна є значною, оцінюючи в сукупності з іншими доказами висновки судової експертизи, суд дійшов висновку про наявність підстав для чаткового задоволення позову та визнання позивача співвласником (право спільної часткової власності) перероблених нежитлових приміщеннь (будівель) комплексу дитячого садка (власне, дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка,67а у м. Рівне, загальною площею 762,8 кв.м., з часткою власності 75%.
В решті вимог позов не підлягає задоволенню, так як позивач не довів належними доказами того, що він є співвласником перероблених нежитлових приміщеннь (будівель) комплексу дитячого садка (власне, дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка,67а у м. Рівне, загальною площею 762,8 кв.м., саме з часткою власності у 80%, що є на 5% більше задоволених позовних вимог.
Суд відхиляє доводи відповідачів та третьої особи, щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
У наданих орендарем позивачу погодженнях на проведення поліпшень орендованого майна не зазначено конкретний розмір таких поліпшень, а тільки вказано, що вони (поліпшення) можуть бути здійсненні на суму, що перевищує 24%. Таким чином необгрунтованими є твердження відповідачів та третьої особи про те, що поліпшення здійснені без згоди орендаря.
Необгрунтованими є твердження відповідачів та третьої особи про те, що в результатті поліпшень не ствоорено нову річ.
На основі висновків еспертизи господарським судом встановлено, що поліпшення приміщення, вартість яких є значною, призвело до створення нової речі.
Діюче законодавство передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правила щодо набуття права власності на новостворене майно та перероблену річ встановлені статтями 331, 332 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що правовідносини сторін врегульовані договором оренди (найму), суд застосовує приписи частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договори оренди та чинне законодавство не містить відповідних застережень.
Із змісту цієї норми випливає, що поліпшення майна означає проведення у ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.
Експертним Висновком №0141 від 14.05.2008 року встановлено, що в результатті поліпшень орендовного майна, здійснених позивачем, суттєво збільшилася вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу.
Крім того здійснення позивачем невід"ємних поліпшень не можна вважати самочинним будівництвом, як про це стверджують відповідачі та третя особа.
Так відповідно до п.1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм. Тобто в даному випадку законодавець має на увазі капіталне будівництво нерухомого майна.
Позивач же не здійснював капітального будівництва нерухомого майна, а здійснював поліпшення вже збудованого приміщення, орендарем якого він являвся.
Відповідно до вимог ст.141 ГК України, яка встановлює особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання, на порушення якої посилається представник КМ України в разі задоволення позовних вимог Позивача, передбачає заборону відчуження державного майна, а не визнання права власності на нього, і передбачає, що випадки, коли відчуження державного майна недержавним організаціям забороняється, визначаються законом.
Окрім того, як випливає із офіційного сайта МО України на урядовому порталі, військове майно на сьогодні (як і раніше) не є забороненим до реалізації та реалізується на підставі повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України ряду уповноважених підприємств(організацій) за ринковими цінами, що склалися на цей період. До переліку військових містечок, які можливо розглядати під забудову житлом для військовослужбовців об"єкт спору (оренди) не включений. Відноситься до іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України.
Твердження представника третьої особи про пропуск позивачем строків позовної давності на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу не грунтується на законі з огляду на таке.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що вказаний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов"язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Орендні правовідносини виникли між сторонами з 2000 року, моменту укладення договорів оренди. Як встановлено судом вказані договори не припинили свою дію. Таким чином цивільні правовідносини, засносвані на вказаних договорах оренди нерухомого майна, продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, а відтак до них застосовуються норми вказаного Кодексу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність у три роки.
При розгляді справи судом встановлено, що позивач є співвласником (право спільної часткової власності) перероблених нежитлових приміщеннь (будівель) комплексу дитячого садка (власне, дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка,67а у м. Рівне, загальною площею 762,8 кв.м., з часткою власності 75%.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Таким чином строк позовної давності в даному випадку слід обчислювати не з моменту завершення робіт по поліпшенню орендованого майна, а саме з моменту оспорення або не визнання позивача співвласником створеної нової речі.
Ні відповідачі, ні представник третьої особи не надали суду доказів того, що позивач звернувся в господарський суд після спливу трьох років з моменту оспорення або не визнання позивача співвласником створеної нової речі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати Вищий навчальний заклад "Європейський університет" (код ЄДРПОУ 24366800) співвласником (право спільної часткової власності) перероблених нежитлових приміщеннь (будівель) комплексу дитячого садка (власне, дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка,67а у м. Рівне, загальною площею 762,8 кв.м., з часткою власності 75%.
3. В решті позову відмовити в задоволенні.
Стягнути з рахунків Міністерство оборони України вул. Повітрофлотський проспект 6,Київ 168,03168 р/р 35219016003192 ОПЕРУ ДКУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 00034022 та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне (33001, м.Рівне, вул.Чернишова,8) на користь Вищий навчальний заклад "Європейський університет" (код ЄДРПОУ 24366800), з кожного по 1016, 19 грн. витрат по держмиту, по 59, 00 грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя
підписано "23" червня 2008 р.