83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
20.06.08 р. Справа № 40/353
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом приватного підприємства «Енергокост» м.Донецьк
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Точмаш» м. Донецьк
про стягнення 900 000 грн. 00 коп.
без виклику представників сторін
за участю:
представників сторін:
від стягувача Навка А.Ю. - директор
від боржника Асямочкіна І.О. - юрисконсульт
від державної виконавчої служби не з'явився
Суть питання:
Боржник у справі - відкрите акціонерне товариство «Точмаш» звернувся до господарського суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України з вимогами визнати дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Семенихіна С.Г. та постанову про арешт коштів боржника від 19.05.08р., - незаконними, а його доводи викладені у скарзі правомірними.
Представник боржника повідомив суд про те, що ним у повному обсязі виконані умови мирової угоди, про що свідчать розрахункові документи надані суду, а тому відсутній предмет скарги, і проти яких не заперечує представник Стягувача.
Представник державної виконавчої служби не з'явився до судового засідання, а тому скарга розглядається за матеріалами справи та виконавчого провадження.
Розглянувши скаргу, мотиви її обґрунтування, вислухавши доводи представників боржника та стягувача, суд встановив:
З метою своєчасного та правильного розгляду скарги, Боржник наполягає про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Донецьку філію АТ “ Ва-банк» на адресу якої і було надіслано спірну постанову про арешт коштів його підприємства.
Матеріали справи та виконавчого провадження підтверджують те, що ухвалою господарського суду Донецької області від 06.05.04р. було затверджено мирову угоду по справі № 40/353 укладену між приватним підприємством «Енергокост», далі Стягувач, та відкритим акціонерним товариством «Точмаш», далі Боржник.
На час триманого часу існування мирової угоди Боржником було виконанні її умови не у повному обсязі і проведено частково погашення грошових зобов'язань.
До прийняття заяви про затвердження мирової угоди, на час розгляду спору по даній справі, сторонам було роз'яснено процесуальні наслідки їх дій. Оскільки зміст мирової угоди відповідав вимогам законодавства та не порушував чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси її було затверджено господарським судом.
У той же час, а саме 19.05.08р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Семенихіним С.Г. було винесено постанову про арешт коштів Боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти відкритого акціонерного товариства «Точмаш» в сумі 380 868 грн. 30 коп.
Підставою для застосування державним виконавцем вимог ст.ст. 5, 50, 59 ГПК України на час винесення постанови слугувало недодержання Боржником строку добровільного виконання мирової угоди від 05.06.04р.
Натомість, скаржник стверджує, що постанова відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку є неправомірною.
Зазначена постанова про арешт коштів боржника від 19.05.08р. відповідно до її вступної частини прийнята “при примусовому виконанні ухвали № 40/353 виданої господарським судом Донецької області від 05.06.04р. про стягнення з ВАТ “Точмаш» на користь ПП “Енергокост» заборгованості в сумі 380 868 грн. 30 коп., ніколи не приймалася господарським судом Донецької області.
Свої доводи скаржник обґрунтовує приписами Закону України “ Про виконавче провадження “:
- стаття 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність» визначає, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом;
- ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК України та статтею 19 названого Закону України “ Про виконавче провадження») ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою;
- відповідно до вимог частини 1 статті 3 закону України “ Про виконавче провадження» зазначає, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів;
- відповідно до вимог частини 8 статті 37 Закону України “ Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного виконання рішення згідно виконавчим документом;
- виконавчою службою порушені вимоги цієї статті, тобто у діях Виконавчої служби існує противоправна поведінка, а мирова угода затверджена сторонами не відповідає вимогам ст. 19 закону України “ Про виконавче провадження», а тому не може вважатися виконавчим документом.
Таким чином підстав для винесення постанови про арешт коштів Боржника не існувало за законом, а тому дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України “ Про виконавче провадження».
Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України “Про виконавче провадження».
За приписами ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення у спосіб і порядок, визначених виконавчим документом.
Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обов'язково пов'язані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обов'язків здійснювати дії у межах закону.
З урахуванням викладеного, скаржник просить суд визнати дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Семенихіна С.Г. та постанову про арешт коштів боржника від 19.05.08р., - незаконними.
Судом перевірені доводи Боржника та Стягувача відносно виконання учасниками виконавчого провадження умов мирової угоди, а саме розрахункові документи Боржника про перерахування грошових зобов'язань за мирової угодою та витяги із банківського рахунку Стягувача про зарахування заборгованості наданих для огляду в судове засідання.
Таким чином матеріали виконавчого провадження свідчить про виконання Боржником у повному обсязі умов мирової угоди, і між учасниками виконавчого провадження з цього приводу не залишилося неврегульованих питань.
Крім того, до прийняття судом ухвали про наслідки розгляду скарги, від представника Боржника надійшла заява про відмову від неї, у зв'язку із повним виконанням його підприємством умов мирової угоди, та перерахуванням на користь Стягувача решти частини грошових зобов'язань за мировою угодою.
За такими обставинами у задоволенні скарги щодо визнання дій заступника начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Семенихіна С.Г. та постанови про арешт коштів Боржника від 19.05.08р., - незаконними відмовити.
У задоволенні скарги відносно залучення до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Донецьку філію АТ “ Ва-банк», то вони необґрунтовані за наступними обставинами:
- по-перше: згідно статті 26 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом;
- по-друге: оскільки провадження у справі припинено, застосувати приписи статті 26 ГПК України не можливе;
Відносно вимог до мирової угоди, то законодавець зазначити наступне:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 26, 86, 1212 ГПК України, суд
1. У задоволенні скарги відкритого акціонерного товариства «Точмаш» відмовити у повному обсязі.
Суддя Підченко Ю.О.