Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "24" червня 2008 р. Справа № 15/330
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Корж С.М. - дов. №678-НЮ від 28.12.07р.
від відповідача Алехно Ю.Й. - дов. №81/01 від 18.06.08р.
розглянув справу за позовом Державного територіально-галузевого підприємства "Південно-Західна залізниця" в особі Коростенської дирекції залізничних перевезень (м.Коростень)
до Відкритого акціонерного товариство "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м.Житомир)
про стягнення 3859 грн. 15 коп.
У відповідності до ч.1 ст.79 ГПК України, провадження у справі було зупинено з 27.01.04р. по 04.01.05р. та з 17.02.05р. по 10.06.08р.
пред'явлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 3859,15грн. заборгованості.
позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача боргу за зайняття земельної ділянки площею 7220 кв.м. у межах смуги відведення в сумі 3859,15 грн. згідно договору №310 від 01.10.2002р. про подачу та забирання вагонів.
Представник позивача позов підтримав.
Представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідача від 26.01.04р. (а.с.24). Вважає, що Житомирським апеляційним господарським судом по справі № 9/1499 встановлені необхідні факти для вирішення спору по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Згідно позовної заяви 01.10.2002 року між Держаним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця в особі начальника Коростенської дирекції залізничних перевезень (Залізниця, позивач) і Відкритим акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (користувач, відповідач) укладено договір за №310 про подачу та забирання вагонів при станції Кодня Коростенської дирекції залізничних перевезень ДТГО "Південно-Західна залізниця" (а.с.15-16).
У договорі на подачу та забирання вагонів встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Кодня Південно-Західної залізниці через стрілку №13 і обслуговується локомотивом залізниці.
Пунктами 3 і 14 цього договору передбачено, що у межах смуги відведення залізниці спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 7220 кв. метрів, користувач сплачує залізниці відповідну плату за подачу, забирання вагонів, за складування вантажів або примикання під'їзд них колій у смузі відведення, за маневрову роботу, а також інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1, за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами (контейнерами). Збори і платежі вносяться централізовано через ТехПД Коростенської дирекції залізничних перевезень.
Посилаючись на невиконання відповідачем п.14 абз. 3 вказаного договору, який встановлює зобов'язання Користувача сплатити Залізниці плату за складування вантажів або примикання під'їздних колій у смузі відведення згідно Тарифного керівництва №1 (розділ12, табл.4, п.22), позивач просить стягнути з відповідача 3859,15 грн. заборгованості за складування вантажів у межах смуги відведення за період з березня 2002 року по липень 2003 року (а.с. 3-4).
На підтвердження розміру заборгованості відповідача надано накопичувальні картки за вказаний вище період, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 10-14).
Позивач зазначив, що у зв'язку з наявністю вказаної заборгованості 20.08.03р. відповідачу направлялася претензія №25, яку останній залишив без відповіді та задоволення (а.с. 8-9).
Не погоджуючись з вимогами позивача, відповідач подав письмовий відзив №15/330 від 26.01.04р. (а.с. 24), в якому зазначив, що позов є безпідставним, оскільки у позивача державний акт на право користування спірною земельною ділянкою відсутній, тому він повинен довести право власності або право постійного користування земельною ділянкою площею 7220 м. кв. в с. Кодня Житомирського району згідно вимог Земельного кодексу України. В усному порядку зазначив, що Житомирським апеляційним господарським судом по справі № 9/1499 встановлено необхідні факти для вирішення спору по даній справі.
Оцінивши в сукупності матеріали справи та врахувавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріалами справи підтверджено, що Договір від 01.10.02р. дійсно укладено сторонами на вищевикладених умовах.
Однак, як вбачається з п. 9 розділу 2 Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999р. та, згідно якого позивач нараховував відповідачу заборгованість за зайняття ділянки землі у межах смуги відведення, за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під'їздних колій і в інших випадках, стягується збір за ставкою 0,7 грн. за 1 кв.м. за рік.
Зі змісту Договору та Тарифного керівництва №1 вбачається, що збір залізниця може брати за утримання земельної ділянки у разі надання її іншим особам в користування для певних потреб.
Проте, таке надання земельної ділянки та стягнення плати (збору) має здійснюватися лише при наявності у самої залізниці права на таку земельну ділянку.
Зазначене узгоджується й наступним. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про транспорт", до складу земель залізничного транспорту входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Але згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї - заборонено.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст.126 ЗК України).
Проте, позивачем не подано суду доказів, які б свідчили, що він є власником чи користувачем земельної ділянки.
Вказані обставини також вбачаються і з постанови Вищого господарського суду України від 28.02.08р. по справі №9/1499, якою залишено без змін постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.07р. по вказаній справі.
Зокрема, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.07р. відмовлено в задоволенні первісного позову, а саме про стягнення з ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" на користь ДТГО "Південно-Західна залізниця" 11447,50 грн. за зайняття ділянки землі у межах смуги відведення у період з січня 2002р по грудень 2002 року та з квітня по липень 2004 року саме з вищевказаних підстав.
Також суд зазначає, що стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування земельною ділянкою площею 7220 кв.м. свідчило б про правовідносини між сторонами щодо оренди чи суборенди земельної ділянки.
Проте, договір, який мав би бути укладений відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" в матеріалах справи відсутній.
Таким чином, у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати за користування земельною ділянкою від відповідача, а також відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено безпідставно, тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття мотивованого рішення.
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам