Справа № 2-2/11 року
"15" липня 2011 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Фабіжевський С. А
при секретарі Чашуріна К. В.,
за участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську Одеської області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розділ майна,
Представник позивачки, вточнивши свої позовні вимоги, просив розділити сумісно набуте майно сторін, а саме: просив визнати за позивачкою право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 з відповідними господарчими спорудами, на 2 п'ятитонних контейнери (№№ 25 та 35 розташованих на Котовському промринку), автомобіль марки ISSAN Vanette», диван і 2 крісла чеського виробництва, кухонний гарнітур, кухонний стіл, спальний гарнітур; зобов'язати відповідача не чинити позивачці перешкод у користуванні цим майном, виселити його з будинку АДРЕСА_2 та вселити позивачку у це житло; а крім того при розподілі іншого сумісно набутого майна відступити від рівності часток сторін, надавши позивачці 2/3 частини майна, а відповідачу -1/3 частину: виділити позивачці в натурі майна на 17400 грн.: комплект комп'ютерної техніки, що складається з системного блоку з процесором 2000 ГЦ», монітору sync», відеокамеру nasonic», телевізор «Grundig», газову плиту », витяжну систему для плити та кухні, газовий котел для опалення будинку, набір плетених меблів, електробойлер, електром'ясорубку, всього на суму 11700 грн., що становить 2/3 + 160 грн. від загальної вартості зазначених предметів домашнього побуту, а відповідачу виділити соковижималку, телевізор «блупункт», пральну машину «беко», програвач компакт-дисків, килим 1,5х2,5 м., килим 2х3 м., пилосос, що становить на 80 грн. менше від 1/3 частини загальної вартості зазначених предметів домашнього побуту. Розділити спільне набуте майно у вигляді товарів, що не увійшли до звітності про підприємницьку діяльність на 79218 грн., з яких товарів на 52732 грн. (2/3-80 грн.) лишити у власності позивачки, а при відсутності товарів звернути стягнення на майно та кошти відповідача (АДРЕСА_1), а ОСОБА_5 залишити товарів, які були в його розпорядженні 26486 грн. (1/3+80 грн.). Наполягав на стягненні з відповідача прибутку, які він отримав (чи мав отримати) від надання в оренду будинку АДРЕСА_2, чи за безпідставне зберігання цього будинку і користування ним за останні 3 роки, тобто, з жовтня 2005 року по вересень 2008 року в сумі 18000 грн.. Нарешті, стягнути з відповідача судові витрати у сумі 312 грн. по сплаті за державне мито (судового збору), 30 грн. на ІТЗ, проведення судової експертизи 976 грн. 56 коп. та надання правової допомоги у розмірі 4000 грн.. У подальшому у судові засідання жодного разу не з'явився, не висловивши своєї думки стосовно зустрічного позову.
Відповідач позов не визнав, стверджуючи, що вони з позивачкою 10 листопада 2004 року, після припинення в червні 2004 року своїх сімейно-шлюбних стосунків, добровільно розділили усе спільне майно, про що було складено відповідний акт за особистими підписами обох сторін і, в свою чергу, звернувся з позовом до суду про визнання договору добровільного розподілу сумісно набутого майна між ним та ОСОБА_3 таким, що відбувся і дійсним у той спосіб, як це зазначено у акті від 10.11.2004 року. Просив також стягнути з відповідачки всі судові витрати та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.. Визнав, що займався підприємницькою діяльністю разом з матір'ю, але без документів, а зареєструвався тільки в 2002 році.
Свідок ОСОБА_6 стверджувала, що сторони добре знає. Коли вони мешкали разом, відповідач займався підприємницькою діяльністю і в нього були борги. Потім вони купили будинок АДРЕСА_2 за кошти які позивачка отримала від продажу автомобіля. Відповідач торгував на промтоварному ринку, а позивачка -в відділі юстиції м. Котовська Одеської області і всі кошти віддавала в сім'ю. так вони промешкали 5 років, а потім розійшлися. За її, позивачки, проханням вона пустила її мешкати у власну квартиру після Різдва 2005 року. Вона бачила, що позивачка привезла з собою на квартиру свої особисті речі, старий телевізор, комп'ютер, розкладне крісло, килим відповідача від 1 шлюбу.
Свідок ОСОБА_7 стверджувала, що відповідача вона особисто не знає, але, в грудні 2007 року на її прохання з якоюсь ОСОБА_7 на мікроавтобусі відповідача їздили на ринок «7 кілометр»за речами на продаж. Стверджувала, що зараз з грудня 2007 року вона орендує контейнер АДРЕСА_3 у ОСОБА_8 і сплачує йому орендну плату 90 грн., а крім того ринку -185 грн.
Свідок ОСОБА_9 стверджував, що відповідача знає по сумісній праці на промринку в м. Котовську Одеської області. Сам він працює там з літа 2003 року і більше спілкується з матір'ю відповідача ОСОБА_10, яка в основному торгує на ринку, він (свідок) орендує контейнер № 35, хазяїном якого є ОСОБА_8 і він сплачує йому за оренду -45 грн., т.я. і ОСОБА_10 за той же контейнер, бо уклала оренду контейнера з ОСОБА_8 разом з нею. З 26.11.06 року він (свідок) зареєстрований, як СПД а до того торгував без документів.
Свідок ОСОБА_8 стверджував, що знає сторони з 2003 року -2004 року, сам зареєстрований, як СПД з 2000 року. З 1998 року по 1999 року на промисловому ринку в м. Котовську Одеської області знаходяться два контейнери, які належать матері його дружини ОСОБА_11; саме вона в 1996 році купувала їх на ст.. Вапнярка. Вона особисто привозила їх до себе додому, а він на ринок. У березні -квітні 1998 року на прохання відповідача з яким вони є друзями, він здав йому контейнер в оренду по 90 грн. за один контейнер. З 1998 року він отримував від нього орендну плату. Контейнери вимагали ремонту, які робив особисто відповідач, зараз йому орендні кошти передають суборендарі «ОСОБА_7»та «ОСОБА_4». Десь у 2005 році позивачка у спірному житловому будинку не мешкає, а мешкає з іншим чоловіком, ОСОБА_12. З ким мешкає відповідачі він не знає.
Свідок ОСОБА_11 казала, що її зять ОСОБА_8, знає відповідача з часу його, зятя, весілля. Колись, десь у 90-х роках, вона з чоловіком на ст.. Вапнярка придбала 2 5-ти тонних контейнери для підприємницької діяльності, але її зять попросив віддати контейнери позивачу для здачі в оренду, що вона дозволила зробити і про подальшу долю цього майна їй нічого невідомо.
Свідок ОСОБА_13 стверджував, що сторони знає і розподіл майна у 2004-2005р.р. було ними здійснено. Речі позивача перевозив в мікрорайон «Черьомушки»мікроавтобусом: телевізор, килим, комп'ютер, розкладний диван, і робив дві ходки. У відповідача був свій бізнес -продавав речі, ремонтував свідок контейнери відповідача, в яких він торгував.
Свідок ОСОБА_14 стверджував, що сторони добре знає і знає, що вони мали автомобіль ». Особисто був присутній при розподілі майна сторін. Він на прохання позивача допомагав перевозити речі позивачки і ніяких претензій у позивачки з приводу розподілу будинку АДРЕСА_2 не було; їх (претензій) у сторін стосовно одна одної взагалі не було. Позивачка продала автомашину, а відповідач займався бізнесом і десь придбав контейнери, які він разом з ОСОБА_13 ремонтував.
Свідок ОСОБА_15 стверджувала, що за 2 місяці до 26 листопада 2004 року протягом 3-х років вона перебувала у фактично-шлюбних стосунках з відповідачем і у цей період вони сумісно придбали із ним пральну машину »; машинку цю вони відвезли у будинок АДРЕСА_2. А коли з відповідачем розходилися він придбав їй іншу пральну машину, яку вона відвезла до себе додому і якою і досі користується.
Свідок ОСОБА_16 стверджувала, що сторони знає, так як з 1997 року по 2005 рік працювала у відповідача на ринку. Торгувала речами мати останнього, ОСОБА_10, саме перевіряла записи прибутків та витрат у зошитах та сама робила їх, вона ж їй і зарплатню платила. Контейнери з'явилися десь у 1998 -1999 р.р.. Відповідач тільки привозив речі на ринок. Чиї були ці контейнери вона достеменно не знає, але на її думку вони були орендовані. У цій праці позивачка ніякої участі не приймала.
Свідок ОСОБА_17 стверджувала, що відповідач з 1995 по 1997 р.р. працював на промринку м. Котовська Одеської області -продавав речі. А потім у 2001 році поставив там контейнер, а через рік у 2002 році, ще один. Позивачка особисто ходила до директора ринку ОСОБА_18 з проханням поставити контейнер № 35 на новому майданчику. Звідки ці контейнери у сторін вона не знає, але спочатку вони були оформлені на ім'я відповідача, а зараз на його матір ОСОБА_10
Свідок ОСОБА_19 стверджувала, що вона є СПД і торгувала на промринку м. Котовськ Одеської області. Біля 10 років тому відповідач поставив контейнер поруч з її контейнером і торгував джинсами. На думку свідка ці контейнери були відповідача, а його матір торгувала там тільки до 2007 року.
Вислухавши сторони, свідків, представлені докази, оцінивши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні основного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що сторони з 15 грудня 2000 року перебували між собою у зареєстрованому шлюбі, а з червня 2004 року припинили свої сімейно-шлюбні стосунки, після цього з 10 листопада 2004 року сторони у добровільному порядку розділили своє сумісне набуте рухоме та нерухоме майно. Про це було складено ними відповідний акт. Висновком № 8140 судової почеркознавчої експертизи від 22 вересня 2009 року встановлено, що підпис від імені позивачки за основним позовом в акті про добровільний розподіл майна від 10.11.2004 року виконаний ОСОБА_3, тобто, самою позивачко. Згідно цього акту сторони добровільно розділили своє рухоме і нерухоме майно саме в такий спосіб, як того вимагає ОСОБА_5 у своєму зустрічному позові. Майно було розподілено по пропозиції позивачки, ОСОБА_3, і саме таким чином, що її влаштовувало: вона отримала майна на суму 69710 грн., у той самий час, як ОСОБА_5 -на 48230 грн.. При цьому висновком № 494/03 судово-технічної експертизи документів від 04 березня 2010 року доведено, що підписи сторін виконано пишучим приладом заправлений гелевим чорнилом (тобто, від руки). Крім того, факт розподілу сумісно-набутого майна частково визнаний і самою ОСОБА_3 у її заперечені проти позову ОСОБА_5 (а.с. 53). Згідно зазначеного вище акту добровільного розподілу майна сторін спірне нерухоме майно -будинок АДРЕСА_2, ввійшло до розподілу і залишилося за згодою сторін у відповідача, ОСОБА_5. Тому позов ОСОБА_3 у цій частині задоволенню не підлягає.
Це ж стосується і іншого нерухомого майна, яке також увійшло у добровільний розподіл майна. Більше того, встановлено, що ОСОБА_3 вже встигла 17 грудня 2004 року продати автомобіль olkswagen Passat»ОСОБА_20, що підтверджено його заявою до суду, посвідченою нотаріусом і власними його поясненнями, отриманими судом у порядку судового доручення.
Як не підлягає задоволенню позов ОСОБА_3 в своїй іншій частині: 2 5-ти тонних контейнери, як було встановлено, відповідач по справі орендував у свого товариша ОСОБА_8 з дозволу і відома власника майна -матері дружини ОСОБА_8 -ОСОБА_21 з метою зайняття підприємницькою діяльністю. Чого ніхто не спростовував.
Згідно п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 «Про практику застосування судоми законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 27 грудня 2007 року зазначено: відповідно до положень ст..ст. 57, 61 СК України, ст.. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи -підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержання доходів від цієї діяльності. Але, встановивши що відповідач дійсно займався підприємницькою діяльністю (хоча зареєструвався як підприємець тільки в 2002 році), починаючи з 1997-1998 р.р., позивачкою не надано (та судом не здобуто) будь-яких об'єктивних доказів розміру отримання відповідачем прибутків від зайняття підприємницькою діяльністю. Тому суд позбавлений можливості визначити розмір прибутків і відповідно -долю позивачки в цьому. Представлені позивачкою численні технічні, чорнові записи про наявність, придбання тощо відповідачем майна -предмета підприємницької діяльності не можуть бути взяті судом до уваги бо юридично не оформлені, не містять ніяких вказівок на конкретну фізичну особу, сам же відповідач за основним позовом зазначив, що ці записи він бачив вперше, їх не робив і про їх існування взагалі не знав.
Стосовно зустрічного позову. У відповіді з положеннями ст.. 60 п. 1 СК України, майно, придбане подружжям під час шлюбу, належить йому на праві спільної сумісної власності (крім дарованого, спадкоємницького, особистого майна). При цьому, (ст.. 68 п. 1 СК України) кожен з подружжя має право на його розподіл, незалежно від розірвання шлюбу; в якому (ст.. 70 п. 1 СК України) кожен з подружжя має право на половину його, якщо інше передбачено законом або домовленістю між ними: що і найшло своє відображення в акті добровільного розподілу майна сторін від 10 листопада 2004 року підписаного сторонами (мається на увазі відступ від принципу рівності долей в майні сторін). Тому в цій частині зустрічний позов підлягає задоволенню, як і в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 всіх судових витрат на зазначену суму 8279 грн. 89 коп. (1045 грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи, державне мито -600 грн. 54 коп., за надання юридичної допомоги -5900 грн., 89 грн. 55 коп. за подачу касаційної скарги та 644 грн. 80 коп. за проведення будівельно-технічної експертизи) у відповіді з положеннями ст.. 88 ЦПК України.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди за тривалу тяганину по судах, то в цій часині позов не підлягає задоволенню, бо право на звернення до суду позивачці (та будь-якій іншій фізичній та юридичній особі) гарантовано Конституцією України. Будь-яких інших доказів у розумінні положень ст. 23, 1167 п. 1 ЦК України та постанови пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями заподіяння йому ОСОБА_3 такої шкоди не надано.
Виходячи з наведеного та керуючись ст..ст. 10, 60, 212, 215, ЦПК України, ст..ст. 60 п. 1, 69 п. 1, 70 п. 1 СК України, ст..ст. 203, 208 п. 1 п.п.3 ЦК України, суд -
ОСОБА_3 у її позові до ОСОБА_5 про розділ майна -відмовити.
Позов ОСОБА_5 -частково задоволити.
Визнати договір добровільного розподілу майна, придбаного під час спільного проживання подружжя: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 10 листопада 2004 року дійсним і таким що відбувся саме в такий спосіб, як вказано в Акті Добровільного розподілу майна між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а саме: ОСОБА_3 передати у власність:
1. автомобіль марки kswagen Passat», 1998 року випуску вартістю 10000 доларів США, що по курсу становило 55000 грн.
2. комп'ютер 2000»Гц вартістю 2400 грн.
3. монітор SyncMaster 757MB»- вартістю -800 грн.
4. принтер 1710»вартістю -950 грн.
5. колонки вартістю -30 грн.
6. модем вартістю -380 грн.
7. електром'ясорубку вартістю -460 грн.
8. відеокамеру c»вартістю -1590 грн.
9. кольоровий телевізор »- б/в вартістю -1100 грн.
10. килим розміром 3х4 м. виробництва Бельгії вартістю -1200 грн.
11. полу шубок норковий - вартістю 2750 грн.
12. комплект жіночих прикрас із золота (ланцюжок, браслет, серги) вартістю 2400 грн.
13. куртку жіночу кожану вартістю -650 грн., всього на суму 69710 грн.
ОСОБА_5 залишити у власність:
1. житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 варістю 38500 грн.
2. набір кухонних меблів вартістю -1500 грн.
3. спальню вартістю -1300 грн.
4. кольоровий телевізор »б/в вартістю -1100 грн.
5. газову плиту »вартістю -2100 грн.
6. газовий котел вартістю -900 грн.
7. соковижималку вартістю -160 грн.
8. витяжку вартістю -250 грн.
9. Шкіряний піджак вартістю -500 грн.
10. Набір плетених меблів вартістю -500 грн.
11. Килим 1,5х2,5 б/в вартістю -280 грн.
12. Килим 2х3 вартістю - 650 грн.
13. Печатку золоту вартістю -490 грн., всього на суму 48230 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 8279 грн. 89 коп., з яких 1045 грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи, державне мито -600 грн. 54 коп., за надання юридичної допомоги -5900 грн., 89 грн. 55 коп. за подачу касаційної скарги та 644 грн. 80 коп. за проведення будівельно-технічної експертизи.
В іншій частині позову ОСОБА_5 -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя -
Справа № 2 -2/2011 року
вступна та резолютивна частина
15 липня 2011 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді -Фабіжевського С.А.
при с е к р е т а р і -Чашуріній К.В.
за участю адвокатів -ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську Одеської області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розділ майна,
Оскільки складання повного тексту рішення суду потребує певного часу суд вважає можливим оголосити вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 209 п. 3, 218 ЦПК України, ст..ст. 60 п. 1, 69 п. 1, 70 п. 1 СК України, ст..ст. 203, 208 п. 1 п.п.3 ЦК України, суд -
ОСОБА_3 у її позові до ОСОБА_5 про розділ майна -відмовити.
Позов ОСОБА_5 -частково задоволити.
Визнати договір добровільного розподілу майна, придбаного під час спільного проживання подружжя: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 10 листопада 2004 року дійсним і таким що відбувся саме в такий спосіб, як вказано в Акті Добровільного розподілу майна між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а саме: ОСОБА_3 передати у власність:
1. автомобіль марки kswagen Passat», 1998 року випуску вартістю 10000 доларів США, що по курсу становило 55000 грн.
2. комп'ютер 2000»Гц вартістю 2400 грн.
3. монітор SyncMaster 757MB»- вартістю -800 грн.
4. принтер 1710»вартістю -950 грн.
5. колонки вартістю -30 грн.
6. модем вартістю -380 грн.
7. електром'ясорубку вартістю -460 грн.
8. відеокамеру c»вартістю -1590 грн.
9. кольоровий телевізор »- б/в вартістю -1100 грн.
10. килим розміром 3х4 м. виробництва Бельгії вартістю -1200 грн.
11. полу шубок норковий - вартістю 2750 грн.
12. комплект жіночих прикрас із золота (ланцюжок, браслет, серги) вартістю 2400 грн.
13. куртку жіночу кожану вартістю -650 грн., всього на суму 69710 грн.
ОСОБА_5 залишити у власність:
1. житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 варістю 38500 грн.
2. набір кухонних меблів вартістю -1500 грн.
3. спальню вартістю -1300 грн.
4. кольоровий телевізор »б/в вартістю -1100 грн.
5. газову плиту »вартістю -2100 грн.
6. газовий котел вартістю -900 грн.
7. соковижималку вартістю -160 грн.
8. витяжку вартістю -250 грн.
9. Шкіряний піджак вартістю -500 грн.
10. Набір плетених меблів вартістю -500 грн.
11. Килим 1,5х2,5 б/в вартістю -280 грн.
12. Килим 2х3 вартістю - 650 грн.
13. Печатку золоту вартістю -490 грн., всього на суму 48230 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 8279 грн. 89 коп., з яких 1045 грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи, державне мито -600 грн. 54 коп., за надання юридичної допомоги -5900 грн., 89 грн. 55 коп. за подачу касаційної скарги та 644 грн. 80 коп. за проведення будівельно-технічної експертизи.
В іншій частині позову ОСОБА_5 -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
С у д д я Фабіжевський С. А