79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.06.08 Справа № 10/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В.
Якімець Г.Г.
розглянув апеляційну скаргу Гощанської селищної ради Рівненської області, смт.Гоща
на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2008р.
у справі № 10/15
за позовом Гощанської селищної ради Рівненської області, смт.Гоща
до Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми «Світ», смт.Гоща
про розірвання договору оренди земельної ділянки
За участю представників:
від позивача: Панчук О.В.
від відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2008р. у справі № 10/15 відмовлено в позові Гощанської селищної ради Рівненської області, смт.Гоща до Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми «Світ», смт.Гоща про розірвання договору земельної ділянки.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване зокрема тим, що твердження позивача про використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням не грунтується на нормах земельного законодавства і є помилковим, оскільки передбачене договором використання спірної земельної ділянки в комерційних цілях - обслуговування бази маслосирзаводу та ведення підсобного сільського господарства, виходячи із змісту ст.1 Закону України «Про землеустрій», не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до Договору оренди.
Скаржник, позивач у справі, з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати, позов задоволити, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечв, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, пояснень з приводу апеляційної скарги не надав.
Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 20.04.2001р. Гощанська селищна рада - орендодавець та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Світ» - орендар уклали договір оренди земельної ділянки, згідно з пп.1, 2.1 якого Гощанська селищна рада зобов'язувалась надати, а ТзОВ фірма “Світ» прийняти у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для обслуговування бази маслосирзаводу та ведення підсобного сільського господарства загальною площею 3,46 га (в тому числі ріллі 0,92 га, забудованих земель- 2,54 га), яка знаходиться на території Гощанської селищної ради в смт.Гоща, вул.Шевченка,69 Гощанського району Рівненської області. Відповідно до п.2.3 Договору орендна плата сплачується орендарем в сумі 7269 грн. за 3,46 га землі, включаючи земельний податок з оплатою щоквартально у рівних частинах (тобто 1817,25 грн. у квартал) з врахуванням індексу інфляції не пізніше першого числа наступного за кварталом місяця. Договір укладено на 48 років, починаючи з дати його реєстрації. (п.2.2 Договору). Договір підписаний уповноваженими особами Гощанської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми “Світ», скріплений відбитками печаток сторін.
Позивач на виконання умов Договору згідно з актом від 09.04.2005р. передав відповідачу земельну ділянку загальною площею 3,46 га (в тому числі ріллі 0,92 га, забудованих земель - 2,54 га), яка знаходиться на території Гощанської селищної ради в смт.Гоща, вул.Шевченка,69 Гощанського району Рівненської області.
Підставою для розірвання вищезазначеного Договору оренди позивач вважає те, що відповідачем порушуються умови Договору, а саме: передана в оренду земельна ділянка не використовується за призначенням відповідно до мети укладеного Договору -оренди земельної ділянки для обслуговування виробничої бази маслосирзаводу та ведення підсобного сільського господарства, оскільки відповідачем не здійснюється виробнича діяльність, спрямована на виробництво маслосирпродукції та ведення підсобного сільського господарства.
Крім того, на думку позивача, при використанні орендованої земельної ділянки відповідачем порушуються вимоги чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, що є порушення умови п.3.2 укладеного Договору. Також позивач зазначає, що відповідно до п.2.3 укладеного Договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів, а також збільшення розмірів ставки земельного податку. З моменту укладення Договору розмір орендної плати не переглядався. Позивачем було надіслано відповідачу претензію від 17.10.2007р. за № 02-06/718 із пропозицією прибути до Гощанської селищної ради для перегляду розмірів орендної плати, яка залишена останнім без відповіді, що є порушенням умови п.2.3 Договору.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для розірвання договору з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України “Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1).
Згідно з ст.2 Закону України “Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з ч.1 ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Аналогічно врегульовано дане питання в Законі України “Про оренду землі». Відповідно до ст.13 Закону України “Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
В даному випадку на розгляд суду переданий спір про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем 20.04.2001р.
Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання врегульоване ст.32 Закону України “Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 Господарського кодексу України,
Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як встановлено судом і стверджується матеріалами справи, позивач не звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.04.2001р.
Відповідно до статті 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно статті 143 Земельного кодексу, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу II Земельного кодексу України, згідно з вимогами якого землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (сільськогосподарського призначення, громадської та житлової забудови тощо), встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. З огляду на вказану норму, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачене договором використання спірної земельної ділянки в комерційних цілях - обслуговування бази маслосирзаводу та ведення підсобного сільського господарства не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до Договору оренди. Відтак, твердження позивача про використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням є хибним та не грунтується на нормах земельного законодавства.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу позивача не те, що невикористання земельної ділянки не є використанням земельної ділянки не за цільовим призначення.
Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем п.3.2 укладеного Договору, то відповідно до ст.144 Земельного кодексу України, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
Зазначених вище заходів державний інспектор по використанню та охороні земель не вживав, а тому немає підстав для розірвання Договору в розумінні ст.143 Земельного кодексу України.
Твердження позивача про порушення відповідачем п.2.3 Договору щодо зміни розміру орендної плати не відповідають обставинам справи, оскільки зміна визначеного в п.2.3 Договору розміру орендної плати у встановленому законом порядку: за погодженням сторін, або за рішенням суду проведена не була. Від Гощанської селищної ради за весь період дії договору не поступало жодних пропозицій щодо зміни розміру орендної плати, а наведена позивачем як доказ протилежного претензія від 17.10.2007р. № 02-06/718, не містить конкретних пропозицій по зміні розміру орендної плати. Рішення Гощанської селищної ради № 868 від 20.03.2008р. про встановлення відповідачу орендної плати за земельну ділянку площею 3,46 га для обслуговування виробничої бази маслосирзаводу та ведення підсобного сільського господарства в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на яке покликається позивач, прийняте вже після звернення позивача до суду. Позивач також в установленому законом порядку не звертався до суду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20.04.2001р. в частині розміру орендної плати.
Відтак, вимоги позивача, викладені як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними. Підстави скасування рішення суду, встановлені ст.104 ГПК України, та задоволення вимог позивача -відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2008р. у справі № 10/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Гощанської селищної ради Рівненської області, смт.Гоща - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Якімець Г.Г.