"17" червня 2008 р.
Справа № 34-30-25-28/174-06-4477
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів: Андрєєвої Е.І., Разюк Г.П.
При секретарі Лисіній О.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Карбовського О.О. по дов. № 680/36 від 11.12.07р.
- Українця Д.С. по дов. № 681/36 від 11.12.07р.
від відповідача - Севостьянової С.О. по дов. №01-13/163 від 14.01.08р.
розглянувши апеляційну скаргу Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України в особі Морського координаційного аварійно-рятувального центру у м. Одесі
на рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2008р.
у справі № 34-30-25-28/174-06-4477
за позовом Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України в особі морського регіонального рятувально-координаційного центру у м. Одесі
до: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договору оренди, акту приймання-передачі
Розпорядженням голови суду №67 від 17.06.2008р. проведена заміна судді Мацюри П.Ф. на суддю Разюк Г.П.
Встановив:
В травні 2006р. Державна спеціалізована (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України (далі - Рятувальна Служба) в особі морського регіонального рятувально-координаційного центру у м. Одесі, звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі - Представництво) про визнання недійсним додаткового погодження від 29.10.2003р. про розірвання договору оренди №27/6 від 28.02.2000р., акту приймання-передачі приміщення від 29.10.2003р. за договором оренди №27/6 від 28.02.2000р. та додаткового погодження про розірвання договору оренди №27а/6 від 26.06.2002р., як укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, всупереч статутним цілям діяльності та завданням установи, а також укладеним внаслідок обману на підставі ст.ст. 49;50; 57 Цивільного Кодексу УРСР 1963р.
Справа розглядалась неодноразово господарськими судами.
Останнім рішенням суду від 22.04.2008р., винесеним суддею Фаєр Ю.Г. в позові Рятувальній службі було відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для визнання недійсними додаткових погоджень за приписами ст. 57 Цивільного Кодексу УРСР, оскільки позивачем не доведено фактів обману при укладанні даних угод. Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсними угод на підставі статтей 49; 50 Цивільного Кодексу УРСР, то з цього приводу, суд дійшов до висновку, що додаткові погодження не містять ознак прямої суперечності цих угод, цілям діяльності позивача, та відсутність умислу у будь-якої із сторін при її укладанні з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, про завдання державі збитків.
Ухвалою господарського суду від 22.04.2008р. на підставі п.1ч.1ст.80 ГПК України припинено провадження у справі в частині визнання недійсним акту приймання-передачі приміщення за договором оренди №27/6 від 28.02.2000р. укладеного між сторонами.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Рятувальна служба звернулась із апеляційною скаргою в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Рятувальна служба вказує на неповне і одностороннє відображення в рішенні обставин справи, в якому не зазначені докази з посиланням на п.10 Роз'яснень ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.1999р., згідно яких на підставі ст.48 ЦК України "Недійсними можуть визнаватись не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги Указів Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними організаціями, в тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку".
Крім цього, на думку скаржника рішення суду не містить висновків, які б роз'яснили, яким чином може виконувати статутні обов'язки Рятувальний Центр, якщо його позбавили приміщення, визнаючи додаткові погодження про дострокове розірвання договорів оренди від 29.10.2003р. - дійсними.
Оскільки, на це питання господарський суд не дає відповіді, то згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду та п. 11 Роз'яснень ВАСУ - "Угоди укладені юридичною особою всупереч її діяльності є позастатутними і мають визнаватися недійсними на підставі ст. 50 Цивільного Кодексу УРСР.
У відзиві на апеляційну скаргу, Представництво вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, між Представництвом (Орендодавець) та Рятувальною службою (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №27/6 від 28.02.2000р.
За умовами договору Представництво передало, а Рятувальна служба прийняла нежитлові приміщення другого поверху у строкове платне володіння і користування, загальною площею 170 кв.м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська,25 для розміщення центру по Одеській області. Строк дії договору встановлено до 28.02.2010р. (т.1 а.с.12-14).
26.06.2002р. між сторонами, укладений договір №27а/6 оренди нежитлового приміщення (горище, загальною площею 264,3 к.в.м.) яке розташоване за адресою м. Одеса вул. Рішельєвська, 25 (т.1 а.с.157-159).
Дане приміщення Рятувальній службі було передане згідно акту прийому-передачі від 26.06.2002р. із зазначенням в акті про необхідність капітального ремонту. (т. 1 а.с. 160).
Із наявних в матеріалах справи, договорів на виконання проектних та ремонтних робіт, кошторисів, актів прийому-здачі виконаних робіт, довідок про вартість будівельних матеріалів, вбачається, що протягом 2000-2002 років в орендованих приміщеннях які знаходяться в м. Одесі по вул. Рішельєвській, 25 проведено поточний ремонт за державні кошти на загальну суму 247858грн. (т.1 а.с.72-115).
29.10.2003р. між сторонами, укладено додаткове погодження про розірвання договору оренди №27а/6 від 28.02.2000р., яке є невід'ємною частиною договору оренди (т.1 а.с.20).
29.10.2003р. сторони уклали додаткове погодження про розірвання договору оренди №27/6 від 28.02.2000р. На підставі ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендоване приміщення було повернуто Представництву, згідно акту прийому-передачі від 29.10.2003р. (т.1а.с.21).
28.01.2004р. між Представництвом та Морським регіональним рятувально-координаційним центром був укладений договір за №27/6 оренди нежитлового приміщення строком дії до 31.12.2004р., згідно якого Представництво передало, а Центр прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого, другого поверхів, антресолі та горища, загальною площею 599,45 кв.м. розташованого за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 25.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2005р. по справі №30/396-05-9154 за позовом Представництва, було виселено Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі із нежитлового приміщення загальною площею 599,45 кв.м. в зв'язку із спливом терміну дії договору від 28.01.2004р. (т.1а.с.303)
Дане рішення, Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. залишено без змін (т.1а.с.33-38).
Наказом Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №37 від 27.01.2004р. "Про передачу майна", зобов'язано начальника Державної пошукової рятувальної служби на водних об'єктах України здійснювати передачу майна, закріпленого за службою, та визнано Державну спеціальну (воєнізовану) аварійно-рятувальну службу Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи правонаступником майна, прав та обов'язків юридичних осіб, зазначених в п.п.1-4 Наказу.
Наказом Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах за №12 від 16.02.2004р. "Про припинення юридичних осіб", припинено юридичну особу - Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі та створено Морський регіональний рятувально-координаційний центр у м. Одесі з наданням йому прав юридичної особи та розміщенням в орендованих приміщеннях в м. Одесі, вул. Рішельєвська, 25, згідно Наказу за №13 від 23.11.2005р. (т.1 а.с. 15-16)
Згідно Статуту Морського регіонального рятувально-координаційного центру у м. Одесі, зареєстрованого 08.12.2005р. №118, Центр створений з метою виконання вимог міжнародних конвенцій, угод та договорів, що ратифіковані Україною і реагування на надзвичайні ситуації техногенного, природного та соціально-політичного характеру на водних об'єктах України.
Забезпечення пошуку та рятування людей на водних об'єктах, ліквідації забруднення і засмічення цих об'єктів, координації і організації рятувальних робіт та ліквідації небезпечних забруднень на водних об'єктах у зоні відповідальності. (т.1а.с.54-63).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як встановлено матеріалами справи, 28.02.2000р. сторонами укладений договір оренди нежитлового приміщення 2-го поверху, загальною площею 170кв.м. розташованого за адресою м. Одеса вул. Рішельеєвська, 25.
Згідно статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути припинено за погодженням сторін.
В зв'язку з наданням Морському регіональному рятувально-координаційному центру в м. Одесі Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах МНС України повноважень юридичної особи та права самостійно здійснювати розрахунки, Рятувальна служба в особі начальника В.М. Шепеля, звернулась із листами до Представництва про переукладання договорів оренди, та вказуючи про те, що договір №27/6 від 28.02.2000р. слід вважати таким, що перестав діяти з 01.01.2003р. (листи: за №29-138 від 31.01.2003р; №32-985 від 08.08.2003р; №65-03/265 від 26.08.2003р. т.1а.с.27-29).
29.10.2003р. між Представництвом та Рятувальною службою, укладено додаткове погодження про розірвання договору оренди від 28.02.2000р. №27/6.
Дане погодження було підписано повноважними особами обох сторін та скріплене печатками. На виконання додаткового погодження був складений акт приймання-передачі приміщення, розташованого в м. Одесі по вул. Рішельєвська, 25. При передачі якого, комісією встановлений задовільний технічний стан приміщення. (т.1а.с.20;21).
Таким чином, зазначений договір припинив свою дію з 29.10.2003р. за погодженням обох сторін, відповідно до ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Що стосується посилання скаржника на неправомірність Представництва щодо підписання додаткових погоджень від 29.10.2003р., то з цього приводу слід зазначити наступне.
Постановою ВГСУ від 29 січня 2008р. касаційна інстанція вказала на те, що спірні додаткові погодження, які є предметом спору, укладені позивачем з особою, що має назву Представництва по управлінню комунальною власністю виконкому Одеської міської ради, що не відповідає назві відповідача у даній справі, щодо якого розглядаються позовні вимоги - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на необхідність з'ясування питання про тотожність осіб, які є сторонами в основному договорі оренди та додатковому погоджені до нього. Чи є ці особи різними юридичними особами, чи є вони правонаступниками одне одного? Чи існувало представництво взагалі, чи допущено помилку в назві сторони додаткового погодження?
Згідно Положення №439 "Про Представництво по управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Одеської міської ради", Представництво було створене 29.11.2002р. та існувало до 26.03.2003р. При цьому, Представництво по управлінню комунальною власністю виконкому Одеської міської ради було правонаступником ліквідованого Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Рішенням Одеської міської ради №1040-ХХІV від 26.03.2003р. затверджене Положення про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської - виконавчого органу Одеської міської ради, правонаступника Представництва по управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Одеської міської ради (т.3 а.с.18-24).
Таким чином, при укладанні спірних додаткових погоджень, які є предметом спору, допущена помилка в назві орендодавця - Представництва по управлінню комунальною власністю виконкому Одеської міської ради.
Однак, дані додаткові погодження підписані повноважною особою, Грець В.О. на підставі довіреності №62 від 09.01.2003р. та скріплені печаткою Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Згідно роз'яснень ВАСУ від 12.03.1999р. за №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", із змінами і доповненнями, зазначено, що письмова угода укладається шляхом складення документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, зазначених, зокрема на законі, довіреності, установчих документах. Для укладання угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
Підписання особою (органом юридичної особи) угод без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтей 48 Цивільного Кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною, як такої, що не відповідає вимогам закону.
Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.
З урахуванням наведеного, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на визнання недійсними додаткових погоджень на підставі ст.48 Цивільного Кодексу УРСР, оскільки на момент їх укладення вони були підписані повноважними особами та відповідали вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Що стосується посилання скаржника на відсутність в рішенні господарського суду висновків щодо визнання недійсними спірних угод на підставі статтей 49; 50 Цивільного Кодексу УРСР, та з даними твердженнями не може погодитись судова колегія. Оскільки в рішенні суду першої інстанції послідовно і обґрунтовано, з аналізом наявних в матеріалах справи, дана правильна юридична оцінка укладеним угодам, та відсутність у будь-якої із сторін умислу, що мав би суперечити інтересам держави і суспільства.
Враховуючи викладене судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права з виконанням вказівок, зазначених в Постанові ВГСУ від 29 січня 2008р., а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.99; 101; 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України в особі Морського координаційного аварійно-рятувального центру у м. Одесі залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2008р. у справі № 34-30-25-28/174-06-4477 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Н.В.Ліпчанська
Суддя Е.І.Андрєєва
Суддя Г.П. Разюк