01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.07.2011 № 05-5-10/6177
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Чорної Л.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників за зустрічним позовом:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1. дов. №15/12 від 15.12.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ Фармастор”
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 14.06.2011 року
у справі № 05-5-10/6177 (суддя Котков О.В.)
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармастор”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Фармація”
про визнання договору поставки №10/08/07-К від 10.08.2007 року неукладеним
у справі №10/269
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Фармація”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармастор”
про стягнення 110 074,32 грн.
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №10/269 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Фармація” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармастор” про стягнення заборгованості за договором поставки 310/08/07-К від 10.08.2007 року в розмірі 110 074,32 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармастор” було подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Фармація” про визнання договору поставки №10/08/07-К від 10.08.2007 року неукладеним.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року №05-5-10/6177 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. п. 4, 6, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала Господарського суду м. Києва мотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармастор” до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (опис вкладення не є належним та допустимим доказом направлення відповідачу копії зустрічної позовної заяви), не додано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармастор” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року №05-5-10/6177, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармастор” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 20.07.2011 року.
18.07.2011 року представником апелянта через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки юрисконсульт товариства знаходиться у відряджені та не може бути присутнім в судовому засіданні. Розглянувши наведене клопотання апелянта, колегія суддів відхиляє його, оскільки товариство не було позбавлено можливості направити в судове засідання іншого представника (видати довіреність на представництво інтересів товариства іншому представнику). Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача за зустрічним позовом, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року №05-5-10/6177.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач за зустрічним позовом не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 20.07.2011 року за відсутності представника позивача за зустрічним позовом.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року №05-5-10/6177 є законною та обґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Зустрічний позов, повинен бути поданий з додержанням вимог статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовних заяв та з доданням відповідних документів
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а порядок сплати - Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15.
Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" визначає, що ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема з заяв майнового характеру, встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем за зустрічним позовом заявлені вимоги немайнового характеру - про визнання договору поставки №10/08/07-К від 10.08.2007 року неукладеним. Отже, ТОВ “Фармастор” повинно було сплатити 85 грн.
Проте, позивачем до зустрічної позовної заяви не було додано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з п. 3-1 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.
Механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ визначений “Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 року (далі за текстом - Порядок).
Пунктом 2 Порядку встановлено, що відповідні витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами.
У відповідності до абзацу 2 п.12 Порядку, документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
Пунктом 12 Постанови передбачено, що документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства.
Розділом 2 Постанови затверджено розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом, а саме, господарських справ та встановлено наступні їх суми: для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита - за нульовою ставкою та для всіх інших позивачів, які звертаються до господарських судів за ставкою - 236,00 грн.
Проте, позивачем до зустрічної позовної заяви не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд зустрічного позову.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем за зустрічним позовом не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що доданий до зустрічної позовної заяви опис вкладення у цінний лист не може вважатись належним доказом відправлення відповідачеві копії зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодиться з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Позовну заяву може бути повернуто виключно з підстав, визначених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок позивача надіслати відповідачу разом з копією позовної заяви і додані до неї документи, якщо цих документів у відповідача немає.
Згідно п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не передбачено надання документів тільки в оригіналі.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно п. 6.2.2.-2 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004р. № 04-5/212 Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України та про визнання такими, що втратили чинність, роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України, відповідно до пункту 36 та 78 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, розрахунковий документ та опис вкладення можуть вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до абз. 6 п. 3.3 Роз'яснень Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями) у застосуванні пункту 6 статті 63 ГПК господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Згідно ч. 3 п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів.
Отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо необхідності повернення позовної заяви на підставі п.6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, неправильне застосування судом першої інстанції п.6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали господарського суду, оскільки до зустрічної позовної заяви ТОВ “Фармастор” не було додано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та доказів сплати сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд зустрічного позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року №05-5-10/6177 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ Фармастор” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року №05-5-10/6177 залишити без змін.
Матеріали справи №05-5-10/6177 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Чорна Л.В.