01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2011 № 41/103
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі: Рижова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України
та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Елано»
на рішення господарського суду міста Києва
від 16.05.2011 року (повний текст підписано 24.05.2011 року)
у справі № 41/103 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Фонду державного майна України, м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Елано», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 195 центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) Міністерства транспорту та зв'язку України)
про розірвання договору № 551 від 08.12.2006 року, зобов'язання вчинити дії та стягнення 483 634, 43 грн., -
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 497 від 31.12.2010 р.);
від відповідача: : ОСОБА_2 - представник (дов. № 20/05 від 20.05.2011 р.);
від третьої особи: ОСОБА_3 - представник (дов. № 24 від 11.01.2010 р.);
Фонд державного майна України (надалі - ФДМ України, позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Елано» (надалі - ТОВ «Компанія «Елано», відповідач) про розірвання договору оренди № 551 від 08.12.2006 року, зобов'язання вчинити дії та стягнення 483 634,43 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2011 року до участі у справі № 41/103 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено 195 центральну базу Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) Міністерства транспорту та зв'язку України).
18.04.2011 року позивачем було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 517 094,19 грн. основного боргу та 101 071,49 грн. - пені. Решту позовних вимог просив залишити без змін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди № 551 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2006 року, стягнуто з ТОВ «Компанія «Елано» на користь Державного бюджету України 517 094,19 грн. - основного богу, 101 071,49 грн. - пені, 6 266,66 грн. - державного мита та 157,34 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з доведеності позовних вимог про порушення відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати, у зв'язку з чим настали наслідки, встановлені договором щодо розірвання договору, стягнення заборгованості та сплати неустойки. Одночасно суд дійшов висновку, що строк повернення майна у разі припинення договору оренди сторони передбачили у договорі, а з огляду на встановлені обставини, право позивача в цій частині не є порушеним.
Не погоджуючись з рішенням суду, 14.06.2011 року Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про повернення орендованого майна та прийняти в цій частині нове рішення, яким дану вимогу задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що вимога про повернення майна позивачем заявлялась як необхідний наслідок розірвання договору, проте, суд дійшов помилкового висновку про те, що датою розірвання договору є дата набрання рішенням суду законної сили, а відтак прострочення відповідача щодо повернення майна відсутнє.
У той же день, 14.06.2011 року апеляційну скаргу на спірне рішення подало ТОВ «Компанія «Елано», в якій просить скасувати рішення в частині стягнення пені та розірвання договору оренди, відмовити у задоволенні цих вимог, а в решті рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга відповідача мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року вищевказані апеляційні скарги були прийняті та об'єднані в одне апеляційне провадження, розгляд справи № 41/103 призначено в судове засідання на 07.07.2011 року.
За наслідками судового засідання 07.07.2011 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 13.07.2011 року.
В судових засіданнях апеляційного господарського суду представники позивача та представник третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечили повністю, вважаючи їх необґрунтованими.
Представник скаржника подану відповідачем апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити таку у повному обсязі. Заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача, вказуючи, що такі є безпідставними.
13.07.2011 року в судовому засіданні колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши наявні у справі матеріали, вислухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідача - задовольнити частково, відповідно змінивши рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 року у справі № 41/103 - частково, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 08 грудня 2006 року між ФДМ України (в тексті договору - орендодавець) та ТОВ «Компанія «ЕЛАНО» (в тексті договору - відповідач був укладений договір оренди № 551 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлової будівлі - цеху по ремонту машин під інвентарним № 4 на 1 поверсі (літ. А) загальною площею - 3 003,7 кв.м., розташовану за адресою: м.Київ, вул. Магнітогорська, 5 (а.с.14,16).
У відповідності до пункту 10.1 договору сторони погодили термін його дії - 10 років, з 08.12.2006 року до 08.12.2016 року.
Умовами договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 року № 786 (з відповідними змінами та доповненнями) і становить за базовий місяць оренди без ПДВ - 50 642,00 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (п.п. 3.1, 3.3 договору).
При цьому, перерахування орендної плати здійснюються орендарем самостійно до дванадцятого числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувачу (п. 3.4 договору).
У відповідності до п.п. 5.2, 5.5 договору орендар прийняв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також, протягом місяця після укладення договору за власний рахунок застрахувати орендоване майно на рік, а в подальшому, щорічно страхувати орендоване майно на суму не меншу, ніж його вартість, визначену звітом про незалежну оцінку, на свою користь, як сторони, що несе ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкта оренди, у порядку визначеному чинним законодавством України та надавати орендодавцю копію страхового полісу та копію платіжного доручення про сплату страхового внеску у 5-денний строк з моменту їх отримання.
За актом приймання - передачі від 08.12.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно площею 3 003,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Магнітогорська, 5, балансоутримувачем якого є 195 центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) Міністерства транспорту та зв'язку України (а.с. 17).
Матеріали справи свідчать, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, згідно якого, в силу статті 283 Господарського кодексу України одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні положення містить стаття 759 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
У відповідності до частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Положеннями статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином, як того вимагають умови договору та вищевказані норми закону, плату за користування майном не здійснював, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з 22.01.2010 року по 08.04.2011 року в сумі 517 094,19 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належними та допустимими доказами відповідач не довів обставин, які б свідчили про належне виконання останнім зобов'язань по своєчасній сплаті орендних платежів, а відтак вказана сума простроченої заборгованості підлягає стягненню на користь позивача.
Положеннями статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання, а саме, його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Чинним законодавством встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань ( стаття 546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Зі змісту договору оренди, зокрема, пункту 3.6 вбачається, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Керуючись наведеною умовою договору, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення пені у повному обсязі та стягнув з відповідача на користь позивача пеню за період з 22.01.2010 року по 08.04.2011 року в сумі 101 071,49 грн.
Згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки діючим господарським законодавством не передбачено можливості нарахування пені більш ніж за півроку, цей строк є присікальним, а тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про необхідність стягнення пені в межах вказаного строку, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні, а з відповідача підлягає до стягнення пеня за період з 13.10.2010 року по 08.04.20011 року в сумі 46 250,03 грн.
Поряд з вимогами про стягнення заборгованості та пені позивач заявив вимоги про розірвання договору та повернення предмету оренди, вказуючи на порушення відповідачем істотних умов договору, а саме, неналежне виконання зобов'язань по сплаті орендних платежів та невжиття заходів щодо страхування орендованого майна.
Матеріали справи містять листи за № 10-16-1041 від 29.01.2010 року, № 10-16-3467 від 26.03.2010 року, № 10-16-04620 від 19.04.2010 року, № 10-25-1464 від 03.02.2011 року, які направлялися позивачем на адресу відповідача, з яких вбачається, що останній звертався до відповідача з вимогами термінової сплати заборгованості по орендній платі, надання страхового договору. В листах позивач наголошував на тому, що несплата орендної плати та відсутність договору страхування є порушенням істотних умов договору та підставою для розірвання договору оренди. (а.с.22-26).
Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносить до істотних умов договору положення про об'єкт оренди, термін, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
З положень статті 291 Господарського кодексу України слідує, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.
Згідно частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця на відмову від договору найму та повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Даючи правову оцінку належності виконання відповідачем договірних зобов'язань, суд першої інстанції правомірно визнав, що несвоєчасна сплата орендної плати та невиконання зобов'язань по здійсненню своєчасного ремонту і страхуванню об'єкту оренди є істотним порушенням умов договору з огляду на те, що за результатами господарської діяльності позивач не отримав грошові кошти, на які розраховував при укладенні з відповідачем договору, а стан орендованого майна внаслідок бездіяльності останнього погіршився у зв'язку з не проведенням ремонту. Отже, висновок суду про обґрунтованість даної вимоги є правомірним.
Апеляційні доводи відповідача про невірне застосування господарським судом положень статті 782 ЦК України, що йде у розріз з судовою практикою, судова колегія відхиляє, враховуючи доведеність факту невнесення відповідачем орендної плати понад строк, визначений цією нормою закону. Надані позивачем докази про поштове відправлення претензії про сплату заборгованості та розірвання договору спростовують твердження відповідача про те, що така кореспонденція ним не отримувалась.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність вимоги позивача про повернення об'єкту оренди у зв'язку розірванням договору, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно пункту 2.4 договору у разі його припинення або розірвання майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.
З умов договору, а саме, пункту 2.5 слідує, що орендар зобов'язується повернути майно у десятиденний строк з моменту припинення або розірвання цього Договору.
Згідно частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Аналогічні положення містить частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України: якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Виходячи з того, що датою розірвання договору оренди є дата набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, господарський суд правомірно констатував, що прострочення в діях відповідача щодо повернення майна відсутнє, а права позивача в цій частині не є порушеними, а відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги ФДМ України відсутні.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи та надав цим обставинам відповідну правову оцінку, проте вважає, що рішення має бути змінено в частині розміру стягнутої пені, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Компанія «Елано» підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі № 41/103 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Елано» на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі № 41/103 задовольнити частково.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі № 41/103 змінити в частині стягнення пені.
Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі № 41/103 викласти в наступній редакції:
«1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 551 від 08.12.2006 року, укладений між Фондом державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Елано» (02094, м. Київ, вул.. Магнітогорська, 5, код ЄДРПОУ 33148863).
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Елано» (02094, м. Київ, вул.. Магнітогорська, 5, код ЄДРПОУ 33148863) на користь Державного бюджету України 517 094,19 (п'ятсот сімнадцять тисяч дев'яносто чотири грн. 19 коп.) - основного боргу, 46 250,03 грн. (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят грн. 03 коп.) - пені, 5 710,91 грн. (п'ять тисяч сімсот десять грн. 91 коп.) витрати по сплаті державного мита та 215,07 грн. (двісті п'ятнадцять грн. 07 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.».
4. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Елано» (02094, м. Київ, вул.. Магнітогорська, 5, код ЄДРПОУ 33148863) 44,86 грн. (сорок чотири грн. 86 коп.) - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.
6. Матеріали справи № 41/103 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.