01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.07.2011 № 41/129
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Тищенко О.В.
Чорної Л.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 044/95-4478 від 07.10.2010р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №б/н від 14.04.2011р.;
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської”
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011
у справі №41/129 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Головного управляння житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської”
про стягнення 675374,70 грн.
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Головного управляння житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської” (далі - відповідач) про стягнення 675 374,70 грн. - основного боргу, 35 430,23 грн. - пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі №41/129 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської” на користь Головного управляння житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 675374 грн. 70 коп. - основного боргу, 31737 грн. 05 коп. - пені, 7071 грн. 12 коп. - державного мита та 234 грн. 77 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що обставини на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі №41/129 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову Головного управляння житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам законності.
Зокрема, скаржник посилається на те, що між сторонами відсутні цивільно - правові відносини, укладений договір не є господарським.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.07.2011.
В судове засіданні 13.07.2011 з'явились представники сторін.
Представник Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської” у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі №41/129 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Представник Головного управляння житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської” залишити без задоволення, рішення Господарського міста Києва від 30.05.2011 у справі №41/129 залишити без змін.
В судовому засіданні оголошено перерву до 18.07.2011р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 керуючись статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Алданової С.О., змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Тищенко О.В., Чорна Л.В.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, заслухавши представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд
Згідно з рішенням Київської міської ради № 73/3537 від 06.10.2005 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Левітана, 3 у Голосіївському районі м. Києва» було передано Відкритому акціонерному товариству «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,42 га для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Левітана, 3 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
Пунктом 3.9 вищезазначеного рішення визначено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 N 1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік» Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» зобов'язано сплатити до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат на будівництво загальної площі житлового будинку, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року.
01 червня 2009 року між Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -Сторона 1) та Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (далі - Сторона 2) було укладено договір № 4 про проведення розрахунків щодо сплати грошових коштів за житловий будинок по вул. Левітана, 3 у Голосіївському районі м. Києва (далі-Договір), пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що враховуючи зобов'язання, які виникли відповідно до підпункту 3.9 пункту 3 рішення Київської міської ради від 06.10.2005 № 73/3537, договору оренди земельної ділянки від 26.12.2005 та відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі житлового будівництва», сторони домовились, що сторона 2 зобов'язується провести в термін до 01.01.2012 розрахунки зі стороною 1 щодо сплати до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва коштів у сумі 1080599,52 грн., що становить 5% витрат з будівництва загальної площі житлового будинку по вул. Левітана, 3, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, встановленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 01.01.2005.
Відповідно до пункту 1.2 Договору земельна ділянка на вул. Левітана, 3 відведена стороні 2 згідно з рішенням Київської міської ради від 06.10.2005 № 73/3537 «Про передачу ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Левітана, 3 у Голосіївському районі м. Києва». Згідно з довідкою БТІ загальна площа квартир у житловому будинку на вул. Левітана, 3 - 9895,6 кв.м., термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2008 року.
Згідно з пунктом 2.1.1 Договору сторона 2 (відповідач) зобов'язана перерахувати стороні 1 в термін до 01.01.2012 до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва кошти в сумі 1080599,52 грн. на розвиток житлового будівництва згідно з графіком перерахування, який додається до даного Договору, (Додаток № 1) та є його невід'ємною частиною, за реквізитами наданими додатково стороною 1 на вимогу сторони 2.
01.06.2009 сторони також узгодили до Договору № 4 графік перерахування Відкритим акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім.. Світлани Ковальської» коштів Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на розвиток житлового будівництва в рахунок встановлених відрахувань за житловий будинок на вул. Левітана, 3 у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до якого сторона 2 повинна перерахувати стороні 1 за січень - березень 2010 року -135074,94 грн., за квітень - червень 2010 року -135074,94 грн., за липень - вересень 2010 року -135074,94 грн., за жовтень - грудень 2010 року -135074,94 грн., за січень - березень 2011 року - 135074,94 грн., квітень - червень 2011 року - 135074,94 грн., за липень - вересень 2011 року -135074,94 грн., за жовтень -грудень 2011 року -135074,94 грн.
Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору грошові кошти за період: з січня по березень 2010 року -135074,94 грн., з квітня по червень 2010 року - 135074,94 грн., з липня по вересень 2010 року - 135074,94 грн., з жовтня по грудень 2010 року -135074,94 грн., з січня по березень 2011 року - 135074,94 грн. не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 675374,70 грн. (5 х 135 074,94 грн.)
03.02.2011 позивач направив на адресу відповідача претензію № 044/95-922 з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була вручена відповідачу 07.02.2011, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, проте вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.
Згідно з приписами статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
На підставі викладеного, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Отже, позивач та відповідач укладаючи договір № 4 про проведення розрахунків щодо сплати грошових коштів за житловий будинок по вул. Левітана, 3 у Голосіївському районі м. Києва, набули для себе цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Свобода договору - це право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначати умови такого договору.
Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі житлового будівництва» не передбачався обов'язок укладання договору про проведення розрахунків щодо сплати грошових коштів. Проте сторони вирішили на основі вільного волевиявлення врегулювати свої відносини, шляхом укладання договору № 4 про проведення розрахунків щодо сплати грошових коштів за житловий будинок по вул. Левітана, 3 у Голосіївському районі м. Києва, який, як вже зазначалося, став підставою для виникнення у відповідача цивільних прав та обов'язків.
Статтею 14 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 675374,70 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 3.2 Договору у разі несвоєчасного перерахування стороні 1 коштів, передбачених цим Договором, сторона 2 сплачує стороні 1 за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу.
Позивач за прострочення строків сплати коштів, керуючись пунктом 3.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 35430,23 грн. за період з 01.04.2010 по 01.03.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 27.05.2011 подав відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд застосувати до позовних вимог в частині стягнення пені позовну давність.
27.04.2011 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору та графіку перерахування відповідачем коштів позивачу на розвиток житлового будівництва в рахунок встановлених відрахувань за житловий будинок на вул. Левітана, 3 у Голосіївському районі м. Києва, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, а також, враховуючи річний строк позовної давності, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 31737,05 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем починаючи з 27.04.2010.
В свою чергу, відповідач в апеляційній скарзі проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач не визначив характер заборгованості, між сторонами відсутні цивільно - правові відносини, укладений договір не є господарським, позивач не має права на звернення з зазначеним позовом, у відповідача відсутнє прострочення, крім того, відповідач стверджує, що чинне законодавство забороняє вимагати від замовників будівництва сплати будь - яких платежів, інших ніж пайова участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Разом з тим судова колегія зазначає, дані твердження відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовані наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської” задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій ім. С.Ковальської” на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі №41/129 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі №41/129 залишити без змін.
3. Матеріали справи №41/129 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Тищенко О.В.
Чорна Л.В.
21.07.11 (відправлено)