01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.07.2011 № 37/562
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - юрист
від позивача: ОСОБА_2 - юрист
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джеррад Україна"
на ухвалу
Господарського суду м. Києва
від 30.05.2011р.
за заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк»
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі № 37/562
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джеррад Україна"
до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк»
про стягнення 24 250 136, 18 грн.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 30.05.2011р. у справі за № 37/562 заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» задоволено, визнано наказ Господарського суду м.Києва від 05.04.2011р. № 37/562 таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ «Джеррад Україна» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить ухвалу Господарського суду м.Києва скасувати, посилаючись на неповне з»ясування місцевим судом обставин справи та порушення норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що згідно ст. 115 ГПК України рішення господарських судів, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», яким не передбачено такого способу виконання рішення суду як зарахування зустрічних однорідних вимог за іншим рішенням суду. Стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік виконавчих документів, однак не містить такого документу як заява про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Апелянт вважає, що виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2010 року по справі № 37/562 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не є його виконанням, оскільки зазначеним судовим рішенням боржника було зобов'язано сплатити стягувачеві грошові кошти. Таке зарахування зустрічних вимог суперечить вимогам ст.ст. 115 Господарського процесуального кодексу України та не допускається п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу України.
Апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали Господарським судом міста Києва не були враховані вимоги ст. ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
На думку апелянта для зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, яке проводиться за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2010 року та за його наказом від 05.04.2011 року по справі № 37/562, ПАТ «ВіЕйБі Банк» мав би надати аналогічний наказ Господарського суду міста Києва по справі № 34/454, що свідчило б про аналогічність та безспірність вимог з його боку, проте відповідний судовий наказ заявник не представив ні у своїй заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.05.2011 року за № 03/2-4132, ні у заяві від 11.05.2011 р. № 03/2-5049 про визнання наказу Господарського суду м. Києва від 05.04.20111 року у справі № 37/562 таким, що не підлягає виконанню. Однак, до теперішнього часу ПАТ «ВіЕйБі Банк» не порушувалося питання щодо відкриття виконавчого провадження по справі № 34/454 та жодних документів щодо примусового виконання вказаного судового рішення у встановленому законом порядку виконавчою службою не виносилося.
Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 року було частково скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року по справі № 34/454, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим апелянт вважає, що зазначена у справі № 34/454 сума боргу перед банком є на сьогоднішній спірною, а отже відсутні підстави вважати її однорідною із заборгованістю перед ТОВ «Джеррад Україна», яка є безспірною.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
01.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРРАД УКРАЇНА" (орендар за договором) та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", який було перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" скорочена офіційна назва згідно з п. 1.2.2. статуту - ПАТ "ВіЕйБі Банк"(суборендар за договором було укладено договір суборенди № б/н.
Відповідно до п.1.1. укладеного договору орендар передав суборендареві для цілей розміщення офісу суборендаря за плату на строк, встановлений у цьому договорі, нежитлове приміщення загальною площею 1 624,56 квадратних метрів, розташоване на першому, третьому та четвертому поверхах будинку (приміщення), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера "Г"(будинок), згідно плану, наведеного в додатку (1) договору.
У зв»язку з укладенням вищезазначеного договору у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» виникло перед ТОВ «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» зобов»язання щодо сплати грошових коштів за користування приміщенням в порядку суборенди.
Оскільки у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» неналежно виконував зобов'язання за договором суборенди, ТОВ «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованості за договором № б/н від 01.03.2009 р. у розмірі 24 250 136, 18 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.10 р. у справі 37/562 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРРАД УКРАЇНА"' задоволено частково, з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРРАД УКРАЇНА"
1 184 916,55 грн. пені за несвоєчасну сплату суборендної плати, 934 535,40 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату суборендної плати, 299 644,38 грн. трьох процентів річних за несвоєчасну сплату суборендної плати, 24 190,96 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у решті позовних вимог відмовлено
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 р. у справі № 37/562 рішення Господарського суду м. Києва № 37/562 від 15.12.10 р. -залишено без змін.
05.04.2011р. Господарським судом м.Києва було видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2011 р. у справі 37/562.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 р. у справі № 34/454 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 44 162 320, 50 грн. заборгованості за кредитним договором від 29.06.2008 р., 1 046 762, 43 грн. строкової заборгованості за процентами, 3 019 659, 86 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 542 671, 37 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 300 грн. заборгованості по комісіям, 7 091 995, 53 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 773 322, 24 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 гри. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зазначене рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р. № 34/454.
04.05.2011р. Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» своєю заявою 03/2-4132 про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснило погашення своїх зобов'язань перед ТОВ «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» у сумі 2 443 523, 29 грн. в рахунок зменшення зобов'язань ТОВ «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» перед ПАТ «ВіЕйБі банк» на вказану суму, оскільки сторони мали однорідні зустрічні вимоги, строк виконання яких настав, про що свідчать прийняті судові рішення у справі № 37/562 та № 34/454. Зазначена заява була направлена на адресу ТОВ Джеррад Україна» 04.05.2011р. цінним листом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом ( ст.599ЦК України).
Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
При цьому суд відзначає, що заява про залік зустрічних однорідних вимог є за своєю правовою природою одностороннім правочином.
У відповідності до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 Цивільного кодексу України проголошує презумпцію правомірності правочину. Згідно з даною нормою ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Місцевим судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» отримало листа ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 04.05.2011 р. вих. № 03/2-4132. В матеріалах справи відсутні докази оспорення вказаного листа у судовому порядку або докази визнання судом цього правочину недійсним.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав встановлювати факт недійсності правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на суму 2 443 523. 29 грн. станом на день прийняття рішення у даній справі за наявними в матеріалах справи документами
Колегія вважає посилання ТОВ «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» на те, що вимоги у сторін не є однорідними, оскільки на виконання рішення суду у справі № 34/454 не видавався судовий наказ помилковим, оскільки в обох зобов'язаннях сторони зобов'язані передати одна одній речі одного роду - грошові кошти, а отже, зустрічні вимоги сторін у даному спорі є однорідними - грошовими.
Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що грошові зобов'язання у сторін виникли не на підставі судових наказів, а на підставі укладених договорів відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України.
Доводи апелянта що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такого «способу виконання судового рішення, як зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія не приймає до уваги, оскільки зі змісту статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів. Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що виконання наказу господарськ суду може здійснюватись у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, шо не суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 602 ЦК України та в ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу України встановлено, що зарахування зустрічних вимог не допускається, зокрема, щодо вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, щодо довічного утримання (догляду), у разі спливу позовної давності, в інших випадках, встановлених договором або законом.
Колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що виконання наказу, виданого на підставі рішення господарського суду, має бути реалізовано в процесуальних формах, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», оскільки на однорідність вимог не впливають підстави виконання зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання, в даному випадку зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто, однорідними.
Вимогами обох сторін є суми боргу, а не рішення судів, якими визначено, підтверджено та стягнуто ці суми, а тому зарахування на стадії виконання судового рішення у даному випадку є можливим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.09.2010 р. № 56/260-08.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо наказ господарського суду було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Заява однієї сторони є достатньою підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог, що, в свою чергу, є підставою для припинення зобов'язання. ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», надіславши Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРРАД УКРАЇНА» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, вважається таким, що добровільно виконав рішення господарського суду у справі № 37/562.
Враховуючи наведене, колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. № 37/562 таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заяви ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк», а доводи, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.05.2011 року по справі № 37/562 залишити без змін.
Матеріали справи № 37/562 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Тищенко А.І.
Судді Михальська Ю.Б.
Отрюх Б.В.