01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2011 № 56/64
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Баранця О.М.
Рєпіної Л.О.
при секретарі: Мазур І.Л.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (представник за довіреністю);
від відповідача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення
господарського суду
міста Києва
від
13.05.2011 року
у справі
№ 56/64 (суддя - Джарти В.В.)
за позовом
Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до
Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва
про
стягнення 4 067 721,35 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 189 675,96 грн., у тому числі 172 296,98 грн. - основна сума боргу, 1 871,57 грн. - 3 % річних, 5 837,62 грн. інфляційних втрат, 9 669,79 грн. пені та господарські витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 00004А/2-03 від 01.02.2002 року на послуги водопостачання та водовідведення, в частині оплати за надані послуги.
В частині стягнення заборгованості по питній воді, використаної для потреб гарячого водопостачання, суд першої інстанції відмовив, так як згідно з наявними доказами на балансі Відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.
Щодо пені, 3 % річних та інфляційних втрат, то в цій частині позовних вимог господарський суд міста Києва частково задовольнив з урахуванням фактичного розміру простроченої суми.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду міста Києва, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року по справі № 56/64 в частині стягнення з КП УЖГ «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва на користь ПАТ «АК «Київводоканал» суму в розмірі 3 878 045,39 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд міста Києва, приймаючи оскаржуване рішення, порушив вимоги положень ч. 2 статті 22 Закону України «Про питну поду та питне водовідведення» та п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до умов Договору та встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Апелянт стверджує, що власником теплових пунктів (котелень), за допомогою яких виготовляється гаряча вода, яку Відповідач використовує в своїй господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання є АЕК «Київенерго», а отже обов'язок по укладенню з ПАТ «АК «Київводоканал» договорів на постачання питної води для приготування гарячої води, згідно п. 3.13. Правил, лежить і на АЕК «Київенерго».
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та змінив призначення платежу, зазначене в платіжних документах.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 року апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 56/64.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва заперечує проти апеляційної скарги. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, Підприємство не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не подало.
Для приєднання до матеріалів справи Відповідач надав копію постанови Вищого господарського суду України від 05 квітня 2011 року у справі № 7/404. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, ознайомившись із копією постанови, приєднала її до матеріалів справи № 56/64.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Постачальник та КП по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» - Абонент був укладений Договір № 00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення /а.с. 7-9/.
У відповідності до п 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20.12.2010 року, визначено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» /а.с. 34-35/.
Згідно п. 1.1 Договору, за Договором Постачальник зобов'язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язався розраховуватися за вищевказані послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомуноспу України № 65 від 01.07.1994 року.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1. Договору Постачальник зобов'язався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; п.п. «б» п. 2.1. Договору - приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.
Згідно п.п. «а» п. 2.2. Договору Абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Пунктом 3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента. Для Абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватися один раз на квартал.
Кількість стічних вод, які надходять у каналізації, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України - п. 3.3. Договору.
Згідно п. 3.5. Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.
Згідно п. 3.7. Договору Постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору, а Абонент проводить оплату шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно п. 7.1. Договору, цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання. Доказів розірвання Договору матеріали справи не містять, тобто договір чинний.
Судом першої інстанції було встановлено, що за період з 01 листопада 2010 року по 31 січня 2011 року Відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 14 362 961,56 грн., тоді як Відповідачем було сплачено за надані послуги частково. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги становить 3 915 432,33 грн.
Разом з цим, відмовляючи в частині стягнення заборгованості по питній воді, використаної для потреб гарячого водопостачання, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з наявними доказами на балансі Відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з огляду на наступне.
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно п. 2 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води. Таким чином, послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води розрізняються.
Стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає, що надання послуг питного водопостачання здійснюється на основі договору. Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором - п. 1 статті 903 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 627 Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, які діють з 18.10.2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.
Матеріалами справи підтверджується, що на балансі Відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають. Зазначене знайшло своє відображення у постановах Вищого господарського суду України, зокрема від 16.02.2011 року у справі № 23/346, від 03.03.2011 року у справі № 42/230, від 16.03.2011 року у справі № 52/262, від 23.03.2011 року у справі № 7/296 та від 05.04.2011 року у справі № 7/404.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України тягар доказування покладено на Позивача.
Щодо посилань Апелянта на те, що обов'язок по укладенню з ПАТ «АК «Київводоканал» договорів на постачання питної води для приготування гарячої води, згідно п. 3.13. Правил, лежить і на АЕК «Київенерго», то зазначене колегією суддів оцінюється критично, оскільки АЕК «Київенерго» не є стороною по справі, а зобов'язання до укладення Договорів може бути предметом розгляду в іншому провадженні.
Разом з цим, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2. Договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Разом з цим, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року у справі № 56/64.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року у справі № 56/64 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 56/64 повернути господарському суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді Баранець О.М.
Рєпіна Л.О.
07.07.11 (відправлено)