01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 24/10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Разіної Т.І.
Шипка В.В.
при секретарі:
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1 - дов. №777 від 02.08.2010р.;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан”
на Рішення Господарського суду міста Києва
від 18.04.2011р.
у справі №24/10 (суддя Шевченко В.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова
компанія”
до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан”
про стягнення 3 467,20 грн.
Приватне акціонерне товариство „Українська транспортна страхова компанія” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” (далі - відповідач) 3 467,20 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач відмовляється відшкодувати позивачу розмір сплаченого останнім страхового відшкодування своєму страхувальнику у зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП)..
Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на непідтвердженості та недоведеності вимог позивача. Зокрема, відповідач зазначав про те, що його страхувальник, який був учасником дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) не повідомив відповідача про настання страхового випадку, що суперечить вимогам ст. Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, тому у відповідача не виникло обов'язку по виплаті страхового відшкодування, а у позивача не виникло право звертатись із регресними вимогами до відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. у справі №24/10 в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. у справі №24/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Окрім того, до апеляційної скарги було додано клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на наступному:
- судом не надано належної оцінки розгорнутій довідці ДАІ про обставини дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП);
- висновок суду про те, що неповідомлення винуватцем ДТП відповідача, як страховика за полісом страхування, про настання страхового випадку унеможливлює звернення позивача з позовом про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування є необґрунтованим, оскільки вказані обставини є підставою для звернення відповідача з регресними вимогами до свого страхувальника і не впливають на право позивача звертатись з регресними вимогами до відповідача, як особи, що застрахувала відповідальність винуватця ДТП в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу;
- посилання про відмінність номерів транспортного засобу, вказаних у постанові Шевченківського районного суду м. Львова, також є необґрунтованим, оскільки сукупність наданих позивачем доказів беззаперечно свідчить про те, що ДТП сталась за участю транспортного засобу під керуванням страхувальника відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні на 06.07.2011р.
В судовому засіданні 06.07.2011р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник позивача в судове засідання 06.07.2011р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача на наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
21.08.2009р. між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №022461, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався відшкодувати збитки, які могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки „CHEVROLE AVEO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) (том справи - 1, аркуш справи - 11).
05.06.2010р. у м. Львові по вул. Стороженка сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки „OPEL VECTRA” (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки „CHEVROLE AVEO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_2 (довідка про ДТП - том справи - 1, аркуш справи - 9).
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2010р. по справі №3-1653/10р ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п.п.1.5, 16.13 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи - 1, аркуш справи - 10).
Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль марки „CHEVROLE AVEO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №022461 від 21.08.2009р.
Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки „CHEVROLE AVEO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) внаслідок пошкодження при ДТП, становить 3 387,20 грн., що підтверджується звітом автотоварознавчого дослідження №465/10 від 11.06.2010р. та ремонтної калькуляції, в яких зазначений перелік робіт, необхідних для відновлення пошкоджених деталей та характеристики відновлювальних робіт (том справи - 1, аркуші справи - 19-29).
Відповідно до страхового акту №421-10-UA від 03.08.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 16) було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 3 117,20 грн. (за винятком франшизи у сумі 270,00 грн.), яка виплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковим касовим ордером від 13.08.2010р. та платіжним дорученням №640 від 12.08.2010р. Окрім того, згідно з платіжним дорученням №499 від 21.07.2010р позивач оплатив вартість товарознавчої експертизи транспортного засобу у розмірі 350,00 грн.(том справи - 1, аркуші справи - 15, 30, 63).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4703693 від 02.12.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 80), позивач звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.
Господарський суд міста Києва відмовив в позові повністю, зазначивши про те, що у позивача не виникло право на звернення з регресними вимогами до відповідача, оскільки останній не був повідомлений своїм страхувальником про настання страхового випадку - ДТП. Окрім того, суд наголошував на розбіжностях у державному номерному знаку транспортного засобу страхувальника відповідача та державному номерному знаку транспортного засобу, про який йдеться у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2010р. по справі №3-1653/10р.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.
Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
В п.37.4 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4703693 від 02.12.2009р. відповідачем застрахована відповідальність власника транспортного засобу, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_3 встановлена в Постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2010р. по справі №3-1653/10р.
Відносно неспівпадіння номерних знаків автомобіля, зазначеного в Постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2010р. по справі №3-1653/10р. та автомобіля, зазначеного в полісі №ВС/4703693, за яким застрахована відповідальність страхувальника відповідача, необхідно зазначити наступне.
В ст. 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як вбачається з матеріалів справи, факт ДТП за участю автомобілів під керуванням страхувальників позивача та відповідача підтверджується наявною у матеріалах справи розгорнутою довідкою про обставини ДТП №8628621 (том справи - 1, аркуш справи - 9). При цьому, як в постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2010р., так і у вказаній довідці про ДТП вказані ідентичні відомості про дату, місце та учасників ДТП, що в свою чергу свідчить про технічну описку в зазначенні номерних знаків транспортного засобу страхувальника відповідача, допущену в Постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2010р. по справі №3-1653/10р.
Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу марки „Опель Вектра” (реєстраційний номер 652-87 ТС) будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/4703693 від 02.12.2009р.), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки „CHEVROLE AVEO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВС/4703693 від 02.12.2009р.), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №022461 від 21.08.2009р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Апеляційний господарський вважає помилковим твердження місцевого господарського суду про те, що винуватцем ДТП (страхувальником відповідача) було порушено вимоги пп.33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а саме не повідомлено у встановленому порядку і строки відповідача, як свого страховика, про настання страхового випадку, у зв'язку з чим позивач, як страховик, який виплатив застрахованій ним особі, що зазнала матеріальних збитків в результаті ДТП за участю страхувальника відповідача, не набув право звертатись з вимогами до відповідача про стягнення виплаченого ним страхового відшкодування в порядку регресу, з наступних підстав.
Насамперед, необхідно зазначити про те, що в ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, про яку зазначає суд першої інстанції у своєму рішенні, наведені обов'язки учасників ДТП щодо повідомлення про страховий випадок.
При цьому, поза увагою місцевого господарського суду залишились загальні положення про відшкодування шкоди, визначені главою 82 Цивільного кодексу України, та норми ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, в пп. „г” пп.38.1.1 п.38.1 якої передбачено, що за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і не повідомив страховика.
Тобто, як вірно зазначає позивач в своїй апеляційній скарзі, неповідомлення страхувальником відповідача про настання страхового випадку не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування в порядку регресу та надає йому право пред'явлення регресного позову до свого страхувальника.
Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВС/4703693 від 02.12.2009р.) передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 25 500 грн., франшиза - 510,00 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№831-ю від 14.09.2010р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (том справи - 1, аркуші справи - 31-32), до якої були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Однак, у встановленому порядку та строки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, оскільки при здійсненні розрахунку вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу позивачем не було вираховано суму франшизи за полісом №ВС/4703693 від 02.12.2009р. у розмірі 510,00 грн., тому в даному випадку заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи у розмірі 510,00 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 2 957,20 грн. (3 467,20 - 510,00 грн.).
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вищенаведених правових норм, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.
За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. у справі №24/10 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
У зв'язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. у справі №24/10 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, оф. 37, код ЄДРПОУ 32071894 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” (01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712, р/р №2650001004925 в АТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) 2 957,20 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 20 копійок) страхового відшкодування в порядку регресу, 87,00 грн. (вісімдесят сім гривень 00 копійок) державного мита, 201,28 грн. (двісті одну гривню 28 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В задоволенні решти вимог відмовити.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, оф. 37, код ЄДРПОУ 32071894 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” (01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712, р/р №2650001004925 в АТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) 43,50 грн. (сорок три гривні 50 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
8. Матеріали справи №24/10 повернути до Господарського суду міста Києва.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Разіна Т.І.
Шипко В.В.
13.07.11 (відправлено)