01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2011 № 1/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Опанасенко О.І. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооперативу «Арсеналець-29»
на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011
у справі № 1/18 (Мельник В.І.)
за позовом Акцонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Житлово-будівельний кооперативу «Арсеналець-29»
про стягнення 275 044,85 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 по справі №1/18 позов Акцонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Житлово-будівельний кооперативу «Арсеналець-29» задовольнити. Стягнуто з Житлово - будівельного кооперативу “Арсеналець - 29” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” 229 971 грн. 15 коп. -основного боргу, 17 845 грн. 88 коп. - пені, 20 693 грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 6533 грн. 88 коп. -3% річних, держмито в розмірі 2750 грн. 45 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
Не погоджуючись рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення є незаконним, необґрунтованими та винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначав, що позивач не відобразив всіх здійснених відповідачем оплат; відповідачем неодноразово зазначались помилки позивача в розрахунках.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 31.05.2011.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 розгляд справи відкладено на 14.06.2011 у зв'язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 розгляд справи відкладено на 30.06.2011 у зв'язку з витребуванням додаткових доказів.
30.06.2011 в судове засідання представник позивача не з'явився про причини неявки не повідомив, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.
30.06.2011 від представників сторін подано спільне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що сторін судом зобов'язано здійснити звірку розрахунків і це потребує значного часу.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає, що розгляд справи неодноразово відкладався, крім того строк розгляду апеляційної скарги сплив, тому клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:
Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання електричної енергії від 01.11.1998р. № 1630546.
Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі; нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюються відповідно до звернення-доручення про укладення договору та п.5.1 договору розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням КМДА.
У відповідності до п.2 додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Сплату за вказаними документами відповідно до п.3 додатку 4 до договору відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
У відповідності до п. 3.5 додатку 4 до договору передбачено, що за несплату теплової енергії до кінця розрахункового періоду, нараховується пеня на уму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності.
Однак свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.02.2009 по 01.12.2010 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.12.2010 становить 229 971,15 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.
Судом встановлено, що відповідач не виконав встанвновлені договором зобов'язання та за період з 01.02.2009 по 01.12.2010 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.12.2010 становить 229 971,15 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором в сумі 275044,85грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 17 845,88 грн.
Відповідно пункту 1 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з врахуванням наявності заборгованості у відповідача, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних, яка складає 6533,88 грн. та 20 693,94 грн. - збитків від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надав доказів підтвердження своїх заперечень, документів, які б підтверджували вірність його нарахувань не надано.
Відповідач належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооперативу «Арсеналець-29»
залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 у справі № 1/18 залишити без змін.
Матеріали справи № 1/18повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Тищенко А.І.
Михальська Ю.Б.