01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2011 № 7/138
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Чорної Л.В.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. № 138 від 31.03.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2. (дов. № 3 від 31.12.2010 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства
“Оболоньжитлоексплуатація”
на рішення
господарського суду м. Києва
від 20.05.2010 р.
у справі № 7/138 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна
компанія “Київводоканал” (далі ВАТ
“Київводоканал”)
до Комунального підприємства
“Оболоньжитлоексплуатація” (далі КП
“Оболоньжитлоексплуатація”)
про стягнення 361 751,92 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2010 р. по справі № 7/138 позов задоволено частково : з КП “Оболоньжитлоексплуатація” стягнуто на користь ВАТ “Київводоканал” 257 270,70 грн. основного боргу, 590,59 грн. пені, 67 052,54 грн. індексу інфляції, 10 799,52 грн. 3 % річних, а також 2 572,71 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги, що укладений сторонами договір втратив чинність, інших договорів між ними не укладалось; нарахування позивачем проведено за затвердженими Розпорядженнями КМДА тарифами, які оскаржуються в суді, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 03.03.2010 р. ВАТ “Київводоканал” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до КП “Оболоньжитлоексплуатація” про стягнення 283 309,27 грн. боргу, 67 052,54 грн. інфляційних втрат, 10 799,52 грн. 3 % річних та 590,59 грн. пені. В обрунтування своїх вимог зазначило, що 12.08.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 02915/2-05 (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод в міську каналізаційну мережу, а абонент - здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, як це визначено Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, які затверджено Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (далі Правила), а також визначених іншими нормативними актами норм, які регулюють правовідносини за Договором. Позивач своєчасно надавав послуги з водопостачання, однак відповідач в порушення встановлених Договором строків не оплатив цих послуг, заборгувавши позивачу за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. 283 309,27 грн.. Крім цього, позивач просив стягнути на підставі п. 4.2 Договору 590,59 грн. пені, на підставі ст.. 625 ЦК України 67 052,54 грн. інфляційних втрат та 10 799,52 грн. 3 % річних, тощо.
До матеріалів справи долучено відзив КП “Оболоньжитлоексплуатація” на позовну заяву, згідно якої відповідач просив припинити провадження по справі, оскільки Договір втратив чинність, позивачем пропущено строк позовної давності, адже до стягнення заявлено період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р., фактичним споживачем послуг є не відповідач, а громадяни - власники житлових приміщень.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 257 270,70 грн. основного боргу, 590,59 грн. пені, 67 052,54 грн. індексу інфляції, 10 799,52 грн. 3 % річних, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що укладений між сторонами Договір на підставі розділу 7 є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Згідно положень п. 3.1 Договору кількість води та кількість прийнятих стоків, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками зареєстрованих за відповідачем водолічильників.
Відповідно до п. 3.4. відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленими органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. Позивач інформує відповідача про розмір діючих тарифів в платіжних документах, які направляються щомісячно до банківської установи відповідача.Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 3.6. Договору).
Згідно п. 3.5. Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до його банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.
Факт відправлення позивачем вимог про сплату наданих послуг підтверджуються наданими позивачем платіжними вимогами-дорученнями за період з грудня 2006 р. по вересень 2009 р., проведеними через відділення ВАТ «КБ «Хрещатик».
Місцевим судом встановлено, що відповідач в порушення п 3.5. Договору, у встановлені Договором строки не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння, в зв'язку з чим облікові дані ВАТ “АК “Київводоканал” вважаються прийнятими відповідачем та погодженими ним.
Позивач виконав умови Договору в повному обсязі в період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р., надавши відповідачу послуг на суму 649 789,36 грн. (з урахуванням перерахунків).
Натомисть відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором повністю не виконав, адже сплатив 392 518, 66 грн., внаслідок чого за період з 01.11.2008 р. по 01.12.2009 р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 283 309,27 грн..
З наявних в матеріалах справи даних щодо виставлених позивачем платіжних документів на оплату послуг в сумі 26 038,57 грн. видно, що їх надано до 01.12.2006 р., отже заявлено з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач, доказів поважності причин пропуску цього строку суду не надано. Тому місцевий суд вважав, що в позові про стягнення 26 038, 57 грн. боргу, який виник станом на 01.12.2006 р. по оплаті послуг за Договором слід відмовити.
Поясненнями позивача, частково відповідача, поданим позивачем й проведеним за умовами Договору та вимогами чинного законодавства на підставі даних маршрутних листів і розшифровок рахунків абонента, платіжних вимог-доручень за період з грудня 2006 - грудень 2009 років, дебетово-інформаційних повідомлень - розрахунком підтверджується наявність заборгованості відповідача в розмірі 257 270, 70 грн.. Відповідачем заперечень та доказів на спростування цього не надано.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 257 270, 70 грн. нормативно та документально доведено, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Відповідач допустив прострочення погашення заборгованості, а тому позивач на підставі п. 4.2. Договору просив стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 590, 59 грн..
Місцевий суд вважав, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 590, 59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 231, 232 ГК України,.
Крім цього позивач з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути інфляційні витрати в розмірі 67 052, 54 грн. та 3% річних у розмірі 10 799, 52 грн..
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевий суд вважав, що на підставі ст. 625 ЦК України стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 67 052, 54 грн. та 3% річних у розмірі 10 799, 52 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначено за обґрунтованим розрахунком позивача, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Посилання апелянта на те, що позивачем при розрахунку заборгованості застосовано затверджені Розпорядженнями КМДА тарифи, які оскаржено в судовому порядку, апеляційний суд до уваги не бере, з огляду на наявну в матеріалах справи Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 по справі № 2а-57/09 щодо згаданих тарифів.
Не заслуговують й на увагу твердження апелянта про те, що Договір втратив чинність, адже згідно розділу 7 Договору, Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Оболоньжитлоексплуатація” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2010 р. по справі № 7/138 - без змін.
Матеріали справи № 7/138 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Чорна Л.В.
Алданова С.О.
05.07.11 (відправлено)