01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.06.2011 № 34/131
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Корсакової Г.В.
Нєсвєтову Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1 (за дов.);
Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №2 від 01.11.2010);
Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вторес»
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.04.2011р.
у справі № 34/131 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вторес» (далі - ВАТ «Вторес»)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп» (далі - ТОВ «РКС Авто Групп»)
про розірвання договору оренди
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2011р. у справі №34/131 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011р. у справі №34/131 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі наголошується на тому, що об'єкт оренди фактично було передано відповідачеві, що підтверджується п.2 Угоди про розірвання Договору оренди від 01.09.2010, яка направлялась відповідачеві разом з пропозицією про розірвання спірного Договору.
Ухвалою від 26.05.2011р. розгляд справи було призначено на 29.06.2011р.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 №01-23/2/8 введено до складу судової колегії замість судді Коршун Н.М. суддю Нєсвєтову Н.М..
В судове засідання представники сторін з'явилися, позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Відповідач заперечує проти апеляційної скарги.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін. дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Відкрите акціонерне товариство “Вторес” до Товариства з обмеженою відповідальністю “РКС Авто Групп” про розірвання Договору оренди нежитлової споруди від 01.09.2010.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.10.2010 позивач направив на адресу відповідача пропозицію про розірвання Договору оренди нежитлової споруди від 01.09.2010, в зв'язку з недоцільністю продовження орендних відносин, викликаною невиконанням відповідачем умов зазначеного Договору. У зв'язку з тим, що від відповідача відповіді на пропозицію про розірвання Договору не надійшло та враховуючи те, що з моменту укладення Договору оренди, останній орендної оплати жодного разу не здійснив, позивач на підставі ч.4 ст.188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) просить розірвати Договір оренди в судовому порядку.
Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не здійснив жодних дій, направлених на передачу відповідачу орендованого приміщення і про можливість або заплановану дату та час такої передачі позивача не повідомив, та враховуючи п.3.2 Договору, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для нарахування та для сплати орендної плати.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Між ВАТ “Вторес” (орендодавець) та ТОВ “РКС Авто Групп” (орендар) укладено Договір оренди від 01.09.2010 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нежитлову споруду, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кучера, б.1 (далі - споруда), загальною площею 89,9 кв.м.
Передача орендодавцем і прийом орендарем споруди в оренду, а також повернення орендарем споруди орендодавцю після закінчення строку (або довгострокового припинення) дії договору, засвідчується Актом приймання-передачі (Акт), у якому, зокрема робиться відмітка про перевірку стану Споруди і про її результати (п.2.1 Договору).
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Статтею 765 ЦК України визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 795 ЦК України).
Відповідно до п.2.2 Договору передача споруди в оренду орендодавцем та прийом споруди в оренду орендарем повинні відбутися протягом 1 (одного) дня після підписання даного Договору.
За умовами Договору, позивач був зобов'язаний передати споруду відповідачу в оренду за Актом приймання-передачі не пізніше 2 вересня 2010 року, однак матеріали справи не містять належних доказів, а саме, Акту передачі позивачем (орендодавцем) відповідачу (орендарю) об'єкту оренди. Позивачем формально стверджується фактичне передання відповідачу об'єкту оренди.
Дана обставина також підтверджується тим, що 20.10.2010 року відповідач звернувся до позивача з листом-вимогою №193, у якому просив позивача здійснити передачу нежилої споруди, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кучера, буд. 1, загальною площею 89,9 кв.м. за Актом приймання-передачі, два примірники якого були надіслані разом з листом, протягом 3-х діб з моменту отримання позивачем листа-вимоги, дана вимога була отримана позивачем 27.10.2010, що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення за №04205 1401042 від 27.10.2010.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що відповідачем було порушено умови Договору.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що дію даного Договору може бути припинено: за взаємним погодженням сторін, про що має бути складено додаткову угоду до даного Договору (п.п.6.1.1.); у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.п.6.1.2).
Приписами ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Тобто, несплата орендарем орендної плати за користування річчю протягом 3-х місяців підряд, законодавством визначена, як підстава наймодавця відмовитися від договору.
В свою чергу, вимагаючи розірвання Договору оренди, позивач послався на недоцільність продовження орендних відносин, викликаною невиконанням відповідачем умов Договору щодо сплати орендних платежів та в зв'язку з тим, що ВАТ “Вторес” потрібні більші площі (лист позивача №80 від 29.10.2010).
Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна палата нараховується, починаючи з дня фактичної передачі споруди в оренду і підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі та сплачується орендарем наступним чином: орендна плата за перший місяць фактичного користування спорудою сплачується у безготівковій формі протягом 5 банківських днів з дати підписання даного договору; орендна плата за наступні, після першого, місяця фактичного користування спорудою сплачується орендарем до 10-го числа місяця, за який проводитися оплата.
Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано належними доказами, позивачем не було передано споруду відповідачу в оренду за Актом приймання-передачі, а відповідачем не було здійснено жодного платежу, а тому правових підстав для розірвання Договору оренди не має.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про розірвання Договору оренди є не обґрунтованими, документально не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Матеріалами справи свідчать про те, що ухвалою від 30.03.2011, суд першої інстанції зобов'язав позивача надати належним чином засвідчену копію Акту приймання-передачі об'єкту оренди, на підтвердження передачі позивачем відповідачу спірного об'єкту оренди.
Однак, позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано Акту приймання-передачі спірного приміщення.
В свою чергу, Угода про розірвання Договору оренди від 01.09.2010, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, і яка направлялася відповідачеві разом з пропозицією про розірвання спірного Договору, є односторонньою.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011р. у справі №34/131 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011р. у справі №34/131 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вторес» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 34/131 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Корсакова Г.В.
Нєсвєтова Н.М.