01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.06.2011 № 8/34
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1. - за дов.,
ОСОБА_2. - за дов.,
від відповідача ОСОБА_3. - за дов.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП „Системи автоматизації та енергетики”
на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.04.2011
у справі № 8/34 (суддя Оленич Т.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП „Системи автоматизації та енергетики”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „РБУ Спецбуд”
про стягнення 221 333,03 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „НВП „Системи автоматизації та енергетики” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „РБУ Спецбуд” про стягнення 221 333,03 грн. заборгованості згідно Договору підряду № 17-10/07 від 17.10.2007, у тому числі заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 208 406,69 грн., 3% річних в сумі 12 926,34 грн., а також судових витрат.
Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 211 710,63 грн., в тому числі заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 199 542,47 грн. за період з червня 2008 року по грудень 2010 року (основний борг 151 221,60 грн., інфляційні втрати 48 320,87 грн.), 12 168,16 грн. 3% річних за період з 01.06.2008 по 04.02.2011
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано його зобов'язання по оплаті за договором підряду від 17.10.2007.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував повністю, зазначивши, що за виконані роботи відповідач розрахувався в повному обсязі, у відповідача не настало зобов'язання по сплаті за поставку обладнання, оскільки позивачем обладнання у власність відповідача передане не було, Акт приймання-передачі обладнання до монтажу не може вважатися доказом передачі обладнання у власність від позивача відповідачу, а підтверджує лише той факт, що саме відповідач передав позивачу обладнання для здійснення монтажу, крім того, Акт приймання виконаних робіт та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 року, а також Акт приймання-передачі устаткування до монтажу не містять дат їх складання, а тому неможливо встановити момент, з якого у позивача виникає право вимоги до відповідача щодо здійснення оплати, та відповідний обов'язок відповідача; позивачем не надано доказів передачі обладнання відповідачу у власність.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.04.2011 у справі № 8/34 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення суду мотивовано тим, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем будь-якого обладнання відповідачу на виконання договору підряду № 17-10/07 від 17.10.2007 позивач суду не надав; також позивачем не надано передбачених пунктом 3.3 Договору підряду накладних, платіжних доручень на підтвердження вартості обладнання, використаного підрядником під час виконання підрядних робіт, наданий позивачем Акт про приймання устаткування (типова форма №М-17) не може бути розцінений як належний та допустимий доказ факту передачі устаткування, оскільки акт не містить відомостей про дату його складання, в ньому не відображено, що акт складався саме на виконання умов договору підряду під час передачі устаткування однією стороною іншій, зі змісту даного акту лише вбачається, що при огляді устаткування не виявлені дефекти; будь-яких інших первинних документів, в тому числі накладних, довіреностей, які можуть підтвердити факт передачі обладнання, позивач суду не надав. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів відповідними засобами доказування факт передачі відповідачу обладнання вартістю 164762,40 грн., а відтак й не довів факту наявності у відповідача зобов'язань по оплаті цього устаткування, у зв'язку з чим твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості по оплаті обладнання в сумі 151 221,60 грн. не ґрунтуються на матеріалах справи та фактичних обставинах, а внаслідок відсутності грошового зобов'язання необґрунтованими є і вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „НВП „Системи автоматизації та енергетики” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду Чернігівської області від 13.04.2011 у справі № 8/34 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин по справі та порушенням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що укладений між сторонами договір є договором підряду, правовідносини сторін повинні регулюватися нормами глави 61 Цивільного кодексу України, які регламентують питання договору підряду. Відповідно до статті 839 Цивільного кодексу України, пункту 3.1 укладеного між сторонами договору підряду встановлено обов'язок позивача забезпечувати роботи матеріалами, устаткуванням, виходячи з положень наказу Мінстату України „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів” обладнання згідно акту приймання-передачі устаткування згідно типової форми, затвердженої Мінстату України № 193 від 21.06.1996, передано на склад замовника, а в подальшому було передано замовником підряднику для монтажу за актом приймання-передачі устаткування до монтажу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними, рішення господарського суду Чернігівської області від 13.04.2011 у справі № 8/34 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення, зокрема, зазначивши, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не моє права її підписувати, крім того, позивачем не надано жодного документу щодо передачі обладнання відповідачу у власність, обладнання не передано відповідачу за накладними згідно довіреностей, акт передачі-приймання обладнання до монтажу не може вважатися доказом передачі обладнання у власність від позивача відповідачу.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
17 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „НВП „Системи автоматизації та енергетики” (позивач у справі, підрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РБУ Спецбуд” (відповідач у справі, генпідрядник за договором) укладено договір підряду №17-10/07 (надалі - Договір).
За умовами Договору підрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик власними засобами у відповідності до проектно-кошторисної документації, діючих будівельних норм і правил, а також з дотриманням робочої документації та у визначений сторонами цього договору строк виконати роботи, а генпідрядник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до договору на будівництво „Споруди офісного та торгівельного призначення з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу з приміщеннями соціально-побутового призначення” по вул. Старонаводницькій, 2-20 в Печерському районі м. Києва.
Пунктами 2.2., 2.3. Договору передбачено, що у предмет договору входять: поставка електросилового обладнання для ІТП та виконання робіт з його монтажу; вартість та перелік робіт за кожним етапом робіт визначаються на підставі проектно-кошторисної документації.
Пунктами 3.1, 3.3 Договору передбачено, що забезпечення робіт, що виконує підрядник, матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням, апаратурою, інструментом та будь-яким іншим устаткуванням покладається на підрядника по цінах, погоджених генпідрядником в кожному окремому випадку; вартість основних матеріалів, обладнання на стадії розрахунків за виконані роботи підтверджується накладними та в окремих випадках платіжними дорученнями.
Згідно пункту 4.1 Договору вартість договору є орієнтовною, складається з вартості обладнання та будівельно-монтажних робіт і становить 300 002,40 грн.
У Розділі 5 договору підряду сторони визначили строки/терміни, порядок виконання робіт та порядок їх здачі-прийняття. Сторони домовились, що підрядник зобов'язується виконати всі роботи за договором на умовах цього договору та здійснити всі дії щодо їх здачі генпідряднику у терміни, що погоджені сторонами згідно графіку виконання робіт у формі додатку до Договору.
В пунктах 5.5., 5.6., 5.10. Договору визначено, що підрядник не пізніше третього числа місяця за звітним місяцем готує п'ять примірників Акту Ф №КБ-2в та довідки Ф №КБ-3 із зазначенням в них обсягу робіт, підтверджених технаглядом, вартості виконаних робіт, з додаванням до них відомостей ресурсів, розрахунком загально-виробничих витрат, складеним відповідно з ДБН Д.1.1-1-2000, підтверджених витрат по главі 9 та накладних, підписує їх і надсилає генпідряднику; генпідрядник протягом 5 робочих днів після отримання Актів та Довідок Ф №КБ-3 зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати Акти та Довідки Ф№КБ-3 та повернути підряднику по два примірники Актів та довідки Ф №КБ-3, підписаних генпідрядником, або надати підряднику відмову в підписанні Актів та довідки Ф №КБ-3. В разі, якщо протягом 7 (семи) робочих днів після отримання Актів та довідок Ф №КБ-3 генпідрядник не підпише Акти та довідки Ф №КБ-3 або не надасть відмову в підписанні Актів та довідки Ф №КБ-3, такі Акти та довідки Ф №КБ-3 вважаються підписаними з боку генпідрядника, а фактично виконані роботи підлягатимуть оплаті згідно положень цього договору; датою виконання всіх робіт, передбачених договором, є дата підписання Акту здачі-приймання робіт сторонами цього договору.
Відповідно до пункту 6.2. Договору генпідрядник сплачує підряднику вартість виконаних робіт протягом десяти банківських днів з дати підписання сторонами Акту Ф №КБ-2в та Довідки Ф №КБ-3.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що при визначенні суми, що належить до сплати за виконані роботи підряднику, враховується авансовий платіж у розмірі вартості матеріалів по формі КБ-2в у звітний період.
Згідно пункту 7.1.12 Договору встановлений обов'язок підрядника забезпечувати будівництво матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами, оформити необхідні документи для транспортування та доставки матеріалів за свій рахунок.
Даному зобов'язанню кореспондує право підрядника згідно пункту 7.2.1 Договору одержувати кошти за належним чином виконані роботи (оплату вартості виконаних робіт), поставлене обладнання в розмірах, строки і в порядку, передбачених договором.
Пунктом 17.2. Договору сторони встановили, що договір є укладеним з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2007 року або до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Актом приймання-передачі виконаних підрядних робіт з монтажу електросилового обладнання за травень 2008 року (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 року (форма №КБ-3), підписаному представниками сторін та скріплений їхніми печатками, підтверджується виконання робіт на суму 76 459,20 грн.
При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт приймання виконаних робіт за травень 2008 року не містить зазначення дати його підписання, а відомості щодо дати підписання довідки про вартість робіт є суперечливими, оскільки на довідці, копія якої додана до матеріалів справи відповідачем і оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, дата її підписання підрядником (позивачем у справі) взагалі відсутня, враховуючи наступне.
Згідно статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Відповідно до Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 N 237/5, чинного під час складання акту за травень 2008 року, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми N КБ-3 складаються щомісяця.
Отже, в актах виконаних робіт вказано, в якому місяці виконано роботи із зазначенням обсягу та вартості виконаних робіт, тому акт слід вважати підписаними в останній день місяця строку.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору договірна ціна визначена в розмірі 300 002,40 грн.
Згідно протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 3 до Договору) в договірну ціну входять матеріали по фактичних витратах, до актів виконаних робіт форми КБ-2в додавати товарно-транспортні накладні, видаткові накладні.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем сплачено авансовий платіж згідно Договору суму 90 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 19.10.2007.
Згідно акту приймання устаткування за типовою формою № М-17, затвердженої наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193, комісією за участю директора і бухгалтера позивача та директора відповідача відповідачу передане обладнання на загальну суму 164 762,40 грн. Як вказано в акті, устаткування прийнято та оприбутковано 14.05.2008 (а.с. 72-73).
Актом приймання-передачі устаткування до монтажу за типовою формою № М-17, затверджена наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193, устаткування вартістю 164 762,40 грн. передане представником позивача в монтаж (а.с. 27).
Згідно акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт вартість робіт складає 76 459,20 грн.
Таким чином, відповідно до умов Договору ціна договору складає 164 762,40 грн. вартість обладнання та 76 459,20 грн. вартість виконаних робіт, а всього 241 221,60 грн.
З урахуванням здійсненої відповідачем оплати 90 000 грн., заборгованість відповідача складає 151 221,60 грн.
Відповідач не заперечує факт виконання робіт з монтажу та його вартість.
Таким чином, спір у справі стосується стягнення вартості обладнання (устаткування), яке використано при виконанні підрядних робіт.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає, що вартість робіт в сумі 76 459,20 грн. він сплатив, перерахувавши позивачеві 90 000 грн., отже, заборгованість відсутня, а обов'язок сплачувати вартість обладнання у нього відсутній, оскільки позивач не довів передачу цього обладнання відповідачу на праві власності.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем будь-якого обладнання відповідачу на виконання умов договору підряду № 17-10/07 від 17.10.2007 позивач суду не надав, проте колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 33 Господарського кодексу України та §1,3 Глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 875 Цивільного кодексу України (статті 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 879 Цивільного кодексу України передбачено, що матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Згідно частини 3 статті 318 Господарського кодексу України забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.
Частиною 3 статті 843 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до типових форм, затверджених наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193, між сторонами складено акт приймання-передачі устаткування, підписано уповноваженими представниками сторін, згідно якого постачальник - ТОВ „НВП „Системи автоматизації та енергетики” передало замовнику - ТОВ „РБУ Спецбуд” перелічене обладнання за вказаними цінами на загальну суму 164 762,40 грн. Відповідно до положень зазначеного наказу Мінстату України „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів” форма акту про приймання устаткування використовується для оформлення устаткування, що надійшло на склад для встановлення.
Отже, даним актом сторони підтвердили, що обладнання передано відповідачу на його склад та, як вказано в акті, оприбутковано 14.05.2008.
Враховуючи те, що роботи згідно договору підряду № 17-10/07 від 17.10.2007 виконувалися із матеріалів підрядника, їх вартість входить в вартість Договору, матеріали були передані відповідачу згідно акту приймання - передачі устаткування встановленої форми, підрядні роботи виконані, що відповідачем не заперечується, відповідно до положень частини 3 статті 843 Цивільного кодексу України, пунктів 2.2, 3.1, 4.1, 6.3 Договору витрати підрядника, в тому числі вартість обладнання, підлягають відшкодуванню, а тому позовні вимоги в частині стягнення 151 221,60 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується відсутності в акті про приймання устаткування на Договір, то відповідачем не доведено, що між сторонами існували правовідносини за іншими підрядними договорами.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягненню інфляційних нарахувань в сумі 48 320,87 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 46 737,20 грн., враховуючи Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р), 3% річних в сумі 12 168,16 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 11 981,73 грн., оскільки період нарахування слід визначити з 16.06.2008 (враховуючи 10 банківських днів та положення пункту 5 статті 254 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Заперечення відповідача про те, що апеляційна скарга підписана неуповноваженою особою, оскільки у представника позивача ОСОБА_2 у довіреності № 2 від 28.08.2010 не передбачено права підписувати апеляційні скарги, а тому апеляційна скарга відповідно до пункту 1 частини першої статті 97 Господарського процесуального Кодексу України повинна бути повернена апеляційним господарським судом, не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Згідно частини 3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Враховуючи те, що у довіреності № 2 від 28.08.2010 ОСОБА_2. наділений правом подавати апеляцій скаргу, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що право підписання апеляційної скарги є окремим від права її подати.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду по даній справі підлягає скасуванню повністю з урахуванням мотивів даної постанови з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП „Системи автоматизації та енергетики” підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП „Системи автоматизації та енергетики” на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.04.2011 у справі № 8/34 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 13.04.2011 у справі № 8/34 скасувати повністю.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РБУ Спецбуд” (17044, м. Остер, Чернігівської області, Козелецький р-н, вул.Незалежності, 33, код ЄДРПОУ 34978888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП „Системи автоматизації та енергетики” (03190, м.Київ, вул. Черняхівського, буд. 16/30, код ЄДРПОУ 31515456) 151 221,60 грн. основного боргу, 46 737,20 грн. інфляційних нарахувань, 11 981,73 грн. 3% річних, 2 099,41 грн. державного мита за подання позовної заяви, 223,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 049,71 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.
Матеріали справи 8/34 повернути господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Михальська Ю.Б.
Судді Отрюх Б.В.
Тищенко А.І.