Справа № 11- 437 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Шуйський А.А.
Ст.ст.191 ч.4,358 ч.1 КК України Доповідач Пазюк О.С.
м.Луцьк 29 серпня 2006 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Пазюка О.С.
суддів Лозовського А.О., Матвієнко Н.В.
з участю прокурора Артиша Я.Д.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
представника цивільного позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Іваничівського міського суду від 6 червня 2006 року, яким ОСОБА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, займається підприємницькою діяльністю, проживаючого АДРЕСА_1, згідно ст.89 КК України не судимого,
засудженого за ст.ст. 191 ч. 2, 191 ч. 4, 358 ч.1, 70 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, наділені владно-розпорядчими функціями, пов'язані з обліком, збереженням, управлянням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 3 роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого від відбуття покарання за умови, що він на протязі 2 років не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки не змінювати місце постійного проживання без згоди органів кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу залишено попередню - підписку про невиїзд. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Промагро» Іваничівського району 31351,33 грн. заподіяних збитків, в користь держави 470,77 грн. судових витрат,
ВСТАНОВИЛА: Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з грудня 2003 року по січень 2004 року продав невстановленим особам некомплектні трактори ДТ-75, Т-74, які належали підприємству, а отримані від реалізації кошти на суму 2057,05 грн., зловживаючи своїм посадовим становищем - привласнив. Крім того, протягом вересня-жовтня 2004 року повторно продав невстановленим особам 43800 кг. пшениці та 18560 кг. ячменю на суму 29294,28 грн., які зловживаючи своїм посадовим становищем, привласнив, чим завдав товариству збитки у великих розмірах.
22 жовтня 2004 року ОСОБА_2 підробив офіційний документ довідку про розмір своєї заробітної плати для отримання банківського кредиту.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи про кваліфікацію його дій судом, доведеність його вини та призначене покарання, не погоджується з вироком суду в частині задоволення цивільного позову, рахує, що суд не визнав його цивільним відповідачем по справі та цивільним позивачем визнано ОСОБА_3, а не ТзОВ «Промагро», в користь якого стягнуто збитки. Просить змінити вирок та відмовити в частині задоволення цивільного позову.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив коли і в якому обсязі він оскаржений, доповів про основні доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, та заперечення прокурора та представника цивільного позивача, які рахують, що апеляція безпідставна і в її задоволення слід відмовити, перевіривши матеріали справи прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не піддягає.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, обгрунтовані об'єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог процесуального закону та не оспорюються в апеляції.
Твердження ОСОБА_2 про те, що суд при вирішенні позову порушив норми процесуального права, спростовуються матеріалами кримінальної справи, зокрема, як вбачається з протоколу попереднього розгляду (а.с. 226) судом приєднано до матеріалів справи позовну заяву, яку вручено підсудному, протоколом судового засідання стверджується, що підсудному ОСОБА_2 роз'яснено права цивільного відповідача, згідно ст. 258 КПК України та оголошено позовну заяву (а.с. 246).
При таких обставинах колегія судців вважає, що судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову не порушені процесуальні права підсудного та його посилання на це є безпідставними.
Крім того, твердження апелянта про те, що суд цивільним позивачем визнав ОСОБА_3, а не ТзОВ «Промагро» спростовуються матеріалами справи, зокрема, дійсно ОСОБА_3 підписав позовну заяву і був на досудовому слідстві визнаний цивільним позивачем, але не в якості фізичної особи, а в якості представника юридичної особи - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Цивільний позов судом задоволено законно, оскільки доведено вину засудженого в привласненні коштів і нанесенні збитків ТзОВ «Промагро».
Перевіряючи справу в повному об'ємі, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції зайво кваліфіковані дії засудженого за ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки ці його дії охоплюються диспозицією ч. 4 ст. 191 КК України і з вироку необхідно виключити вказівку про засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 191 КК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає, що підстав для зміни вироку в частині задоволення цивільного позову немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Іваничівського районного суду від 6.06.2006 року в частині кваліфікації дій засудженого за ст. ст. 191 ч. 4, 358 ч. 1 КК України та обраного покарання - без зміни, виключивши з нього вказівку суду про засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 191 КК України.
В решті вирок залишити без змін.