Кіровоградської області
"10" жовтня 2006 р.
Справа № 17/264
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С. В.,розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 17/264
за позовом: обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кіровоград
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Водне господарство", м. Кіровоград
про стягнення 128074,76 грн.
від позивача - Слюсар О.В., довіреність № 529/21 від 10.07.06р., юрисконсульт;
від позивача - Омелькін О.М., довіреність 530/21 від 10.07.06 р., юрисконсульт;
від відповідача - Протосовицька Н.В., довіреність № 1630/21 від 06.09.06 р., представник.
В судовому засіданні 12.09.2006 року оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв. 10.10.2006 року та в судовому засіданні 10.10.2006 року- для підготовки повного тексту рішення- до 17 год. 30 хв. 10.10.2006 року.
Подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Водне господарство" на користь позивача 128 074 грн. 76 коп. боргу за надані послуги водопостачання за квітень місяць 2006 р., з яких 120026,44 грн. - основна заборгованість, 1800,38 грн. - інфляційні збитки, 5350,21 грн. - пеня та 897,73 грн. - 3 % річних.
В судовому засіданні 12.09.2006 р. позивачем подано заяву №688/21 від 04.09.2006 р. про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача на його користь 119985,67 грн. основного боргу за надані послуги водопостачання, 16696,86 грн. інфляційних збитків, 1904,58 грн. річних та 13397,34 грн. пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
На підставі договору про постачання питної води № 38 від 01.04.2006 року (далі- договір № 38 від 01.04.2006 р.), укладеного між обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (далі - "постачальник") та товариством з обмеженою відповідальністю "Водне господарство" (далі - "споживач"), позивачем в квітні місяці 2006 р. надавались відповідачу послуги водопостачання (забезпечення споживача питною водою, яка відповідає ДОСТ 2874-82 "Вода питна" в об"ємі добової та місячної подачі відповідно до плану-графіку споживання питної води), що підтверджується актом про надання води із водогону "Дніпро-Кіровоград" від 30.04.2006 р. (а.с. 17).
Відповідно до пункту 8.2. договору № 38 від 01.04.2006 р., розрахунок за фактично надану воду проводиться споживачем щоденно, при цьому кінцевий розрахунок здійснюється до 5-го числа наступного за звітним місяця, але не пізніше трьох днів з дня отримання рахунку.
Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, за надані послуги водопостачання розрахувався частково. Згідно розрахунку позивача заборгованість ТОВ "Водне господарство" перед ОКВП "Дніпро-Кіровоград" станом на 01.08.2006 р. становить 119985,67 грн.
Відповідачем на підтвердження своєчасного виконання прийнятих на себе зобов"язань надано платіжні доручення (а.с.56-61), в яких в рядку "призначення платежу" зазначено "оплата за воду за березень 2006 р. згідно дог. 47-001/21 від 27.07.2005 р.", між тим вказані платіжні документи не можуть бути належними доказами своєчасності і повноти внесення плати за договором №38 від 1 квітня 2004 р. з огляду на те, що у відповідача існують зобов"язання за договором про перевід боргу від 03.04.2006 р. за умовами якого останній прийняв на себе зобов"язання по погашенню заборгованості, що виникла із договору №47-001/21 від 27.07.2005 р. і вказані платежі могли вноситись ним в погашення заборгованості на виконання вимог договору про перевід боргу (а.с.101).
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №38 від 01.04.2006 р. в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги в сумі 119 985,67 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.п. 5.2. договору №38 від 01.04.2006р. за порушення строку внесення платежів за надані послуги водопостачання, визначених розділом 8 вказаного договору, до споживача застосовується штрафна санкція у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені, за кожен день прострочення.
На підставі зазначеного відповідачу позивачем нараховано пеню в сумі 13397,34 грн. за період з 01.05.2006 р. по 28.08.2006 р.
Між тим позивачем невірно визначено період за який мають нараховуватись штрафні санкції: кінцевим терміном виконання зобов'язання згідно договору №38 від 01.04.2006 р. є 05.05.2006р., оскільки до 5-го числа наступного за звітнім місяця відповідач повинен був повністю розрахуватись за воду, поставлену йому у квітні 2006 року. З 5 травня 2006 року мають нараховуватися штрафні санкції і припиняються нарахування через шість місяців.
За таких обставин, за прострочення виконання зобов'язання на підставі статей 549, 550 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5.2 договору №38 від 01.04.2006р. із врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. з подальшими змінами та доповненнями з відповідача на користь позивача стягується пеня в сумі 12513,82 грн. за період з 05.05.2006 р. по 28.08.2006 р.
У відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача за прострочку виконання зобов'язання відповідачу нараховано три відсотка річних, що становить від простроченої суми-1904,58 грн. та інфляційні збитки в сумі 16696,86 грн. за травень, червень та липень 2006 р., які теж підлягають стягненню.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Водне господарство" (25006, м. Кіровоград, вул. Озерна балка, 3а, р/р 26005052901751 в КБ "Приватбанк", МФО 323583, код 33142604) на користь обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009, м. Кіровоград, вул. 50-років Жовтня, 19-а, р/р 2600530070526 у КОФ УСБ, МФО 323293, код 03346822) - 119985,67 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання, 16696,86 грн. інфляційних збитків, 12513,82 грн. пені, 1904,58 грн. річних, 1511,01грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
С.В. Таран