ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 18/313
05.07.06 р.
За позовом: ТОВ «Юніфуд»;
До: ТОВ «Тодас»;
Про: стягнення 904,53 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Новикова К.М., представник, довіреність б/н від 01.01.2006 р.;
Від відповідача: Чупрій О.М., представник, довіреність №05-133 від 29.06.2006 р.;
Чернов В.А., представник, довіреність №05-140 від 05.07.2006 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 838,68 грн. заборгованості, 65,85 грн. пені, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов, а представники останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просять відмовити, посилаючись на те, що відповідач не отримував продукції від позивача. Накладна, на яку позивач посилається як на підставу поставки відповідачеві продукції, підписана невідомою особою, а тому відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.
06.02.2004 р. між сторонами укладений договір поставки товару №540/1, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки продукції відповідачеві.
Додатком від 06.02.2004 р. до договору визначені відтиск печаток (штампів), особисті підписи осіб відповідача, яким доручено отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.
Так, згідно з додатком від 06.02.2004 р. до договору уповноваженими особами відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача є завідуючі відділом: Когут В.І. та Костенко Є.В.
Додана до матеріалів справи накладна №502575 від 06.12.2005 р. не є належним доказом поставки продукції відповідачеві, оскільки зазначена накладна містить інший відтиск печатки, ніж відтиск печатки у додатку від 06.02.2004 до договору.
Крім того, накладна №502575 від 06.12.2005 р. не містить відомостей (прізвища та ініціалів) стосовно особи, яка одержала товарно-матеріальні цінності і яка своїм підписом підтверджує їх одержання.
Відповідно до п. 1.1. статті 1 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку №КО-1 і №М-20, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.07.1998 р. №263, типові форми первинного обліку №КО-1 "Прибутковий касовий ордер" та №М-20 "Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей" є обов'язковими для застосування всіма підприємствами, організаціями, філіями, відділеннями, іншими структурними підрозділами, що розташовані за межами їх територій, незалежно від форм власності та господарювання. Типова форма первинного обліку №М-20 застосовується бюджетними установами для оформлення відпуску товарно-матеріальних цінностей суб'єктам підприємницької діяльності.
Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснює їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством -отримувачем і для дозволу на вивіз їх від підприємства -поставщика, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку.
Бланк типової форми первинного обліку №М-20 є бланком суворої звітності, що потребує обліку його отримання, зберігання та використання як бланку суворої звітності; його виготовлення з типографською нумерацією відповідно до Правил виготовлення банків цінних паперів та документів суворої звітності, затвердженими Правилами виготовлення банків цінних паперів та документів суворої звітності, затвердженими наказами Міністерства фінансів України від 25.11.2993 р. №98, Служби безпеки України від 15.11.1993 р. №118 та Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.1993 р. №740.
Одним з основних реквізитів товарно-транспортної накладної є графа "одержав", у якій вказується особа, яка одержала товарно-матеріальні цінності і яка своїм підписом підтверджує їх одержання.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що накладна №502575 від 06.12.2005 р. не є належним доказом підтвердження поставки продукції відповідачеві.
Акт звірки взаєморозрахунків №685 за період з 01.01.2005 р. до 31.12.2005 р. не є доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки акт взаємозвірки розрахунків є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін повинні підтверджуватися первинними документами.
Виходячи зі змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному разі це стосувалося позивача, який би мав довести наявність обставин, на які позивач посилається у своїй позовній заяві. Такі докази у матеріалах справи відсутні і господарському суду не надані.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
О.В. Мандриченко