ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 18/277
13.07.06 р.
За позовом: ТОВ «Жильонер»;
До: ВАТ НАСК «Оранта»;
Про: стягнення 58 472,83 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Сотник С.С., представник, довіреність б/н від 01.06.2006 р.;
Сторожук Ю.М., представник, довіреність б/н від 01.06.2006 р.;
Самборська М.В., представник, довіреність б/н від 01.06.2006 р.;
Від відповідача: Чала І.М., представник, довіреність №08-03-14/132-05 від 06.09.2005 р.
На підставі статті 77 ГПК України, у справі була оголошена перерва з 22.06.2006 р. до 13.07.2006 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати ДТП, яка сталася 28.12.2005 р. у м. Києві на пр. Перемоги, страховим випадком відповідно до умов договору страхування заставлених транспортних засобів №ВО35-006/05/СТ від 04.11.2005р.; стягнути з відповідача 50 000,00 грн. моральної шкоди, 7 347,83 грн. додаткових витрат на обслуговування банківського кредиту, 1 125,00 грн. витрат на збереження та транспортування автомобіля, 584,72 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити у повному обсязі.
У вищезазначеній заяві позивач також просить з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачеві.
Відповідач у наданому відзиві на позов, а представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що:
-з письмових пояснень від 16.02.2006 р., наданих страховику водієм автомобіля марки «Субару Аутбек» (державний номерний знак АА 1291 ВА) -Ляшенко А.І., застрахованого згідно з договором страхування заставлених транспортних засобів №В035-006/05/СТ від 04.11.2005 р., посилається на те, що з місця ДТП водій не зміг викликати працівників ДАІ за допомогою мобільного зв'язку, жоден автомобіль біля місця ДТП не зупинився;
-у протоколі огляду місця ДТП УДАЇ від 28.12.2005 р. зазначено, що водій з місця ДТ зник;
-згідно з п. 5.3.3. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №100 страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо особа, що керувала застрахованим транспортним засобом після ДТП самовільно залишила місце пригоди;
-відповідач посилається на п. 4.2.3.2. договору страхування, яким передбачено, що не вважається страховим випадком заподіяння шкоди автомобілю внаслідок керування застрахованим транспортним засобом особою, яка не мала законних підстав керувати, тобто не була належним чином уповноважено на керування відповідним транспортним засобом. Пунктом 4.2.6. договору страхування визначено, що не вважається страховим випадком заподіяння шкоди автомобілю внаслідок використання його довіреною особою страхувальника -юридичної особи не при виконанні трудових обов'язків;
-ксерокопія подорожнього листа службового легкового автомобіля №441530 свідчить про те, що автомобіль був виданий 27.12.2005 р. о 07 год. 00 хв. Євтушенку І.В. та Ляшенку А.І. і повернутий о 10 год. 00 хв. Подорожній лист на використання автомобіля після 19 год. 00 хв. та 28.12.2005 р. не надавався;
-договором страхування, укладеним між сторонами, не передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з обслуговуванням банківського кредиту, витрат на збереження та транспортування автомобіля, а тому відповідач вважає вимоги позивача в зазначеній частині безпідставними.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-
04.11.2005 р. між позивачем, відповідачем та АКБ «Укрсоцбанк» укладений договір №В035-006/05/СТ страхування заставлений транспортних засобів, предметом якого є страхування відповідачем відповідно до Правил страхування транспортних засобів №100, зареєстрованих Департаментом фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України 03.02.2003 р. транспортних засобів.
Згідно з додатком №3 до договору страхування, відповідачем взятий під страховий захист автомобіль позивача марки «Субару Аутбек» (державний номерний знак АА 1291 ВА).
Згідно з довідкою Відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 28.12.2005 р. о 01 год. 50 хв. сталася ДТП, внаслідок якого автомобіль марки «Субару Аутбек» (державний номерний знак АА 1291 ВА) отримав пошкодження.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.
Відповідно до статті 12 Господарського-процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 вищезазначеної статті Цивільного кодексу України визначений перелік способів захисту прав та інтересів.
Вимога про визнання ДТП страховим випадком не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі.
Вимога про визнання ДТП страховим випадком є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Заявлена позивачем вимога про визнання ДТП страховим випадком, виходячи з вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, не є позовом про захист права, а -про встановлення юридичного факту.
Стосовно стягнення з відповідача 50 000,00 грн. моральної шкоди слід зазначити про наступне:
Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивач повинен довести в чому полягає моральна шкода, викласти обставини, якими підтверджується заподіяння моральної шкоди, довести якими саме неправомірними діями завдана моральна шкода.
Дія вищезазначеної статті Цивільного кодексу України не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів). Що ж до останніх, то відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 347,83 грн. додаткових витрат на обслуговування банківського кредиту, 1 125,00 грн. витрат на збереження та транспортування автомобіля, слід зазначити про наведене нижче:
-договором, укладеним між сторонами не передбачено стягнення зазначених вище витрат;
-підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення, до якого відноситься: протиправна поведінка особи; шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б однієї із складових цивільного правопорушення на особу не може бути покладена відповідальність. Матеріали справи свідчать про те, що у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача не підлягає задоволенню, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя
О.В. Мандриченко