ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 18/224
27.06.06 р.
За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Смірнова»;
До Української аграрної біржі;
Про визнання договору недійсним.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: В'ялий О.В., представник, довіреність б/н від 16.05.2006 р.;
Пелешко В.О., представник, довіреність б/н від 16.05.2006 р.;
Від відповідача: Гладишко Ю.П., представник, довіреність №0703205/73 від 17.04.2006 р.
Справа, в порядку статті 77 ГПК України була відкладена слуханням з 19.04.2006 р. до 25.05.2006р., з 25.05.2006 р. до 21.06.2006 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 19.04.2006 р. та від 25.05.2006 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2006 р. строк вирішення спору у даній справі був продовжений на невизначений термін.
На підставі статті 77 ГПК України, у справі з 21.06.2006 р. до 27.06.2006 р. була оголошена перерва.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №89 від 30.03.1999 р., укладений між сторонами; стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов, а представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що частиною 1 статті 21 Закону України «Про лізинг» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації договорів лізингу» державній реєстрації підлягають лише договори лізингу, що надаються під державні гарантії.
Відповідач стверджує про те, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, укладався не під надання державної гарантії, а тому оспорюваний договір не був зареєстрований.
Відповідач також посилається на те, що наявність договору про сумісну діяльність №3-98 СД від 10.06.1998 р., укладеного між позивачем та ЗАТ «Антарія» та погодженому з УАБ, спростовує доводи позивача про нереальність положень договору фінансового лізингу №89 від 30.03.1999 р., про зобов'язання позивача сплатити лізингові платежі за 1998 рік.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічного і повно з»ясувавши всі обставини даної справи, господарський суд, -
Між сторонами 30.03.1999 р. укладений договір фінансового лізингу №89, за умовами якого відповідач, з огляду на умови договору №3-98 СД від 10.06.1998 р. про спільну діяльність та відповідно до запиту позивача від 27.01.1999 р., надає останньому у вигляді фінансового лізингу з правом викупу в платне користування об'єкт лізингу на умовах, що визначені даним договором.
Пунктом 2.1. договору фінансового лізингу передбачено, що об'єктом лізингу є: комбайн CASE ІН, модель 1083, пристрій для збирання соняшнику до зернової жатки CASE ІН, модель 1010, запасні частини, що становлять єдиний комплект.
Відповідно до п. 2.2. договору фінансового лізингу відповідач передає, а позивач приймає у користування техніку: комбайн -комплект у кількості 1 штуки за ціною 196 160,00 доларів США за один комплект.
Пунктом 3.1. договору лізингу визначено, що відповідач надає позивачеві техніку у вигляді фінансового лізингу строком на 60 місяців.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.
Як визначено частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Таким чином, до оспорюваного позивачем договору фінансового лізингу слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент укладення зазначеного договору.
Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 47 Цивільного кодексу УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.
Як визначено пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про лізинг» в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
Частиною 1 статті 21 Закону України «Про лізинг» встановлено, що у разі якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.
Відповідно до пункту 1 Порядку реєстрації договорів лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 р. №913, реєстрації підлягають договори лізингу у разі, коли об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання договору лізингу надаються державні гарантії.
Матеріали справи свідчать про те, що об'єктом оспорюваного договору не є державне майно; укладений між сторонами оспорюваний договір не передбачає залучення державних коштів та об'єкт фінансового лізингу згідно з оспорюваним договором не надавався під державні гарантії, а тому господарський суд дійшов до висновку, що оспорюваний договір не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Посилання позивача на те, що при укладенні договори сторонами не дотримані суттєві умови договору, такі як: вартість техніки, вартість договору фінансового лізингу, лізингові платежі та порядок розрахунків з посиланням на те, що при укладені оспорюваного договору завищені вартість техніки та вартість договору фінансового лізингу, не приймаються господарським судом до уваги, оскільки статтею 6 Закону України «Про лізинг» визначено, що договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем.
Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України.
Зміст договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, свідчить про те, що у договорі між сторонами погоджені всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду. Посилання відповідача на невідповідність вартості техніки та вартості договору фінансового лізингу, є недоречними, оскільки зазначені обставини не є предметом розгляду даного спору.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
О.В. Мандриченко