Ухвала
Іменем України
05 червня 2008 року
Справа № 2-29/466-2008А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Заплава Л.М.,
Антонової І.В.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Абхаїрова Е.Ш., дов. № б/н від 03.01.2008 р. (Державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида");
відповідача: Скрильова О.В., дов. № 9869/09-5 від 18.12.2007 р. (Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим);
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 11 квітня 2008А по справі № 2-29/466-2008А
за позовом Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" (вул. Ген. Васильєва, 44,Сімферополь,95040)
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17,Сімферополь,95001)
про визнання нечинним рішення
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2008 року у справі № 2-29/466-2007А відмовлено у задоволені позову Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання нечинним рішення.
Не погодившись з вказаним судовим актом, Державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, котрою задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нараховані штрафні санкції в період дії мораторію передбаченого пунктом 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та таке нарахування суперечить вказаній нормі. Апелянт вважає, що відповідачем помилково нарахована недоїмка, пеня та санкції, оскільки відповідач самостійно змінював призначення платежів позивача в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
02 червня 2008 року від Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на адресу апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, вважаючи її законною.
Розпорядженням про заміну складу колегії від 05 червня 2008 року, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Фенько Т.П. і відпусткою судді Лисенко В.А. та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддів Фенько Т.П. та Лисенко В.А. замінено на Заплава Л.М. та Антонову І.В.
У судовому засіданні, призначеному на 05 червня 2008 року, представник позивача заявив клопотання в порядку статті 49 Кодексу адміністративного судочинства, про відкладення слухання справи на більш пізніший строк до прийняття Вищім адміністративним судом України рішення по справі № 2-24/16047-2006А про скасування рішень. Клопотання мотивовано тим, що ця справа пов'язана з справою № 2-24/16047-2006А.
Судова колегія відмовила у задоволені заявленого клопотання, оскільки суд не вбачає фактів, що свідчать про неможливість розгляду справи № 2-29/466-2007А про визнання нечинним рішення № 1032 від 13.12.2007 р. до вирішення Вищім адміністративним судом України справи № 2-24/16047-2006А предметом спору якої є визнання противоправними дії та скасування рішень № 691 від 01.09.2006 р. та № 1107 від 08.06.2006р.
Розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя АРК як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний №15-01-0094).
Частина 3 статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 12 статті 20 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. При цьому Закон № 1058-ІV не передбачає будь-яких підстав для звільнення від фінансової відповідальності за порушення граничних термінів сплати страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2007 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя АРК прийнято рішення № 1032 у відношенні позивача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на суму 591619,8 грн. за період з 20.04.2006р. по 07.12.2007р. та за період з 20.05.2005р. по 14.09.2006р. (а.с. 7).
Як вбачається з розрахунку до рішення № 1032 від 13.12.2007 р., воно включає період з квітня 2006 року до січня 2007 року включно за рахунком 1,5% та період з квітня 2006 року до березня 2007 року за розрахунком 4%, 32%, 42%, а також квітень 2005 року -березень 2006 року (борг до 2004 р. , але вказаний в розрахунках за квітень 2005 року -березень 2006 року) за розрахунком 1,5%, 4%, 32%, 42%. Вищезгаданий розрахунок надсилався підприємству разом з рішенням № 1032 від 13.12.2007 р., отже позивач був повідомлений за який саме місяць та на яку суму недоїмки управлінням нарахована пеня та застосовані фінансові санкції. Отже, є узгодженим.
Безпідставними є посилання позивача на те, що спірне рішення було прийнято під час дії мораторію, оскільки спірне рішення було винесені після залишення без розгляду заяви Управління Пенсійного фонду в Центральному районі міста Сімферополя про порушення справи про банкрутство позивача ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2005 року у справі № 2-29/13419-2005.
Також, є хибними судження позивача про те, що відповідач здійснює подвійне стягнення заборгованості через органи Державної виконавчої служби та суд, оскільки відповідно до пункту 8 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. При цьому, орган Пенсійного фонду не позбавлений права звернутись до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Згідно з статтею 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Згідно ухвали господарського суду АРК від 29.12.2005 р. по справі № 2-29/13419-2005 заява Управління ПФУ про порушення справи про банкрутство Державного підприємства “Видавництво і друкарня “Таврида» залишена без розгляду. Мирова угода між сторонами не була затверджена господарським судом, отже суд вважає посилання позивача на мирову угоду безпідставним (а.с. 20).
Крім того, суд не приймає посилання позивача на те, що відповідачем помилково нарахована недоїмка, пеня та санкції, оскільки відповідач самостійно змінював призначення платежів позивача в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Частина 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко встановлює, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкції в порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим є обґрунтованим, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
З урахуванням викладеного постанова у справі прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вимоги Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида", які викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 195, 198 (пункт 1), 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 11 квітня 2008А по справі № 2-29/466-2008А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді Л.М. Заплава
І.В. Антонова