Україна
Харківський апеляційний господарський суд
11 червня 2008 року Справа № 17/295-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Карбань І.С.,
судді Бабакової Л.М.,
судді Шутенко І.А. -доповідач,
при секретарі - Михайлюк О.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Хижняк О.В. (дов. №810 від 11.03.2008р.)
відповідача - Несторенко М.В. (дов. №04/09-1979 від 25.02.2008р.), Основіна К.Л. (дов. №04/09-1980 від 25.02.2008р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1219 С/2-4) Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства ВНДІ компресормаш»на рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2008 р. по справі № 17/295-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми
до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства ВНДІ компресормаш», м. Суми
про стягнення 200 000,00 грн., -
встановила:
Позивач, ВАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІ компресормаш», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 200 000,00 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, нараховану позивачем за бездоговірне постачання теплоенергії. Після уточнення позовних вимог, які були прийняті судом першої інстанції, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 152478,42 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.05.2007р. позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 152478,42 грн. заборгованості, 1524,78 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 15247,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2007р. рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2007р. по справі №17/295-06 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2007р. та рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2007р. по справі №17/295-06 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2008 р. по справі №17/295-06 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Стягнуто з ВАТ «НВАТ ВНДІ компрессормаш»на користь ТОВ «Сумитеплоенерго»152 454,27 грн. боргу, 1524,54 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду Сумської області від 25.04.2008р. по справі №17/295-06 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не застосована ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка встановлює, що відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Однак між позивачем і відповідачем не було укладено договору про надання послуг з теплопостачання. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосована ст. 181 ГК України, спираючись на яку, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір у спрощений спосіб, шляхом прийняття виконання. Також, апелянт вважає, що господарський суд Сумської області необґрунтовано дійшов висновку, що часткова оплата відповідачем поставленої теплової енергії є дією, яка породжує правові наслідки у вигляді укладення договору у спрощений спосіб. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 43 ГПК України і не враховано, що заборгованість відповідача визначена, виходячи із незаконно застосованих цін (тарифів) на теплову енергію.
Отже, апелянт вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з відповідача, а саме - не укладений договір на постачання теплової енергії між ним та позивачем, а при розрахунку суми боргу позивачем застосовано неврегульований в установленому порядку тариф на теплову енергію.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2008 р. у справі № 17/295-06 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Сумської області виходив з того, що нараховуючи суму заборгованості, позивач правомірно застосовував тарифи вартості теплоенергії виходячи з 86,03 грн. за 1 Гкал., які передбачені у рішеннях Сумської міської ради № 556 від 21.11.2000 та № 720 від 27.12.2005 року, та посилаючись на ч. 8 ст. 181 ГК України та ч.2 ст. 1213 ЦК України, ч. 1 ст. 8 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість отриманих послуг.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками господарського суду Сумської області.
З договору про постачання теплової енергії №70-Т/495 від 01.10.2004р. укладеного між ВАТ «НВАТ ВНДІ компресормаш»та Філією «Сумька ТЕЦ»ТОВ «Сумигаззбут», вбачається, що ВАТ «НВАТ ВНДІ компресормаш»був підключений та отримував теплову енергію від Сумської ТЕЦ (т. 2, а.с. 68-79)
03.08.2005р. рішенням Сумської міської ради ІV скликання від №1338-МР, у зв'язку з надзвичайною ситуацією, яка склалась на час підготовки обладнання та теплових мереж для експлуатації в осінньо -зимовий період 2005-2006 років, набранням чинності рішення господарського суду Сумської області щодо дострокового розірвання договору оренди майна по виробництву теплової та електричної енергії від 01.09.2004р. №9 з ТОВ «Сумигаззбут», було передано в оренду цілісний майновий комплекс по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії ТОВ «Сумитеплоенерго», строком на десять років.
10.10.2005р. Філією «Сумька ТЕЦ»ТОВ «Сумигаззбут»на адресу ВАТ «НВАТ ВНДІ компрессормаш»був направлений лист (вих.. №1934) в якому повідомлялось, що Філія «Сумька ТЕЦ»ТОВ «Сумигаззбут»з 01.09.2005р. припинила постачання теплової енергії, а договір №70-Т від 01.10.2004р. вважається розірваним. Також, в даному листі Філія «Сумька ТЕЦ»ТОВ «Сумигаззбут»зазначила, що відповідачу необхідно погасити заборгованість за використану теплову енергію, відпущену Філією.
10.10.2005р. на адресу відповідача було надіслано 2 примірника договору про постачання теплової енергії №70-Т від 01.10.2005р., згідно умов якого, постачальником теплової енергії є ТОВ «Сумитеплоенерго»(т.1, а.с. 98-104). Договір про постачання теплової енергії №70-Т від 01.10.2005р. був отриманий ВАТ «НВАТ ВНДІ компрессормаш»18.11.2005р. про що свідчить штамп вхідної кореспонденції вх. №04/00-3766 від 18.11.2005р. (т.2, а.с. 2)
Договір про постачання теплової енергії №70-Т від 01.10.2005р. був підписаний ВАТ «НВАТ ВНДІ компрессормаш»разом з протоколом розбіжностей та надісланий ТОВ «Сумитеплоенерго»30.11.2005р. Договір про постачання теплової енергії №70-Т від 01.10.2005р. був підписаний ВАТ «НВАТ ВНДІ компрессормаш»разом з протоколом розбіжностей отриманий ВАТ «Сумитеплоенерго»01.12.2005р. (т. 2, а.с. 3-6)
Статтею 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. та п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. на споживача покладено обов'язок укладання договору про теплопостачання.
Тобто, відносини між споживачем та надавачем послуг по теплопостачанню поза договором, відповідно до норм вищевказаних законів, виключаються, а укладення самого договору на постачання теплової енергії між споживачем та надавачем послуг є обов'язковим.
Відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
З матеріалів справи вбачається, що позивач протокол розбіжностей до суду не передав, а підписаний протокол розбіжностей до договору на постачання теплової енергії №70-Т від 01.10.2005р. направив на адресу відповідача лише 13.03.2006р., про що свідчить лист за вих..№840 від 31.03.2006р. (т.2, а.с.32)
З протоколу розбіжностей до п.п. 1.1 Договору № 70-Т вбачається, що виконавець (в даному випадку - позивач) зобов'язується надавати споживачу (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики, в термін та на умовах, передбачених договором. Тарифи, затверджені НКРЕ, додаються виконавцем до договору у вигляді додатку №1-1, який є невід'ємною частиною даного договору. При ненаданні виконавцем додатку №1-1, даний договір вважається неукладеним.
Докази затвердження Національною комісією регулювання електроенергетики тарифів на теплопостачання для ТОВ «Сумитеплоенерго»в матеріалах справи відсутні. Отже, договір на постачання теплової енергії №70-Т від 01.10.2005р. вважається таким, що не був укладеним.
Стосовно вимог позивача про відшкодування 152 454,27 грн. вартості теплової енергії, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що з позовної заяви вбачається, що розраховуючи суму вартості теплової енергії, позивач застосовував тарифи вартості теплоенергії передбачені у рішеннях Сумської міської ради № 556 від 21.11.2000 та № 720 від 27.12.2005 року, виходячи з 86,03 грн. за 1 Гкал.,
Пунктом 1 рішення виконкому сумської міської ради від 27.12.2005р. №720 «Про визначення виробників послуг і виконавців послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення в м. Суми»визначено з 01.10.2005р. виробником і виконавцем послуг населенню по. м. Суми з теплопостачання і гарячого водопостачання є ТОВ «Сумитеплоенерго». Пунктом 6 вказаного рішення встановлено, що виконавці послуг з теплопостачання до затвердження нових тарифів надають послуги за тарифами, які затверджені: - з теплопостачання - згідно з рішенням Сумської міської ради від 21.11.2000р. №556 «Про тарифи на теплову енергію ТОВ «Суми-Теко». (т.1. а.с. 61-62)
З п. 1.1 Статуту ТОВ «Сумитеплоенерго», зареєстрованого 18.08.2005р., вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»створено юридичними особами шляхом обєднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку. Згідно п. 1.5. Статуту ТОВ «Сумитеплоенерго», товариство є зновуствореним підприємством, самостійним суб'єктом господарювання. (т.1, а.с. 125-136)
Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Але згідно зі ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" (червень 2005р) до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься встановлення тарифів на теплову енергію, яка надається підприємствами та організаціями лише комунальної власності.
Статтею 13 Закону України “Про теплопостачання», передбачено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Згідно з частиною 8 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на теплову енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній території.
Колегія суддів зазначає, що позивач не є підприємством комунальної власності, а користується на праві оренди цілісним майновим комплексом по виробництву і транспортуванню теплової та електричної енергії - Сумська теплоелектроцентраль (ТЕЦ).
Отже, законодавство України не дає право позивачу надавати тепло-, електро- енергію за ціною, іншою ніж врегульований тариф.
Враховуючи, що позивач не є правонаступником ВАТ “Сумигаззбут», він не мав права нараховувати суму вартості спожитої теплової енергії відповідача за тарифами, які були встановлені для ВАТ “Сумигаззбут».
Також, колегія суддів зазначає, що як новостворене підприємство позивач не вжив заходів щодо врегулювання з НКРЕ України тарифів з теплопостачання, яке здійснюється від Сумської ТЕЦ, та не застосував саме такий тариф при визначенні розміру заборгованості відповідача, не зафіксував з відповідачем початкові показники лічильників з обліку тепло енергії, не складав акт наданих послуг, який би свідчив про фактично надані послуги з теплопостачання та їх вартість за кожен розрахунковий період.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наданий позивачем розрахунок суми вартості теплової енергії спожитої відповідачем здійснений по неврегульованому в установленому порядку тарифу на теплову енергію, є незаконним і не дає суду правових підстав для відшкодування заявленої позивачем у позові суми вартості позадоговірної теплової енергії, наданої позивачем відповідачу, через що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Відповідно до п. 73 ст. 9 вищезазначеного закону, виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії підлягає обов'язковому ліцензуванню.
Проте позивач отримав ліцензію на вказаний вид діяльності тільки 08.06.2006р., що підтверджується Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 08.06.2006р. №746. (т.5, а.с. 12)
Отже в період, за який позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання, позивач незаконно здійснював господарську діяльність і не міг надавати такі послуги.
Рішення виконкому Сумської міської ради від 27.12.2005р. №720 “Про визначення виробників послуг і виконавців послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення в м. Суми», яким позивача визнано виробником та надавачем послуг з теплопостачання в місті Суми, не може зобов'язати позивача здійснювати цю діяльність, оскільки єдиним дозвільним документом на право заняття певним видом господарської діяльності є ліцензія.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно законності та обґрунтованості позовних вимог є помилковим, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи та докази на їх підтвердження, через що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача -задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п.1 с. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу ВАТ “Науково-виробниче АТ ВНДІкомпресормаш» задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2008 року по справі №17/295-06 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з ТОВ “Сумитеплоенерго» (вул. 2-га Залізнична, 10 , м. Суми 40022, р/р26005030017001 в філії ВАТ КБ “Надра»Сумське РУ “Слобожанщина»в м. Суми, МФО 337535, код 33698892) на користь ВАТ “Науково-виробниче АТ ВНДІ компресормаш», (пр. Курський, 6, м. Суми 40022, код 00220434, р/р 26007001201 в СФ АБ “Брокбізнесбанк», МФО 337922) 762,27 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Шутенко І.А.