83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.06.08 р. Справа № 2/104
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Москаленко О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Орендного підприємства “Донецькміськтепломережа» м. Донецьк
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу “Мир-94» м. Донецьк
про стягнення заборгованості в сумі 16781,33грн.
За участю
представників сторін:
від позивача: Бондаренко В.Г., Пономаренко С.А. - за довір.
від відповідача: Курда В.Ф. - за довір.
Позивач, Орендне підприємство “Донецькміськтепломережа» м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Мир-94» м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 16781,33 грн. з яких 10760грн. - сума основного боргу, 888,81грн. - 3% річних, 5132,52грн. - індекс інфляції.
В позовних вимог позивач посилається на постачання теплової енергії Житлово-будівельному кооперативу “Мир-94» на підставі договору № 2671 та наявність заборгованості в розмірі 16781,33грн. станом на 01.04.2008р.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву, де вказує, що позивачем пропущений строк позовної давнини в відповідності до ст. 256, 257 ЦК України, крім того вказує, що заборгованість в розмірі 13164,24 грн. виникла станом на 01.04.2008р. та просить застосувати норми ст. 257 ЦК України щодо строків позовної давнини.
Розглянувши матеріали справи вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
04.10.2001р. між Орендним підприємством “Донецькміськводоканал» м. Донецьк (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом “Мир-94» (Абонент) був укладений договір про постачання теплової енергії № 2671.
За умовами вказаного договору Постачальник поставляє Абоненту до елеваторного вузла теплову енергію в якістю та кількості, визначеним за погодженням сторін, а Абонент зобов'язується її прийняти та розподілити за призначенням (п. 1 договору).
Пунктом 4.1., 4.2. договору встановлено, що облік тепло енергії що відпускається здійснюється за засобами обліку, встановленими на тепловому вводі Абонента в відповідності з “Інструкцією по обліку відпуску тепла електростанціям та підприємствам теплових мереж». При відсутності засобів обліку або виході їх з ладу оплата здійснюється відповідно затвердженим тарифам.
В обґрунтування позову, позивач вказує на те, що ним належним чином виконані умови договору, але станом на 1 квітня 2008р. за відповідачем рахується заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 10760 грн.
Згідно до акту звірки судом встановлено, що станом на 01.08.2004р. за відповідачем рахувався борг в розмірі 13164,24грн.
Позивачем за період з 30.01.2004р. по 28.07.2007р. були виставлені рахунку за надані послуги на загальну суму 135280,94грн.
За період з 30.01.2004р. по 21.12.2007р. відповідачем було сплачено 204496,28 грн. за надані послуги, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Таким чином на момент звернення позивача до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 10760 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами документів відповідачем послуги з теплопостачання, що були надані в 2005р. сплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи.
З огляду на вказане судом встановлено, що заборгованість в розмірі 10760 грн. утворилася за період з 2003р. по 2004р.
Згідно до п. 9 договору Абонент зобов'язується здійснювати оплату за теплопостачання приміщень та споруд, що належать йому на праві власності та знаходяться у нього в оперативному управління, в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, по встановленим тарифам.
Отже строк виконання зобов'язань з оплати отриманих послуг наставав 11 числа кожного місяця наступного за розрахунковим починаючи з 2003р.
Відповідач в порушення вимог п. 9 договору свого обов'язку, щодо оплати отриманих послуг не виконав у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми боргу в розмірі 10760 грн.
Вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Загальні умови виконання зобов'язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконання зобов'язання з поставки теплової енергії в період з 2003р. по липень 2005р. Що стосується виконання відповідачем зобов'язань по оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії, то такі зобов'язання відповідачем виконані не в повному обсязі, а саме не оплачені послуги з постачання теплової енергії за 2003-2004р.
Строк повного проведення розрахунків відповідачем за отриману теплову енергію наставав 11 числа кожного місяця після розрахункового починаючи з 2003р.
Оскільки відповідачем надані послуги своєчасно оплачені не були, позивач довідався про порушення його права та про особу, що порушила таке право, саме з 11 числа місяця наступного за розрахунковим починаючи з 2003р. - строк, з якого починається перебіг строку позовної давності.
Таким чином, для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості у сумі 10760грн., позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК УРСР, оскільки, право на відповідний позов виникло ще у 2003р.-2004р.
Із змісту ст.71 ЦК УРСР, положення якого діяли на час постачання теплової енергії, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
У відповідності до ст. 71 ЦК УРСР та ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.
Нормами ст. 267 ЦК України, можливість застосування яких передбачена п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Із матеріалів справи вбачається, що позов поданий до суду після закінчення строку позовної давності, оскільки позовна заява надійшла до господарського суду Донецької області 20.05.08р., про що свідчить вхідний штамп № 02-38\4550, а право на пред'явлення вимог щодо стягнення боргу у позивача виникло ще у 2003-2004 році. Тобто, з 11 числа кожного місяця наступного за розрахунковим.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у прозові. Якщо суд вважає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК України).
Поважними причинами пропущення строку позовної давності, слід визначати тільки такі причини, за якими кредитор проявляв під час перебігу строку належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно позов з причин, які від нього не залежали та не знаходились під його контролем.
Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивними непереборними, не залежать від волевиявлення сторін та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення стороною відповідних процесуальних дій.
Певного переліку та критерій поважності причин закон не встановлює.
Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом.
Позивачем заяви про поновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин суду не надано.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вказані норми закону та оскільки відповідачем до прийняття рішення по справи було зроблено заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давнини, а позивачем до матеріалів справи не надано заяви в обґрунтування поважності причини пропущення позовної давнини, відсутні підставі для задоволення позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 888,81 грн. та індексу інфляції в розмірі 5132,52 грн. то суд виходить з наступного.
Приписами ст. 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
З огляду на те, що судом встановлено, що строк для пред'явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 10760 грн. сплив то й підстав для задоволення вимог щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції відсутні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. З приводу зазначеного суд відмовляє у задоволенні вимог, щодо стягнення 3% річних в розмірі 888,81грн. та індексу інфляції в розмірі 5132,52 грн.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем пропущено строк позовної давності, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати покладаються на позивача в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову Орендного підприємства “Донецькміськтепломережа» м. Донецьк до Житлово-будівельного кооперативу “Мир-94» м. Донецьк про стягнення 16781,33грн. відмовити повністю у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.
Суддя