Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" червня 2008 р. Справа № 42/84-08 (н.р. 27/315-07)
вх. номер
Суддя Господарського суду Харківської області Яризько В.О.
при секретарі судовогозасідання Кисильовій К.В.
за участю представників сторін:
позивача - Міновський В.Є. (дов.), Мілешкін М.М. (дов.)
відповідача - Гайдар І.О. (дов.)
3-ї особи - Міністерства транспорту зв"язку України - Мілешкін М.М. (дов.)
3-ї особи - Лозівське БТІ - не з"явився
розглянувши матеріали справи за позовом: СТГО "Південна залізниця" в особі структурного підрозділу Лозівської дистанції колії, м. Лозова
до Лозівської міської ради, м. Лозова Харківської області
3-я особа Міністерство транспорту зв"язку України, м.Київ
Лозівське бюро технічної інвентаризації, м.Лозова Харківської області
про визнання права державної власності
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати право власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на нерухоме майно, що знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально - галузевого об'єднання Південна залізниця, а саме:
1.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 1 - адміністративно - виробнича будівля з підвалами (літ. А 2) 2029,7 м кв. 1936/1970 року побудови;
2.м. Лозова, вул. Миру, 4-в - побутовий корпус № 1 (літ. А 3) 1488,1 м кв. 1964/1992 року побудови;
3.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 1 - ковальський цех (літ. Г) 79,8 м кв. 1982 року побудови;
4.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 1 - столярний цех (літ. В) 253,8 м кв. 1936 року побудови;
5.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 1 - гараж дрезин (літ. Б) 422,5 м кв. 1953 року побудови;
6.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 2 - побутовий корпус № 2 (літ. А 1) 755,3 м кв. 1933 року побудови;
7.м. Лозова, Севастопольський б-р, 4-г - нежитлова будівля відділок № 24 (літ. А 1) 88,6 м кв. 1937 року побудови;
8.м. Лозова, Севастопольський б-р, 4-б - нежитлова будівля відділок № 10 (літ. А 1) 87,7 м кв. 1975 року побудови;
9.м. Лозова, вул. К. Маркса, 15-а - побутово - виробнича будівля відділок № 10 (літ. Б) 48,0 м кв. 1948 року побудови;
10.м. Лозова, вул. К. Маркса, 19-а - нежитлова будівля відділок № 10 (літ. А 1) 94,2 м кв. 1952 року побудови;
11.м. Лозова, вул. К. Маркса, 19-б - нежитлова будівля комора відділку № 10 П-8 (літ. Б 1) 53,1 м кв. 1958 року побудови;
12.м. Лозова, вул. Миру, 4-г - нежитлова будівля комора майстра № 11/12 (літ. Б) 232,2 м кв. 1970 року побудови;
13.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 23 - нежитлова комора відділку № 11 (літ. А 1) 59,7 м кв. 1965 року побудови;
14.м. Лозова, вул. Дзержинського, 1-а - побутово - виробнича будівля відділок № 12 (літ. Б 1) 94,9 м кв. 1960 року побудови;
15.м. Лозова, вул. Леніна, 95-г - нежитлова будівля відділок № 13 (літ. А 1) 75,8 м кв. 1957 року побудови;
16.м. Лозова, вул. Транспортна, 2-а - нежитлова будівля відділок № 13 (літ. А 1) 102,0 м кв. 1974 року побудови;
17.м. Лозова, вул. К. Маркса, 15-б - нежитлова будівля відділок № 20 (літ. А 1) 66,1 м кв. 1943 року побудови;
18.м. Лозова, вул. Цегляна, 2-а - нежитлова будівля кладова відділку № 12 П-20 (літ. Б 1) 31,9 м кв. 1971 року побудови.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зазначені нежитлові будівлі знаходяться на балансі структурного підрозділу Залізниці - Лозівської дистанції колії. Позивач вказує, що ці об'єкти було побудовано Залізницею за власні кошти господарським способом для забезпечення утримання в технічно - справному стані колій. Позивач наполягає на тому, що зазначені вище будівлі та споруди органом, що здійснює державну реєстрацію, на облік як безхазяйні нерухомі речі не брались. З моменту побудови цих об'єктів вони добросовісно та безперервно експлуатуються та використовуються виключно Залізницею для забезпечення виконання завдань покладених чинним законодавством на залізничний транспорт.
Позивач відзначає, що Залізниця з метою оформлення правовстановлюючих документів на зазначені вище об'єкти звернулась 14.06.2007 року до Лозівської міської ради для оформлення права власності на нерухоме майно Лозівської дистанції колії. 31.07.2007 року за № 01-21/282 від Відповідача отримано лист в якому відмовлено та необхідно звертатися до відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у межах визначених адміністративно - територіальних одиниць.
Позивач зазначає, що він звертався до державного сектору архівів СТГО Південна залізниця з запитом за № 456 від 13.06.2007 р. про надання за наявності актів вводу в експлуатацію будівель Лозівської дистанції колії. У відповіді з архіву вказано, що надати інформацію не має можливості - в архіві знаходяться на зберіганні акти вводу в експлуатацію з 1977 року по 2000 рік. З довідок Державного підприємства "Проектно - вишукувальний інститут залізничного транспорту "Укрзалізничпроект" та архівного відділу Лозівської районної державної адміністрації позивачем вбачається, що акти введення в експлуатацію новобудов Лозівської дистанції колії та відповідні рішення про їх затвердження в цих установах відсутні.
На підставі вищевикладеного, позивач і звертається до суду з позовом про визнання на вищевказане майно права державної власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.
Відповідач проти позову не заперечує, просить не стягувати з нього судові витрати в повному обсязі.
Представник третьої особи на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Лозівське бюро технічної інвентаризації, в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи на боці позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство транспорту та зв'язку України, в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.
Суд вважає, що нез"явлення третьої особи - Лозівського БТІ не перешкоджає розгляду справи, розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що СТГО "Південна залізниця" були побудовані нежитлові будівлі, які є предметом спору в даній справі, за власні кошти господарським способом для забезпечення утримання в технічно справному стані залізничних колій, з моменту побудови вони використовуються виключно залізницею для забезпечення виконання завдань залізничного транспорту.
На вказані приміщення складені технічні паспорти.
Залізниця з метою оформлення правовстановлюючих документів на зазначені будівлі зверталась 14.06.2007 до Лозівської міської Ради для оформлення права державної власності на нерухоме майно , що знаходиться на балансі Лозівської дистанції колії, на яке отримала відмову.
Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" зверталось до Державного сектору архіві Південної залізниці із запитом № 456 від 13.06.2007 про надання Актів вводу в експлуатацію будівель Лозівської дистанції колії, але з відповіді архіву встановлено, що документи в архіві не зберігаються. З довідок Державного підприємства "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту "Укрзалізничпроект" та архівного відділу Лозівської районної державної адміністрації вбачається, що акти введення в експлуатацію новобудов Лозівської дистанції колії та відповідні рішення про їх затвердження в цих установах відсутні.
Судом також встановлено, що право постійного користування землею Південною залізницею оформлено, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 з наступними змінами і доповненнями встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Стаття 32 Закону України "Про власність", який втратив чинність з 20.06.2007, встановлювала, що суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. Стаття 34 цього Закону до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності відносила, в тому числі, системи транспорту загального користування, зв'язку та Інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення.
Стаття 326 Цивільного кодексу України визначила, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.
Частина 3 статті 73 Господарського кодексу України визначає, що майно, яке є державною власністю, закріплене за державним підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління.
Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", який втратив чинність з 20.06.2007, було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.
Закон України " Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 встановив, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерства та інші органи виконавчої влади (повноважені органи управління) та інші господарські структури та уповноважені особи. Цим Законом встановлено та розмежовано компетенцію Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерств та інших органів виконавчої влади (повноважених органів управління) щодо управління об'єктами державної власності.
Стаття 6 Закону України " Про управління об'єктами державної власності" до компетенції уповноважених органів управління ( міністерств) відносить, зокрема, прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затвердження статутів підприємств; здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.
У відповідності до ст.9 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 (з наступними змінами і доповненнями) транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.
Стаття 5 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 також встановлює, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Постановою Кабінету Міністрів України" Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991 № 311 затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно залізничного транспорту, яке знаходиться у повному господарському віданні залізниць, до цього переліку не включено.
Частина 2 ст.74 Господарського кодексу України встановила, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 (з наступними змінами і доповненнями), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, у статті 4 встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності.
Пунктом 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.05.2002 з наступними змінами і доповненнями (далі -Тимчасове положення) встановлено, що обов'язковій реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Відповідно п.6 цього Тимчасового Положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 396 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. До захисту права господарського відання застосовуються положення, встановлені для захисту права власності.
В Листі Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" ( в редакції листа Вищого господарського суду України від 21.07.2006) роз'яснено, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 ГПК ( далі - підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідні положення поширюються також на підприємства і організації, які хоча й не є власниками, але володіють майном з підстав, передбачених законом ( на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління) чи договором ( наприклад, згідно з договором майнового найму).
Отже вищеперелічені нежитлові приміщення збудовані залізницею господарським способом, знаходяться на земельній ділянці, яка відведена в установленому законом порядку.
Майно, відносно якого позивач просить визнати право власності, є державним відповідно до п.4.2 Статуту "Південної залізниці", яким передбачено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.
Ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт " також встановлено, що майно, закріплене за залізницями, є загальнодержавною власністю.
Таким чином, власником майна є держава Україна, а статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця ", і в тому числі його структурні підрозділи, є суб'єктами господарювання, яким майно належить на праві господарського відання.
Згідно із ч.2 ст. 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Частиною 3 статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є нормативно та документально обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу при розподілі судових витрат господарський суд має право покласти на сторону, неправильні дії якої спричинили спір, державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Суд вважає, що спір виник через втрату залізницею актів вводу в експлуатацію збудованих будівель, тому державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати право власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв"язку України на нерухоме майно, що знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об"єднання Південна залізниця, а саме :
1.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 1 - адміністративно - виробнича будівля з підвалами (літ. А 2) 2029,7 м кв. 1936/1970 року побудови;
2.м. Лозова, вул. Миру, 4-в - побутовий корпус № 1 (літ. А 3) 1488,1 м кв. 1964/1992 року побудови;
3.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 1 - ковальський цех (літ. Г) 79,8 м кв. 1982 року побудови;
4.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 1 - столярний цех (літ. В) 253,8 м кв. 1936 року побудови;
5.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 1 - гараж дрезин (літ. Б) 422,5 м кв. 1953 року побудови;
6.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 2 - побутовий корпус № 2 (літ. А 1) 755,3 м кв. 1933 року побудови;
7.м. Лозова, Севастопольський б-р, 4-г - нежитлова будівля відділок № 24 (літ. А 1) 88,6 м кв. 1937 року побудови;
8.м. Лозова, Севастопольський б-р, 4-б - нежитлова будівля відділок № 10 (літ. А 1) 87,7 м кв. 1975 року побудови;
9.м. Лозова, вул. К. Маркса, 15-а - побутово - виробнича будівля відділок № 10 (літ. Б) 48,0 м кв. 1948 року побудови;
10.м. Лозова, вул. К. Маркса, 19-а - нежитлова будівля відділок № 10 (літ. А 1) 94,2 м кв. 1952 року побудови;
11.м. Лозова, вул. К. Маркса, 19-б - нежитлова будівля комора відділку № 10 П-8 (літ. Б 1) 53,1 м кв. 1958 року побудови;
12.м. Лозова, вул. Миру, 4-г - нежитлова будівля комора майстра № 11/12 (літ. Б) 232,2 м кв. 1970 року побудови;
13.м. Лозова, вул. 38 Гвардійської дивізії, 23 - нежитлова комора відділку № 11 (літ. А 1) 59,7 м кв. 1965 року побудови;
14.м. Лозова, вул. Дзержинського, 1-а - побутово - виробнича будівля відділок № 12 (літ. Б 1) 94,9 м кв. 1960 року побудови;
15.м. Лозова, вул. Леніна, 95-г - нежитлова будівля відділок № 13 (літ. А 1) 75,8 м кв. 1957 року побудови;
16.м. Лозова, вул. Транспортна, 2-а - нежитлова будівля відділок № 13 (літ. А 1) 102,0 м кв. 1974 року побудови;
17.м. Лозова, вул. К. Маркса, 15-б - нежитлова будівля відділок № 20 (літ. А 1) 66,1 м кв. 1943 року побудови;
18.м. Лозова, вул. Цегляна, 2-а - нежитлова будівля кладова відділку № 12 П-20 (літ. Б 1) 31,9 м кв. 1971 року побудови.
Суддя Яризько В.О.
Рішення підписано 10.06.2008р.