Галицький районний суд м.Львова
Справа № 4-1552/11
02.08.2011м. Львів
Суддя Галицького районного суду м.Львова Юрків О.Р.
при секретарі Чорненькій К.М.
за участю прокурора Феданяка В.Р.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_2 на постанову заступника прокурора Львівської області Татарина Б.С. від 20.01.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України ,-
скаржник звернувся до суду із скаргою на постанову заступника прокурора Львівської області Татарина Б.С. від 20.01.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України, покликаючись на те, що у справі відсутні підстави і приводи для порушення кримінальної справи, достатні фактичні дані які вказують на наявність ознак злочину. Підставою для порушення кримінальної справи прокурор вважав Акт № 835/23-01/32323256 від 13 жовтня 2010 року планової виїзної перевірки ДП «Львіввугілля»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 року, проведеної ДПА у Львівській області, пояснення службових осіб ДП «Львіввугілля»та ДПА у Львівській області, інші документи, зібрані в ході вказаної перевірки.
В мотивувальній частині постанови про порушення кримінальної справи зазначено, що він, працюючи генеральним директором ДП «Львіввугілля», будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, умисно, достовірно знаючи про те, що всі активи і майнові права підприємств, згідно ст.. 8 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами», з 22.07.2003 року перебувають у податковій заставі у зв'язку із існуванням заборгованості за податковими зобов'язаннями в сумі 218 985 550 грн., всупереч вимог ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», без погодження з податковим органом, уклав два договори з ТОВ «Порше Лізинг Україна»від 14.09.2009 року про придбання на умовах фінансового лізингу двох автомобілів Volkswagen Passat 2.0 I TDI, 2009 року випуску, на загальну суму 665 942 грн., та договір з ТОВ «Порше Лізинг Україна»від 05.11.2009 року про придбання на зазначених умовах автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 I V6 TDI, 2009 року випуску, вартістю 614 200 грн., всього на суму 1 280 142 грн. В подальшому, підприємством було сплачено за вказані автомобілі 760 333,82 грн., чим заподіяно шкоду охоронюваним законом державним інтересам, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.
Вважає, що дана постанова про порушення кримінальної справи є незаконною, надуманою та немотивованою з наступних підстав.
Основною ознакою даного злочину є те, що діями службової особи заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. В даному випадку ніякої шкоди його діями нанесено не було. Це підтверджується наступним:
Статтею 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на момент укладення договорів лізингу, зокрема у відповідності до п. 8.1 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передається у податкову заставу. У відповідності до п. 8.6 ст. 8 вказаного Закону України № 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме купівля чи продаж, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами що не є меншими за звичайні. У відповідності до п. 8.6.1 вказаного Закону України у разі непогодження дій, передбачених п. 8.6, настає відповідальність, передбачена законами України за ухилення від оподаткування.
У відповідності до п. 9.1.1 частини 9.1. статті 9 Закону України № 2181, який був чинним на момент укладення договорів лізингу, адміністративний арешт активів підприємства є єдиним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Підпунктом а пункту 9.1.2. частини 9.1 статті 9 Закону України № 2181 -арешт активів (тобто відповідальність) може бути застосовано, якщо з'ясується, що платник податків порушує правила відчуження активів (тобто без погодження з податковим органом).
У податкових відносинах застосування юридичної відповідальності до зобов'язаних суб'єктів податкових правовідносин завжди пов'язано з невиконанням або неналежним виконанням ними податкового обов'язку. Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає у необхідності відшкодування збитків держави та органів місцевого самоврядування внаслідок недоотримання надходжень податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів та інших цільових фондів.
З наведеного видно, що було здійснено придбання автомобілів у лізинг без погодження податкового органу, а відповідальність наступає лише за відчуження майна без погодження з податковим органом, тобто придбання рухомого та нерухомого майна особою, активи якої знаходяться в податковій заставі, без погодження з податковим органом не тягнуть за собою накладення будь-яких санкцій, що само по собі виключає заподіяння будь-яких збитків охоронюваним законом державним інтересам, а також дані автомобілі обліковуються як основні засоби на відповідних рахунках, на які нараховується амортизація.
Крім того, Податковим кодексом України, зокрема статтею 92, встановлено новий порядок погодження відповідних операцій. У відповідності до вказаної норми платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби. Тобто, на придбання майна платником податків, майно якого перебуває у податковій заставі, згода податкових органів не потрібна.
З наведеного видно, що придбання автомобілів в лізинг з наступним переданням їх у розпорядження відокремленому підрозділу «Вуглезбут»було здійснено в межах вимог законів України та не суперечить їм, і не може бути трактоване як «здійснене в інтересах третіх осіб».
Вважає, що кримінальна справа порушена безпідставно. Просить постанову скасувати.
В судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав, давши аналогічні пояснення.
Прокурор проти скарги заперечив, зазначивши, що постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України була винесена відповідно до вимог КПК України. При цьому на час винесення оскаржуваної постанови були наявні приводи для порушення справи, достатні дані, що вказували на наявність ознак злочину, при винесенні постанови про порушення кримінальної справи було додержано передбачений КПК України порядок.
Заслухавши висновок прокурора про безпідставність мотивів скарги, промову адвоката, дослідивши інші матеріали справи, матеріали дослідчої перевірки, вважаю, що скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови заступника прокурора Львівської області Татарина Б.С. від 20.01.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України приводами до її порушення є безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину передбаченого ст. 364 ч.2 КК України у діях ОСОБА_2 Підставами для порушення кримінальної справи стали, на думку прокурора, достатні дані, які містяться в матеріалах дослідчої перевірки: Акт № 835/23-01/32323256 від 13 жовтня 2010 року планової виїзної перевірки ДП «Львіввугілля»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 року, проведеної ДПА у Львівській області, пояснення службових осіб ДП «Львіввугілля»та ДПА у Львівській області, інші документи, що вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України. .
Таким чином прокурор прийшов до висновку про необхідність порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, який, на думку прокурора, працюючи генеральним директором ДП «Львіввугілля», будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, умисно, достовірно знаючи про те, що всі активи і майнові права підприємств, згідно ст.. 8 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами», з 22.07.2003 року перебувають у податковій заставі у зв'язку із існуванням заборгованості за податковими зобов'язаннями в сумі 218 985 550 грн., всупереч вимог ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», без погодження з податковим органом, уклав два договори з ТОВ «Порше Лізинг Україна»від 14.09.2009 року про придбання на умовах фінансового лізингу двох автомобілів Volkswagen Passat 2.0 I TDI, 2009 року випуску, на загальну суму 665 942 грн., та договір з ТОВ «Порше Лізинг Україна»від 05.11.2009 року про придбання на зазначених умовах автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 I V6 TDI, 2009 року випуску, вартістю 614 200 грн., всього на суму 1 280 142 грн. В подальшому, підприємством було сплачено за вказані автомобілі 760 333,82 грн., чим заподіяно шкоду охоронюваним законом державним інтересам, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.
Відповідно до ч.15 ст.236 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Зокрема, суд повинен перевіряти чи були наявними на час порушення справи передбачені ч.1 ст.94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч.2 ст.94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст.98 КПК України). Дані роз'яснення містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 04.06.2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора, про порушення кримінальної справи».
Згідно ст.98 КПК України, при наявності приводів та підстав, зазначених у ст.94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується кримінальна справа, а також її подальше спрямування.
Згідно з вимогами ст.94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як вбачається із матеріалів справи для винесення постанови про порушення кримінальної справи не було достатньо приводів та підстав, достатніх даних які вказують на наявність ознак злочину у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України.
Згідно ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення, а крім того безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину, а підставами -достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на момент укладення договорів лізингу, зокрема у відповідності до п. 8.1, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передається у податкову заставу. У відповідності до п. 8.6 ст. 8 вказаного Закону України № 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме купівля чи продаж, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами що не є меншими за звичайні. У відповідності до п. 8.6.1 вказаного Закону України у разі непогодження дій, передбачених п. 8.6, настає відповідальність, передбачена законами України за ухилення від оподаткування.
У відповідності до п. 9.1.1 частини 9.1. статті 9 Закону України № 2181, який був чинним на момент укладення договорів лізингу, адміністративний арешт активів підприємства є єдиним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Підпунктом а пункту 9.1.2. частини 9.1 статті 9 Закону України № 2181 -арешт активів (тобто відповідальність) може бути застосовано, якщо з'ясується, що платник податків порушує правила відчуження активів (тобто без погодження з податковим органом).
У податкових відносинах застосування юридичної відповідальності до зобов'язаних суб'єктів податкових правовідносин завжди пов'язано з невиконанням або неналежним виконанням ними податкового обов'язку. Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає у необхідності відшкодування збитків держави та органів місцевого самоврядування внаслідок недоотримання надходжень податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів та інших цільових фондів.
З наведеного вбачається, що в даному випадку було здійснено придбання автомобілів у лізинг без погодження податкового органу, а відповідальність наступає лише за відчуження майна без погодження з податковим органом, тобто придбання рухомого та нерухомого майна особою, активи якої знаходяться в податковій заставі, без погодження з податковим органом не тягнуть за собою накладення будь-яких санкцій, що само по собі виключає заподіяння будь-яких збитків охоронюваним законом державним інтересам. Також дані автомобілі обліковуються як основні засоби на відповідних рахунках, на які нараховується амортизація.
Крім того, Податковим кодексом України 2011 року, зокрема статтею 92, встановлено новий порядок погодження відповідних операцій. У відповідності до вказаної норми платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби. Тобто, на придбання майна платником податків, майно якого перебуває у податковій заставі, згода податкових органів не потрібна.
Акт № 835/23-01/32323256 від 13 жовтня 2010 року планової виїзної перевірки ДП «Львіввугілля», пояснення службових осіб ДП «Львіввугілля» ОСОБА_3, та ДПА у Львівській області ОСОБА_4 про обставини придбання автомобілів, інші документи, які знаходяться у матеріалах дослідчої перевірки, не містять достатніх підстав, достатніх даних які вказують на наявність ознак злочину у діях ОСОБА_2
Таким чином, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у матеріалах дослідчої перевірки достатніх приводів та підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України. Постанова винесена передчасно, на недостатньо з'ясованих обставинах, без належного аналізу та оцінки приводів та підстав для порушення кримінальної справи, прийняте рішення не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, - тому постанову про порушення кримінальної справи слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 94, 95, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суддя, -
скаргу ОСОБА_2 на постанову заступника прокурора Львівської області Татарина Б.С. від 20.01.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України задовольнити.
Постанову заступника прокурора Львівської області Татарина Б.С. від 20.01.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України скасувати.
Набрання законної сили постановою про скасування постанови про порушення кримінальної справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення власнику вилучених речей, та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області.
Суддя: О.Р.Юрків