79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.06.08 Справа № 04/14-38.1
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченко Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача -Працьовита С.М.
від відповідача (скаржник) -Козлюк З.Р.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»від 21.04.2008 року вих.№843/6-3
на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2008 року (підписане 14.04.2008 року), суддя Філатова С.Т.
у справі № 04/14-38.1
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м.Луцьк
про стягнення 8280388,25 грн.
рішенням господарського суду Волинської області від 08.04.2008 року по справі №04/14-38.1 позов задоволено частково, стягнено з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»- 6366387,39 грн. основного боргу, 50791,56 грн. пені, 1078535,54 грн. - інфляційних втрат, 325173,91 грн. річних. В частині стягнення 459499,85 грн. пені відмовлено.
Суд першої інстанції свій висновок мотивує тим, що посилання відповідача на припинення зобов'язання по договору заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2007 року №2/1-3263 до уваги не приймається, оскільки в даному випадку відповідач зараховує не вимогу, а суми, що підлягають стягненню за рішенням суду, що набрало законної сили і в силу ст.124 Конституції України є обов'язковим до виконання. Виконання судового рішення здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" на підставі виконавчого документу - наказу, а зміна порядку та способу виконання, визначеного судовим рішенням передбачає дотримання вимог ст.33 вказаного Закону та ст.121 ГПК України.
Поряд з цим, суд першої інстанції зважаючи на те, що заборгованість відповідача спричинена боргами населення, що становлять 16 704,69 тис. грн. станом на 08.04.2008р., згідно довідки ВАТ "Волиньгаз" №686/6-3 від 08.04.2008р., керуючись п.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України зменшено розмір пені, належної до стягнення, до 50 791,56 грн.
Одночасно судом відмовлено в частині стягнення пені у розмірі 2375,79 грн. у зв'язку з невірно визначеним відповідачем періодом нарахування пені.
Також суд, враховуючи ч.2 ст.625 ЦК України вважає підставними заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 1078535,54 грн. та 3% річних в сумі 325173,91 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2008 року по справі №04/14-38.1 в частині стягнення 6366387,39 грн. - основного боргу, постановити нове рішення, яким припинити провадження в цій частині, посилаючись при цьому на ст.601 ЦК України, оскільки на думку апелянта, зобов'язання ВАТ «Волиньгаз» по договору №06/05-1841 на постачання природного газу від 19.12.2005року на суму 6 366 387,43 гривень припинені заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2007 р. № 2/1-3263, відповідно до ч.3 ст.203 ГК України.
Таким чином, на думку скаржника провадження у справі слід припинити.
Представник скаржника (відповідача) вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечила, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги сторін за договором №06/05-1841 від 19.12.2005р. та заборгованість за рішенням суду у справі №6/230 не є однорідними за своєю правовою природою, отже не може мати місце припинення зобов'язання шляхом зарахування вимог, які не є однорідними.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
19 грудня 2005 року між Дочірньою компанією “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (в тексті договору - Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» ( в тексті договору - Покупець) укладено договір №06/05-1841 на постачання природного газу з протоколом узгодження розбіжностей від 24.01.2006р. та додатковими угодами 1-5 (а.с. 11-20).
На виконання умов зазначеного договору ВАТ “Волиньгаз» впродовж січня-грудня 2006 року отримало від ДК “Газ України» природний газ на суму 61 187 730,75 грн.
Постачання відповідачеві природного газу у визначеній кількості підтверджується доданими до матеріалів справи актами передачі-приймання природного газу за січень-грудень 2006 року (а.с. 21-33).
Відповідно до п.5.1. Договору (в редакції згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 24.01.2006р.) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ України від 30.09.2005р. №860 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 12.07.2000 N 759 "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний газ". Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, а за можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки) - до 15 січня 2007р.
Відповідач зобов'язання по оплаті вартості спожитого газу за період з січня по грудень 2006р. виконав частково в сумі 54 821 343,32грн.
Відповідно до п.п.1, 2, ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст.9 ЦК України та ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.
Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Посилання скаржника (відповідача) на припинення зобов'язання по договору заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2007р. №2/1-3263, не може прийматись судом до уваги, оскільки як встановлено судом вимоги сторін за договором №06/05-1841 від 19.12.2005р. та заборгованість за рішенням суду у справі №6/230 не є однорідними за своєю правовою природою, отже не може мати місце припинення зобов'язання шляхом зарахування вимог, які не є однорідними.
Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як вбачається із Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач вказує, що ДК «Газ України» має заборгованість перед ВАТ «Волиньгаз»в сумі 32643906,28 грн., яка виникла у зв'язку з різницею тарифів на транспортування природного газу. Рішенням господарського суду м.Києва від 13.07.2006 року по справі №6/230 постановлено стягнути зазначений борг на користь ВАТ «Волиньгаз», яке в подальшому залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року та Вищого господарського суду України від 21.02.2007 року. Керуючись ст.601 ЦК України, ВАТ «Волиньгаз»зменшує дебіторську заборгованість ДК «Газ України»на суму 18555755,93 грн., згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2007 року та відображає в бухгалтерському обліку суму 18555755,93 грн., а саме за договорами №06/05-1841 від 19.12.2005 року - 6366387,43 грн.; №06/05-1842 від 19.12.2005 року - 3127,66 грн.; №27/12-02-06/07-133 від 19.12.2006 року - 12186240,84 грн., як зменшення кредиторської заборгованості перед ДК «Газ України».
Слід зазначити, що в даному випадку відповідач зараховує не вимогу, а суми, що підлягають стягненню за рішенням суду, що набрало законної сили і в силу ст.124 Конституції України є обов'язковим до виконання. Виконання судового рішення здійснюється в порядку, визначеному Закону України "Про виконавче провадження" на підставі виконавчого документу - наказу, а зміна порядку та способу виконання, визначеного судовим рішенням передбачає дотримання вимог ст.33 вказаного Закону та ст.121 ГПК України.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за отриманий природний газ в сумі 6366387,39 грн. є підставною, підтверджується договором на постачання природного газу для потреб населення №06/05-1841 від 19.12.2005р. з протоколом узгодження розбіжностей від 24.01.2006р. та додатковими угодами 1-5, актами прийому-передачі природного газу за період з січня по грудень 2006р., підписаними сторонами.
Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За умовами договору №06/05-1841 від 19.12.2005р. (п.п.6.2, 6.3) в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають до задоволення щодо стягнення пені за період з 27.06.2007р. по 26.12.2007р. в сумі 507 915,62грн., розмір якої судом першої інстанції підставно зменшено до 50791,56 грн.
Крім того, судом правомірно відмовлено в стягненні пені в розмірі 2875,79 грн. в зв'язку з помилково визначеним періодом нарахування пені.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, правомірно заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2006р. по листопад 2007р. в сумі 1078535,54грн. та три відсотки річних за період з 21.02.2006р. по 25.12.2007р. в сумі 325173,91грн.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення господарського суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2008 року по справі №04/14-38.1 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.