88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а
про закриття провадження у адміністративній справі
13 червня 2008 р. Справа № 10/117
За позовом заступника прокурора м.Ужгорода в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м.Ужгород
до Ужгородської міської ради, м.Ужгород
про визнання незаконним рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 13.06.07 №357 «Про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно».
Суддя І.В.Івашкович
при секретарі судового засідання Марич О.М.
за участю представників:
позивача: Лазаренко В.Г., завідувач відділу юридичного забезпечення виконавчого апарату Закарпатської обласної ради, довіреність №01-32/93 від 19.04.06
відповідача: Полтавцева Т.В., довіреність № 02-11/123 від 16.10.07
В засіданні приймали участь: Старший прокурор відділу прокуратури Закарпатської області Костак В.В.
Третьої особи КП «Ужгородська міська друкарня» -Талабішка М.І., юрисконсульт, довіреність №132 від 06.12.06
У судовому засіданні 10.06.08 оголошувалась перерва до 13.06.08 10 год. 00 хв
СУТЬ СПОРУ: заступник прокурора міста Ужгорода звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м.Ужгород до Ужгородської міської ради, м.Ужгород про визнання незаконним рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 13 червня 2007р. №357 «Про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно»
Заявою №1248/вих.08 від 28.05.08 заступника прокурора м.Ужгород позовні вимоги уточнено.
Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення, яким скасовано свідоцтво серії САА№ 114594 від 08.06.05 про право власності Закарпатської обласної ради на нерухоме майно -будівлю в м.Ужгороді, вул Руська, 13, винесено в порушення норм ст.ст. 2, 4, 35, 56, 57 Закону України «Про власність», ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України, ст. 49 Конституції України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Зазначено, що вказане рішення Ужгородської міської ради прийнято всупереч норм законодавчих та підзаконних актів, що регулюють повноваження Ужгородської міської ради в сфері власності, а тому прокуратурою м.Ужгорода опротестовано зазначене рішення, протест за результатами розгляду міською радою був відхилений.
Наголошено, що ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» врегульовано виключні повноваження сільських, селищних, міських рад, зокрема, п.30 визначено повноваження відповідної ради щодо користування та розпорядження комунальною власністю відповідної територіальної громади.
Позивач зазначає, що в даному випадку рішення від 13.06.07 №357 винесено Ужгородською міською радою з перевищенням меж наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, оскільки будівля в м. Ужгород по вул. Руська,13 не належить до комунальної власності м. Ужгород, а відповідно до розпорядження Представника Президента України у Закарпатській області від 07.12.1992р. №448 «Про розмежування державного майна в Україні, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування» вказану будівлею передано до комунальної власності області.
Представником Закарпатської обласної ради та прокурором позовні вимоги підтримано.
Представник відповідача заявила клопотання про закриття провадження у даній справі, оскільки вважає, що дана справа не підвідомча господарському суду як адміністративному суду. Посилаючись на положення п. 15 листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/672 від 14.06.1993р. (із наступними змінами) «Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів», позивач стверджує, що оскільки в даному випадку на оскаржуване рішення Ужгородської міської ради №357 від 13.06.07 було винесено протест прокурора м. Ужгорода №2010вих.07 від 31.07.07, який рішенням Ужгородської міської ради №470 від 27.09.2007р. було відхилено, то відповідно до ч.4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру» із заявою про визнання незаконним рішення №357 від 13.06.07 прокурор має звертатись до суду загальної юрисдикції.
Представником третьої особи підтримано позицію відповідача.
Прокурором у процесі та представником Закарпатської обласної ради заперечено проти доводів відповідача, обґрунтованих з посиланням на ч.4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру», та наголошено, що в даному випадку заступник прокурора м. Ужгорода звернувся із адміністративним позовом в межах повноважень, врегульованих ст.20 Закону України «Про прокуратуру».
Представник відповідача, окрім того, надала пояснення про те, що оскаржуваним рішенням Ужгородської міської ради №357 від 13.06.07 було скасовано свідоцтво від 08.06.05 про право власності на нерухоме майно у зв'язку із порушенням врегульованого на той час порядку оформлення права власності та видачі відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд констатує такі висновки.
Суд відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача про те, що з огляду на обставини відхилення внесеного на рішення Ужгородської міської ради №357 віл 13.06.07 протесту прокурора м. Ужгорода, заява прокурора про визнання незаконним рішення має подаватись до суду загальної юрисдикції відповідно до ст.21 Закону України «Про прокуратуру».
Суд вважає, що врегульований ст.21 Закону України «Про прокуратуру» порядок подання прокурором до суду заяви про визнання акту незаконним у разі відхилення протесту прокурора, не виключає права прокурора звертатись до суду із відповідною заявою в межах наданих йому ст.20 п.6 Закону України «Про прокуратуру» повноважень.
Разом з тим, із фактичних обставин і матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини сторін (Закарпатської обласної ради та Ужгородської міської ради) пов'язані із вирішенням питання щодо правомірності оформлення права власності згідно з виданим свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.06.05.
В даному випадку зачіпаються майнові права і інтереси сторін щодо права власності на спірну будівлю в м.Ужгород, вул.Руська,13, а відтак спірні правовідносини не відносяться до публічно-правових відносин в розумінні ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з вищенаведеного, даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі слід закрити на підставі п.п.1 п.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 157, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Закрити провадження в адміністративній справі.
2.Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
3.Ухвала набирає законної сили, та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В.Івашкович