18.06.08р.
Справа № 35/71-08(22/3(9/480-06)-07)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Києва", м. Київ
до Державного підприємства "Хлібна база № 73", с. Павлопілля Нікопольського району Дніпропетровської області
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротранс",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 135690,04 грн.
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
від позивача - Зубець О.В., менеджер, дов. №67 від 12.05.2008 р. Романова І.М., юрисконсульт, дов.№22 від 28.03.2008 р.
від відповідача - Ткаченко М.В., юрист, дов. від 18.12.2007р.
від третьої особи - представник не з"явився
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.05.2008 р. по 18.06.2008 р.
ТОВ "Хліб Києва" звернулось у жовтні 2006 року із позовом до ДП "Хлібна база № 73", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 135 690,04 грн, що спричинені додатковими витратами на оплату послуг залізниці, які виникли внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором № 101/05 від 29.11.2005р. та необхідністю повернення на адресу відповідача вагонів з неякісним зерном та з повторною доставкою зерна у кількості 970,950 тонн.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів фактичної сплати зазначених грошових коштів та не доведено, що він реально поніс збитки.
Ухвалою суду від 06.03.2007р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ компанію "Агротранс".
Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2008р. скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2007р. у справі № 22/3(9/480-06)-07 та справа передана для розгляду по суті господарському суду Дніпропетровської області.
Розпорядженням в.о. голови суду від 17.04.2008 р. справа передана до розгляду судді Широбоковій Л.П.
При новому розгляді справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем не надано жодного документального підтвердження фактичної сплати грошових сум в установах банків, а саме копій платіжних банківських доручень, квитанцій про сплату грошових сум в установи банків тощо, що ставить під сумнів понесення матеріальних збитків позивачем у вказаних ним розмірах та не доведено, що він реально поніс збитки.
Відповідачем заявлено клопотання від 29.05.2008р. про зупинення провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що на підставі Наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву №38 від 21.02.2008р. здійснюється припинення Державного підприємства "Хлібна база № 73" шляхом його приєднання до Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2», про що 28.05.2008р. надані документи державному реєстратору для проведення реєстраційних дій.
18.06.2008р. відповідач повторно заявив клопотання про зупинення провадження у справі з тих же підстав та вказує, що прийняття рішення стосовно прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється, може утруднити або зробити взагалі неможливим виконання цього рішення.
Третя особа в судові засідання не з'явилася, пояснень у справі не надала.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Києва" (замовник) та відповідачем Державним підприємством "Хлібна база № 73" (виконавець) було укладено договір від 29.11.2005р. за №101/05 на надання послуг по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відпуску зерна та насіння масляничних культур строком дії -до виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторонами також укладено Доповнення до договору, в якому визначена ціна послуг, та Додаткову угоду №1 від 29.11.2005р.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу на зберігання зерно пшениці, що підтверджується складськими квитанціями за №72/05 від 29.11.2005р., №77/05 та №78/05 від 15.12.2005р. про прийняття відповідачем на зберігання 3500 тонн пшениці продовольчої 3 класу, яка відповідала ДСТУ 3768:2004.
Відповідно до умов п. 7.1. договору строк зберігання зерна встановлено до 31.05.2006р. Виконавець зобов'язався забезпечити своєчасне приймання, сушку, очистку та збереження продукції зданої замовником, але не вище обмежувальних кондицій (п. 3.1. договору) та здійснювати відпуск продукції у строки, попередньо узгоджені із замовником.
В грудні 2005р. відповідач направив позивачу зі зберігання зерно пшениці в 20-ти вагонах загальною кількістю 1 363 600 кг.
При прийманні зерна по якості було встановлено, що пшениця не відповідає третьому класу внаслідок зараження шкідниками та прілості, що підтверджено актами від 21.12.2005р., від 25.12.2005 р., від 23.12.2005р., від 21.12.2005р. та від 23.12.2005р.
Визначення якості зерна проводилося незалежною лабораторією Закритого акціонерного товариства «Київмлин» за участю представників позивача та відповідача. Проби відбиралися безпосередньо з вагонів через верхні люки.
Відповідачем визнано постачання зерна із зберігання, що не відповідає умовам договору та ДСТУ 3768:2004, що підтверджується листом відповідача без номера та дати, згідно якого він просить зерно неналежної якості в кількості 944 150 кг повернути йому на станцію Павлопілля та зобов'язується поставити якісне зерно в цій кількості. Листом №277 від 26.12.2005р. відповідач повідомив позивача, що готовий прийняти назад ще два вагони із неякісним зерном - №95447850 та №95753935. Крім того, за дорученням відповідача 9 вагонів із зерном загальною вагою 617 400 кг було переадресовано філії «Київкомбікорм», що підтверджується листом відповідача №267 від 22.12.2005р., актом приймання-передачі від 27.12.2005р.
Відповідно до умов договору відповідач повинен забезпечити очистку зерна та несе повну матеріальну відповідальність за кількісне збереження продукції та її якісні показники (пункти 3.1. та 6.1. договору).
На стадії приймання продукції від органів транспорту відповідач фактично визнав повернення ним неякісного зерна із зберігання, що не заперечується відповідачем при розгляді справи.
Із 20-ти вагонів отриманого неякісного зерна позивач направив 9 вагонів на філію «Київкомбікорм» та 11 вагонів із зерном повернув відповідачу, що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу № 95614418, № 95669412, №95832887, №95322285, №95453353, №95759015, №95677411, №95752747, №95636865, № 95447850, №95753935.
Взамін неякісного зерна відповідач відвантажив позивачу зерно в 14 вагонах в загальній кількості 970 950 кг, що підтверджується накладними №45202930, №45202933, №45202932, №45202934, №45202931, №45202943, №45202941, №45202940, №45202942, №45202936, № 45202937, № 45202938, № 45202935, №45202939.
Як вбачається із викладеного між сторонами склалися правовідносини зберігання, які регулюються ст. 294 Господарського кодексу України, главою 66 Цивільного кодексу України та Законом України «Про ринок зерна в Україні».
За договором зберігання зберігач зобов'язується зберігати річ та повернути її поклажедавцеві в схоронності.
Відповідно до ст.ст. 950, 951 Цивільного кодексу України зберігач несе відповідальність за втрату або пошкодження речі, переданої на зберігання на загальних підставах, та зобов'язаний відшкодувати поклажодавцеві збитки, завдані пошкодженням або втратою речі.
За вимогами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазначала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
З огляду на викладене, відповідальність зберігача не обмежується лише відшкодуванням збитків, завданих втратою або пошкодженням речі, а охоплює також інші збитки поклажедавця, пов'язані з неналежним зберіганням.
За умовами п. 3.13, 3.15 договору та ст. 948 Цивільного кодексу України обов'язок по забиранню речі у зберігача, а, отже, і пов'язані з цим витрати, покладаються на поклажедавця (замовника по договору).
Разом з тим, в зв'язку із заміною неякісного зерна, яке повернув відповідач із зберігання, позивач поніс додаткові витрати, які виразилися в наступному:
- в оплаті залізничного тарифу за повернення 11 вагонів з неякісним зерном на адресу відповідача, який склав 45 475, 20 грн, що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу №95614418, №95669412, №95832887, №95322285, №95453353, №95759015, №95677411, №95752747, №95636865, № 95447850, №95753935, переліками 2412-1512 з 24.12.2005р. по 25.12.2005р., переліками 2812-1912 з 28.12.2005р. по 29.12.2005р., платіжними дорученнями про оплату залізничного тарифу та станційних зборів №7928 від 21.12.2005р.. №7929 від 21.12.2005р., №7976 від 26.12.2005р., договором із залізницею про організацію перевезень вантажів.
- в витратах, пов'язаних з повторною доставкою зерна у кількості 970 950 кг від відповідача, організацію перевезення якого здійснило Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс»на підставі укладеного з позивачем договору №83 від 29.11.2005р. про надання послуг по організації доставки сільськогосподарської продукції залізничним транспортом по території України, що включало в себе організацію завантаження вагонів, оплату залізничних видатків, оформлення провізних та інших документів. Про виконання відвантаження позивачем та ТОВ «Агротранс»були складені акти приймання-здачі виконаних робіт №2 від 31.03.2006р. та №3 від 14.04.2006р. Згідно вказаних актів позивач сплатив ТОВ «Агротранс»за виконані роботи 78 950, 62 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1179 від 15.03.2006р. Надходження на адресу позивача вказаного зерна підтверджується накладними №45202930, №45202933, №45202932, №45202934, №45202931, №45202943, №45202941, №45202940, №45202942, №45202936, № 45202937, № 45202938, №45202935, №45202939.
- в додаткових витратах на оплату станційних зборів та плати за користування вагонами на станції Київ-Петрівка до приїзду представника відповідача і приймання зерна пшениці за якістю, що підтверджується переліком 2212-2213 з 22.12.2005р. по 23.12.2005р.: накопичувальною карткою № 211219, накопичувальною карткою № 21123; переліком 2412-2512 з 24.12.2005р. по 25.12.2005р.: відомостями платежів за користування вагонами №123082, №123085, накопичувальною карткою №231201, №231201; переліком 2812-2912 з 28.12.2005 р. по 29.12.2005 р.: накопичувальною карткою № 271219, відомістю платежів за користування вагонами № 271231; платіжними дорученнями про оплату залізничного тарифу та станційних зборів №7928 від 21.12.2005р.. №7929 від 21.12.2005р., №7976 від 26.12.2005р. Всього вказаних зборів позивачем сплачено 11 615,99 грн.
Умовами відповідальності у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту їх наявності, порушення стороною зобов'язання та причинний зв'язок між порушеним зобов'язанням та завданими збитками.
Судом встановлено, що відповідач порушив своє зобов'язання щодо належного зберігання зерна, в зв'язку з чим здійснив заміну зерна, яка викликала додаткові витрати у позивача (реальні збитки). Разом з тим, не всі понесені позивачем витрати, що заявлені ним до стягнення, пов'язані безпосередньо з порушенням відповідачем свого зобов'язання.
Витрати позивача пов'язані із сплатою за користування та зберігання вагонів, які позивач сплатив за час простою вагонів з неякісним зерном до приїзду представника відповідача, в сумі 10 499,94 грн підлягають стягненню з відповідача, оскільки пов'язані саме з надходженням неякісного зерна. А плата за подачу та доставку вагонів в сумі 1 116,05 грн стягненню не підлягає, оскільки повинна сплачуватися вантажоодержувачем незалежно від постачання продукції належної чи неналежної якості.
Витрати понесені з оплатою залізничного тарифу на повернення 11 вагонів з неякісним зерном в сумі 45 475,20 грн являються реальними збитками позивача, пов'язаними з порушенням зобов'язання відповідачем, та також підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Як було встановлено вище, обов'язок по забиранню речі у зберігача, покладається на поклажедавця (замовника по договору). Таким чином, витрати позивача, пов'язані з оплатою послуг експедитора, здійснені ним на виконання свого обов'язку, та ця відповідальність не може бути покладена на відповідача.
З відповідача підлягають стягненню лише реальні збитки позивача, пов'язані з повторним відвантаженням зерна зі зберігання, а саме сплачений залізничний тариф за перевезення 14 вагонів, який складає 58 184, 40 грн. Крім того, як вбачається з актів приймання-здачі виконаних робіт №2 від 31.03.2006р. та №3 від 14.04.2006р. ТОВ «Агротранс»здійснило виготовлення та оплату ЗПУ на вагони в кількості 98 штук по ціні 90,72 грн за одиницю загальною вартістю 8 890,56 грн, що є обов'язковим для відвантаження вантажу, та вказані витрати також є реальними збитками, пов'язаними з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, та підлягають стягненню з нього.
З вище названих актів не вбачається інших витрат ТОВ «Агротранс», що є обов'язковим для відвантаження вантажу, їх кількості та вартості, а лише взагалі зазначено про організацію відвантаження, оплату сертифікації, тощо, та вказані витрати не підлягають стягненню з відповідача за недоведеністю.
З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі 123 050,10 грн. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію відповідача від 11.07.2007р. його повна назва - Державне підприємство "Хлібна база № 73" Державного комітету України з державного матеріального резерву. Зважаючи на це, суд вважає за необхідне замінити відповідача на належного, виклавши його назву відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію відповідача від 11.07.2007р.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом відхиляється, виходячи з наступного. Відповідно до наданих відповідачем документів прийнято рішення про припинення відповідача шляхом приєднання його до Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2», про що 28.05.2008р. надані документи державному реєстратору для проведення реєстраційних дій (Наказ Державного комітету України з державного матеріального резерву №38 від 21.02.2008р. та №93 від 20.03.2008р.).
Порядок припинення суб'єкта господарювання встановлено ст.ст. 59-61 Господарського кодексу України. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, який вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу. На час розгляду справи майно та інші майнові чи немайнова права та обов'язки відповідача не передані правонаступнику, відповідач не позбавлений статусу юридичної особи, може мати права та нести обов'язки. Рішення у справі буде обов'язковим для правонаступника відповідача, заміна сторони у справі здійснюється відповідно до вимог ст. 25 Господарського процесуального кодексу України на любій стадії розгляду справи, включаючи виконання рішення суду. З огляду на викладене, відсутні підстави для зупинення провадження у справі, яке тільки призведене до порушення розумного строку вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 25, 44, 49, 79, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 936, 949, 951, 977 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
Замінити відповідача Державне підприємство "Хлібна база № 73" на належного відповідача Державне підприємство "Хлібна база № 73" Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 73»Державного комітету України з державного матеріального резерву -53250, с. Павлопілля Нікопольського району Дніпропетровської області, вул. 40 років Перемоги, код ЄДРПОУ 20204928 (п/р 26004840390100 в ДОД АППБ «Аваль», МФО 305653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Києва»-03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32313105 (п/р 2600800017225 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670) збитки -123 050,10 грн (сто двадцять три тисячі п'ятдесят грн 10 коп), витрати по сплаті держмита -1 230,50 грн (одна тисяча двісті тридцять грн 50 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 106,91 грн (сто шість грн 91 коп).
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
Л.П. Широбокова
Рішення підписано 20 червня 2008 р.