Справа № 2-1794/2011р.
07 липня 2011 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді - Труханової Л.М.
при секретарі -Чикаленковій Я.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Харцизька в особі Харцизької міської ради, третя особа -державний нотаріус Першої харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 про визнання недійсною заяви про видачу свідоцтва про прийняття спадщини по закону, встановлення факту фактичного прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими АДРЕСА_1 м.Харцизька. Вказаний житловий будинок належав спадкодавцеві на праві власності: ? частина відповідно до рішення народного суду 2 дільниці Харцизького району №2-46/56р. від 30.01.1956р., яке набрало чинності 10.02.1956р., ? частина -на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18.12.1982р. державним нотаріусом Першої харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 Згідно з ст.. 529 ЦК України в редакції 1963р., який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у т.ч. усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є її діти -він та син від першого шлюбу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 На час смерті матері він постійно проживав разом з нею за адресою АДРЕСА_1, доглядав її, здійснив похорон. Після її смерті він фактично прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживав в спадковому будинку, доглядав за ним, робив ремонт, зокрема, перекрив дах, замінив огорожу, користувався земельною ділянкою, городом біля дому. Вказані дії свідчать про те, що він прийняв спадщину фактично. Протягом 6 місяців після відкриття спадщини він не звертався до нотаріальної контори із відповідною заявою, оскільки у випадку фактичного прийняття спадщини це не було обов'язковим. В даний час відбулися зміни в діючому законодавстві і у зв'язку з необхідністю оформлення право установчих документів на спадкове майно 18.06.2011р. він звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою. Однак 16.09.1992р. до Першої харцизької державної нотаріальної контори також надійшла заява ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, яка була нотаріально засвідчена державним нотаріусом Спаської державної нотаріальної контори Приморського краю 29.08.1992р. Його брат по материнській лінії ОСОБА_5 на час відкриття спадщини постійно мешкав в Російській Федерації, в м.Спаське-Дальнем Приморського краю, догляд за матір'ю не здійснював, спадковим майном не користувався, будь-яких дій щодо його утримання не вчиняв. Крім того, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 Спадкоємців першої черги після його смерті немає. Свідоцтво про право на спадщину за законом відповідно до його заяви від 29.08.1992р. йому не видавалось, у зв'язку з чим він не набув права власності на спадкове майно. Також зазначає, що заява ОСОБА_5 від 29.08.1992р. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ним особисто не підписана, незважаючи на те, що засвідчена державним нотаріусом. Таким чином, вона є недійсною. Враховуючи вищевикладене, вважає, що він, як спадкоємець першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном відповідно до ст..549 ЦК України 1963р., тому правомірно набув право власності на нього.
Просить визнати недійсним заяву ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, засвідчену державним нотаріусом Спаської державної нотаріальної контори Приморського краю 29.08.1992р., встановити факт фактичного прийняття ним спадщини у вигляді житлового будинку загальною площею 38,6кв.м. з господарськими АДРЕСА_1 м.Харцизька Донецької області, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1. та визнати за ним в порядку спадкування право власності на вказаний житловий будинок.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 повністю підтримав заявлені вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в суд не прибув, надав заяву про слухання справи у його відсутність, просить прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Третя особа в суд не прибула, надала заяву про слухання справи у її відсутність у зв'язку з знаходженням у відпустці.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за наступними підставами.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла ОСОБА_3.
Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими АДРЕСА_1 м.Харцизька.
Вказаний житловий будинок належав спадкодавцеві на праві власності: ? частина відповідно до рішення народного суду 2 дільниці Харцизького району №2-46/56р. від 30.01.1956р., яке набрало чинності 10.02.1956р., ? частина -на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18.12.1982р. державним нотаріусом Першої харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_4
Згідно з ст.. 529 ЦК України в редакції 1963р., який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у т.ч. усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст.. 529 ЦК України 1963р. є її діти -позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно інформації Першої харцизької державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу, з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулись ОСОБА_5 16.09.1992р. та ОСОБА_1 18.06.2011р.
Заява ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, яка була нотаріально засвідчена державним нотаріусом Спаської державної нотаріальної контори Приморського краю 29.08.1992р.
ОСОБА_5 на час відкриття спадщини постійно мешкав в Російській Федерації, в м.Спаське-Дальнем Приморського краю, догляд за матір'ю не здійснював, спадковим майном не користувався, будь-яких дій щодо його утримання не вчиняв.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 Спадкоємців першої черги після його смерті немає. Свідоцтво про право на спадщину за законом відповідно до його заяви від 29.08.1992р. йому не видавалось.
Крім того, заява ОСОБА_5 від 29.08.1992р. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ним особисто не підписана, незважаючи на те, що засвідчена державним нотаріусом.
На час смерті ОСОБА_3 позивач по справі ОСОБА_1 постійно проживав разом з нею за адресою АДРЕСА_1, доглядав її, здійснив похорон. Після її смерті він проживав в спадковому будинку, доглядав за ним, робив ремонт, зокрема, перекрив дах, замінив огорожу, користувався земельною ділянкою, городом біля дому.
Згідно ст.. 548 ЦК України в редакції 1963р. для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно ст.. 549 вказаного кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ст.. 561 ЦКУ України в редакції 1963р. свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до загальних положень цивільного законодавства, що діяло, як на час відкриття спадщини, так і зараз, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, крім підстав, прямо визначених законом, є правочини та інші юридичні факти.
Так, підставою виникнення прав та обов'язків у сфері спадкування є звернення особи із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. При цьому, відповідно до ст.. 12, 203 ЦК України волевиявлення особи, що звертається з цією заявою, повинно відповідати його внутрішній волі, бути вільним і здійсненим на власний розсуд. Недодержання цієї умови відповідно до ст.. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно з п.16 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту №20/5 від 03.03.2004р., нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що подана 29.08.1992р. ОСОБА_5 заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, є недійсною, оскільки особисто не підписана заявником, будь-яких відомостей про неможливість особисто підписати цю заяву внаслідок фізичної вади чи хвороби, зроблених нотаріусом при посвідченні заяви, вона не містить, у зв'язку з чим є підстави вважати, що відсутність особистого підпису на вказаній заяві може свідчити про відсутність вільного волевиявлення особи, зафіксованого належним чином.
Також суд приходить до висновку, що оскільки позивач на час смерті своєї матері ОСОБА_3 постійно проживав з нею за адресою АДРЕСА_1, доглядав її, здійснив похорон, а після її смерті залишився проживати в спадковому будинку, доглядав за ним, робив ремонт, зокрема, перекрив дах, замінив огорожу, користувався земельною ділянкою, городом біля дому, то в даному випадку має місце фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном. Вказані дії свідчать про те, що позивач прийняв спадщину фактично відповідно до вимог ст.. 549 ЦК україни 1963р.
Згідно ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Згідно ст.. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Зокрема, в порядку спадкування спадкується право власності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач, як спадкоємець першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном відповідно до ст..549 ЦК України 1963р., тому правомірно набув право власності на нього.
Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.
Керуючись ст.. 548,549,561 ЦК України 1963р., ст.11,12,203,215,328,1216 ЦК України, ст.. 1,10,11,60,159,212-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади м. Харцизька в особі Харцизької міської ради, третя особа -державний нотаріус Першої харцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 про визнання недійсною заяви про видачу свідоцтва про прийняття спадщини по закону, встановлення факту фактичного прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину задовольнити повністю.
Визнати недійсним заяву ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, засвідчену державним нотаріусом Спаської державної нотаріальної контори Приморського краю 29.08.1992р.
Встановити факт фактичного прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді житлового будинку загальною площею 38,6кв.м. з господарськими АДРЕСА_1 м.Харцизька Донецької області, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на житловий будинок загальною площею 38,6кв.м. з господарськими АДРЕСА_1 м.Харцизька Донецької області.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: