Справа №: 2-а/0306/6542/2011
м. Ковель 29.07.2011
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Луньової Т.М..,
розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач зазначила, що вона є дружиною померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліда другої групи, захворювання та смерть якого пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в зв'язку з чим отримує пенсію в розмірі 50% за втрату годувальника від його пенсії. Позивач вважає, що має отримувати державну пенсію по інвалідності, на підставі ст.ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розрахунку 4 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника. Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної їй пенсії не відповідає розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просить визнати дії відповідача протиправними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, а саме - за період з 01 травня 2011 року по 30 червня 2011 року включно нарахувати та виплати пенсію відповідно до вказаних статей, з урахуванням виплачених сум, а також виплатити щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника за цей же період.
Відповідач позов не визнав повністю і заперечив його тим, що доводи позивача необґрунтовані і підстав для перерахунку та виплати їй пенсії та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в інших розмірах немає.
Дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що вимоги позивача слід задовольнити частково.
Позивач є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів аварії на ЧАЄС 1 категорії, захворювання та смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою та отримує пенсію по втраті годувальника, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Дана обставина визнається і відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров"я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка діяла у період з 01 травня і діє зараз, особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам другої групи, призначається державна пенсія по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно вимог ч. 1 ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до чинної на час правовідносин ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утримані, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Наявність таких прав у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім цього це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Таким чином, позивач мала право на виплату їй пенсії та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника у вказаних розмірах.
Однак, ця пенсія виплачується їй в меншому розмірі.
Наведені відповідачем підстави для такої виплати необґрунтовані.
Обов'язок призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу, зокрема підвищення до неї, покладений на відповідача (пп. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 8-2).
Розмір мінімальної пенсії має визначатися виключно Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2 ст. 5 цього Закону). І цей розмір визначений абзацом першим частини першої ст. 28 цього Закону - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки вказаний розмір визначений законом, відповідач не вправі був керуватися для його визначення нормативно-правовими актами з меншою, ніж закон, юридичною силою, зокрема, постановами Кабінету Міністрів.
До того ж, пенсія позивачу призначалася не лише на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а й на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч. 3 ст. 54, останній абзац ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, виходячи з викладеного, розмір мінімальної пенсії за віком, а отже, розмір належної позивачу до виплати пенсії ніяким чином не міг і не може визначатися нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а лише законом, до того ж, існують закони, які дають змогу такий розмір визначити.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку розміру пенсії, діяв неправомірно і порушив право позивача на отримання пенсії та компенсації в разі втрати годувальника у належному розмірі.
Відповідно до ст. ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 52 , 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового прожиткового мінімуму.
Оскільки щомісячна компенсація за втрату годувальника має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачем повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає, що для відновлення останнього необхідно і достатньо визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 травня 2011 року по 18 червня 2011 року включно державну пенсію по втраті годувальника в розмірі 4 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком на підставі ст.ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які обчислюються відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 травня 2011 року по 18 червня 2011 року включно, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно виплат за період, починаючи з 19 червня 2011 року, то згідно з .п.4 Прикінцевих положень до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким вказаний розділ доповнений відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"»від 14 червня 2011 року № 3491-VI і який набрав чинності 19 червня 2011 року, установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51,52 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Тобто, починаючи з 19 червня 2011 року, порядок та розміри зазначених виплат мають встановлюватись Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст.11, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2,186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.50, 54, 55, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.2 ст.5, ст.28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.4 Прикінцевих положень до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у місті Ковелі Волинської області протиправними і зобов'язати його нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по втраті годувальника в розмірі 4 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком на підставі ст.ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які обчислюються відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 травня 2011 року по 18 червня 2011 року включно, з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову підлягає до негайного виконання.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту отримання її копії.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, і є в цьому випадку остаточною.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий:Т. М. Луньова