Кіровоградської області
"17" червня 2008 р.
Справа № 4/145
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Ю.І. Хилька розглянув справу № 4/145, за участю секретаря судового засідання - Волоткевича А.В.
за позовом: прокурора Новоукраїнського району в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі, 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 66/17
до відповідача: дочірнього підприємства "Ласуня" об'єднання підприємств громадського харчування Новоукраїнського районного споживчого товариства, 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Кірова, 13/56
про стягнення 2 891, 00 грн. заборгованості по страховим внескам
Представники сторін:
від прокуратури - участі не брали.
від позивача - участі не брали.
від відповідача - участі не брали
Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України.
Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд, -
Прокурор Новоукраїнського району в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі звернувся до суду з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Ласуня" об'єднання підприємств громадського харчування Новоукраїнського районного споживчого товариства збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3 137, 90 грн.
Ухвалою від 17.04.2008 року господарський суд відкрив провадження в адміністративній справі № 4/145, справу призначив до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2008 року, від сторін витребувано матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Явку повноважених представників прокуратури, позивача та відповідача в судове засідання визнав обов'язковою.
Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 26.05.2008 року позовні вимоги з урахуванням заяви поданої позивачем в судовому засіданні про зменшення позовних вимог на 246, 90 грн. підтримали в повному обсязі. Таким чином, позовні вимоги складають 2 891, 00 грн. Крім того позивачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та дату, в зв'язку з необхідністю подання до суду додаткових документів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, оскільки конверт з ухвалою господарського суду від 17.04.2008 року про відкриття провадження у справі № 4/145, позовною заявою та доданими до неї документами, інформацією про права та обов'язки, а також судовою повісткою, направлений на адресу відповідача зазначену в позовній заяві, повернувся на адресу господарського суду з довідкою відділення поштового зв'язку про те, що за даною адресою підприємства не існує.
До господарського суду 29.04.2008 року надійшла довідка № 14-3431 від 22.04.2008 року Головного управління статистики у Кіровоградській області, відповідно до якої дочірнє підприємство "Ласуня" об'єднання підприємств громадського харчування Новоукраїнського районного споживчого товариства зареєстровано за адресою: 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Кірова, 13/56. Повторно матеріали направлені судом за вказаною адресою повернуті до суду без вручення через відсутність адресата.
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув», “адресат відсутній» і т.п. можуть вважатись належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи на підставі наданих матеріалів та встановив наступні правовідносини між учасниками спору.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платник сплачує страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до вказаного закону.
Згідно статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженою Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 % від суми сукупного чистого доходу протягом десяти днів, наступних за звітним місяцем.
Згідно статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 вказаного закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідачем вимог вказаного закону виконано не було, страхові внески за період з листопада 2005 року по червень 2007 року в сумі 2 891 грн. позивачеві вчасно сплачені не були, що підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вказаний період поданих відповідачем позивачеві.
Відповідач не надав суду доказів виконання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за спірний період в розмірі 2 891 грн.
Крім того, судом прийнято до уваги, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування входить до переліку загальнодержавних податків і зборів, що є обов'язковими платежами встановлених ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування». Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлений законом термін.
Від позивача та відповідача не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Доказів погашення суми боргу відповідачем не подано.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши докази, суд приходить до переконання про обґрунтованість та законність вимог позивача, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин суду задовольняє позовні вимоги позивача повністю та стягує на користь управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі заборгованість по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2 891 грн.
Враховуючи правовий статус органів Пенсійного Фонду України та його структурних підрозділів, господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Визначившись з питанням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумпції винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що позивачем надано безспірні докази про наявність правопорушення з боку відповідача, наданими позивачем доказами доведено сам факт скоєного правопорушення, тобто порушення його права.
На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 160, 163, 167, 186, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства "Ласуня" об'єднання підприємств громадського харчування Новоукраїнського районного споживчого товариства, 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Кірова, 13/56 (р/р 260007918 АППБ "Аваль", код ЄДРПОУ 31928986, МФО 323538) на користь управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі м. Новоукраїнка вул. Леніна 66/17 (р/р 256023121218 у ВАТ "Державний ощадний банк України", код 20650125, МФО 323473) заборгованість по страхових внесках (недоїмку) на суму 2 891 грн.
Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 17 червня 2008 року.
Суддя
Ю. І. Хилько