01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
26.05.08 р. № 06/575
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Міщенко П. К.
Яковлева М, Л,
секретар судового засідання Лисунь Г.Д.
В судове засідання з'явились представники сторін
від позивача: Поручник Н.В. -директор,
від відповідача: не з'явились.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Смілянський цукровий комбінат»на рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2008р.
по справі №06/575 (суддя Анісімов І.А.)
за позовом Приватного підприємства «Промнафтохімкомплект»
до Відкритого акціонерного товариства «Смілянський цукровий
комбінат»
про стягнення заборгованості в розмірі 12765,58 грн.,
Приватне підприємство «Промнафтохімкомплект»звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Смілянський цукровий комбінат»про стягнення заборгованості в розмірі 12765,58 грн. (а.с.2-3)
Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.03.2008р. по справі №06/575 позов задоволено повністю з відповідача стягнуто 12765,58 грн. та судові витрати. (а.с. 50)
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП «Промнафтохімкомплект», до ВАТ «Смілянський цукровий комбінат»відмовити повністю.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу від 15.03.2008р. №118, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2008р. у справі №06/575, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи, його нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що між Приватним підприємством «Промнафтохімкомплект»та Відкритим акціонерним товариством «Смілянський цукровий комбінат»був укладений договір №25-10-07 від 25.10.2007р., згідно якого позивач зобов'язався продати та поставити нафтопродукти, а відповідач зобов'язався їх прийняти і оплатити (а.с.25). Оригінал договору №25-10-07 досліджувався в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Договором передбачено, що оплата товару по ціні вказаної в п.1.1 здійснюється на протязі 5-ти днів після укладання договору. Після спливу вказаного строку розрахунок за товар відбувається по цінах котрі діють на момент оплати товару, але не нижче чим вказано з товарних накладних.
Відповідно п.п.2.2.2 договору, за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10% вартості поставленого товару на пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно п.3.1 договору, доставка автотранспортом позивача.
На виконання договору №25-10-07 позивач, на підставі довіреності №310783 від 24.10.2007р. (а.с.19), відпустив відповідачу по видатковій накладній №РН-0490 від 25.10.2007р. (а.с.18) дизельне паливо та надав послуги автотранспорту, всього на загальну суму 11698,96грн.
04.12.2007р. позивач направив відповідачу вимогу (а.с.16). Листом №11-2/2836 від 05.12.2007р. відповідач повідомив, що погасити заборгованість не може у зв'язку із скрутним фінансово-матеріальним становищем та зобов'язується повністю погасити борг до 29.12.2007р. (а.с.17).
20.12.2007р. відповідач сплатив за поставлений товар 1110,75грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку. Отже, відповідач розрахувався частково - лише на суму 10588,21грн. (11698,96грн. -1110,75грн.). Тобто, ВАТ «Смілянський цукровий комбінат»повністю зобов'язання за договором №25-10-07 не виконало чим порушило п.2.2.1 договору.
16.01.2008р. позивач направив відповідачу вимогу №18 (а.с.15) та рахунок-фактуру №СФ-00006 від 11.01.2008р. (а.с.10) про збільшення вартості дизельного палива (згідно п.2.2.1 договору). Вказана вимога залишена без задоволення.
29.01.2008р. позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №25-10-07 в сумі 12765,58грн., в тому числі сума товару після збільшення ціни в розмірі 12505,20грн. та штраф 10% від суми поставки товару в розмірі 1147,53 грн.
Відповідач з позовними вимогами погодився частково, визнав свою заборгованість перед позивачем на суму 10687,21грн. В іншій частині позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, з посиланням на те, що підприємство не в змозі сплатити штрафні санкції, так як знаходиться в скрутному фінансовому становищі.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Згідно ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №25-10-07 від 25.10.2007р., згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу нафтопродукти та здійснити їх доставку, а відповідач зобов'язався їх прийняти і оплатити (а.с.25). Отже, виходячи із змісту договору №25-10-07 до нього повинні застосовуватися положення законодавства, які регулюють договір купівлі-продажу.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст.692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно договору №25-10-07, оплата товару відбувається по ціні вказаній в п.1.1 на протязі 5-ти днів після укладання договору (до 01.11.2007р.). Розрахунок за товар здійснюється по цінах котрі діють на момент оплати товару, але не нижче чим вказано з товарних накладних шляхом перерахування вказаних сум на розрахунковий рахунок позивача (п.п.2.2.1).
20.12.2007р. відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку (а.с.14). Отже, відповідач виконав договір не в повному обсязі, а лише на суму 10588,21грн. (11698,96грн. -1110,75грн.), тобто не провів оплату в строк встановлений п.2.2.1 договору.
Під час виконання договору №25-10-07 збільшилась ціна поставлених нафтопродуктів і становила 12505,20 грн. (10588,21грн.+1029,84грн.). Вказана обставина підтверджується поясненнями представника позивача та матеріалами справи, зокрема додатком до позовної заяви (а.с.46), експертним висновком №О-254 від 13.03.2008р. (а.с.47), які відповідно до ст. 32 ГПК України є доказами в господарському процесі.
Цивільний Кодекс України передбачає принцип свободи договору. Зокрема ст. 6 Кодексу встановлює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі мають право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Аналогічні за змістом положення містяться в ст.627-628 ЦК України.
Таким чином, відсутні підстави вважати що зазначений договір №25-10-07 не відповідає діючому законодавству або є іншим за правовим змістом до підтвердження вказаної обставини у встановленому законом порядку.
Вказаний договір був підписаний відповідачем, отже він дав згоду на виникнення у нього прав і обов'язків відповідно до зазначених в договорі умов, зокрема на обов'язок провести розрахунок за отриманий товар за цінами які діють на момент його оплати (п.п.2.2.1 договору). Отже, позивач мав правові підстави для нарахування доплати в сумі 1029,84 грн.
Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що місцевим судом при розгляді справи порушено принцип змагальності та рівності учасників судового процесу. Ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду справи скаржник не зазначив, які саме норми чинного законодавства були порушені судом першої інстанції та в чому ці порушення полягають.
Апеляційний суд вважає, що до відповідача правомірно застосовані штрафні санкції за порушення зобов'язання за договором №25-10-07, з наступних підстав.
Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно п.п.2.2.2 договору №25-10-07, за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10% вартості поставленого товару на пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Отже, штраф 10% від суми поставки товару за договором №25-10-07 становить1147,53 грн.
Таким чином, при укладенні спірного договору №25-10-07 відповідач погодився з положенням договору про застосування штрафу, передбаченого п.п.2.2.2 договору. Обрахунок суми штрафу здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідач не надав жодних доказів на підтвердження фактів, на які він посилається як на підставу незастосування до нього штрафних санкцій, зокрема на перебування в скрутному матеріальному становищі, в зв'язку з чим докази наявності підстав не застосовувати до нього штрафні санкції у справі відсутні.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» під час перегляду апеляційної скарги не надав.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2008р. у справі №06/575 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2008 року у справі №06/575 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Смілянський цукровий комбінат»- без задоволення.
2. Справу №06/575 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Міщенко П. К.
Яковлєв М. Л.
Дата відправки 10.06.08