"10" червня 2008 р.
13:00
Справа № 11/101/08
За адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пасіфік Мерітайм»
(54030, м.Миколаїв, вул..Потьомкінська, 17)
до відповідача: Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області
(54009, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 41)
Суддя Василяка К.Л.
при секретарі судового засідання Заболотній І.В.
від позивача: Панченко С.В. -дов. №L02/SN від 31.05.2007р.
від відповідача: Одноор В.М. -дов. №10/15-2102 від 19.11.2007р. (у судовому засіданні 03.06.2008р.)
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення №20 від 25.03.2008р. та визнання таким, що не підлягає виконанню припису №10/15-716 від 25.03.2008р.
Відповідач відзив на позов не надав, представник у судових засіданнях проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до товариства «Пасіфік Мерітайм» було прийнято у відповідності до діючого законодавства за порушення, яке виразилось у тому, що позивач в порушення вимог наказу Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. (із змінами та доповненнями), додатково стягував плату за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента, що відповідає статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України.
Під час розгляду справи позивача уточнив позовні вимоги, просить визнати протиправними та скасувати рішення Державної інспекції з контрою за цінами в Миколаївській області №20 від 25.03.2008р. та припис №10/15-716 від 25.03.2008р.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -
В період з 13.03.2008р. по 18.03.2008р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області, на вимогу Миколаївської транспортної прокуратури, було проведено позапланову перевірку ТОВ Компанія «Пасіфік Мерітайм» дотримання товариством державної дисципліни цін з питань нарахування та стягнення агентських зборів.
18.03.2008р. за результатами даної перевірки було складено акт №95, в якому було зазначено, що Компанія в порушення Наказу Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам в морських торговельних портах України» додатково стягувала плату за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента, що відповідає статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України.
25.03.2008р. Держінспекцією було прийнято рішення №20 про застосування до Компанії економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та про вилучення у компанії в доход державного бюджету штрафу в розмірі 50655,0 грн., штрафу в розмірі 101310,0 грн.
Окрім цього, Держінспекцією також було винесено припис № 0/15-716 від 25.03.2008р., в якому вимагалось в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін при нарахуванні та стягненні агентських зборів в частині додаткового стягнення плати за оформлення документів.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
Вичерпний перелік послуг які має виконувати морський агент визначено у статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМУ).
Зокрема, агент:
- виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна,
- допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту,
- оформляє митні документи та документи на вантаж,
- інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення,
- сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту,
- залучає вантажі для морських ліній,
- здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах,
- виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Відповідно до п.44 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р., за агентування суден, що заходять до портів України, для завантаження та (або) розвантаження наливних, навалочних або насипних, а також генеральних, лісових і змішаних вантажів, плата за агентські послуги справляється за встановленими ставками.
Отже, відповідно до даної норми, у разі надання морським агентом послуг, які не входять до обов'язкових функцій морського агента відповідно до статті 117 КТМУ, та не включених до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, агент може застосовувати вільні ціни відповідно до законодавства.
Приписами Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р., не передбачено переліку послуг, які можуть надаватись агентами за межами послуг, визначених в ст.17 КТМУ.
Як зазначено в оспорюваному рішенні, компанія додатково стягує плату за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента, що відповідає статті 117 КТМУ.
Між тим, позивач зазначає, що в даному випадку між ним та судновласником досягались домовленості щодо надання інших послуг, не передбачених КТМУ. Письмових договорів сторони не укладали.
Зокрема це послуги перекладача, в тому числі переклад документів з англійської мови на українську (російську) та з української (російської) на англійську, послуги з підготовки та оформлення суднових документів, виготовлення ксерокопій документів, послуги радіо, мобільного зв'язку, Інтернету та кур'єрської пошти.
Як пояснив представник позивача вартість цих послуг та їх надання узгоджувалось з капітаном судна, при цьому жодних документів щодо підтвердження їх надання сторони не складали, що не спростовує їх надання. Це було вільне волевиявлення сторін.
Окрім цього, позивач зазначає, що Наказ Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. регулює ціни на послуги, які надаються суднам виключно в морських торговельних портах України та на причалах судноремонтних заводів. Тобто, цей наказ не розповсюджує свою дію на послуги, які надаються морськими агентами судновласнику за межами території та акваторії морських торговельних портів України.
Серед таких послуг позивач називає послуги організація позапортового лоцманського проведення судна поза межами порту заходу судна, організація буксирного супроводу судна поза межами порту заходу судна, організація льодового проведення судна поза межами порту заходу судна, організація надання послуг СРРС з метою постановки судна на якір для бункерування поза межами порту заходу судна, надання судновласнику або третім особам інформаційних послуг, а саме:
- надання інформації про рух суден поза межами порту заходу судна;
надання інформації про перспективи та хід бункерування судна поза межами порту заходу судна;
- під час льодової кампанії -надання інформації про перспективи та рух судна у льодовому каравані до портів регіону та у зворотному напрямку;
- інформування судновласника про перспективний підхід суден;
надання судновласнику статистичних зведень про суднозаходи до портів Миколаївського регіону.
Проте, відповідачем не було перевірено наявності фактів надання таких послуг, а зроблено висновок про обрахування компанією замовників послуг та необґрунтовано отриманої виручки.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частина 4 названої статті говорить, що суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд, своєю ухвалою від 03.06.2008р. зобов'язав відповідача надати суду:
- завірені копії рахунків, зазначених у таблиці №1 до акту перевірки №95 від 18.03.2008р.;
- завірені копії платіжних документів, якими вказані рахунки були сплачені;
- належним чином завірені документи, що підтверджують факт виконання відповідачем послуг, зазначених у рахунках;
- письмові пояснення щодо віднесення інших послуг, які надавались відповідачем до складу агентських послуг, з їх переліком.
На виконання цієї ухвали відповідач надав суду письмові пояснення в яких зазначив, що виконати вказані вимоги суду не надається можливим.
Як вбачається з складеного працівниками відповідача розрахунку сума завищення компанією агентських послуг визначалась шляхом зменшення сплаченої замовником фактичної суми за агентські послуги на суму обґрунтовану згідно Наказу Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. При цьому, в кожному конкретному випадку ці суми не містять єдиного показника розрахунку, що свідчить про наявність домовленості сторін про вартість послуг.
Окрім сказаного, як вбачається з самого Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 25.03.2008р. № 20 до товариства «Пасіфік Мерітайм», порушення виразилось при нарахуванні та стягненні агентських зборів в частині додаткового стягнення плати за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента відповідно до статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України.
Між тим, в наданих позивачем копіях документів складених провідним держінспектором зазначено, що сума завищення є сумою вказаною в рахунку як за оформлення документів. Але яких документів, перевіряючим не зазначено. Враховуючи, що перелік документів які підлягають оформленню морським агентом та за які стягується врегульована законодавством плата є визначеним законодавчо, то під час проведення перевірки слід було б зазначити які саме документи були оформлені з завищеною сумою послуг.
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні таких документів у нього не витренувалось.
Більш того, відповідачем не надано до суду жодного доказу, що підтверджував би доведення до власників суден фактів неправомірного стягнення з нього вартості наданих послуг, оскільки це також є захистом прав споживача.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області №20 від 25.03.2008р. підлягають задоволенню.
Позивач також просить визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 10/15 від 25.03.2008р. посилаючись на те, що припис -є вимогою посадової особи, яка здійснювала перевірку, та має видаватись та підписуватись саме цією особою. Перевірку Компанії було здійснено провідним держінспектором Борівським В.А. Проте, в порушення ч. 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис було підписано начальником Держінспекції Дробот Н.О. та оформлено не як вимога посадової особи Держінспекції, яка здійснювала перевірку, а як вимога безпосередньо Державної інспекції з контрою за цінами в Миколаївській області (адже цей припис виконано на офіційному бланку цієї інспекції).
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України №1819 від 13 грудня 2000р. затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами згідно якого Держцінінспекція та її територіальні органи є юридичними особами.
Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Пунктом 4 названого Положення передбачено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;
надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Пунктом 5 цього Положення передбачено права Держінспекції. Зокрема, Держінінспекція має право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень
порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами; відповідно до вимог законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами.
Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Уповноважені посадові особи органів державного контролю за цінами у разі виявлення на підприємствах, в установах та організаціях фактів порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами крім актів перевірок складають протоколи про адміністративні правопорушення і надсилають їх відповідній державній інспекції з контролю за цінами для розгляду.
Положення також передбачає, що Територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.
Враховуючи викладене твердження позивача про те, що спірний припис підписано начальником Держінспекції Дробот Н.О. та оформлено не як вимога посадової особи Держінспекції, яка здійснювала перевірку, а як вимога безпосередньо Державної інспекції з контрою за цінами в Миколаївській області є необґрунтованим, оскільки складений був у відповідності до наданих повноважень.
Одночасно слід зазначити, що припис є похідним від висновків які викладені в матеріалах перевірки за зафіксовані в актом №95 від 18.03.2008р. У разі визнання відсутності підстав для застосування штрафних санкцій до товариства спірний припис є таким, що не підлягає виконанню. Проте, законом чітко не встановлено, що у таких випадках вимоги припису не підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до ч.2 ст.162 даного Кодексу, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Рішення №20 від 25.03.2008р. Державної інспекції з контрою за цінами в Миколаївській області (540099, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 41) визнати протиправним і скасувати.
3. Припис №10/15-716 від 25.03.2008р. Державної інспекції з контрою за цінами в Миколаївській області (540099, м. Миколаїв, вул.. Адміральська, 41) визнати протиправним і скасувати.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Суддя
К.Л.Василяка